номер провадження справи 5/84/25
28.08.2025 Справа № 908/1494/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» (вул. Дружби, буд. 22, м. Світловодськ, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27500; код ЄДРПОУ 42999483)
До відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул.Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 157 165,24 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Васенко А.А. (в режимі відеоконференції) - довіреність №б/н від 25.07.2025;
Від відповідача: Морозов В.С., довіреність №102 від 20.05.2025;
21.05.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» про стягнення 157 165,24 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 справу №908/1494/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1494/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/84/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 19.06.2025.
Ухвалою суду від 19.06.2025 вирішено розгляд справи 908/1494/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 27.06.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 27.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.08.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 11.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 27.08.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 27.08.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 28.08.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 28.08.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 28.08.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 03.05.2024 між ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір про закупівлю товарів №360524. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 142 080,00 грн. Однак, відповідач вартість поставленого товару не сплатив. Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 426,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 12 659,06 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 536, 611, 612, 617, 625, 692 Цивільного кодексу України ст. 216 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи, вкладені у письмовому відзиві від 05.06.2025 на позовну заяву пояснивши, що у випадку задоволення позову його виконання може бути розстрочено судом на 6 місяців, з огляду на скрутний фінансовий стан АТ «Запоріжжяобленерго»; наявність великого податкового боргу; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії, щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); зупинення виконавчих дій щодо найбільшого боржника ПАТ «Запоріжжяобленерго» - ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат»; значна кредиторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НЕК «Укренерго». З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та у випадку задоволення позову розстрочити виконання рішення суду на строк 6 місяців.
Представник позивача підтримав позицію, викладену у письмовій відповіді від 10.06.2025 на відзив вказавши, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки постачання товару відбулось на підставі укладеного сторонами договору про закупівлю товарів №360524 від 03 травня 2024 року. Отже, на момент укладення договору у відповідача вже існували всі ті обставини (значна дебіторська та кредиторська заборгованість, арешт рахунків, збитковість, соціальна значущість підприємства), на які він посилається, як на підстави розстрочити виконання рішення суду. Тем не менш, відповідачем було укладеного договір та прийнято зобов'язання сплати вартість поставленого товару протягом 120 календарних днів після підписання Покупцем видаткової накладної. Жодних дій, спрямованих на врегулювання спору та відновлення порушеного права позивача відповідачем не здійснено: відповіді на вимогу №609 від 24.02.2025р. не надано; пропозицію про реструктуризацію заборгованості, або іншу пропозицію спрямовану на відновлення майнових інтересів Позивача, не здійснено; навіть, не надано жодних пояснень стосовно відсутності розрахунку; укладення мирової угоди запропоновано вже після відкриття провадження по справі. Позивач вважає, що розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі. З огляду на викладене, позивач просить суд позов задовольнити та в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду відмовити.
Своїм правом подати суду письмові заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі -Покупець) укладено договір про закупівлю товарів №360524 відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність Покупця товар, зазначений в специфікації до Договору (Додаток 1), а Покупець - прийняти та оплатити товар.
У пункті 1.2. договору визначено найменування товару - Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них (далі - Товар).
Згідно п. 3.1. договору, ціна цього договору всього з ПДВ становить 142 080,00 грн.
Відповідно до умов п. 4.1. договору, за умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які складені відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, Покупець здійснює розрахунок за кожну замовлену партію товару протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Покупцем видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) Постачальника на поставку товару.
Згідно з п. 4.3. договору Постачальник зобов'язується складати податкові накладні у день виникнення податкових зобов'язань з дотриманням вимог ст. 201 Податкового кодексу України, зазначити в податковій накладній відомості, які відповідають умовам цього договору та первинним документам, о складаються на виконання цього договору, та реєструвати складені податкові накладні протягом граничних строків згідно з нормами Податкового кодексу України.
Згідно п. 5.1. договору загальний строк поставки товару за договором - до 30.11.2024, протягом якого кожна окрема поставка здійснюється за замовленням виключно на підставі письмової заявки Покупця у строки та на умовах, зазначених у п.5.2. цього договору.
У Додатку №1 до вказаного договору - Специфікації сторони погодили найменування товару, технічні характеристики, код УКТ ЗЕД, найменування виробника та країна походження, кількість та ціну товару на загальну суму 142 080,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору та на підставі письмової заявки ПАТ “Запоріжжяобленерго» №61-61/8 від 21.05.2024 ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» 05.06.2024 року здійснено постачання, а Покупцем (Відповідачем) приймання обумовленого договором товару на загальну суму 142 080,00 грн., в тому числі ПДВ 23 680,00 грн. на підставі довіреність № 134 від 05.06.2024, що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000144 від 05.06.2024 та Товарно-транспортною накладною № 0000000113 від 05.06.2024.
ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» виставило ПАТ “Запоріжжяобленерго» Рахунок-фактуру № СФ-0002666 від 05.06.2024 на оплату поставленого товару на суму 142 080,00 грн.
Також на виконання умов п. 4.3. договору Позивачем 26.06.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну № 2 від 05.06.2024.
Таким чином, оплата поставленого 05.06.2024 року товару враховуючи умови пункту 4.1. договору повинна бути здійснена відповідачем протягом 120 календарних днів після підписання Покупцем видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) Постачальника на поставку товару, тобто в строк до 04.10.2024.
Позивач направив на поштову адресу Відповідача письмову Вимогу від 24.02.2025 за вих. №609 згідно якої просив здійснити розрахунок за поставлений товар на суму 142 080,00 грн., а також сплатити 3% річних та інфляційні втрати всього на загальну суму 152 909,46 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.
Однак, відповіді на вказану вимогу позивачем від відповідача не отримано.
Суд зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за поставлений ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» на підставі договору про закупівлю товарів №360524 від 03.05.2024 товар в сумі 142 080,00 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за період з 05.10.2024 по 30.04.2025 в сумі 2 426,18 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2024 по березень 2025 в сумі 12 659,06 грн.
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач контррозрахунку вказаних сум суду не надав.
Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд вважає, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому 3% річних в сумі 2 426,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 12 659,06 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.
Також Відповідачем надано клопотання про розстрочку виконання рішення у цій справі на 6 місяців, яке не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування надання розстрочки виконання рішення суду Відповідач посилається на те, що станом на 01.04.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» складає 3 114 613 тис. грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств. Відповідно розпорядження КМУ № 36 від 16.01.2019 року ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат» включено до “Переліку об'єктів великої приватизації державної власності», що стало підставою зупинення виконавчих дій згідно пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до Звітів про фінансові результати (Форма № 2), чистий фінансовий результат (збитки) АТ “Запоріжжяобленерго» складали : за 9 місяців 2023 року - 95 941 тис.грн.; за 2023 рік - 809 716 тис.грн.; за 9 місяців 2024 року - 168 431 тис.грн.; за 2024 рік - 580 009 тис.грн. На теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі № 908/1494/25, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 884 375,3 тис.грн.
Кредиторська заборгованість АТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» станом на 01.04.2025 становила 680 166 тис.грн.; кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ - 1 883 378 тис.грн. (в т.ч. перед постачальниками послуг на Ринку електроенергії, в першу чергу ПрАТ «НЕК «Укренерго» - 1 781 637 тис.грн.). У АТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі № 908/1494/25 єдиним платежем (одночасно).
Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. АТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Таким чином, стабільна та безперебійна робота АТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Крім того, Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках АТ «Запоріжжяобленерго». Зазначає, що обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду першої інстанції, є критична неплатоспроможність Відповідача, що підтверджується фінансовою звітністю.
Щодо можливості виконання рішення у строки надання розстрочки Відповідач вказує, що по-перше: одним із найбільших боржників АТ “Запоріжжяобленерго» є ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат», який 24.09.2024 року прийняв рішення про добровільне погашення заборгованості по штрафним санкціям та судовому збору за рішенням суду у справі 908/2384/18 на загальну суму 122 421 907,34 грн. з графіком сплати заборгованості до серпня 2025 року (копія листа ТОВ “ЗТМК» додається); по-друге: Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/1463/18 (копія додається) було затверджено мирову угоду між АТ “Запорізький завод феросплавів» та АТ “Запоріжжяобленерго» за умовами якої АТ “Запорізький завод феросплавів» сплачує заборгованість у розмірі 174 641 479,40 грн. за наступним графіком: всього за 2022 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2023 рік - 36 437 727,84 грн., всього за 2024 рік - 36 437 727,84 грн., залишок боргу всього за 2025 рік - 27 328 295,88 грн.; по-третє: постановою НКРЕКП від 19.12.2024 № 2208 “Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ “Запоріжжяобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання», в додатку до якої наведено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для АТ “Запоріжжяобленерго» на 2025 рік, на відміну від 2024 року, передбачений прибуток на регуляторну базу активів для АТ “Запоріжжяобленерго» в 2025 році в розмірі 124 562 тис.грн. (рядок 5 додатку до постанови), внаслідок чого у Товариства з'явились певні джерела для покриття витрат, в т.ч. розрахунків з кредиторами. Отже, наразі Відповідач не зможе сплатити Позивачу заборгованість за Договором одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах розстрочення, існує реальна можливість виконання рішення у 2025-2026 роках.
Позивач заперечив проти надання розстрочки виконання рішення суду вказавши, що визначаючи скрутне фінансове становище відповідача у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду, Відповідач не наводить належних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, фінансове становище Відповідача покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі. Позивач, в розумінні ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України, це суб'єкт мікропідприємництва. Чистий прибуток від діяльності підприємства за підсумками 2024 року становить лише 1 734 800 гривень. При цьому, поточна дебіторська заборгованість на протязі 2024 року зросла майже в 2 рази та становить 3 312 800 грн. Наявність дебіторської заборгованості Відповідача (яка вже існує більше ніж 1 рік) ставить Позивача у вкрай несприятливе становище. Підприємство в цілому перебуває в тяжкому становищі. Негативні фактори, які заважають діяльності: непрогнозованість розвитку ситуації в Україні через військове вторгнення російських окупантів, відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів, труднощі з добору кваліфікованих працівників. Таким чином Позивач вважає, що розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача внаслідок тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
Розглядаючи вказане клопотання суд виходить з того, що статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже, вирішуючи питання розстрочки виконання рішення господарський суд має врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках.
Суд зазначає, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Отже, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням Відповідачем має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд також зазначає, що договір про закупівлю товарів №360524 з ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» було укладено ПАТ «Запоріжжяобленерго» 03.05.2024, тобто коли йому було достеменно відомо про понесені ним в умовах воєнного стану збитки у 2023 році, наявність зменшеного прибутку у 2023 - 2024 роках та податкового боргу в значній сумі, відсутність коштів для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, разом з тим свідомо брав на себе грошові зобов'язання вже за існування тих обставин, на які посилається в заяві, про які він не повідомив Позивача при укладанні договору. Отже, вказані ним обставини хоч і існували, однак не перешкоджали здійсненню Відповідачем господарської діяльності шляхом укладення договору з Позивачем та отримання товару за вказаним договором.
Крім того у пункті 6.2.3. договору визначено, що Покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повідомлення Позивача про зменшення обсягу закупівлі товару у зв'язку із зменшенням фінансування видатків на оплату товару.
Договір не містить положень які б визначали, що АТ «Запоріжжяобленерго» повідомило ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» про існування тяжкого фінансового стану Товариства на дату його укладання.
Також позивач у письмових додаткових поясненнях від 27.08.2025 зазначив, що Відповідач перебуваючи «в скрутному становищі» та не виконуючи прийняті зобов'язання перед Позивачем, що є предметом розгляду по цій справі, продовжує укладати нові угоди та здійснювати закупівлю нових товарів аналогічної товарної групи. Вказане вбачається з ресурсу ПРОЗОРРО, відповідно до якого Відповідачем укладено щонайменше 2 угоди на закупівлю «Стільці офісні» та «Крісла офісні»: UA-2025-05-12-011512-a від 12.05.2025 (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-05-12-011512-a); UA-2025-02-27-011851-a від 27.02.2025 (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2025-02-27-011851-a).
Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання розстрочки саме на 6 місяців, тобто не надав жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснення погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Крім того, Відповідач в обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк 6 місяців посилається на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/1463/18, якою було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього.
Суд зазначає, що вказаною ухвалою між сторонами погоджено графік погашення заборгованості з травня 2020 по вересень 2025, тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» вже більш як чотири роки отримує відповідні кошти, а отже навпаки може вчасно розраховуватись зі своїми контрагентами, в тому числі з ТОВ “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ».
Крім того, уклавши договір Відповідачу було відомо про строки виконання його зобов'язань з оплати за поставлений товар, а тому він як добросовісний учасник господарських відносин мав забезпечити наявність у нього достатньої кількості коштів для здійснення розрахунку з Позивачем у визначений договором строк.
З огляду на викладене суд констатує, що в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не наведено обставин реальної неможливості виконання ним судового рішення, а тому його заява про розстрочку виконання рішення суду у цій справі на 6 місяців не підлягає задоволенню.
Інші доводи Відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул.Сталеварів, буд.14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТЛОВОДСЬКА МЕБЛЕВА ФАБРИКА “ПРЕСТИЖ» (вул. Дружби, буд. 22, м. Світловодськ, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27500; код ЄДРПОУ 42999483) заборгованість за договором про закупівлю товарів №360524 від 03.05.2024 в сумі 142 080 (сто сорок дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 18 коп., інфляційні втрати в сумі 12 659 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено та підписано: 08.09.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.