вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.09.2025 Справа № 904/2614/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Позивача-1 Міністерства економіки України, м.Київ та Позивача-2 Державного центру зайнятості, м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни, м.Дніпро
про стягнення 247 300,00 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Позивача-1 Міністерства економіки України, м.Київ та Позивача-2 Державного центру зайнятості, м.Київ (далі-Позивач) 21.05.2025 року звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та місця проживання АДРЕСА_1 , місце провадження діяльності ФОП Морозова Алла Германівна АДРЕСА_2 ) до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 247 300,00 грн (двісті сорок сім тисяч триста гривень) на р/р UA958201720343120001000079547 в Державній казначейській службі України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37508596, призначення платежу: повернення повної суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову прокурор посилається на невиконання Відповідачкою умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та умов договору про надання мікрогранту (до якого Відповідачка приєдналася шляхом підписання заяви про приєднання від 19.10.2022), що є підставою для повернення Відповідачкою коштів мікрогранту у розмірі 247 300,00 грн.
За подання позову Прокурор сплатив судовий збір на суму 2967,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1324 від 20.05.2025 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
26.05.2025 ухвалою суд позов прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін не подав.
08.07.2025 року через систему "Електронний суд" від Міністерства економіки України (Позивач-1) надійшли додаткові пояснення у справі (арк.с. 163-166), в яких зазначено про те, що ФОП Морозовою А.Г. не було дотримано умов договору про надання мікрогранту в частині створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць. У зв'язку з чим, відповідно до абзацу восьмого пункту 20 Порядку, у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема, нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Поштова кореспонденція направлялась Відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49005, м.Дніпро, вул.Пісаржевського, будинок 7, кв. 93), який наявний в матеріалах справи (арк.с. 61-62). Поштова кореспонденція була повернута до суду з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (арк.с. 182-185).
Ухвала суду від 26.05.2025 була направлені судом на електронну адресу Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була зазначена прокуратурою у позові, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с. 162), а також була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до яких є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» на Відповідача покладений обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Положеннями частини 7 статті 120 ГПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з частиною 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, суд вважає, що Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки з повідомлення про розгляд справи.
3. Позиції інших учасників справи
Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року №738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі-Порядок №738).
Керуючись Порядком №738 AT «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк), Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки) та Державний центр зайнятості 01.07.2022 уклали Договір про взаємодію (арк.с. 19-25). Предметом Договору про взаємодію є механізм взаємодії Мінекономіки, Уповноваженого банку та Державного центру зайнятості під час надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
Пунктом 2.2 Договору про взаємодію передбачено, що в рамках Договору про взаємодію Мінекономіки, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює надання мікрогрантів через Уповноважений банк на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів, сформованого ДЦЗ.
Відповідно до п.2.3 Договору про взаємодію, Уповноважений банк відкриває спеціальний рахунок для зарахування коштів на надання Мікрогрантів, призначений для подальшого перерахування коштів Уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в Уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача.
Відповідно до п. 12 Порядку, Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до Договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).
Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з Договором про взаємодію.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається Договором про взаємодію.
Після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем та надсилає результати співбесіди до Державного центру зайнятості. Державний центр зайнятості забезпечує прийняття рішень про надання мікрогрантів та інформування отримувачів про прийняте рішення відповідно до Договору про взаємодію.
Абзацом 7 пунктом 20 Порядку передбачено, що у разі невиконання обов'язкової умови Договору мікрогранту, зокрема не створення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на цих осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.
Відповідачка на веб-порталі державних послуг "Дія" заповнила та подала заявку щодо отримання гранту (заявка №242LOZ) (арк.с. 39-41), до якої прикріпила бізнес-план за встановленою формою про відкриття закладу харчування з виготовлення готової їжі під замовлення (арк.с. 55).
Після перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, уповноваженим банком, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, Державним центром зайнятості 14.10.2022 прийнято рішення №112 надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 247 300,00 грн фізичній особі-підприємцю Морозовій Аллі Германівні (арк.с. 42).
Текст договору про надання мікрогранту, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ розміщено на сайті ДЦЗ за покликанням https://www.dcz.gov.ua/people/micro.
Формою договору про надання мікрогранту, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969 (арк.с. 35-38), визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання AT «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III договору про надання мікрогранту розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого Державним центром зайнятості рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес-планом.
Уповноваженим банком згідно з визначеннями, наведеними у розділі І договору про надання мікрогранту, є АТ "Ощадбанк", який діє на підставі договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та АТ "Ощадбанк" (надалі - договір про взаємодію), і забезпечує укладання цього договору, а також окрему взаємодію його сторін в процесі виконання договору.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV договору про надання мікрогранту, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).
Пунктом 7 розділу IV договору про надання мікрогранту передбачено, що для підтвердження цільового використання мікрогранту Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міські районні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 1 розділу V договору про надання мікрогранту обов'язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання.
Згідно з пунктом 2 розділу VI договору отримувач зобов'язується:
1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором;
2) виконати обов'язкову умову визначену Порядком;
3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору;
4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати Державному центру зайнятості (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку;
5) повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. суму отриманого мікрогранту в повному обсязі у разі невиконання обов'язкової умови;
6) повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору;
7) самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту- та реалізації бізнес-плану;
8) відповідати за виконання будь-яких інших обов'язків, покладених на нього цим договором та Порядком;
9) до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави);
10) повідомити Державний центр зайнятості щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов'язкових умов;
11) попередити в письмовій формі центр зайнятості за місцем укладення договору про зміну місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності.
Пунктом 4 даного розділу передбачено, що Державний центр зайнятості має право вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей Договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.
Пунктом 6 даного розділу передбачено, що у разі невиконання отримувачем обов'язкової умови він повертає відповідно до Порядку до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов'язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 7 розділу VІІ договору про надання мікрогранту визначено, що у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення Державним центром зайнятості моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку.
Отже, між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанком» та ФОП Морозовою Аллою Германівною 19.10.2022 укладено Договір мікрогранту в розмірі 247 300,00 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні АГ «Ощадбанк», який є Уповноваженим банком (арк.с. 43).
АГ «Ощадбанк» в установленому Порядку 30.12.2022 перерахував кошти з державного бюджету України на рахунок НОМЕР_2 ФОП Морозової Алли Германівни згідно з договором про взаємодію, укладеним між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та АГ «ОЩАДБАНК» (арк.с. 19-23). Перерахунок коштів підтверджується випискою по рахункам виконавця (зв.арк.с. 79).
Як зазначає прокуратура у позові, при проведенні 20.06.2023 року спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту ФОП Морозовою А.Г. стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту - створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз.3 п.20 Порядку №738) було повідомлено про прийняття на роботу Меньшикової Г.В. та Антонової Н.В., надана копія повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту від 07.04.2023р., при цьому накази №1/04-ОК та №2/04-ОК від 07.04.2023р., на які посилалась ФОП Морозова А.Г., надані не були, а також трудові договори не надані, табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати та інші, що зафіксовано актом перевірки № 82 від 20.06.2023р. (арк.с. 46-47).
У процесі перевірки 27.09.2023р. (акт перевірки №173) (арк.с. 48-49) ФОП Морозовою А.Г. були надані накази №1/04-ОК та №2/04-ОК від 07.04.2023р. і трудові договори із найманими працівниками №№ 1, 2 від 07.04.2023р., при цьому будь-які документи, що підтверджують виплату заробітної плати найманим працівникам та сплату за них податків, зборів та єдиного внеску, надані не були.
Водночас, станом на 27.09.2023р. та на 09.05.2025р. згідно з даними довідника підприємств, організацій, установ Єдиного державного реєстру соціального страхування у ФОП Морозової А.Г. відсутні наймані працівники.
Стосовно документів на підтвердження сплати ФОП Морозовою А.Г. єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих згідно з Порядком № 738 працівників та єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників (ЄСВ) в рахунок погашення мікрогранту (абз. 12, 13, 14 п.20 Порядку №738), грантоотримувачем при перевірці 02.03.2023р. було надано лише копію платіжного доручення № 48 від 08.02.2023р. про сплату 17 500,00 грн. ЄСВ за 2022 рік.
Станом на 01.07.2023р. за результатами обміну із ДПС була отримана інформація про сплату ФОП Морозовою А.Г.:
податків, зборів (обов'язкових платежів) - 5 055,00 грн.;
єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -17500,00 грн.
На запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 09.10.2023р. №68095/6/04-36-24-12-13 (арк.с. 88) ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Морозовій А.Г. повідомила про:
подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту від 07.04.2023р. № 9383908;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р.:
єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування у сумі 17 500,00 грн.;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов'язковому декларуванню у сумі 2 350,00 грн.;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р. військового збору у сумі 705,00 грн. (не враховується у рахунок погашення мікрогранту з 11.11.2023р.);
податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за податковий період 2 квартал 2023 року не надавався.
Також, на запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 29.11.2023р. №78786/6/04-36-24-12-13 (арк.с. 87) ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Морозовій А.Г. повідомила про:
надсилання 07.04.2023р. повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, яке зареєстровано за № 9383908;
неподання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 2-3 квартали 2023 року.
Таким чином інформація щодо сплати податків і зборів за найманих працівників відсутня.
Згідно з даними обміну із ДПС із сайту grant.dcz.gov.ua щодо сплати податків ФОП Морозовою А.Г., станом на 12.05.2025р., у 2023 році сплачено 22 555,00 грн (арк.с. 91), а саме:
податків, зборів (обов'язкових платежів) - 5055,00 грн;
єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -17500,00 грн.
Станом на 02.05.2025 року фізична особа - підприємець Морозова Алла Германівна кошти мікрогранту у сумі 247300,00 грн не повернула.
Наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 13.12.2023 за №374 (арк.с. 50-51) визнано кошти мікрогранту в сумі 247 300 грн отримані фізичною особою-підприємцем Морозовою Аллою Германівною, заборгованістю та такими, що підлягають поверненню відповідно до законодавства.
Після виявлення невиконання умов договору та Порядку №738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 18.12.2023 до ФОП Морозова А.Г. направлено листа (арк.с. 59-60) про необхідність повернення коштів у сумі 247 300,00 грн. Також, від 17.06.2024 №12/11-1999 на адресу ФОП Морозова А.Г. направлено претензію (у тому числі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (арк.с.52-54, зв.арк.с. 54) про необхідність погашення суми боргу.
Повідомлення про необхідність добровільного повернення отриманих коштів залишилось без належного реагування з боку грантоотримувача, проігноровано також електронне повідомлення, яке надіслано на вказану у заяві електронну пошту.
В поясненнях наданих начальнику відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області (арк.с. 86) Відповідачка вказала: "......Приблизно під кінець січня 2023 року мною вже були використані кошти мікрогранту в розмірі 247 300 грн. на закупівлю обладнання для приготування та зберігання їжі, які були зазначені в бізнес-плані. Після придбання вказаного обладнання почався етап до створення меню, технологічних карт, складала рецептуру їжі та займалась приготування їжі з меню, з метою її дегустації. Вказаний етап тривав приблизно 3 місяці. В цей час я також виклала оголошення в Telegram-каналі, з метою пошуку працівників. В квітні 2023 року, так як їдальня, яка знаходиться на території університету, є державною власністю, орендування вказаного приміщення можливе лише після проведення аукціону на вказане місце. Вказаний аукціон я програла, так як 2-ий претендент на оренду вказаного приміщення зазначив більшу суму за оренду, чим переміг вказаний аукціон. З вказаного приміщення я виїхала через 3 тижні та одразу розпочала пошуки нового приміщення для оренди та здійснення своєї підприємницької діяльності. Приблизно через 2 тижні я знайшла нове приміщення під оренду, яке розташовано за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна 7, яке вимагало косметичного ремонту. Також, приблизно в травні 2023 року, на моє оголошення в соціальній мережі відкликнулись 2 співробітниці, даних не пам'ятаю, так як це було давно, яких на я взяла на стажування на посаді кухарів. Останні пропрацювали в моєму закладі до липня 2023 року. З вказаними співробітниками я складала трудові договори, накази про призначення та після складання всієї необхідної документації, я надала для ознайомлення та підпису працівникам. Але останні затягували вказаний процес та врешті решт, в липні місяці останні пішли через незадоволеність заробітною платою, яка на той момент становили 200 гри. Після уходу всі документи, які я надавала на ознайомлення забрали із собою. 01.06.2023 року я відкрила власний заклад, який спеціалізувався на приготуванні та продажі їжі швидкого харчування. За час здійснення моєї підприємницької діяльності, до мене неодноразово приходили спеціалісти з Центру зайнятості з метою перевірки дотримання умов договору. Після проведення перевірок мені залишали 2-ий екземпляр актів. Також, під час проведення перевірки, мені повідомляли про необхідність надання документів, які підтверджують офіційне працевлаштування співробітників. 05.09.2023 мій заклад зачинився через велику суму сплати за комунальні послуги та оренду приміщення, а також через відсутність замовлень та відвідувачів закладу. Надалі продовжувати вести бізнес я не стала, так як почалися проблеми зі здоров'ям.".
Станом на час звернення з позовом до суду Відповідачкою самостійно кошти не повернуто.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
5.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Тлумачення п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосудця (п.3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність.
Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору ФОП Морозовою Аллою Германівною Державному бюджету України завдано збитків у розмірі 247 300,00 грн.
Не виконання умов договору про надання мікрогранту за бюджетні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Порядку № 738, є прямим порушенням законності, яке підриває довіру громадян і не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави.
Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті суду: «Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права» - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам ст. 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі «Менчинська проти Російської Федерації» 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
За змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.
Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у справі № 905/803/18, виклавши її у постанові від 26.02.2019.
Підстави для звернення із позовом в інтересах Міністерства економіки України.
Відповідно до п. 2 Порядку № 738 Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки:
надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через AT "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію);
для виплати мікрогрантів отримувачам Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету (далі-рахунок);
невід'ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки;
кінцевий строк подання заяв визначається Мінекономіки з урахуванням наявного фінансування, про що Мінекономіки інформує Державний центр зайнятості та уповноважений банк. Мінекономіки встановлює кінцеві строки подання заяв у межах календарного року та визначає граничну суму мікрогрантів, що видаються на всі заяви, подані до одного кінцевого строку;
Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача);
порядок проведення оцінювання заяв, критерії оцінювання та необхідна кількість балів (оцінка) для прийняття рішень Державним центром зайнятості визначаються Мінекономіки;
Державний центр зайнятості передає подання до Мінекономіки для забезпечення перерахування коштів уповноваженому банку, а уповноваженому банку - інформацію про прийняті рішення.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов'язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов'язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до пункту 6 розділу VII «Відповідальність сторін» Договору. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку.
Надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу у 2022 році здійснювалось за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201720 «Деякі питання надання грантів бізнесу».
Законами України про Державний бюджет України на 2023-2024 роки Мінекономіки не передбачено видатки за бюджетною програмою за КПКВК 1201720 «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу».
З метою отримання реквізитів рахунку уповноваженого банку відповідно до абзацу 8 пункту 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, Мінекономіки зверталося до AT «Ощадбанк» листом від 04.07.2024 №2111-04/47914-07. Станом на сьогодні відповіді не отримано.
Реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201720, відкритий Мінекономіки у 2022 році в Казначействі для виплати отримувачам мікрогрантів/грантів відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ураїни від 21.06.2022 року №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» та постанови Кабінету Міністтрів України від 24.06.2022 №739 «Деякі питання надання грантів для переробних підприємств», закрито. Тому, для перерахування (повернення) коштів, які були перераховані Мінекономіки у 2022 році на рахунок уповноваженого банку для надання мікрогранту фізичній особі-підприємцю Морозовій А.Г., з метою подальшого їх перерахування до державного бюджету відповідно до умов Порядку надано реквізити реєстраційного рахунку загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201010 «Керівництво та управління у сфері економіки».
Ураховуючи викладене, в даному випадку Мінекономіки є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів Державного бюджету.
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконного вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (Постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18).
Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра з метою вжиття самостійних заходів представницького характеру на адресу позивачів скеровані відповідні листи, проте останніми не вжито заходів щодо пред'явлення позовних заяв на захист інтересів держави.
Зокрема, надіслано запит від 13.03.2025 №53-1539вих-25 (арк.с. 66-67) на адресу Мінекономіки щодо стану заборгованості та вжитих заходів щодо її стягнення.
У своїй відповіді 21.03.2025 (арк.с. 72-73) Мінекономіки не повідомило, що ним вживатимуться заходи, натомість у листі викладено реквізити рахунку на який треба повернути борг.
За таких обставин, Мінекономіки будучи обізнаним про наявність у Відповідачки заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з ФОП Морозова А.Г. вказаних коштів у зв'язку з допущенням заборгованості.
Підстави для звернення із позовом в інтересах Державного центру зайнятості.
Згідно з Положенням про ДЦЗ (посилання https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents, код доступу 623 71327711) Державний центр зайнятості (далі - Установа) належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та є головною державною установою в централізованій системі державних установ Державної служби зайнятості. Установа є неприбутковою державною установою, що фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України та інших джерел, не заборонених законодавством.
Установа виконує повноваження безпосередньо та через регіональні центри зайнятості та їхні філії, базові центри зайнятості.
Установа є юридичною особою публічного права та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього Положення, яке затверджується Уповноваженим органом управління.
Установа має право в порядку, установленому законодавством та Уповноваженим органом управління, учиняти правочини, набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'язки, здійснювати претензійну роботу, бути відповідачем або позивачем у судах України та інших держав, здійснювати самопредставництво Установи та Фонду в судах України на всіх стадіях судового процесу через Юридичне управління Установи, працівники якого без окремого доручення беруть участь у справах з усіма правами, що надані законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та цього Закону.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року № 90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Листом від 27.03.2025 №53-1915вих-25 (арк.с. 64-65) Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Державного центру зайнятості направлений лист про надання інформації про вжиті заходи щодо захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП Морозової Алли Германівни на користь державного бюджету України коштів мікрогранту.
Відповідно до відповіді ДЦЗ від 25.04.2025 №33/1122/3592-25 (арк.с. 17-18) стороною заходи подальшого звернення до суду не вживались та у листі не зазначались .
Вказане свідчить про наявність у ДЦЗ повноважень на вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, а також про неналежний захист інтересів держави у даному випадку та необхідності їх захисту Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра.
Водночас, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Таким чином, прокурор звертається до суду в інтересах Державного центру зайнятості, яким не вжито заходів щодо поновлення порушених державних інтересів.
Вказане узгоджується з позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 03.12.2021 у справі № 915/634/20.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та підтримана Верховним судом у справах №№ 153/257/19 від 27.11.2019, 639/898/19 від 04.12.2019, 924/71/18 від 13.12.2019.
5.2. Щодо спору по суті
Відповідно до статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок).
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1) (п. 6 Порядку).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Суд установив, що Відповідачка задля отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся через портал "Дія" (арк.с. 39-41) до центру зайнятості із заявою на отримання мікрогранту у розмірі 247300,00 грн, у якій вказала про те, що нею буде працевлаштовано двох працівників (зв.арк.с. 40).
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що перевірками дотримання умов договору про надання мікрогранту (Акти №82 від 20.06.2023 та №173 від 27.09.2023) встановлено, що Відповідачка працевлаштувала 10.04.2023 року на посади кухаря ОСОБА_1 (наказ №1/04-ОК) та ОСОБА_2 (наказ №2/04-ОК).
При проведенні Дніпропетровською філією обласного центру зайнятості моніторингу дотримання умов договору про надання мікрогранту, Відповідачка не надала трудові договори із найманими працівниками, документи, що підтверджують облік робочого часу найманих працівників, нарахування та виплату заробітної плати, сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, як вбачається, з Акту перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту від 27.09.2023 №173 (арк.с. 48-49) станом на 17.09.2023 роботодавець витратила усі кошти наданого мікрогракту за цільовим призначенням, на придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, згідно бізнес-плану відповідно до Договору. Роботодавець прийняла двох працівників, згідно з зазначеною заявою про приєднання до Договору кількості робочих місць, створених залежно від розміру мікрогранту підтверджується повідомленням про прийняття працівників на роботу. Табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати та будь які документи, що підтверджують виплату заробітних плати найманим працівникам, сплату податків, зборів (обов'язкові платежі) утримані із заробітної-плати та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на заробітну плату працівникам, згідно чинного законодавства не надавалась. Згідно з даними довідника ПОУ(ЄДРС) на 27.09.2023 інформація про прийняття працівників відсутня. Дані обставини свідчать про порушення пункту 20 Порядку, яким передбачено, що обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача, в уповноваженому банку, робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Кошти зараховано на рахунок отримувача мікрогранту 30 грудня 2022, термін створення отримувачем 2-х робочих місць та працевлаштування на них осіб згідно з умовами Порядку закінчився 30 червня 2023.
На запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 09.10.2023р. №68095/6/04-36-24-12-13 (арк.с. 88) ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Морозовій А.Г. повідомила про:
подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту від 07.04.2023р. № 9383908;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р.:
єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування у сумі 17 500,00 грн.;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, які не підлягають обов'язковому декларуванню у сумі 2 350,00 грн.;
сплату у 2023 році станом на 09.10.2023р. військового збору у сумі 705,00 грн. (не враховується у рахунок погашення мікрогранту з 11.11.2023р.);
податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за податковий період 2 квартал 2023 року не надавався.
Також на запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 29.11.2023р. №78786/6/04-36-24-12-13 (арк.с. 87) ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Морозовій А.Г. повідомила про:
надсилання 07.04.2023р. повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, яке зареєстровано за № 9383908;
неподання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого із них податку за 2-3 квартали 2023 року, таким чином інформація щодо сплати податків і зборів за найманих працівників відсутня.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Відповідачкою не виконано обов'язкову умову мікрогранту, оскільки нею не надано документи, що підтверджують облік робочого часу найманих працівників, нарахування та виплату заробітної плати, сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників тощо.
Відповідачка викладені у позові обставин не спростувала, як і не надала доказів повернення нею отриманих коштів мікрогранту відповідно до рішення Державного центру зайнятості, затвердженого наказом №112 від 14.10.2022 (арк.с. 42).
Тож, суд дійшов висновку про порушення Відповідачкою своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що тягне за собою повернення отриманої суми мікрогранту у розмірі 247300,00 грн.
Проте, суд приймає до уваги те, що на виконання умов п.6 розділу VII Договору Відповідачкою у 2023 році було здійснено платежі податків, зборів (обов'язкових платежів) на суму 5055,00 грн та платіж єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 17 500,00 грн, що підтверджується даними обміну із ДПС із сайту grant.dcz.gov.ua щодо сплати податків ФОП Морозовою А.Г., станом на 12.05.2025р. (арк.с. 91).
У зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
6. Висновок господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт порушення Відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо виконання вимог Порядку №738 та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення нею отриманої суми мікрогранту на підставі пункту 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та пункту 20 Порядку №738. Відтак, позовні вимоги про стягнення 247300,00 грн мікрогранту підлягають задоволенню.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ч.ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Позивача-1 Міністерства економіки України, м.Київ та Позивача-2 Державного центру зайнятості, м.Київ до Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та місця проживання АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України (01008, м.Київ, вул.М.Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 247300,00 грн на р/р UA958201720343120001000079547 в Державній казначейській службі України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37508596, призначення платежу: повернення повної суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Морозової Алли Германівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р НОМЕР_3 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір у розмірі 2967,60 грн.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 12.09.2025
Суддя Н.Б. Кеся