номер провадження справи 6/132/25
09.09.2025 Справа № 908/2435/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу № 908/2435/25
за позовом: Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, буд. 64-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача-1: Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. С.Маркова, буд. 9)
позивача-2: Відділу освіти Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. С. Маркова, 9)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11а, каб. № 8)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
прокурор: Бреславська Т.В., службове посвідчення;
від позивача-1:- не з'явився,
від позивача-2: - не з'явився,
від відповідача - не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
08.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №63-4435вих-25 (вх. № 2663/08-07/25, документ сформований в системі Електронний суд 07.08.2025) Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Тернівської міської ради та Відділу освіти Тернівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 89714,62 грн, з яких: 81400,00 грн - заборгованість, 6014,68 грн - пеня, 582,07 грн - 3% річних та 1717,87 грн - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.08.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2435/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2435/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.09.2025 о 11 год. 00 хв. Явка в судове засідання учасників справи визнана не обов'язковою.
В судове засідання 09.09.2025 з'явився прокурор. Позивачі та відповідач до суду не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Ухвала суду від 13.08.2025 доставлена до електронного кабінету позивача-2 та відповідача 13.08.2025 о 14 год. 54 хв., позивача-1 - 13.08.2025 о 13 год. 23 хв. Вказані учасники справи про причини неявки суду не повідомили. Судом постановлено розглядати справу по суті за відсутності представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, оскільки вони належним чином повідомлені про розгляд справи, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили та їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 09.09.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив про наявність між Відділом освіти Тернівської міської ради Дніпропетровської області та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» господарських правовідносин, які врегульовані договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024. Прокурор доводить, що зобов'язання за вказаним правочином Покупець (позивач-2 у справі) виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 92700,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо поставки товару: бензину А-95 в загальній кількості 1500 літрів та дизпаливо у кількості 200 літрів за вказаним договором не виконав. На даний час непоставленим залишається товар (бензин А-95) загальною вартістю 81400,00 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві (Покупцю) не повернута. У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань прокурор нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 6014,68 грн та 3% річних у розмірі 582,07 грн за період прострочення з 06.05.2025 по 31.07.2025, а також інфляційні втрати за період прострочення травень-червень 2025.
Позивач-1 (Тернівська міська рада) та позивач-2 (Відділ освіти Тернівської міської ради) будь-яких письмових пояснень щодо заявлених прокурором позовних вимог не надали.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Відділом освіти Тернівської міської ради Дніпропетровської області (покупець, позивач-2 у справі) укладено договір №0906-СК-Д/341 (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність пально-мастильні матеріали (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі - товар, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Ціна цього договору становить: 92700,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 15450,00 грн (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.
Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-карт (п. 5.2.1 договору).
Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашеним скетч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні скретч-карті (п. 5.2.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.
У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.
У разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення (п. 7.3.2).
Згідно з п. 10.2 договору цей договір укладений до 31 грудня 2024.
На виконання вказаного договору Покупець (позивач-2 у справі) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 92700,00 грн, в тому числі ПДВ 15450 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №78 від 23.12.2024 на суму 10200,00 грн, № 1041 від 23.12.2024 на суму 41250,00 грн та №1155 від 23.12.2024 на суму 41250,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-карти на 1500 літрів бензину А-95 та на 200 літрів дизпалива, що підтверджується видатковою накладною №0001/0004561 від 17.12.2024 на суму 92700,00 грн.
Одночасно з підписанням видаткової накладної сторонами підписана специфікація 0001/0004561-С від 17.12.2024 відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної.
Через відсутність палива на АЗС Авіас Плюс Покупець (позивач-2) не використав скретч-картки на 1480 літрів бензину А-95, копії яких наявні в матеріалах справи.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024, який оплачений позивачем, становить 81400,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору Відділом освіти Тернівської міської ради 28.04.2025 та 06.06.2025 надіслано на електронну адресу відповідача, вказану у договорі - if@avias.ua - листи №259 та №339 з вимогою здійснити обмін виданих талонів, які не приймають на АЗС, або сплати вартість товару. Також 28.04.2025, а потім повторно 06.06.2025, на адресу місцезнаходження відповідача засобами поштового зв'язку були направлені листи №259 від 25.04.2025 та №339 від 06.06.2025, які отримані відповідачем 02.05.2025 та 13.06.2025, що вбачається з трекінгу АТ «Укрпошта».
Відповідач вимоги Покупця щодо передачі товару або повернення попередньої оплати залишив без реагування.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем-2, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.
З положень статті 131-1 слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, суду належить з'ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спору, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №461/10922/15-а, у системі органів місцевого самоврядування України має місце певна субординація її елементів - територіальної громади, ради, її виконавчих органів із збереженням відповідного розмежування їх прав і повноважень... Територіальна громада є основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради ... є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, які їм підзвітні та підконтрольні.
Отже, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад.
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недобросовісних дій відповідача, а саме невиконання зобов'язань щодо поставки/передачі Покупцю (позивачу-2) товару, який був попередньо оплачений за бюджетні кошти.
Суд зазначає, що Тернівська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, належного виконання передбачених законом повноважень.
Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).
Ураховуючи викладене, Тернівська міська рада уповноважена на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
З Положення про Відділ освіти Тернівської міської ради, затвердженого рішенням Тернівської міської ради від 10.06.2024 №693-33/VІІІ вбачається, що Відділ освіти Тернівської міської ради є структурним підрозділом Тернівської міської ради, який утворюється міською радою та є підзвітним і підконтрольним раді (п. 1.1 розділу 1).
Відповідно до п. 1.7 розділу 1 Положення Відділ освіти фінансується за рахунок коштів міського бюджету.
Джерелами фінансування є кошти міського бюджету та інші кошти, передані відділу освіти згідно з чинним законодавством (абз. 2 п. 6.1 розділу 6 Положення).
Ураховуючи викладене, Відділ освіти Тернівської міської ради є органом, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.
Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області листами від 26.05.2025 повідомила Відділ освіти Тернівської міської ради та Тернівську міську раду про порушення ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» вимог законодавства під час виконання, зокрема, умов Договору №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024.
Згідно з відповідями Виконавчого комітету Тернівської міської ради №1736/0/2-25 від 30.06.2025 та Відділу освіти Тернівської міської ради №4727-25 від 09.06.2025, останні повідомили про невжиття ними судового захисту та просять прокурора про здійснення належного захисту.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
04.08.2025 прокурор направив на адресу Тернівської міської ради та Відділу освіти Тернівської міської ради повідомлення від 04.08.2025 вих. №63-4361ВИХ-25, в якому в порядку п. 4 ст. 23 закону України «Про прокуратуру» зазначив про звернення в інтересах держави до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Інкам Фінанс» про стягнення грошових коштів за договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
Щодо вимоги про стягнення основного боргу за договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024.
За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.2 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 92700,00 грн.
Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензину А-95, дизпаливо), про що свідчить видаткова накладна, копія якої міститься в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024, який оплачений позивачем на суму 81400,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024 умов щодо передачі товару позивачеві-2 (Покупцю) в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем-2 в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується перерахування Покупцем (позивачем-2) попередньої оплати на користь відповідача в загальній сумі 92700,00 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 81400,00 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 81400,00 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором №0906-СК-Д/341 від 17.12.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення штрафних санкції (пені) та компенсаційних санкцій (3% річних та інфляційних втрат).
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6041,68 грн та 3% річних у розмірі 582,07 грн за період прострочення з 06.05.2025 по 31.07.2025, інфляційні втрати у розмірі 1717,87 грн за період прострочення з травня 2025 по червень 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.
У разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення (п. 7.3.2 договору).
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.3.2 укладеного між сторонами договору.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в тому числі, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз статей 612, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Прокурор нараховує відповідачеві пеню та 3% річних за порушення ним строку виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України з 06.05.2025, оскільки лист (претензія) вих. №259 від 25.04.2025, який надісланий на електронну адресу постачальника, вказану в договорі, був ним отриманий 28.04.2025.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, ураховуючи направлення електронного листа з вимогою повернути попередню оплату за неотриманий товар на адресу відповідача, зазначену в договорі, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивачеві-2 у семиденний строк з дня отримання вимоги - не пізніше 05.05.2025. Відтак, з 06.05.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність застосування до порушника штрафних та компенсаційних санкцій починаючи з 06.05.2025.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані прокурором розрахунки інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних, які виконані прокурором правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1717,87 грн за період прострочення травень-червень 2025 року, пені в розмірі 6014,68 грн та трьох процентів річних в сумі 582,07 грн за період 06.05.2025 - 31.07.2025.
Таким чином позов задовольняється судом повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Відділу освіти Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. С. Маркова, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 23068809) суму основного боргу у розмірі 81400,00 грн (вісімдесят одну тисячу чотириста гривень 00 коп.), суму пені в розмірі 6014,68 грн (шість тисяч чотирнадцять гривень 68 коп.), суму 3% річних в розмірі 582,07 грн (п'ятсот вісімдесят дві гривні 07 коп.) та суму інфляційних втрат в розмірі 1717,87 грн (одну тисячу сімсот сімнадцять гривень 87 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 12.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько