номер провадження справи 15/130/25
12.09.2025 Справа № 908/2244/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС», 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора», 69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3В
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) сторін
установив
22.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора» про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 15 274,84 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025, справу № 908/2244/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2244/25, присвоєно справі номер провадження 15/130/25, про що постановлено ухвалу. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 30.07.2025 запропоновано відповідачу надати у строк до 29.08.2025 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 15.09.2025 у разі отримання відзивів на позов надати суду відповідь на відзиви, оформлену згідно вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачами, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзиви і доданих до нього доказів відповідачам. Запропоновано відповідачу надати у строк до 29.09.2025, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст. ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України на підставі яких у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
21.12.2024 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора» надійшла заява в якій зазначає, що про свою заборгованість перед ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» ТОВ «Флора» не знало, претензій від позивача не отримувало. Проте, відповідач позов визнає та готовий оплатити вказану суму заборгованості відразу, як отримає реквізити від ПрАТ «Страхова компанія «АРКС».
Заява підписана ОСОБА_1 , який відповідно наказу № 29-К від 05.09.20217 є директором ТОВ «Флора».
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 29.08.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.09.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
11.07.2019 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (позивач) та Виконавчим комітето Кременчуцької міської ради Полтавської області (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 013073а9пп (договір страхування)
Предметом даного Договору страхування були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
30.109.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до постанови Автозаводського районного суду міста Кременчука від 05.08.2020 у справі № 524/7524/19, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та відповідно винним у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи.
На підставі наданої заяви та документів було розраховано розмір страхового відшкодування, який складає 137 676,16 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ УКРАЇНА», то на підставі договору про прямее врегулювання збитку АТ «СК «АРКС» було розраховано розмір страхового відшкодування з урахування норм ст.ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Полісом передбачено франшизу у розмірі 2000,00 грн.
Розмір страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування складає 98 727,27 грн, що в подальшому було відшкодовано страховою компанією відповідача в рамках договору Прямого врегулювання збитків.
Оскільки, розміру страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування EP 128179949 не вистачає для повного відшкодування шкоди, то АТ «СК «АРКС» було проведено оплату за договором страхування.
На підставі вищезазначеного було складено страхові акти ARX2521650 та ARX2506410 і було сплачено страхове відшкодування у розмірі 31 274,84 грн, що не покриває поліс обов'язкового страхування EP 128179949 страхової компанії відповідача.
Враховуючи те, що відповідач добровільно компенсував частину завданої шкоди у розмірі 16 000,00 грн, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 15 274,84 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору якщо передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Довідкою ф-2 від Національної поліції України, встановлено, що транспортний засіб «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 знаходиться у приватній власності відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА».
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У випадку, якщо роботодавець являється власником автомобіля (чи орендарем) та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інших договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім своїх трудових обов'язків, то за шкоду завдану потерпілому повинен відповідати саме роботодавець.
Вказаний висновок був зазначений ще у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц. Такий правовий висновок також закріплений у постановах Верховного Суду: № 462/970/18 від 16.12.2020 року; № 760/28302/18 від 25.11.2020 року; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020.
Суд зазначає, що положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року №6-108цс13, та закріплений у постанові Верховного Суду України по справі 703/2166/16-ц.
Як зазначалося судом вище, 21.12.2024 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову, яка підписана ОСОБА_1 , який відповідно наказу № 29-К від 05.09.20217 є директором ТОВ «Флора».
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Із положень ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Внаслідок цього суд на підставі ч. 2 ст. 46, ст. 191, ч. 6 ст. 236 ГПК України дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в розмірі 15 274,84 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про відшкодування шкодив порядку суброгації у розмірі 15 274,84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, п. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що відповідачем заявлене клопотання про визнання позовних вимог повністю до початку розгляду справи по суті судом, то таким чином, суд повертає позивачу 50 % сплаченого судового збору за подання позову.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора» (69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3В; ідентифікаційний код юридичної особи 25223362) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) страхове відшкодування в розмірі 15 274,84 грн (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 84 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора» (69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3В; ідентифікаційний код юридичної особи 25223362) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.). Видати наказ.
Постановити ухвалу про повернення Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору при поданні позову до суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.09.2025.
Суддя І. С. Горохов