номер провадження справи 27/115/25
08.09.2025 Справа № 908/2007/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, 8; адреса для листування: 01054 м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
про стягнення 38 960 грн 30 коп.
без виклику сторін
Приватне акціонерне товариства “Страхова компанія “АРКС» звернулося до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» 38 960 грн 00 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, справу № 908/2007/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2007/25, присвоєно номер провадження 27/115/25. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд витруювати з Єдиного державного реєстру судових рішень, який функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, повний текст постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 у справі № 515/441/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наявність повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, судом роздруковано постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 у справі № 515/441/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та приєднано до матеріалів справи № 908/2007/25.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 07.07.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 23.07.2025.
Відповідач має зареєстрований в системі «Електронний суд» електронний кабінет, тому ухвалу суду від 07.07.2025 доставленого до електронного кабінету відповідача - 07.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відзив на позовну заяву у справі № 908/2007/25 сформовано відповідачем в систему «Електронний суд» 22.07.2025 (зареєстровано 23.07.2025 за вх. № 14919/08-08/25). Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що відповідно до Постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 515/441/24 від 10.06.2025, «…11.03.2024 о 16 год. 35 хв. в Одеській області, м. Татарбунари, вул. Тура 93а, водій керуючи транспортним засобом DAF 95 BH7804EE з напівпричепом KRONE не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечною швидкості руху, щоб мати змогу контролювати т/з у результаті чого на слизькій ділянці дороги здійснив зіткнення з автомобілем «VOLVO», який рухався в попутному напрямку, в наслідок чого авто отримали механічні пошкодження, у зв'язку з чим порушив вимоги п. 2.3 б Правил дорожнього руху.» Постанови суду, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за наслідками ДТП від 11.03.2024р. на водія ТЗ DAF 95, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за пошкодження автомобіля MAN TGA 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом DROMECH CNK, реєстраційний номер НОМЕР_3 , немає.
Позивач 05.09.2025 сформував в системі «Електронний суд» клопотання (зареєстровано 08.09.2025 за № 18000/08-08/25), відповідно до якого просив суд з метою повного та всебічного з'ясування обставин даної справи, долучити до матеріалів справи № 908/2007/25 Постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.08.2025 про виправлення описки в постанові Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 515/441/24.
На даний час, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, а також для забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, керуючись закріпленим у ст. 13 ГПК України принципом змагальності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про доручення до матеріалів справи постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.08.2025 у про виправлення описки в постанові Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 515/441/24.
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.09.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
11.03.2024 о 16 год. 35 хв. в Одеській області, м. Татарбунгари, вул. Тура 93а сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAF 95 ХF 430» державний реєстраційним номер НОМЕР_4 , з напівпричепом KRONE SDC 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 та автомобіля «МАN ТGА 18.480» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом DROMECH державний реєстраційний помер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
10.06.2024 постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Орищука Богдана Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн 00 коп. та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
При винесенні даної постанови суду у тексті постанови було допущено описку, а саме не правильно вказано марку ТЗ потерпілого - "VOLVO", проте відповідно до відповіді НГУ, марка ТЗ поторепілого - "MAN TGA 18.480", д/н НОМЕР_2 з напівприченом Dromech д/н НОМЕР_6 .
Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.08.2025 у справі № 515/441/24 виправлено описку в постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2024 (справа № 515/441/24, провадження № 3/495/2101/2024), а саме поставнолено: замість марки ТЗ потерпілого - "VOLVO" читати марка ТЗ поторепілого - "MAN TGA 18.480", д/н НОМЕР_2 з напівпричепом Dromech д/н НОМЕР_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника транспортного засобу напівпричепу Dromech д/н НОМЕР_3 були застраховані в Приватному акціонерному товаристві “Страхова компанія “АРКС» договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 736а3к5 від 13.09.2023 та додаток № 1 до Договору №736а3к5 від 13.09.2023 добровільного страхування наземного транспорту.
Власник напівпричепа Dromech д/н НОМЕР_3 звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку та виплачу страхового відшкодування від 12.03.2024.
Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку з чим, на підставі Акт огляду транспортного засобу від 12.03.2024; рахунку на оплату № 215 від 27.03.2024; Страхового акту № АКХ4143039 від 28.05.2024, розрахунку страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 38 960 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1060302 від 29.05.2024.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF 95 ХF 430» державний реєстраційним номер НОМЕР_4 була застрахована полісом ОСЦПВВНТЗ № 216481598 в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО».
Позивач 26.06.2024 за № 7303 АРКС звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу № 216481598, що підтверджується відповідною заявою, реєстром листів (рекомендованих) на відправку та фіскальним чеком від 28.06.2024, проте станом на момент подання позовної заяви грошові кошти не було сплачено.
Отже, Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» не було здійснено відшкодування суми страхового відшкодування, яке було сплачено позивачем.
Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Внаслідок ДТП забезпечений транспортний засіб отримав механічні пошкодження, які зафіксовано актом огляду транспортного засобу від 12.03.2024.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № ARX4143039 від 28.05.2024 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 38 960 грн 00 коп.
Виплату страхового відшкодування в сумі 38 960 грн 00 коп. здійснено платіжним дорученням № 1060302 від 29.05.2024 на рахунок ОСОБА_3 .
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує транспортний засіб «DAF 95 ХF 430» державний реєстраційним номер НОМЕР_4 , на момент скоєння ДТП була застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідача) № 216481598 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 160 000,00 грн. та франшизою 3 200 грн 00 коп.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків Великої Палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Позивач 26.06.2024 за № 7303 АРКС звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу № 216481598, що підтверджується відповідною заявою, реєстром листів (рекомендованих) на відправку та фіскальним чеком від 28.06.2024, проте станом на момент подання позовної заяви грошові кошти не було сплачено.
Отже, відповідач не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування повинен був на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно з п. 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує транспортний засіб «DAF 95 ХF 430» державний реєстраційним номер НОМЕР_4 , на момент скоєння ДТП була застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідача) № ЕР216481598 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 160 000,00 грн. та франшизою 3 200 грн 00 коп.
Отже, з урахуванням визначених полісом № ЕР216481598 страхових сум та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, за спірним страховим випадком відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 35 760 грн 00 коп. (38960,00 грн мінус 3200,00 грн франшизи за полісом).
Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становить 35 760 грн 00 коп., а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС» (04070 м. Київ, вул. Іллінська, 8; адреса для листування: 01054 м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 35 760 (тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп. страхового відшкодування, 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 29 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення оформлено та підписано 12.09.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.