Постанова від 04.09.2025 по справі 922/3936/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/3936/24 (922/2547/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (вх. № 1133Х/2) на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2025 у справі № 922/3936/24(922/2547/24) (ухвалене у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 суддею ОСОБА_5 , повний текст складено 25.04.2025)

за позовом Приватного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Сугарівське

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " , м. Харків

про стягнення грошових коштів в сумі 6098499,65 грн в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_4 "

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство " ІНФОРМАЦІЯ_4 " звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про стягнення 6098499,65 грн, в тому числі:заборгованості з оплати поставленого за договором поставки № К0610 від 06.10.2020 № К0610 товару у розмірі 2 375 925,42 грн та нарахованих на неї 3 % річних у розмірі 2 523 635,25 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 198 938,98 грн, пені у сумі 2 295 311,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 06.10.2020 № К0610 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар за видатковими накладними від 07.10.2020 №241, від 08.10.2020 №242, від 09.10.2020 №243, від 10.10.2020 №244, від 12.10.2020 №245, від 16.11.2020 №260, від 04.11.2020 №68.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2025 у справі № 922/3936/24(922/2547/24) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на користь Приватного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_4 " 623810,85 грн, з яких: сума основної заборгованості - 2 375925,12 грн., 3% річних - 253635,25 грн, інфляційні нарахування - 1198938,98 грн., пеня - 2295 311,50 грн, та стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 91 857,16 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення обгрунтовано доведеністю факту поставки позивачем відповідачу на виконання умов договору поставки від 06.10.2020 № К0610 товару на суму 2 375 925,42 грн наявними у матеріалах справи видатковими накладними№241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, які підписані сторонами та скріплені їх печкатками та податковими накладними за відповідними господарськими операціями, які виписано позивачем-продавцем та направлено ним на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, а також формами державної статистичної звітності позивача щодо наявних у нього обсягів посівних площ та об'ємів сільськогосподарського виробництва кукурудзи та відсутністю доказів оплати поставленого товару.

При цьому суд відхилив посилання відповідача щодо того, що договір поставки від 06.10.2020 К0610 ним не підписувався та печаткою підприємства не скріплювався, пославшись на те, що зі змісту наданих суду видаткових накладних та Договору поставки вбачається, що з боку відповідача Договір та видаткові накладні підписані ОСОБА_6 , який згідно з даних ЄДРЮОФОПГФ є уповноваженою особою відповідача - керівником юридичної особи, який може вчиняти дії від імені юридичної особи та у спірних правовідносинах наявний відбиток печатки відповідача - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " як на Договорі поставки, так і на видаткових накладних, що за відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що підписання видаткових накладних відповідало волі особи, від імені якої підписано документ та проставлено печатку, в той час як зазначені господарські операції з поставки товару відображено в податковому обліку постачальника (сторін спору) на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи і відповідачем не надано доказів того, що ним надавалися до центрального рівня ІНФОРМАЦІЯ_5 уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 " в межах Договору поставки.

Разом з цим суд зазначив, що факт перебування у розпорядженні позивача достатнього об'єму сільськогосподарського виробництва кукурудзи на дату здійснення поставок товару вдповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи формою державного статистичного спостереження (річна) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду", "Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур" форми 37-сг (місячна)на 1 жовтня 2020 року та 1 листопада 2020 року, журналами вагової (75-а), відомостями руху зерна та іншої продукції (СГ ф.80), СГ ф.87, що в сукупності з підписаними сторонами та скріпленими їх печатками первинними документами та зареєстрованими продавцем податковими накладними підтверджує те, що зазначені у видаткових накладних господарські операції з поставки товару в межах Договору поставки від 06.10.2020 №К0610 є реальними та знаходять своє відображення в бухгалтерському і податковому обліку, в той час як у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за вказаним Договором або спростували суму заявлену до стягнення.

Разом з цим суд зазначив, що з наданого позивачем розрахунку суми основної заборгованості вбачається, що такі нарахування здійснено арифметично невірно, а саме, арифметично правильним є сума основної заборгованості у розмірі 2 375 925,12 грн, а в решті нарахованої суми основної заборгованості у розмірі 0,30 грн слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Також суд зазначив про обгрунтованість нарахування позивачем на суму основного боргу на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних в заявлених розмірах та про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначив про їх задоволення через обгрунтованість, враховуючи що пеню нараховано у відповідності до п.4.2 Договору, яким встановлено обов'язок покупця у випадку несвоєчасної оплати товару сплатити постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов'язання за цим Договором та пункту п.4.11 Договору, яким сторони відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України збільшили строк нарахування штрафних санкцій з шести місяців до трьох років від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Крім цього суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про застосування позовної давності зазначивши, що вказаний строк не було пропущено, з огляду дату порушення права позивача, з якого відповідно до ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України почався перебігу позовної давності- 22.10.2020 та враховуючи продовження цього строку на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та у період дії в Україні воєнного відповідно до п. 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено п.7, п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " подало на зазначене рішення до ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів, проведення якої скаржник просить доручити ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ), на вирішення якої поставити наступні питання:

- Яким способом (пишучим пристроєм чи із застосуванням копіювально-множинної техніки, шляхом монтажу, з попередньою технічною підготовкою за допомогою факсимілє) виконані підписи на: Договорі поставки від 06.10.2020№ К0610, укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від імені підписантів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ?

- Чи відповідають підписи вчинені зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від імені підписантів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на Договорі поставки № КО610 від 06.10.2020, укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 підписам ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які містяться у інших документах (договорах, накладних, інше), які Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " оформляло у власній господарській діяльності ?

- Яким способом нанесено зображення відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на Договорі поставки № КО610 від 06.10.2020, укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020?

- Чи відповідає час нанесення відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказаній на Договорі поставки № КО610 від 06.10.2020, укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, та в який проміжок часу нанесений на них відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ?

- Чи нанесений відтиск печатки, здійснений на Договорі поставки № КО610 від 06.10.2020 укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, відповідає наданому зразку відтиску печатки, яку Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " використовує у власній господарській діяльності?

- Чи відповідає час виконання друкованого тексту даті, вказаній у Договорі поставки № КО610 від 06.10.2020, укладеному між Приватним акціонерним товариством “ ОСОБА_7 » та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та на оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, в який проміжок часу надрукований текст?

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо доведеності факту укладення спірного Договору та здійснення на його виконання позивачем відповідачу поставки товару на спірну суму основного боргу, оскільки у відзиві на позов відповідач заперечував факт підписання з його боку підписантами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договору поставки від 06.10.2020№ К0610 та видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 і скріплення цих документів печаткою підприємства через наявність ознак підробки відповідних підписів та печатки, проставлення в розділі Договору щодо реквізитів сторін в графі, де передбачений підпис директора ОСОБА_6 , підпису не у рукописний спосіб, а за допомогою факсимілє, за відсутністю між сторонами домовленостей про його використання, з чого в свою чергу вбачається, що зазначений Договір та видаткові накладні містять недостовірну інформацію в частині узгодження з боку відповідача змісту таких документів у спосіб проставлення на них підпису та печатки повноважних осіб, у зв'язку з чим суд неправомірно прийняв ці документи в якості належних та допустимих доказів.

З огляду на наведене скаржник зазначає, що доведення імітації справжності підписів та відтиску печатки на спірному Договорі поставки від 06.10.2020№ К0610 та видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 входить у предмет доказування у даній справі з боку відповідача під час розгляду справи у спосіб реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом заявлення клопотання про призначення відповідної судової експертизи, в якому суд безпідставно відмовив ухвалою від 20.03.2025, пославшись на відсутність потреби у її проведенні з огляду на доведеність позивачем реальності господарських операцій з поставки товару за Договором, які зафікосвані у наведених видаткових накладних, враховуючи, що зазначені господарські операції відображені у податковому обліку постачальника і відповідачем не надано доказів того, що ним надавалися до центрального рівня ІНФОРМАЦІЯ_5 уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту позивачем і матеріали справи не містять доказів того, що печатка ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " була загублена відповідачем, викрадена, або в інший спосіб вибула з його володіння, через що нею могла скористатися інша особа, доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами про викрадення чи підробки печатки.

За твердженням скаржника зазначена відмова суду у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи є безпідставною з огляду на те, що сама по собі реєстрація відповідачем як продавцем податкових накладних щодо зазначених у наданих до позовної заяви видаткових накладних господарських операцій з поставки товару не є беззаперечним доказом їх вчинення (реальності), оскільки така реєстрація відповідно до положень п. 187.1, п. 201.7 Податкового кодексу України є похідною від здійснення господарських операцій, через те, що складається за її наслідками та виключно у випадку оформлення її учасниками завершення такої операції первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а згідно з п. 44.1 ст 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, тобто законодавець чітко визначив, що за наслідком виключно реальної господарської операції суб'єкт господарювання складає податкові накладні, які в подальшому впливають на об'єкт оподаткування та сплату податків, а тому спір, за наслідками якого будуть встановлено підробку підписів та печатки первинних документи, якими оформлені господарські операції, одночасно свідчитиме про неправомірну реєстрацію податкових накладних.

Разом з цим скаржник зазначив, що посилання суду першої інстанції на відсутність у відповідача розрахунку коригування щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту за спірними господарськиим операціями з поставки не грунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах чинного законодавства, оскільки за положеннями п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України відповідний розрахунок складається саме продавцем, яким у спірних правовідносинах виступає позивач, та реєструється в залежності від зменшення або збільшення компенсації вартості товару або постачальником або покупцем, а оскільки позивачем не надано доказів того, що ним складались та надсилались на адресу відповідача розрахунки коригування до податкових накладних, у відповідача на момент отримання таких розрахунків відсутній механізм самостійно уточнити свої податкові зобов'язання.

Також скаржник зазначив про безпідставність наведення в якості мотивів відмови у призначенні у справі судової експертизи на наявність на Договорі та видаткових накладних печатки відповідача, за відсутності доказів її втрати чи викрадення та звернення до правоохоронних органів щодо її втрати чи викрадення, оскільки вони стосуються ситуацій, коли учасниками спірних відносин не заперечується автентичність відтиску печатки на відповідних документах, в той час як відповідач заперечує у спірних правовідносинах як підписання Договору та видаткових накладних, так і проставлення на них своєї печатки.

Крім цього скаржник зазначив, що у матеріалах справи знаходиться ухвала ІНФОРМАЦІЯ_8 від 17.12.2024 у справі № 626/2840/24, провадження № 1 -кс/626/1877/2024 про задоволення клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів в рамках кримінального провадження № 12024221090000697 від 07.07.2024 за ч. 1 ст 382 КК України, яка свідчить про наявність кримінального провадження, в рамках якого здійснюється досудове розслідування, в тому числі з епізодом можливої підробки договору поставки від 06.10.2020 № К0610 та оформлених на його підставі видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, що спростовує висновки суду щодо відсутності реакції з боку відповідача на протиправні дії позивача щодо підробки підписів та печатки на офіційних документах та, як наслідок, звернення з цього приводу до правоохоронних органів.

Також відповідач посилається на те, що спірна заборгованість відповідача за договором поставки від 06.10.2020 № К0610, в порядку статті 601 Цивільного кодексу України, була зарахована в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за договором поворотної фінансової допомоги від 14.03.2019, яка стягнута рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.06.2020 у справі № 922/860/20 відповідно до заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, копію якої з доказом надсилання її позивачем відповідачу додано до апеляціної скарги.

Крім цього відповідач зазначив про сплив позовної давності, про застосування якої він заявляв усне клопотання у судовому засіданні суду першої інстанції 15.04.2025 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 для розгляду справи № 922/3936/24(922/2547/24) сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_9 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (вх. № 1133Х/2) на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2025 у справі № 922/3936/24(922/2547/24) та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 03.07.2025 о 10:30.

20.06.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 7659), згідно з яким він просить долучити цей відзив до матеріалів справи з додатками та розглядати справу з його урахуванням.

До відзиву всупереч вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України додано документи, які не подавались суду першої інстанції, за відсутності підтверджених доказами обґрунтувань щодо неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об'єктивно від позивача не залежали, у зв'язку з чим не приймаються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді ОСОБА_2 для розгляду справи № 922/4647/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_3 , суддя ОСОБА_9 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2025 оголошено в судовому засіданні перерву до 07.08.2025 о 14:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_9 належним чином засвідчені копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року з поданими контролюючому органу додатками, копії розрахунків-коригувань до податкових накладних за господарськими операціями з поставки товару за Договором поставки від 06.10.2020 № КО610 за видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 (за наявності), а також інформацію щодо того, чи формувався Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за Договором поставки від 06.10.2020 № КО610 щодо господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, а також щодо того, чи складалися Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " розрахунки-коригування до податкових накладних щодо вказаних господарських операцій.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді ОСОБА_10 для розгляду справи № 922/4647/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_3 , суддя ОСОБА_2 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2025 у зв'язку з перебуванням 07.08.2025 у відпустці судді-доповідача ОСОБА_1 та відсутності правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, учасників справи було повідомлено, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 04.09.2025 об 11:00 год.

22.07.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_9 на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2025 надійшов лист «Про надання інформації», в якому цим податковим органом зазначено про включення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в повному обсязі до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом -Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сум цього податку:162887 грн- за жовтень 2020 року за податковими накладними від 07.10.2020 № 8, від 08.10.2020 № 9, від 10.10.2020 № 11, від 09.10.2020 № 10 (за даними розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року) та 193150,60 грн -за листопад 2020 року за податковими накладними від 02.11.2020 № 1 та від 16.11.2020 № № 19,20 (за даними розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів Декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, враховуючи розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до цієї податкової декларації) та додано копії зазначених податкових накладних, а також копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року з додатками, розрахунок коригування відповідачем сум податку на додану вартість який є додатком № 1 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги та клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи документів заперечив, у тому числі з тих підстав, що за наявною у нього інформацією директори відповідача ОСОБА_6 виїхав за межі території України у 2020 році, а ОСОБА_8 - у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, про що позивач повідомляв суд першої інстанції, заперечуючи проти заявленого відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції аналогічного клопотання про призначення експертизи.

Щодо клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи документів, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступні підстави.

Відповідно до частини 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Спір у даній справі виник у спорі з договору поставки, а саме щодо сплати вартості поставленого товару, на підтвердження чого позивачем надано копії договору поставки від 06.10.2020 та оформлених на його підстав видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, на яких містяться підписи від імені представників сторін та печатки з найменуванням відповідних підприємств, а також податкові накладні з відображенням в них вказаних господарських операцій позивачем як постачальником із здійснення ним їх реєстрації в реєстрі податкових накладних.

Відповідач заперечує як факт проставлення на вказаних документах підпису від імені його повноважних представників-директорів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , так і належність йому печатки, відтиск якої міститься на вказаних документах.

Заперечуючи підписання з боку його керівників спірного Договору та видаткових накладних та проставлення на цих документах відтиску належної йому печатки відповідач зазначає, що відображені в цих накладних господарські операції не були відображені в його бухгалтерському та податковому обліку через відсутність реального руху товару за підробними документами, й відповідно ним не вчинялись дії, спрямовані на формування податкового кредиту, не надаючи при цьому доказів відсутності в його податковій звітності відомостей про вчинення вказаних дій.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищенаведені обставини, на які сторони посилаються в обгрунтування своїх вимог і заперечень та усталену судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо відповідних доказів на підтвердження таких обставин, предмет доказування у даній справі передбачає насамперед з'ясування обставин щодо вчинення відповідачем, який заперечує підписання та скріплення печаткою спірного Договору та видаткових накладних, й відповідно отримання товару, дій з реєстрації отриманих від продавця податкових накладних щодо відповідного товару та формування як покупцем на їх підставі податкового кредиту.

Оскільки за змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, зокрема якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, а з'ясування питання щодо формування Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) податкового кредиту з податку на додану вартість щодо господарських операцій з поставки товару за спірними видатковими накладними має першочергове значення стосовно питання щодо справжності підписів з боку відповідача та автентичності його печатки на спірному Договорі та видаткових накладних, для з'ясування яких відповідач просить призначити у справі судову експертизу, в той час як у матеріалах справи достатньо доказів формування відповідачем податкового кредиту за відповідними спірними господарськими операціями, враховуючи надані ІНФОРМАЦІЯ_9 фактичні дані на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2025, про що докладно зазначено у мотивувальній частині цієї постанови, необхідність призначення у справі відповідної експертизи відсутня.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволеню не підлягає, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2020 між ТОВ ВКП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (Покупець, Відповідач) та ПрАТ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (Постачальник, Позивач) укладено договір поставки №К0610 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2020 року , на умовах, зазначених у цьому Договорі (надалі - Товар).

Згідно з п.2.2 Договору датою поставки Товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім'я Покупця.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що при поставки Товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю:

- рахунок -фактуру;

- податкову накладну, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі;

- видаткову накладну, виписану в день поставки Товару.

Пунктом 5.10. Договору передбачено, що Постачальник на дату підписання Договору повинен надати завірені належним чином копії наступних документів:

- Статут постачальника;

- витяг з ЄДРПОУ щодо Постачальника; статистичну довідку Постачальника;

- витяг з Реєстру платників ПДВ Постачальника;

- банківську картку , в якій підтверджується зразок печатки Постачальника та підпису

уповноваженої особи, яка має право на підписання Договору або належним чином оформлену довіреність із зразком підпису;

Відповідно до п.3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 2-х банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару; надання Постачальником Покупцю документів , зазначених у п.2.5., 5.10 Договору. У разі ненастання зазначених подій та/або невиконання Постачальником умов Договору Покупець має право затримати оплату Товару, зокрема :

п.3.1.1 у випадку нереєстрації Постачальником податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст.201.1 ПКУ Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських з дати поставки Товару та надання копій документів зазначених у пункті 2.5 та 5.10;

п.3.1.2 Покупець сплачує грошову суму в розмірі 20% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1 ПКУ.

Згідно з п.3.2 Договору оплата за Товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника. Зобов'язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів за поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, переказаних Покупцем в якості оплати, на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно з умовами Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов'язання за цим Договором.

Згідно з п. 4.10 Договору Сторони домовились встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у 3 (три) роки.

Відповідно до п.5.5 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним. Дата підписання договору вказується у правому верхньому куті договору на першій сторінці, під заголовком договору. Сторони допускають можливість підписання договору сторонами в попередньо відсканованої однієї зі сторін і роздрукованої іншою стороною формі або відправленою за допомогою факсимільного зв'язку, при цьому отриманий документ має юридичну силу до моменту обміну сторонами його оригіналами з мокрими печатками і підписами сторін.

На виконання умов Договору поставки від 06.10.2020 №К0610 Приватне акціонерне товариство " ІНФОРМАЦІЯ_4 " поставило відповідачу товар на загальну суму 2375925,42 грн.

В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви наступні видаткові накладні:

1) Накладна від 07.10.2020 №241 на суму 269 666,76 грн.;

2) Накладна від 08.10.2020 №242 на суму 216 142,08 грн.;

3) Накладна від 09.10.2020 №243 на суму 247 473,60 грн.;

4) Накладна від 10.10.2020 №244 на суму 236 689,20 грн.;

5) Накладна від 12.10.2020 №245 на суму 239 697,48 грн.;

6) Накладна від 16.11.2020 №260 на суму 489 456,00 грн.;

7) Накладна від 04.11.2020 №68 на суму 676 800,00 грн.

Крім того, позивачем щодо господарських операцій за вказаними видатковими накладними було виписано та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, за Договором поставки №К0610 від 06.10.2020 наступні податкові накладні:

1.За видатковою накладною від 07.10.2020 № 241-податкова накладна від 07.10.2020 № 8, на загальну суму 269 666,76 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 9269905030 від 19.10.2020, з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 02.11.2020 №1 до податкової накладної від 07.10.2020 №8;

2. За видатковою накладною від 08.10.2020 № 242 -податкова накладна від 08.10.2020 №9 на загальну суму 216 142,08 грн з ПДВ, № реєстрації в ЄРПН 9281847539 від 29.10.2020;

3. За видатковою накладною 09.10.2020 № 243 від 09.10.2020 №10, на загальну суму 247 473,60 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281918094 від 29.10.2020;

4. За видатковою накладною від 10.10.2020 № 244 -податкова накладна від 10.10.2020 №11, на загальну суму 236 689,20 грн з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9282491997 від 29.10.2020;

5. За видатковою накладною від 12.10.2020 № 245 -податкова накладна від 12.10.2020 №14, на загальну суму 239 697,48 грн з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9304446365 від 18.11.2020 ;

6. За видатковою накладною від 16.11.2020 № 260 -податкова накладна від 16.11.2020 № 19, на загальну суму 489 456,00 грн з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020 ;

7. За видатковою накладною від 04.11.2020 № 68-податкова накладна від 16.11.2020 №20, на загальну суму 676 800,00 грн з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020.

Позивач стверджує, що станом на час подачі даного позову вартість поставленого товару за наведеними видатковими накладними у розмірі 2 375 925,42 грн, строк оплати якої настав, відповідачем сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 6 123 811,15 грн., з яких 2 375,42 грн - основний борг, 253 635,25 грн - сума 3% річних, 1 198 938,98 грн - сума інфляційних збитків, 2 295 311,50 грн - сума пені.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що він не підписував договір поставки від 06.10.2020№ К0610 та видаткові накладні №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 і не скріплював ці документи печаткою підприємства.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу Україн, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено вище, спір у даній справі виник у спорі з договору поставки , а саме щодо сплати вартості поставленого товару, на підтвердження чого позивачем надано копії договору поставки від 06.10.2020 № КО610 та оформлених на його підстав видаткових накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, на яких містяться підписи від імені представників сторін та печатки з найменуванням відповідних підприємств, а також податкові накладні з відображенням в них вказаних господарських операцій позивачем як постачальником із здійснення ним їх реєстрації в реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповдіно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Надані позивачем видаткові накладні відповідно до наведених положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіьність в Україні» є первинними документами, які фіксують господарські операції з поставок партій товару за договором поставки від 06.10.2020 № КО610.

При цьому господарським судом першої інстанції правомірно при дослідженні матеріалів справи встановлено, що на видатковій накладній №68 від 04.11.2020 в графі "Договір" стоїть номер Договору "010421 С від 01.04.2021", в накладній №260 від 16.11.2020 не зазначений номер Договору , тобто вказано інший номер договору, аніж той, в межах якого була здійснена поставка товарів за вказаними у позові видатковими накладними, або не зазначений номер договору зовсім, проте, у наданих позивачем видаткових накладних зазначено найменування товару та ціну товару за 1 одиницю без ПДВ, а також загальну вартість з ПДВ. Та у наданому до позовної заяви Договорі поставки №К0610 від 06.10.2020 також узгоджено сторонами конкретне найменування товару та ціну за 1 одиницю товару без ПДВ.

Стосовно вказаних недоліків видаткових накладних суд першої інстанції правомірно зазначив, що наявність помилок чи описок у первинних бухгалтерських документах не свідчать про їх недійсність. Тобто певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його, як доказу здійснення господарської операції (наведені висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 821/589/17).

При цьому судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги практику Верховного Суду, який у своїй постанові від 24 січна 2019 року по справі № 924/234/18 зазначив, що недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов'язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги та зазначено, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17).

У справі №904/2357/20 у постанові від 21 серпня 2020 року Верховний Суд наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування ''вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З наданих позивачем видаткових накладних №68, №260 та Договору поставки від 06.1.2020 №К0610 прямо вбачається, що повністю співпадають найменування товару та ціна за одиницю товару, тобто, незалежно від того, що на самій видатковій накладній вказаний інший номер Договору, така видаткова накладна складена саме на виконання Договору поставки від 06.10.2020 №К0610.

Відповідач, заперечуючи підписання з боку його керівників спірного Договору та видаткових накладних та проставлення на цих документах відтиску належної йому печатки зазначає, що відображені в цих накладних господарські операції не відображались в його бухгалтерському та податковому обліку через відсутність реального руху товару за підробними документами, й відповідно ним не вчинялись дії, спрямовані на формування податкового кредиту, не надаючи при цьому доказів відсутності в його податковій звітності відомостей про вчинення вказаних дій.

Разом з цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові ІНФОРМАЦІЯ_10 від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі 922/2115/19, постановах Верховного Суду у складі ІНФОРМАЦІЯ_11 від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19,від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21:

- визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ з договорів поставки судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, зокрема, обставини здійснення перевезення товару видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця;

- однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції»;

- у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару;

- наявність відбитку печатки на первинних документах за відсутності доказів її втрати чи викрадення та вибутя її в інший спосіб з володіння юридичної особи , через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа свідчить про участь такої особи в господарських операціях;

- підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце;

- як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару);

- якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за видатковими накладними, та одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка торонни не є добросовісною та розумною і в такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17 підтримала правовий висновок ІНФОРМАЦІЯ_12 у складі ІНФОРМАЦІЯ_13 , наведений у постанові від 14.02.2020 у справі №640/18643/18, щодо підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит, визначивши, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивач з метою підтвердження обставин щодо того, що відповідач вчинив дії з реєстрації отриманих від продавця і зареєстрованих останнім податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту, звертався до ІНФОРМАЦІЯ_14 із запитом про надання належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, поданими відповідачем до контролюючого органу за жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, у відповідь на який ІНФОРМАЦІЯ_14 листом від 30.08.2024 (вих. № 39449/6/20-20-75-03-12) відмовило в задоволенні цього запиту, пославшись на те, що відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 ПК України відповідна інформація як конфіденційна може надаватися лише за дорученням ТОВ ВКП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З огляду на наведене, 03.09.2024 позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про витребування вказаної інформації від ІНФОРМАЦІЯ_14 , в задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою суду від 04.09.2024 через необгрунтованість та безпідставність.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов'язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип змагальності та розкрито його зміст.

Так, відповідно до цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 42 Господарського процессуального кодексу України передбачено право учасників справи подавати докази та встановлено обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому колегія суддів зазначає, що змагальність та рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надано можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо ОСОБА_11 проти Нідерландів" ("Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands") від 27.10.1993, заява № 14448/88, § 33).

Разом з цим слід враховувати, що дана справа розглядається у позовному провадженні в межах основної справи №922/3936/24 за заявою Товариства з обмеженою відповдальністю " ІНФОРМАЦІЯ_15 " про банкрутство Приватного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що справи, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

За змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, нею встановлено правило концентрації у межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, а тому, в даному випадку ухвалене судом за результатами вирішення в позовному провадженні рішення, стосуються інтересів як боржника в основному провадженні у справі про його банкрутство, який одночасно є позивачем в даному позовному провадженні, щодо формування ліквідаційної маси (активів), так і кредиторів, зокрема, ТОВ ВКП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який одночасно є відповідачем в даному позовному провадженні та конкурсним кредитором в основному провадженні у справі про банкрутство позивача .

Разом з цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин у справах про банкрутство пред'являються підвищені вимоги, тобто передбачено підвищений стандарт доказування, що передбачає, зокрема розгляд судом таких справ із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, розміру та моменту виникнення. (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

При цьому колегія суддів зазначає, що суд зобов"язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню, і зобов"язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об"єктивної істини та об"єктивного вирішення справи.

З урахуванням наведенного ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_9 належним чином засвідчені копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року з поданими контролюючому органу додатками, копії розрахунків-коригувань до податкових накладних за господарськими операціями з поставки товару за Договором поставки від 06.10.2020 № КО610 за видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 (за наявності), а також інформацію щодо того, чи формувався Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за Договором поставки від 06.10.2020 № КО610 щодо господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020, а також щодо того, чи складалися Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " розрахунки-коригування до податкових накладних щодо вказаних господарських операцій.

22.07.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_9 на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2025 надійшов лист без номеру та дати «Про надання інформації», в якому цим податковим органом зазначено про включення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в повному обсязі до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом -Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 "(код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сум цього податку:162887 грн- за жовтень 2020 року за податковими накладними від 07.10.2020 № 8, від 08.10.2020 № 9, від 10.10.2020 № 11, від 09.10.2020 № 10 (за даними розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року) та 193150,60 грн -за листопад 2020 року за податковими накладними від 02.11.2020 № 1 та від 16.11.2020 № № 19,20 (за даними розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів Декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року, враховуючи розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до цієї податкової декларації) та додано копії зазначених податкових накладних, а також копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року з додатками, розрахунок коригування відповідачем сум податку на додану вартість який є додатком № 1 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

Відомостями вказаних податкових декларацій та податкових накладних підтверджується зазначена в наведеному листі ІНФОРМАЦІЯ_9 інформація щодо формування відповідачем податкового кредиту за спірними податковими накладними.

При цьому колегія суддів враховую наступне.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Матеріали справи містять податкові накладні від 07.10.2020 № 8, від 08.10.2020 № 9, від 09.10.2020 № 10, від 10.10.2020 № 11, від 12.10.2020 № 14, від 02.11.2020 № 1 та від 16.11.2020 № № 19,20, у яких позивачем відображено проведення господарської операції за спірними видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 на підставі договору поставки від 06.10.2020 № К0610 .

Разом з цим з наданих ІНФОРМАЦІЯ_9 податкових декларацій відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за жовтень 2020 року та за листопад 2020 року, а саме з даних розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів вказаних Декларацій з податку на додану вартість, з урахуванням складеного відповідачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, який є додатком № 1 до Декларації за листопад 2020 року, вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " було включено в повному обсязі до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 " наступних сум цього податку:162887 грн - за жовтень 2020 року за податковими накладними від 07.10.2020 № 8, від 08.10.2020 № 9, від 09.10.2020 № 10, від 10.10.2020 № 11, від 12.10.2020 № 14 та 193150,60 грн - за листопад 2020 року за податковими накладними від 02.11.2020 № 1 та від 16.11.2020 № № 19,20.

При цьому колегія суддів враховує, що з урахуванням відомостей, відображених у вказаних податкових деклараціях відповідача вбачається описка у вищенаведеному листі ІНФОРМАЦІЯ_9 , від 03.07.2025 «Про надання інформації» у таблиці, в якій відображено дані щодо податкових накладних, податкові зобов'язання за якими відповідачем було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2020 року, а саме, помилково двічі вказано податкову накладну від 08.10.2020№ 9, тоді як на місті подвоєної податкової накладної мала бути зазначена податкова накладна від 12.10.2020 № 14.

Також, як вбачається з наданих податковим органом документів, відповідачем був здійснений розрахунок коригування сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - Приватним акціонерним товариством " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що відображено у додатку № 1 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Тобто, самостійне занесення особою, як покупцем товару, суми податку за видатковими накладними до податкового кредиту в порядку статті 198 Податкового кодексу України, здійснюється за наслідками завершення такою особою операції з придбання товарів, та є за свою суттю підтвердженням його прийняття.

Отже, з відповідного листа ІНФОРМАЦІЯ_9 та відомостей податкових декларацій відповідача за жовтень та листопад 2020 року вбачається, що уповноваженими особами відповідача занесено до податкового кредиту за період з жовтня по листопад 2020 року суму податку на додану вартість за спірними видатковими накладними, що в свою чергу свідчить про наявність у таких осіб податкових накладних на відповідні поставки та є підтвердженням прийняття відповідачем товару та визнання завершення господарської операції в розумінні статті 198 Податкового кодексу України.

При цьому слід враховувати, що спірні податкові накладні, які надавались продавцем покупцеві за результатами завершення процедури купівлі-продажу, перебували у останнього, його працівниками досліджувались їх зміст та дані для подальшого їх використання як при формуванні податкового кредиту товариства, так і для здійснення розрахунку коригування сум податку на додану вартість .

За умови отримання товару за видатковими накладними дійсно сторонньою особою, податкові накладні, виписані на відповідні операції, не могли перебувати у наявності Товариства відповідача, а їх дані - бути включеними до податкового обліку відповідача.

При цьому слід враховувати, що податкові декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2020 року, в яких зафіксовано відомості щодо формування відповідачем податкового кредиту за господарськими операціями з поставок товару за спірним Договором згідно зі спірними видатковими накладними, підписано діючим директором відповідача ОСОБА_6 , якого зазначено підписантом податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року з додатками, якого також зазначено підписантом від імені відповідача у спірному Договорі поставки від 06.10.2020 № К0610 та у видаткових накладних від 07.10.2020 №241, від 08.10.2020 №242, від 09.10.2020 №243, від 10.10.2020 №244, від 12.10.2020 №245, від 16.11.2020 №260.

Директором відповідача ОСОБА_8 підписано лише видаткову накладну від 04.11.2020 №68 і на час її підписання від був діючим директором відповідача.

Доказів на підтвердження вчинення особами, уповноваженими Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на ведення бухгалтерського обліку, протиправних дій щодо умисного включення цих видаткових накладних до податкового кредиту Товариства відповідачем не надано.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відображення відповідачем у бухгалтерському обліку товариства сум податку на додану вартість за спірними видатковими накладними, як доказу отримання товару за даними видатковими накладними.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо того, що Договір поставки від 06.10.2020 № К0610 не може важатися належним та допустимим доказом узгодження з боку відповідача його змісту у зв'язку з проставленням в розділі Договору щодо реквізитів сторін в графі, де передбачений підпис директора ОСОБА_6 , підпису не у рукописний спосіб, а за допомогою факсимілє, за відсутністю між сторонами домовленостей про його використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 143/228/17 зазначено, що виходячи зі змісту вказаних норм письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу, а відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може свідчити про його неукладення , тобто про те, що договір не відбувся як юридичний факт, враховуючи те, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами) Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах Великої Палата Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14. від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 18.03.20 у справі № 456/2946/17.

В даному випадку, як зазначено вище, вчинення відповідачем дій, спрямованих на формування податкового кредиту за господарськими операціями, які зафіксовані у спірних видаткових накладних (яким відповідають наявні у матеріалах справи відповідні податкові накладні), та підставою яких у цих первинних документах визначено договір поставки від 06.10.2020 № К0610, вбачається здійснення сторонами виконання цього Договору щодо передання позивачем-продавцем відповідачу-покупцю визначеного предметом Договору товару та прийняття його останнім.

Велика ІНФОРМАЦІЯ_10 у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17 підтримала правовий висновок ІНФОРМАЦІЯ_12 у складі ІНФОРМАЦІЯ_13 , наведений у постанові від 14.02.2020 у справі №640/18643/18, щодо підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит, визначивши, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З урахуванням наведених обставин та їх правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що наявною у матеріалах справи сукупністю доказів, а саме: договоро поставки від 06.10.2020№ К0610, який містить істотні умови, передбачені законом для даного виду договорів, а також підписи уповноважених осіб сторін, які скріплені їх печатками, зокрема від імені відповідача Договір підписано повноважним директором ОСОБА_12 , видатковими накладними від 07.10.2020№241, від 08.10.2020№242, від 09.10.2020№243, від 10.10.2020№244, від 12.10.2020 №245, від 16.11.2020№260, від 04.11.2020 №68, які містять підписи повноважних представників сторін, скріплені печатками Товариств, зокрема від імені відповідача- підписи директорів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та як первинні документи відображають відомості про господарські операції з поставок товару саме на виконання вказаного Договору, податкові накладні від 07.10.2020 № 8, від 08.10.2020 № 9, від 09.10.2020 № 10,від 10.10.2020 № 11, від 12.10.2020 № 14 , від 02.11.2020 № 1 та від 16.11.2020 № № 19,20, складені позивачем-продавцем саме щодо вказаних господарських операцій та направлені ним на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, за якими відповідачем вчинено дії на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, податковими деклараціями з ПДВ за жовтень та листопад 2020 року із розрахунком коригування сум податку на додану вартість, який є додатком № 1 до податкової екларації за листопад 2020 року, підписаними від імені відповідача, як платника податку, діючим директором ОСОБА_6 , з достатньою вірогідністю підтверджується як факт укладення вказаного Договору шляхом підписання повноважними представниками із скріпленням їх підписів печаткою підприємств, так і факти поставок саме на підставі цього Договору товару позивачем відповідачу за вказаними видатковими накладними.

При цьому слід враховувати, що як зазначено вище, підписантом від імені відповідача на договорі поставки від 06.10.2020№ К0610 та видаткових накладних у видаткових накладних від 07.10.2020 №241, від 08.10.2020№242, від 09.10.2020№243, від 10.10.2020№244, від 12.10.2020№245, від 16.11.2020№260 зазначено діючого директора ОСОБА_6 , яким також підписано податкові накладні, в яких відображено відомості про формування відповідачем податкового кредиту за господарськими операціями з поставки партій товару за спірними видатковими накладними

Разом з цим з матеріалів справи не вбачається та відповідач не посилається на те, що підписи від імені його керівника ОСОБА_6 , та відбитки печатки на них, які проставлені на зазначених видаткових накладних, за якими ним вчинено дії на оформлення податкового кредиту, і таким чином підтверджено прийняття товару, є відмінними від відповідних підписів та відбитків печаток, що проставлені на договорі поставки від 06.10.2020№ К0610, в той час як у реквізиті податкових декларацій з ПДВ за жовтень та листопад 2020 року особою, яка підписала декларації від імені платника податків -ТОВ ВКП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зазначено директора ОСОБА_6 , що в сукупності свідчить про доведеність підписання повноважним керівником відповідача як Договору, так і вказаних первинних документів, й відповідно того, що вказаними первинними документами зафіксовано господарські операції саме за спірним Договором, оформленим у вигляді єдиного документу, а не у спрощений спосіб шляхом оформлення видаткових накладних.

З огляду на наведене колегія судів відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності фактів укладення спірного договору поставки від 06.10.2020 № К0610 та здійснення на його виконання позивачем відповідачу поставки товару на суму 2 375 925,12 грн за видатковими накладними №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020 з посиланням на непідписанням з його боку керівником ОСОБА_6 вказаного Договору та керівниками ОСОБА_6 і ОСОБА_8 спірних видаткових накладних, скріплення цих документів підробною печаткою, невчинення відповідачем, як покупцем, дій з реєстрації отриманих від продавця податкових накладних щодо відповідного товару та формування відповідачем, як покупцем, на їх підставі податкового кредиту.

Як зазначено вище, відповідно до п.3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 2-х банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару; надання Постачальником Покупцю документів , зазначених у п.2.5., 5.10 Договору. У разі ненастання зазначених подій та/або невиконання Постачальником умов Договору Покупець має право затримати оплату Товару, зокрема :

п.3.1.1 У випадку нереєстрації Постачальником податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст.201.1 ПКУ, Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських з дати поставки Товару та надання копій документів зазначених у пункті 2.5 та 5.10;

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що при поставки Товару Постачальник зобов'язується надати Покупцю:

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі;

- видаткову накладну, виписану в день поставки Товару.

- Статут постачальника;

- витяг з ЄДРПОУ щодо Постачальника; статистичну довідку Постачальника;

- витяг з Реєстру платників ПДВ Постачальника;

- банківську картку , в якій підтверджується зразок печатки Постачальника та підпису

уповноваженої особи, яка має право на підписання Договору або належним чином оформлену довіреність із зразком підпису.

Позивачем щодо господарських операцій за вказаними видатковими накладними було виписано та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, за Договором поставки №К0610 від 06.10.2020 наступні податкові накладні:

1. За видатковою накладною від 07.10.2020 № 241-податкова накладна від 07.10.2020 № 8, на загальну суму 269 666,76 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9269905030 від 19.10.2020, з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 02.11.2020 №1 до податкової накладної від 07.10.2020 №8;

2. За видатковою накладною від 08.10.2020 № 242 -податкова накладна від 08.10.2020 №9 на загальну суму 216 142,08 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281847539 від 29.10.2020;

3. За видатковою накладною 09.10.2020 № 243 -податкова накладна від 09.10.2020 №10 , на загальну суму 247 473,60 грн з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281918094 від 29.10.2020;

Таким чином з урахуванням наведених обставин та умов Договору щодо строку оплати поставленого Товару відповідач мав здійснити оплату товару за кожною видатковою накладною протягом двох банківських днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної за кожною партією поставки,оформленою видатковою накладною, з чого у свою чергу вбачається, що на час подання позову відповідні строки оплати товару за спірними видатковими накладними настали.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними становить 2 375 925,12 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу 2 375 925,42 грн,тобто безпідставно нараховано 0,30 грн грн.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 2 375 925,12 грн, а в решті нарахованої суми основної заборгованості у розмірі 0,30 грн відмовив як безпідставно нарахованої.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась , від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов'язання за цим Договором.

Відповідно до п.4.11 Договору сторони домовились, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України збільшити строк нарахування штрафних санкцій до 3 (трьох) років від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Позивачем у відповідності до умов п.4.2, 4.11. Договору обгрунтовано нараховано на суму основного боргу пеню в розмірі 2 295 311,50 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у відповідності до вказаної норми за періоди прострочення на суму основного боргу обгрунтовано нараховано 3% річних в розмірі 253 635,25 грн та інфляційні нарахування в розмірі 1 198 938,98 грн.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що спірна заборгованість відповідача за договором поставки від 06.10.2020 № К0610 в порядку статті 601 Цивільного кодексу України була зарахована в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за договором поворотної фінансової допомоги від 14.03.2019, яка стягнута рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.06.2020 у справі № 922/860/20 відповідно до заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, копію якої з доказом надсилання її позивачем відповідачу додано до апеляціної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не посилався в обгрунтування своїх заперечень проти позову на проведення зарахування зустрічних позовних вимог та не подавав доказів цього, у тому числі не надавав заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог та доказу її надсилання позивачем відповідачу, які він додав до апеляціної скарги, в якій він взагалі не порушує питання про їх прийняття та не надає докази неможливості подати вказані документів суду першої інстанції з незалежних від нього причин, у зв'язку з чим, з огляду на наведені положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж апеляційного перегляду, відсутні підстави для врахування зазначених доводів та доказів під час апеляційного перегляду.

До того ж, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.09.2022 у справі № 922/860/20, залишеною без змін постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2023, на яку відповідач послався в апеляційні скарзі було відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_4 " про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 922/860/20 саме з підстав непідтвердження належними та допустимими доказами того, що односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, на який відповідач посилається в апеляційній скарзі є таким, що відбувся.

При цьому колегія суддів звертає увагу на суперечливість поведінки відповідача, яка полягає у запереченні ним в рамках даної справи факту вчинення спірного правочину та підписання спірних видаткових накладних, як підстав виникнення спірної заборгованості, та, одночасно, заявленні в апеляційній скарзі доводів про факт зарахування такої заборгованості в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за іншим правочином.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд неодноразово при розгляді спорів, які виникли з різного характеру та виду правовідносин, наголошував на тому, що принципи цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21 (п.7.40); постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21 (п.7.41); постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №904/3614/20 (п.6.30); постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/6870/21 (п.5.2).

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на те, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про застосування позовної давності зазначивши, що вказаний строк не було пропущено, з огляду дату порушення права позивача, з якої відповідно до ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України почався перебіг позовної давності- 22.10.2020 та, враховуючи продовження цього строку на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період дії в Україні воєнного стану відповідно до п. 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, доповнено п.7, п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Так, відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 на усій території України було введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.

Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.12, відповідно до якого - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено п.7, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищенаведені строки оплати поставленого Товару, відповідач мав здійснити оплату товару за кожною видатковою накладною протягом двох банківських днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної, що мало місце у жовтні, листопаді та грудні 2020 року, та відповідні періоди простроченння, за які нараховано спірні суми 3% річних, інфляціних та пені, простроченння, з урахуванням яких визначається початок перебігу строків позовної давності за кожною партією поставки , враховуючи продовження цих строків відповідно до наведених норм, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на час подання позову - 22.07.2024 ці строки не сплинули.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалено при дотриманні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " залишити без задоволення.

Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2025 у справі № 922/3936/24(922/2547/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2025.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3

Попередній документ

130156803

Наступний документ

130156805

Інформація про рішення:

№ рішення:	130156804
№ справи:	922/3936/24
Дата рішення:	04.09.2025
Дата публікації:	15.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (19.01.2026)
Дата надходження:	19.01.2026
Предмет позову:	про визнання правочинів (договорів) недійсними

Розклад засідань:

Минулі засідання (56)

18.12.2024 14:20	Господарський суд Харківської області
24.12.2024 17:30	Господарський суд Харківської області
15.01.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 14:30	Східний апеляційний господарський суд
25.02.2025 16:20	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
04.03.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
13.03.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
18.03.2025 13:40	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:10	Господарський суд Харківської області
20.03.2025 10:20	Господарський суд Харківської області
03.04.2025 12:20	Господарський суд Харківської області
15.04.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
15.04.2025 17:40	Господарський суд Харківської області
30.04.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
01.05.2025 09:40	Господарський суд Харківської області
29.05.2025 11:30	Касаційний господарський суд
05.06.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
05.06.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
12.06.2025 10:50	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 12:40	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
19.06.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
26.06.2025 14:40	Господарський суд Харківської області
03.07.2025 10:30	Східний апеляційний господарський суд
08.07.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
09.07.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
10.07.2025 10:00	Східний апеляційний господарський суд
31.07.2025 11:40	Господарський суд Харківської області
31.07.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
07.08.2025 14:00	Східний апеляційний господарський суд
19.08.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
26.08.2025 13:50	Господарський суд Харківської області
04.09.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
04.09.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
09.09.2025 14:40	Господарський суд Харківської області
11.09.2025 11:20	Господарський суд Харківської області
16.09.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
16.09.2025 17:00	Господарський суд Харківської області
25.09.2025 14:00	Господарський суд Харківської області
25.09.2025 14:20	Господарський суд Харківської області
23.10.2025 11:10	Господарський суд Харківської області
23.10.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:10	Господарський суд Харківської області
30.10.2025 12:20	Господарський суд Харківської області
12.11.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
10.12.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
16.12.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 15:00	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 16:40	Господарський суд Харківської області
15.01.2026 12:40	Господарський суд Харківської області
03.02.2026 12:00	Східний апеляційний господарський суд