ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/6240/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (м. Дніпро)
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (м. Київ)
про стягнення 96 526,57 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 96 526,57 грн, з яких: 54 500,00 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021, укладеного між відповідачем та ФОП Король Т.Ф., право вимоги за яким перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги №5 від 16.01.2023, 4 866,18 грн пені, 31 360,95 грн інфляційних втрат та 5 899,44 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
12.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
17.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.06.2025 від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Король Тетяною Федорівною (далі - Продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору. Найменування: щітки ДК : 021-2015 31160000-5.
За умовами п. 1.2 Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою Покупця переданої Продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки Товару до укладання цього Договору.
Згідно з п.3.1. Договору, загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 54 500,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться наступним шляхом:
- Продавець передає Покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній Специфікації або в заявці у разі поставки Товару до укладання цього Договору окремо.
Оплата по Договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та НОМЕР_1 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору, форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, вказаний в Договорі.
Згідно з п.4.3. Договору, днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації або заявці у разі поставки Товару до укладення Договору окремо.
Згідно з п.5.2. Договору місце поставки (передачі) товарів буде вказано в кожній Специфікації або заявці у разі поставки Товару до укладення Договору окремо.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов'язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх Сторонами (п. 10.1. Договору).
Відповідно до Специфікації № 1 від 08.07.2021 до Договору, сторони погодили поставку товарів на суму 54 500,00 грн без ПДВ та умови оплати: 100% оплата протягом 30-ти банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання Договору.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ФОП Король Т.Ф. за рахунком-фактурою № 0001810 від 08.07.2021 та видатковою накладною № 0000484 від 15.07.2021 було поставлено товар, на суму 54 500,00 грн без ПДВ.
Проте, відповідач грошові кошти у визначений Договором строк за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 54 500,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.01.2023 між Фізичною особою-підприємцем Король Тетяною Федорівною (далі - Цедент чи Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - позивач, Цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №5.
У порядку та на умовах, визначених даним Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021, який було укладено між Цедентом і Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (надалі іменується "Боржник"), Новий кредитор набуває (приймає) від належного Первісному кредитору право грошової вимоги згідно Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами від (Боржника), а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання усіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, в тому числі основний борг у сумі 54 500 грн. 00 коп. та інші можливі нарахування відповідно до Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 р. з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами. З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
З моменту укладення даного Договору Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають з умов Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами.
Станом на дату цього Договору розмір основної заборгованості (основної суми боргу) Боржника становить 54 500 грн. 00 коп.
Право вимоги до Боржника згідно Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 не обмежується лише правом стягнення основної суми боргу, а також включає в себе інші нарахування, передбачені Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021 та чинним законодавством (неустойка (пеня), проценти, передбачені ст.625 ЦК України, інфляційні втрати, тощо). Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021р. у сумі 54 500 грн. 00 коп., а також додатково 3 % річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій, передбачених умовами Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021р. та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджує, що Договір цесії № 5 від 16.01.2023, укладений між ФОП Король Т.Ф. та позивачем, є неправомірним, оскільки був підписаний без його попередньої письмової згоди і в порушення п. 12.1 Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021р.
У пункті 12.1 Договору № УМТЗ- 21-209/3 від 08.07.2021 визначено, що будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору.
Пунктом 6.3.3. Договору) № УМТЗ-21-209/3 від 08.07.2021встановлено, що Продавець зобов'язаний: не передавати свої зобов'язання за Договором третім особам та не укладати договори/угоди про заміну сторони з такими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд звертає увагу відповідача на те, що право вимоги сплати вартості поставленого товару не являється зобов'язанням, яке відповідно до наведених умов договору не може бути передане третім особам.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним..
До матеріалів справи не надано доказів визнання означеного Договору цесії недійсним, тож наведені вище доводи і твердження відповідача судом відхиляються.
Також суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про нікчемність спірного договору, оскільки згідно з умовами тендерної документації закупівля не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі", а здійснюється на підставі інших локальних актів.
Отже, посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 4 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" та твердження про нікчемність договору через його укладення з порушенням 20-денного строку від дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи.
Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 4 866,18 грн пені, 31 360,95 грн інфляційних втрат та 5 899,44 грн 3% річних.
Згідно з п. 7.2. Договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору щодо оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.1. договору-заявки №2024/02-07-03 від 07.02.2024, на підставі якого позивачем надавались послуги, передбачено відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 500,00 грн заборгованості, 4 866,18 грн пені, 31 360,95 грн інфляційних втрат та 5 899,44 грн 3% річних, є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач такі витрати вважає неспіврозмірними, та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн на підставі: договору-доручення про надання правової допомоги, Акту приймання-передачі № ОУ-0000107 від 30.06.2025, платіжної інструкції №8964 від 30.06.2025, рахунка-фактури № СФ-0000107 від 30.06.2025 та ордеру.
Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн, є обґрунтованими, документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, предметом позову та значенням справи для сторін, та не вбачає підстав для зменшення означеної суми.
Таким чином, такі витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, з урахування результату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 5А; ідентифікаційний код 24510970) 54 500 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. заборгованості, 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн 18 коп. пені, 31 360 (тридцять одну тисячу триста шістдесят) грн 95 коп. інфляційних втрат, 5 899 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 44 коп. 3% річних, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко