вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2025 р. Cправа № 902/856/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до: Літинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області (вул. Хмельницького Б., буд. 17, с-ще Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)
про стягнення 72 618,27 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Трофимчук С.М. за довіреністю (в режимі відеоконференції);
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 24.06.2025 (вх. № 913/25 від 24.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з вимогами до Літинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області про стягнення 72 618,27 грн, з яких: 66 729,88 грн - основний борг; 4 018,42 грн - пеня; 394,90 грн - 3% річних; 1 475,07 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу № 01-7545/24-БО-Т від 24.10.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/856/25 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.07.2025, про що 26.06.2025 постановлено відповідну ухвалу.
За результатами слухання справи 23.07.2025 судом відкладено розгляд справи по суті на 02.09.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
02.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 02.09.2025 (вх. № 01-34/9191/25 від 02.09.2025) представника відповідача - адвоката Зайця Б.В. про визнання позову. Заявник також просить врахувати вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі задоволення заяви та просить розглянути її за відсутності відповідача та його уповноваженого представника.
На визначену судом дату представник позивача з'явився в режимі відеоконференції.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою від 23.07.2025, яка направлялась рекомендованою кореспонденцією.
Дослідивши заяву № б/н від 02.09.2025 (вх. № 01-34/9191/25 від 02.09.2025) представника відповідача - адвоката Зайця Б.В. про визнання позову, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18.10.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями" №3200-IX від 29.06.2023.
Зокрема в ч. 6 ст. 6 визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Здійснивши у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" перевірку наявності у відповідача електронного кабінету, суд встановив, що у Літинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області, як у особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, в порушення положень ст. 6 ГПК України, відповідний кабінет відсутній, що підтверджується відповіддю № 14083215, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за кодом ЄДРПОУ 25500353. Наявність електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" підтверджується лише в адвоката відповідача Зайця Б.В.
Водночас суд зазначає, що ухвалою від 23.07.2025 Літинський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області було зобов'язано, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати суду докази реєстрації. Проте ці вимоги були проігноровані відповідачем.
Враховуючи всі вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви № б/н від 02.09.2025 (вх. № 01-34/9191/25 від 02.09.2025) представника відповідача - адвоката Зайця Б.В. щодо визнання позову.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 02.09.2025 суд заслухав вступне слово представника позивача, провів стадію безпосереднього дослідження доказів та, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення і повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 12.09.2025 об 11 год 00 хв.
У судовому засіданні 12.09.2025 суд, згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України, проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
24.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач, за Договором Постачальник) та Літинським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області (відповідач, за Договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 01-7545/24-БО-Т, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У пункті 1.3 Договору визначено, що може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно із пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 30,14300 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень 2024 - 6,14300 тис. куб. м, листопад 2024 - 12,00000 тис. куб. м, грудень 2024 - 12,00000 тис. куб. м.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Умовами пункту 3.1 Договору визначено, що право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору).
Підпунктом 3.5.1 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (пп. 3.5.2 Договору).
Відповідно до пп. 3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно із пп. 3.5.4 Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними Споживача та даними остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно із умовами пункту 4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 415 819,93 грн, крім того ПДВ - 83 163,98 грн, разом з ПДВ - 498 983,91 грн.
Окрім того, пунктом 5.1. Договору погоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
На підставі пункту 5.3 Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Згідно із даним Договором, EIC-код відповідача-споживача - 56XS0000PDW9T00P.
На виконання умов Договору позивач у період з жовтня по грудень 2024 року передав, а відповідач прийняв природний газ загальним об'ємом 30,71503 тис. куб. м на загальну суму 508 453,14 грн відповідно до актів приймання-передачі: за жовтень 2024 року від 12.11.2024 - 0,67890 тис. куб. м на суму 11 238,43 грн; за листопад 2024 року від 12.12.2024 - 14,00506 тис. куб. м на суму 231 838,19 грн; за грудень 2024 року від 13.01.2025 - 16,03107 тис. куб. м на суму 265 376,52 грн.
Матеріали справи містять адвокатський запит в інтересах позивача від 06.05.2025 № 125/3/2-14948, адресований ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", у якому, з викладенням правових та фактичних підстав звернення, зокрема щодо документального підтвердження обсягів природного газу, поставленого ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" окремим споживачам, заявлено прохання надати інформацію з Інформаційної платформи Оператора ГТС стосовно остаточної алокації відборів природного газу з ресурсу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) низки споживачів, зокрема Літинським опорним закладом ЗСО І-ІІІ ступенів № 1 (EIC-код 56XS0000PDW9T00P).
У відповідь на зазначений адвокатський запит ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надало відповідь № ТОВВИХ-25-7307 від 07.05.2025, зі змісту якої вбачається, що в Інформаційній платформі споживач з EIC-кодом 56XS0000PDW9T00P був закріплений за постачальником - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (EIC-код 56X930000010610X) у період з 25.10.2024 по 31.12.2024.
Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-кодом 56XS0000PDW9T00P за період з 25.10.2024 по 31.12.2024 та внесений до алокації постачальника - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", становить: з 25.10.2024 по 31.10.2024 - 678,90 м3; з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 14 005,06 м3; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 16 031,07 м3.
Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений природний газ у розмірі 441 723,26 грн, що підтверджується банківською випискою АТ "Ощадбанк".
Таким чином, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 66 729,88 грн.
Разом з тим за порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, позивачем, відповідно до пункту 7.2 Договору, нараховано пеню в розмірі 4 018,42 грн за період з 18.02.2025 по 30.04.2025.
Також, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано: 394,90 грн - 3% річних за період з 18.02.2025 по 30.04.2025 та 1 475,07 грн - інфляційні втрати за період з 01.03.2025 по 30.04.2025.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу № 01-7545/24-БО-Т від 24.10.2024 щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Судом встановлено, що відповідач у період з 25.10.2024 по 31.12.2024 був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", що підтверджується інформацією ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" наведеною у відповіді № ТОВВИХ-25-7307 від 07.05.2025 на адвокатський запит від 06.05.2025 № 125/3/2-14948.
Згідно із листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000PDW9T00P у період з 25.10.2024 по 31.12.2024, який було віднесено в алокацію постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", становить: з 25.10.2024 по 31.10.2024 - 678,90 м3; з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 14 005,06 м3; з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 16 031,07 м3.
Отже, обсяг спожитого відповідачем газу за спірний період становить 30 715,03 м3.
Суд враховує, що в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу за жовтень та листопад 2024 року, які підписані обопільно уповноваженими представниками Постачальника та Споживача.
Водночас судом встановлено, що акт приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року, складений 13.01.2025, підписаний та скріплений печаткою лише уповноваженим представником Постачальника (ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг"), при цьому зазначений акт не містить підпису уповноваженого представника Споживача (Літинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1).
Суд бере до уваги, що факт отримання відповідачем у грудні 2024 року природного газу в обсязі 16,03107 тис. куб. м на загальну суму 265 376,52 грн підтверджується відомостями інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами Договору.
Судова практика Верховного Суду (постанови від 04.07.2024 у справі № 925/938/23, від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, від 18.04.2024 у справі № 910/5645/23, від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21) послідовно виходить з того, що остаточні алокації, сформовані та відображені на Інформаційній платформі Оператора ГТС, є належним і достатнім доказом обсягів подач/відборів природного газу. Вони формуються на підставі даних замовників та операторів ГРМ і мають презумпцію достовірності до моменту можливого коригування. Відтак, дані Інформаційної платформи Оператора ГТС підлягають використанню для підтвердження факту та обсягів споживання газу у спірному періоді.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що використані позивачем відомості, розміщені Оператором газотранспортної системи на інформаційній платформі, щодо остаточної алокації обсягів відібраного відповідачем природного газу за спірний період 2024 року, є неповними, недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача чи Оператора газорозподільної мережі.
Відсутність підписаного або надісланого акта приймання-передачі не може розглядатися як підстава для уникнення виконання грошового зобов'язання. Верховний Суд у низці рішень (постанови від 26.06.2019 у справі № 922/1018/18, від 17.07.2018 у справі № 910/20165/17, від 14.05.2020 у справі № 916/2058/19) зазначив, що обов'язок сплатити за поставлений товар виникає з факту його отримання та використання, а акт приймання-передачі лише фіксує господарську операцію, яка вже відбулася.
Таким чином, наявність чи відсутність акта не змінює самої природи зобов'язання відповідача оплатити фактично спожитий газ.
Суд враховує, що за умовами п. 6.2 Договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
З урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків, заборгованість відповідача за поставлений природний газ за грудень 2024 року становить 66 729,88 грн.
Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно із підпунктом 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, як зазначено позивачем та встановлено судом, відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором постачання природного газу № 01-7545/24-БО-Т від 24.10.2024 щодо повної оплати вартості природного газу, поставленого у грудні 2024 року, оскільки здійснив лише частковий розрахунок, а сума у розмірі 66 729,88 грн залишилась несплаченою.
Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за Договором у частині сплати заборгованості в розмірі 66 729,88 грн залишаються невиконаними та станом на день розгляду справи матеріали не містять жодних доказів повного розрахунку відповідача за поставлений позивачем та фактично спожитий у грудні 2024 року природний газ на зазначену суму.
У зв'язку з наведеним, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 66 729,88 грн обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 4 018,42 грн - пені; 394,90 грн - 3% річних; 1 475,07 грн - інфляційних втрат.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 4 018,42 грн пені, суд зважає на таке.
Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно із статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями пункту 7.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої на суму заборгованості за Договором у межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично правильним, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 018,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 394,90 грн - 3% річних та 1 475,07 грн - інфляційних втрат, суд зважає на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки трьох відсотків річних у сумі 394,90 грн та інфляційних нарахувань у сумі 1 475,07 грн, суд встановив, що зазначені нарахування обраховані арифметично правильно.
Відтак позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 394,90 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1 475,07 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Літинського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Літинської селищної ради Вінницької області (вул. Хмельницького Б., буд. 17, с-ще Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300; код ЄДРПОУ 25500353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 66 729 грн 88 коп - основного боргу; 4 018 грн 42 коп - пені; 394 грн 90 коп - 3% річних; 1 475 грн 07 коп - інфляційних втрат та 2 422 грн 40 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення надіслати позивачу до електронного кабінету в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 12 вересня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Хмельницького Б., буд. 17, с-ще Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)