01 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1861/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гермес" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25
за позовною заявою Фермерського господарства "Гермес", 09133, Україна, Білоцерківський р-н, Київська обл., селище Терезине, вулиця Травнева, будинок, 2, ЄДРПОУ 32796477
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас", 61001, вулиця Юлія Чигирина, будинок 13, корпус 1, Харків, Харківська область, ЄДРПОУ 35588329
про стягнення коштів,-
Позивач, Фермерське господарство "Гермес", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 132 969,13 грн, сплачених позивачем в якості гарантійних внесків. Судові витрати у розмірі 17 017,07 грн, як складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 989,00 грн (10 000,00 грн гонорар адвоката та 3 989,00 грн гонорар успіху) позивач просить суд покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25 у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас" - 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Фермерське господарство "Гермес" не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 року у справі № 922/1861/25 в частині стягнення з Фермерського господарства "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВерТас" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас" у стягненні судових витрат.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не надано жодного документу, в якому вказано перелік наданих робіт/послуг, їх обсяг, час та вартість, так само як і не надано жодних доказів сплати таких послуг. В разі не подання таких доказів протягом встановленого строку така заява мала бути залишена без розгляду.
14.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовує відзив тим, що 24.07.2025 представник відповідача хворіла і була позбавлена можливості долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують розмір витрат відповідача на правову допомогу.
У зв'язку з цим представником до відзиву на апеляційну скаргу додано звіт адвоката від 24.07.2025, акт здачі-приймання послуг від 24.07.2025 та платіжну інструкцію від 13.08.2025 №556.
15.08.2025 від Фермерського господарства "Гермес" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких апелянт зазначає, що апеляційний суд не має долучати до матеріалів справи нові докази, які надав представник відповідача до свого відзиву, адже вони не були подані до суду першої інстанції і в даному відзиві відповідача не зазначено причин такого не подання до місцевого суду.
Також 15.08.2025 від Фермерського господарства "Гермес" надійшло клопотання з проханням розглядати справу за його відсутності.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 01.09.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас". Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Фермерське господарство "Гермес" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 132 969,13 грн, сплачених позивачем в якості гарантійних внесків. Судові витрати у розмірі 17 017,07 грн, як складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 989,00 грн (10 000,00 грн гонорар адвоката та 3 989,00 грн гонорар успіху) позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що виключно через неналежне виконання обов'язків ТОВ "Вер-Тас" як оператора електронного майданчика а саме: через відсутність інформації на електронному майданчику оператора щодо необхідності подання відомостей про усіх учасників/членів юридичної особи, а не лише щодо кінцевого бенефіціарного власника, через відсутність надання належної інформаційно-консультаційної підтримки зі сторони ТОВ "Вер-Тас", ФГ "Гермес" зазнало шкоди, яка полягає у позбавленні права на отримання права користування земельними ділянками, так як внаслідок рішень ТОВ "Держзембанк" від 12.11.2024 організатор торгів не визнав ФГ "Гермес" переможцем торгів та відповідно не були укладені правочини.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25 у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас" - 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку зі стягненням з позивача на користь відповідача судових витрат, позивач вирішив звернутися до апеляційного суду та оскаржити рішення в цій частині.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із апеляційної скарги, Фермерське господарство "Гермес" оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 15 000,00 грн.
Таким чином, предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з Фермерського господарства "Гермес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вер-Тас" - 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ "Вер-Тас" надано:
- ордер серії АХ №1260403 від 12.06.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002231 від 04.09.2019;
- договір про надання правової допомоги від 09.06.2025, укладений між ТОВ "Вер-Тас" та адвокатом Макаровою О.В.,
- додаткову угода №1 до договору про надання правової допомоги від 09.06.2025.
Відповідно до п. 4.1 договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розміри та методи обчислення якого визначаються сторонами у додатковій угоді до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 09.06.2025, керуючись умовами п. 4.1 договору та приписами рішення ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" сторони узгодили розмір гонорару за виконання доручення у розмірі 15 000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції вважав їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував, що розмір витрат на правничу допомогу визначається умовами укладеного договору між клієнтом і адвокатом та є предметом домовленості сторін. У даному випадку між ТОВ «Вер-Тас» та адвокатом Макаровою О.В. було укладено договір і додаткову угоду №1 від 09.06.2025, якими фіксовано розмір гонорару в сумі 15 000 грн. Такий підхід узгоджується з принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України) та практикою Верховного Суду, яка послідовно підкреслює, що суд не має права втручатися у домовленості сторін щодо визначення розміру гонорару, крім випадків доведеної неспівмірності (постанова ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19; додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Доводи апелянта про ненадання відповідачем акту наданих послуг чи платіжних документів не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат.
По-перше, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд визначає розмір судових витрат на підставі поданих сторонами доказів, до яких належать договори, рахунки та інші документи. У даному випадку відповідач надав належні документи: договір про надання правової допомоги, додаткову угоду з визначеним розміром гонорару, а також ордер і свідоцтво адвоката. Ці документи є достатніми для підтвердження наявності зобов'язання клієнта оплатити правничу допомогу у фіксованій сумі 15 000 грн.
По-друге, правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прямо передбачає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи фактично вони вже сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті. Отже, доводи апелянта про відсутність доказів фактичної оплати не відповідають законодавству та судовій практиці.
По-третє, у даній справі сторони договору погодили фіксований гонорар. Тому факт укладення договору з визначенням конкретної суми гонорару є достатнім доказом. Верховний Суд у постановах від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 підтвердив, що втручання суду у визначення розміру гонорару, погодженого сторонами, можливе лише за умови доведеності його неспівмірності.
По-четверте, твердження апелянта про те, що заява відповідача мала бути залишена без розгляду, є помилковим. Вимога про подання доказів у п'ятиденний строк після ухвалення рішення (ч. 8 ст. 129 ГПК) стосується випадків, коли сторона заявила про судові витрати, але не встигла надати докази. Тут же докази були надані - договір, додаткова угода і ордер. Вони підтверджують належність витрат і відповідають вимогам закону.
Отже, доводи апелянта зводяться до заперечення проти фіксованої форми, однак така форма допускається законодавством і судовою практикою, а отже, є достатньою підставою для стягнення
Таким чином, врахувавши принципи співмірності, добросовісності та справедливості, а також відсутність клопотання позивача про зменшення витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до компенсації сума 15 000 грн є розумною, відповідає умовам договору і підлягає відшкодуванню з позивача на користь відповідача.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Гермес". Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фермерського господарства "Гермес" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25 має бути залишене без змін.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гермес" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2025 у справі №922/1861/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.А. Істоміна
Суддя В.С. Хачатрян