вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3209/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Джохара Дудаєва, будинок 6 А; ідентифікаційний код 03341316)
до відповідача Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Широке, вулиця Вишнева, будинок 6; ідентифікаційний код 33075778)
про стягнення за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №413 від 03.04.2020 у загальному розмірі 374 884,34 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між ним та відповідачем укладено договір №413 від 03.04.2020 на надання послуг з централізованого водопостачання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання, а відповідач - своєчасно сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами.
Так, у травні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання обсягом 32 425 мі на загальну суму 583 650,00 грн, що підтверджується рахунками та актом приймання-передачі, підписаним сторонами.
В свою чергу відповідач здійснив лише часткову оплату на суму у розмірі 212983,00 грн, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 370 667,00 грн.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, позивач також нарахував 4 217,34 грн - пені.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що станом на 02.06.2025 основна сума боргу сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями: №684 від 20.06.2025 на суму 200 000,00 грн, №6 від 25.06.2025 на суму 16 141,48 грн, №4 від 01.07.2025 на суму 154 525,52 грн. Таким чином, на думку відповідача, предмет спору фактично відсутній.
Крім того, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення пені та судового збору, оскільки їх сплата створює додаткове фінансове навантаження і ускладнює своєчасне виконання поточних зобов'язань. Затримка в оплаті, за твердженням відповідача, мала незначний характер (кілька днів) і супроводжувалася наданням гарантійного листа про оплату №107 від 10.06.2025 та листа виконавчого комітету Широківської селищної ради № 844/12-37 від 10.06.2025 про виділення коштів з бюджету на оплату води.
Також відповідач послався на складну фінансово-економічну ситуацію підприємства, яка напряму пов'язана з умовами воєнного стану, низькою платоспроможністю населення та значною заборгованістю споживачів комунальних послуг. Станом на 01.06.2025 заборгованість мешканців селища Широке та прилеглих сіл перед відповідачем за спожиті послуги становила 6 040 658,92 грн, що зумовлює нестачу обігових коштів для своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 217,34 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 4 498,62 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
16.06.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради надійшла позовна заява про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №413 від 03.04.2020 у загальному розмірі 374 884,34 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- прийняти позовну заяву Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради про стягнення заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання у загальному розмірі 374 884,34 грн. до розгляду та відкрити провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження;
- стягнути з Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 370 667,00 грн, пеню у розмірі 4217,34 грн та витрати з судового збору у розмірі 4 498,62 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 справу №904/3209/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
23.06.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.
25.06.2025 господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх. суду №27503/25 від 25.06.2025) на усунення недоліків.
30.06.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
07.07.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив (вх. суду №29399/25 від 07.07.2025) на позовну заяву.
08.07.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх. суду №29644/25 від 08.07.2025) щодо зменшення позовних вимог.
14.07.2025 ухвалою господарського суду прийнято до розгляду позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" в наступній редакції: стягнути з Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" пеню у розмірі 4 217,34 грн та витрати із сплати судового збору.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, наданих позивачем на підставі договору №413 від 03.04.2020, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням, а також до нарахування пені.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг;
(4) Правомірність нарахування пені.
1. Укладення та умови договору
03.04.2020 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал", як виконавцем та Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Широке" Широківської селищної ради, що підтверджується додатковою угодою №5 від 28.03.2023 до договору (а.с.17)), як споживачем, укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №413 (а.с. 9-12, договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Орієнтовний обсяг послуг з централізованого водопостачання складає 294 973 м3/рік та орієнтовний обсяг послуг з централізованого водовідведення складає 0 м3/рік (пункт 1.2. договору).
Згідно з підпунктом 1.2.1 договору об'єкти користування водопостачання розташовані за адресою: підключення водопровід 400 мм до лівої водогону "Миролюбівка-Інгулець" 800мм (селище Широке); 400 мм до 2 ниток водогону "Миролюбівка-Інгулець" 800мм (селище Широке).
Договірний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення може бути змінений за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу, згідно з пунктом 1.3 даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №283 від 04.02.2020 року "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал" тарифи становлять з 05.02.2020 року: на централізоване водопостачання - 5,03 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ).
У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна оплата послуг.
Пунктом 3.2 в редакції додаткової угоди № 6 від 30.03.2023 (а.с. 18) до договору визначено, що оплата за спожиті послуги здійснюється споживачем на підставі виставленого в електронній системі рахунку не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (платформа "Особовий кабінет споживача" на сайті виконавця) або протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку у паперовому вигляді. Паперовий рахунок направляється споживачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручається споживачеві нарочно.
Згідно з пунктом 5.2. договору, споживач зобов'язаний своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.
Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, за несвоєчасну оплату виставленого виробником рахунку у термін, визначений пунктом 3.2 договору, споживач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.1 договору, точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця до споживача є межа балансової належності, які визначаються актом/схемою розподілу балансової належності та меж обслуговування мереж водопостачання та водовідведення, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору, договір набирає чинності з 01.03.2020 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2020 року, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Додатковими угодами: №1 від 14.01.2021 (а.с. 13), №2 від 28.12.2021 (а.с. 14,15), №4 від 30.12.2022 (а.с. 16), №6 від 29.12.2023 (а.с.19) та №б/н від 31.12.2024 (а.с. 20) до договору №413 від 03.04.2020, строк дії договору неодноразово продовжувався. Останньою додатковою угодою від 31.12.2024 визначено кінцевий строк дії договору - до 31.12.2025.
Судом встановлено, що у вказаному договорі та додаткових угод до договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно з умовами договору у травні 2025 року надано послуги з централізованого водопостачання обсягом 32 425 мі на загальну суму 583 650,00 грн, що підтверджується рахунком-актом №22770/01/402дкк від 29.05.2025 (а.с. 22), які підписані обома сторонами без зауважень.
У зв'язку із вказаним комунальним підприємством "Кривбасводоканал" виставлено Комунальному підприємству "Широке" Широківської селищної ради рахунок №22770/01/402н від 29.05.2025 (а.с. 23) за послуги з централізованого постачання холодної води у травні 2025 року на загальну суму 583 650,00 грн, який нарочно вручено представнику відповідача 30.05.2025, про що свідчить підпис та печатка представника останнього на реєстрі-попередженні про вручення рахунку (а.с. 24).
Як вбачається з матеріалів справи, оплата за надані послуги, за спірний період, відповідачем на користь позивача здійснена у повному розмірі, проте з порушенням строків оплати наданих послуг.
Вказане підтверджується наданими з боку позивача реєстрами оплати: станом на 16.06.2025 (а.с. 26), станом на 23.06.2025 (а.с. 83) та станом на 03.07.2025 (а.с. 83 на звороті).
Враховуючи те, що відповідачем порушені строки оплати наданих послуг, передбачені пунктом 3.2 договору, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та умовами договору за порушення грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 217,34 грн.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" посилається на неналежне виконання комунальним підприємством "Широке" Широківської селищної ради " зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №413 від 03.04.2020 в частині своєчасної оплати наданих послуг за травень 2025 року, що і є причиною виникнення спору.
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Пунктом 3.2 в редакції додаткової угоди № 6 від 30.03.2023 (а.с. 18) до договору визначено, що оплата за спожиті послуги здійснюється споживачем на підставі виставленого в електронній системі рахунку не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (платформа "Особовий кабінет споживача" на сайті виконавця) або протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку у паперовому вигляді. Паперовий рахунок направляється споживачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручається споживачеві нарочно.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до рахунку-акту №22770/01/402дкк від 29.05.2025 (а.с. 22) та рахунку №22770/01/402н від 29.05.2025 (а.с. 23) в травні 2025 року надано послуги з централізованого постачання холодної води на суму у загальному розмірі 583 650,00 грн.
Відповідачем рахунок №22770/01/402н від 29.05.2025 за надані в травні 2025 року послуги з централізованого постачання холодної води на суму у загальному розмірі 583 650,00 грн отримано - 30.05.2025, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.24).
Так, відповідно до рахунку 22770/01/402н від 29.05.2025 строк оплати за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на суму 583 650,00 грн настав 06.06.2025 (п'ятниця).
Комунальним підприємством "Широке" Широківської селищної ради порушено зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у травні 2025 року послуги з централізованого водопостачання на суму у загальному розмірі 583 650,00 грн.
У зв'язку із наявною заборгованістю, позивачем на адресу відповідача направлялися вимога №28-10/18649 від 29.05.2025 (а.с. 25).
У травні відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 212 983,00, відповідно до реєстру оплати станом на 16.06.2025 (а.с. 26).
Крім того відповідачем під час розгляду справи, здійснено погашення суми основного боргу, а саме:
- 20.06.2025 у розмірі 200 000,00 грн, відповідно до реєстру оплати станом на 23.06.2025 (а.с. 83);
- 26.06.2025 у розмірі 16 141,48 грн, відповідно до реєстру оплати станом на 03.07.2025 (а.с. 83 на звороті);
- 02.07.2025 у розмірі 154 525,52 грн, відповідно до реєстру оплати станом на 03.07.2025 (а.с. 83 на звороті).
Отже, відповідач повністю сплатив суму основного боргу за надані у травні 2025 року послуги з централізованого водопостачання на суму 583 650,00 грн. Разом з тим, зазначена оплата здійснена з порушенням строків, визначених пунктом 3.2 договору №413 від 03.04.2020, оскільки граничний термін розрахунку настав 06.06.2025, тоді як фактичне погашення заборгованості відбулося частинами лише: 21.05.2025, 10.06.2025, 13.06.2025, 20.06.2025, 26.06.2025 та 02.07.2025.
4. Нарахування пені.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, за несвоєчасну оплату виставленого виробником рахунку у термін, визначений пунктом 3.2 договору, споживач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який сплачується пеня.
Позивачем відповідно до поданого розрахунку (а.с. 27) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 4 217,34 грн - пені.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів сплати даної заборгованості та контррозрахунку.
При цьому відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення пені та судового збору, оскільки їх сплата створює додаткове фінансове навантаження і ускладнює своєчасне виконання поточних зобов'язань. Затримка в оплаті, за твердженням відповідача, мала незначний характер (кілька днів) і супроводжувалася наданням гарантійного листа про оплату № 107 від 10.06.2025 та листа виконавчого комітету Широківської селищної ради № 844/12-37 від 10.06.2025 про виділення коштів з бюджету на оплату води.
Також відповідач послався на складну фінансово-економічну ситуацію підприємства, яка напряму пов'язана з умовами воєнного стану, низькою платоспроможністю населення та значною заборгованістю споживачів комунальних послуг. За твердженням відповідача, станом на 01.06.2025 заборгованість мешканців селища Широке та прилеглих сіл перед відповідачем за спожиті послуги становила 6 040 658,92 грн, що зумовлює нестачу обігових коштів для своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 217,34 грн.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини 1 цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, де розглядалось питання зменшення неустойки, нарахованої позивачем за невиконання зобов'язань за договором, наведено такі правові висновки:
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується виконати послуги з централізованого, тоді як обов'язок відповідача прийняти та оплатити надані послуги.
Позивач довів факт надання послуг на з централізованого водопостачання на суму у загальному розмірі 583 650,00 грн, що підтверджується рахунком-актом №22770/01/402дкк від 29.05.2025 (а.с. 22), які підписані обома сторонами без зауважень
В силу статті 903 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Враховуючи умови пункту 3.2. договору в редакції додаткової угоди №6 від 30.03.2023, строк оплати наданих послуг з централізованого постачання холодної води є таким, що настав - 06.06.2025
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок в частині оплати наданих послуг виконав, виконав повністю, а саме сплатив суму основного боргу за надані у травні 2025 року послуги з централізованого водопостачання у розмірі 583 650,00 грн. Разом з тим, зазначена оплата здійснена з порушенням строків, визначених пунктом 3.2 договору №413 від 03.04.2020, оскільки граничний термін розрахунку настав 06.06.2025, тоді як фактичне погашення заборгованості відбулося частинами 21.05.2025, 10.06.2025, 13.06.2025, 20.06.2025, 26.06.2025 та 02.07.2025.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, а саме - допустив прострочення грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування та стягнення з нього передбаченої договором пені.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вказано вище, позивачем у зв'язку із простроченим з боку відповідача виконанням грошового зобов'язання за договором на підставі пунктів 6.2, 6.3 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 4 217,34 грн - пені.
Відповідач не надав господарському суду доказів сплати вказаної заборгованості та контррозрахунку.
При цьому, як вказано вище, відповідач вважає безпідставними дані позовні вимоги, оскільки їх сплата створює додаткове фінансове навантаження і ускладнює своєчасне виконання поточних зобов'язань. Затримка в оплаті, за твердженням відповідача, мала незначний характер (кілька днів) і супроводжувалася наданням гарантійного листа про оплату № 107 від 10.06.2025 та листа виконавчого комітету Широківської селищної ради № 844/12-37 від 10.06.2025 про виділення коштів з бюджету на оплату води.
Також відповідач послався на складну фінансово-економічну ситуацію підприємства, яка напряму пов'язана з умовами воєнного стану, низькою платоспроможністю населення та значною заборгованістю споживачів комунальних послуг. За твердженням відповідача, станом на 01.06.2025 заборгованість мешканців селища Широке та прилеглих сіл перед відповідачем за спожиті послуги становила 6 040 658,92 грн, що зумовлює нестачу обігових коштів для своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 217,34 грн.
Щодо вказаних заперечень відповідача стосовно стягнення пені господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтями 549, 550 Цивільного кодексу України пеня є видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання та підлягає стягненню у разі прострочення його виконання. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Пунктами 6.2, 6.3 укладеного між сторонами договору прямо передбачено обов'язок відповідача сплачувати пеню у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг.
Посилання відповідача на незначний строк прострочення не звільняє його від відповідальності, оскільки навіть одноденне порушення строку виконання грошового зобов'язання є підставою для застосування пені, якщо інше прямо не передбачено договором чи законом.
Доводи відповідача щодо складної фінансово-економічної ситуації, низької платоспроможності населення та наявності значної заборгованості споживачів перед підприємством також не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Надання гарантійних листів або листів органів місцевого самоврядування не спростовує факту порушення строків виконання грошового зобов'язання та не усуває наслідків такого порушення.
Обставини воєнного стану, на які посилається відповідач, самі по собі не доводять неможливості належного виконання ним своїх договірних зобов'язань та не звільняють його від відповідальності за порушення строків їх виконання. Сама по собі наявність воєнного стану в Україні не є передбаченою законом підставою для автоматичного звільнення боржника від виконання грошових зобов'язань. Відповідач, посилаючись на зазначені обставини, не надав жодних конкретних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану та його неспроможністю своєчасно виконати грошове зобов'язання перед позивачем.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у нього коштів, а також якщо невиконання стало наслідком дій його контрагентів чи інших осіб. Для застосування виключення з цього правила необхідно довести наявність непереборної сили (форс-мажорних обставин), що робить виконання зобов'язання неможливим. Разом з тим, відповідач не подав жодного належного доказу, який би підтверджував настання обставин непереборної сили, які унеможливлювали виконання ним обов'язку щодо своєчасної сплати вартості послуг.
Водночас воєнний стан може об'єктивно ускладнювати господарську діяльність, однак такі загальні твердження не є підставою для звільнення від відповідальності, якщо боржник не довів їх прямого впливу на неможливість виконання конкретного зобов'язання. У даній справі відповідач обмежився лише загальними посиланнями на фінансові труднощі, спричинені умовами воєнного стану, проте не навів доказів, що саме ці обставини безпосередньо унеможливили своєчасну оплату наданих позивачем послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є безпідставними та не спростовують обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені.
Разом з тим, відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір неустойки (пенї), якщо він є надмірно великим порівняно із завданими кредитору збитками, а також з урахуванням принципів справедливості, розумності та співмірності відповідальності за порушення зобов'язання. Оцінивши характер порушення, його тривалість, сумлінність відповідача при виконанні основного зобов'язання та фактичне відновлення порушеного права позивача шляхом сплати основного боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на наступне.
Правовий аналіз наведеної вище статті 551 Цивільного кодексу України свідчить про те, що вона не є імперативною та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного Кодексу України).
Згідно усталеної судової практики, при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
При цьому, як вказано вище, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Суд бере до уваги, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання було незначним за тривалістю та супроводжувалося вжиттям заходів до його усунення, зокрема наданням гарантійного листа №107 від 10.06.2025 (а.с. 72) та листа виконавчого комітету Широківської селищної ради № 844/12-37 від 10.06.2025 (а.с. 73) про виділення коштів для погашення боргу. При цьому відповідач сплатив суму основного боргу у повному обсязі, чим фактично відновив порушене право позивача.
Крім того, суд бере до уваги викладені відповідачем обставини щодо фінансово-економічної ситуації підприємства, яка ускладнюється умовами воєнного стану та значною заборгованістю споживачів комунальних послуг. Водночас такі обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, однак у своїй сукупності вони можуть розглядатися судом як ті, що мають істотне значення при вирішенні питання про розмір відповідальності боржника.
З урахуванням того, що позивач фактично отримав належні йому грошові кошти, а порушення з боку відповідача не мало тривалого характеру, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума пені є надмірною та такою, що не відповідає принципам справедливості та співмірності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе застосувати положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені на 90 %, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 10 % від заявленої суми пені, а саме 421,73 грн (4 217,34 - (4217,34Ч0,90=3795,61) = 421,73).
З урахуванням викладеного заявлені позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: 421,73 грн - пені.
VІ. Судові витрати
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 4 498,62 грн за подання позовної заяви про стягнення 374 884,34 грн.
Разом з тим, ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято до розгляду позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" в наступній редакції:
- стягнути з Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" пеню у розмірі 4 217,34 грн та витрати із сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Отже, з урахуванням прийняття до розгляду заяви позивача (вх. суду №29399/25 від 08.07.2025) про зменшення позовних вимог, судовий збір мав би бути сплачений у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, за приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради про стягнення за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №413 від 03.04.2020 у загальному розмірі 374 884,34 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Широке" Широківської селищної ради (53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Широке, вулиця Вишнева, будинок 6; ідентифікаційний код 33075778) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Джохара Дудаєва, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) 421,73 грн (чотириста двадцять одну гривню сімдесят три копійки) - пені та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.09.2025
Суддя Т.В. Іванова