Справа № 909/715/25
11.09.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретаря судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська
(вул. Мулика, буд. 9 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,
76018)
в інтересах держави в особі
Івано-Франківської міської ради
(вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська
область, 76004)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ"
вул. Кобилянської, буд. 36 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська
область, 76018)
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 446 801, 35 гривень,
за участі:
від прокуратури: Андрусяк Наталії Андріївни,
від позивача: Пітеляк Владислави Ярославівни,
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився,
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У червні 2025 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 446 801, 35 гривень.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. Ухвалою від 19.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 17.07.2025; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
6. 17.07.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 11.09.2025.
7. В судові засідання представник відповідача жодного разу не з'явився.
8. Про дату, час та місце судових засідань у справі відповідач належним чином повідомлявся відповідними ухвалами суду.
9. Ухвала суду від 19.06.2025 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0601162313120. Означене відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини повернення " адресат відсутній за вказаною адресою".
10. Ухвала суду від 17.07.2025 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0601172743858. Означене відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
11. За правилами пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
12. Станом на 11.09.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.
13. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
14. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
15. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі "Шульга проти України" № 16652/04, від 02.12.2010).
17. Враховуючи положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
18. Позиція прокуратури. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач - ТОВ Фірма "МОНОМАХ" набувши право власності на об'єкт нерухомого майна - побутові приміщення, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:001:0139 комунальної форми власності з 17.04.2007 по даний час користується означеною земельною ділянкою без права оренди земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності. Протягом цього часу відповідач не в повному обсязі вносив плату за користування землею в розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого, прокурор вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - Івано-Франківської територіальної громади зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.03.2019 по 31.12.2023 в розмірі 446 801, 35 гривень, які прокурор просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.
19. Позиція позивача. Івано-Франківська міська рада письмових пояснень з приводу позовної заяви не подала.
20. Позиція відповідача. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України, "Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства" Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 № 101-25, "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 № 99-25, Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства було проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:24:001:0139 за адресою: вул. Ленкавського, 17А в м. Івано-Франківськ.
22. Повідомлення (вих. № 432/34.3-02/18 від 31.07.2023) про проведення обстеження в період з 07.08.2023 по 16.08.2023 направлялось на адресу відповідача, як землекористувача та власника нерухомого майна рекомендованим листом (фіскальний чек від 02.08.2023).
23. 11.08.2023, за результатами цього обстеження головним спеціалістом відділу контролю земельних відносин управління контролю та правового забезпечення Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Срібняком Романом Зіновійовичем, в присутності свідків, складено акт № 73 обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування побутових приміщень на вул. Ленкавського, 17А.
24. В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження, зокрема, встановлено таке:
- земельна ділянка використовується для обслуговування побутових приміщень ТОВ Фірма "МОНОМАХ";
- відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Фірма "МОНОМАХ" на час обстеження не перебуває в стані припинення;
- відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 339835558 від 20.07.2023) побутові приміщення з реєстраційним номером 15611566 належить ТОВ Фірма "МОНОМАХ". Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 17.04.2007. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, 324Д, від 28.03.2007;
- обстежувана земельна ділянка знаходиться в західній частині міста. Земельна ділянка площею 0, 1208 га, сформована та присвоєно кадастровий номер 2610100000:24:001:0139;
- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001781022023 від 04.09.2023 державна реєстрація земельної ділянки відбулася 01.03.2019. Вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків офісних будівель, компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку код 03.10.;
- рішенням 20 сесії Івано-Франківської міської ради від 23.02.2022, п. 48 Товариству з обмеженою відповідальністю "Мономах" відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на вул. Ленкавського, 17-а, площею 0, 1208 га, для обслуговування побутових приміщень, кадастровий номер 2610100000:24:001:0139 (право оренди терміном на 10 років);
- ділянка по периметру огороджена бетонним парканом та залізною кованою брамою з південно-західної сторони;
- на території знаходяться 2 цегляні нежитлові споруди. Одна з них є офісним приміщенням, друга використовується для зберігання автотранспорту (гаражі), два з яких обладнані металевими брамами. Поруч розміщено шатрову покрівлю для стоянки автомобілів;
- візуально зайняття додаткової суміжної території не виявлено, орієнтовно земельна ділянка знаходиться в тих межах, в яких відводилась і відповідає кадастровому плану;
- межує земельна ділянка з північного заходу з вулицею Ленкавського, з північного сходу - з землями релігійного братства салезіанських співробітників Св. Дон боска УГКЦ (кадастровий номер 2610100000:24:001:0124), з південного сходу - з землями гаражного кооперативу, та з південного заходу, через проїзд - з землями приватної форми власності (ТОВ "Індекс", ВКП "Прикарпаттехносервіс", ПП "Технос", ПФ "Смарт");
- Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (№ 5362 від 20.09.2023) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 1208 га (кадастровий номер 2610100000:24:001:0139) складає 2 772 577, 44 грн.;
- відповідно до даних, отриманих ДФС України в області (лист № 9634/5/09-19-04-01-05 від 07.08.2023) ТОВ фірма "Мономах" за земельну ділянку в 2019 році декларувало 38 809, 82 грн. і сплатило 16 170, 75 грн., в 2020 році задекларувало 38 552, 80 грн., сплатило - 9 702, 45 грн., протягом 2021 - 2023 років не декларувало та не сплачувало;
- в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного (діючого) договору оренди землі.
25. Відтак, ТОВ Фірма "МОНОМАХ", набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:24:001:0139) комунальної форми власності з 01.03.2019 по 31.12.2023 не в повному обсязі декларувало та сплачувало плату за землю у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегло в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.
26. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 2610100000:24:001:0139 становить:
- в 2019 році, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 689/0/196-19 від 06.03.2019 - 2 191 491, 42 гривень;
- в 2020 році, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1865 від 05.11.2020 - 2 191 491, 42 гривень;
- в 2021 році, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1895 від 08.10.2021 - 2 191 491, 42 гривень;
- в 2022 році, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3572 від 03.02.2022 - 2 410 987, 13 гривень;
- в 2023 році відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5362 від 20.09.2023 - 2 772 577, 44 гривень.
27. Відповідно до Додатку 4 до рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 № 1446-45, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 3 %.
28. У рішенні Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 № 148-27, а саме у Додатку 3 до Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 5 %.
29. Згідно з розрахунком (розрахунок суми додано прокурором до позовної заяви) сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності па території Івано-Франківської міської територіальної громади (з урахуванням платежів в 2019 році на суму 38 809, 82 гривень та в 2020 році на суму 38 552, 80 гривень) становить 446 801, 35 гривень, а саме:
- в період з 01.03.2019 по 31.12.2019 безпідставно збережено 16 307, 69 гривень;
- в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 безпідставно збережено 61 740, 86 гривень;
- в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 безпідставно збережено 109 574, 57 гривень;
- в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 безпідставно збережено 120 549, 36 гривень;
- в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 безпідставно збережено 138 628, 87 гривень.
30. З метою досудового врегулювання спору, 17.10.2024 за вих. № 1176/01-18/18в Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до відповідача з претензією про добровільну сплату суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 01.03.2019 по 31.12.2023. Претензія направлялася позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом (фіскальний чек від 17.10.2024).
31. Проте, надіслана позивачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
32. Так, Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлялося звернення до Івано-Франківської міської ради № 09.50-69-2091ВИХ-25 від 07.05.2025, в якому, з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді у разі відсутності належного реагування на виявлені порушення закону з боку Івано-Франківської міської ради, витребовувались належним чином завірені копії документів на підтвердження факту порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідної земельної ділянки комунальної форми власності.
33. Івано-Франківською міською радою надано відповідь на означене звернення прокуратури за № 09/01-09/2751 від 20.05.2025, яким надано витребувані прокуратурою документи щодо підтвердження факту порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідної земельної ділянки комунальної форми власності та вказано, що останньою позовні вимоги до відповідача про стягнення коштів за користування землею не заявлялись.
34. Відтак, із зазначеного листа, вбачається, що будь-які належні заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави Івано-Франківською міською радою не вживались.
35. На підставі наведеного, Окружна прокуратура міста Івано-Франківська звернулася з даним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, про що прокурором повідомлено Івано-Франківську міську раду листами № 09.50-69-234ВИХ-25 від 23.05.2025 та № 09.50-69-2677ВИХ-25 від 12.06.2025.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі.
36. Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
37. Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
38. За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
39. Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
40. Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
41. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
42. Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
43. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
44. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
45. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
46. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
47. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
48. Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
49. Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачувалась плата за користування земельною ділянкою, чим порушено інтереси Івано-Франківської міської територіальної громади та інтереси держави в цілому.
50. Оскільки Івано-Франківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси Івано-Франківської міської територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Івано-Франківська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
51. Як зазначено вище, про факт порушення земельного законодавства відповідачем Івано-Франківській міській раді було відомо протягом тривалого часу.
52. Окружна прокуратура міста Івано-Франківська зверталася до Івано-Франківської міської ради з запитом про надання інформації щодо вжитих заходів Івано-Франківською міською радою щодо стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю з ТОВ Фірма "МОНОМАХ", а також чи заявлялися позовні заяви до суду до вказаного суб'єкта господарювання.
53. Івано-Франківською міською радою надано відповідь на означене звернення прокуратури за № 09/01-09/2751 від 20.05.2025, яким надано витребувані прокуратурою документи щодо підтвердження факту порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідної земельної ділянки комунальної форми власності та вказано, що останньою позовні вимоги до відповідача про стягнення коштів за користування землею не заявлялись.
54. З урахуванням означеного, прокурор вважає, що ним виконано всі можливі та передбачені законодавством дії для спонукання компетентного органу пред'явити відповідний позов, однак Івано-Франківська міська рада, як вказує прокурор, не виконала належним чином свої повноваження.
55. Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
56. Матеріалами справи також підтверджується, що прокурор звернувся до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області із повідомленнями від № 09.50-69-234ВИХ-25 від 23.05.2025 та № 09.50-69-2677ВИХ-25 від 12.06.2025, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", про намір звернутися до суду із відповідним позовом.
57. Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Щодо суті спору.
58. Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
59. Згідно з пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України (тут та надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
60. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
61. За частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
62. Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
63. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
64. Згідно із частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
65. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
66. Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
67. Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
68. Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
69. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
70. Аналогічний висновок вказаний у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 909/910/17, від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17, від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17.
71. У справі, яка розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ", набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою.
72. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
73. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
74. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
75. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
76. Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
77. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
78. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
79. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
80. Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
81. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
82. Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
83. Згідно із частинами 1- 5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
84. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
85. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
86. У справі, яка розглядається, установлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 2610100000:24:001:0139, площею 0, 1208 га на якій розташований об'єкт нерухомого майна, який належить відповідачу, та за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру 01.03.2019.
87. У частині 6 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
88. Згідно положень частини 12 статті 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем.
89. Докази поділу земельної ділянки площею 0, 1208 га з кадастровим номером 2610100000:24:001:0139 шляхом формування інших земельних ділянок, а також докази звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" до Івано-Франківської міської ради про надання відповідачу згоди на поділ означеної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.
90. Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має.
91. Статтею 206 Земельного Кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
92. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
93. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
94. Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
95. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
96. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
97. При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель", регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
98. Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
99. Згідно із положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
100. Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).
101. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
102. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
103. При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
104. Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
105. Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
106. З огляду на те, що земельне законодавство і Податкового кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
107. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
108. Як установив суд, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області інформації, за якою нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 1208 га з кадастровим номером 2610100000:24:001:0139, становила: станом на 2019 рік - 2 191 491, 42 гривень; станом на 2020 рік - 2 191 491, 42 гривень; станом на 2021 рік - 2 191 491, 42 гривень; станом на 2022 рік - 2 410 987, 13 гривень; станом на 2023 рік - 2 772 577, 44 гривень.
109. Суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка визначена компетентними органами.
110. Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" будучи власником об'єкта нерухомого майна, у спірний період з 01.03.2019 по 31.12.2023 включно користувалось земельною ділянкою на якій ці об'єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи в повному обсязі коштів за користування нею.
111. Відповідно до Додатку 4 до рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2014 № 1446-45, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 3 %.
112. У рішенні Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 № 148-27, а саме у Додатку 3 до Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 5 %.
113. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0, 1208 га з кадастровим номером 2610100000:24:001:0139, яка знаходиться за адресою: вул. Ленкавського, 17А в м. Івано-Франківськ, за період з 01.03.2019 по 31.12.2023 (з урахуванням платежів в 2019 році на суму 38 809, 82 гривень та в 2020 році на суму 38 552, 80 гривень) становить 446 801, 35 гривень.
114. За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
115. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
116. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
117. Разом із тим, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
118. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
119. Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у п. 7.44. постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
120. У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
121. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок суду.
122. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
123. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 5 361, 62 гривень покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 226, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 446 801, 35 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" (вул. Кобилянської, буд. 36 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 22164357) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область 76004; ідентифікаційний код: 33644700) - 446 801, 35 гривень (чотириста сорок шість тисяч вісімсот одна гривня тридцять п'ять копійок) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "МОНОМАХ" (вул. Кобилянської, буд. 36 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код: 22164357) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483) судовий збір в сумі 5 361, 62 гривень (п'ять тисяч триста шістдесят одна гривня шістдесят дві копійки).
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повний текст рішення складено - 12.09.2025.
Суддя В. В. Михайлишин