08 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/619/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач судді секретар судового засідання за участю представників: від Позивача від ВідповідачаПопков Д.О. Стойка О.В., Істоміна О.А. Лутаєва К.В. Шпіньова О.М. ордер серія АХ№1277317 від 01.08.2025, свідоцтво №932 від 12.06.2012; Кузнєцов В.О. на підставі свідоцтва серія НОМЕР_1 від 27.08.2021, ордер серія ВВ №1051452 від 22.08.2025;
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги (об'єднані у провадження 1718 Х/3)1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене та на додаткове рішення господарського суду ухвалене09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) Харківської області 22.07.2025
у справі №922/619/25 (суддя Присяжнюк О.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм
про розірвання договору та стягнення коштів
І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) з вимогами про:
- розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 31.12.2023 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення, який знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_6.
- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 241 331 гривня 89 коп. з яких сума боргу складає 220 000, 00 грн., розмір 3% річних складає 3712 34 грн., інфляційні втрати складають 17619,55 грн та судові витрати.
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/619/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/619/25 позовні вимоги задоволено частково:
- розірвано Договір оренди нежитлового приміщення від 31.12.2023 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_6;
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 250,00 грн.
В решті позову - відмовлено.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що за стандартом вірогідності доказів Відповідач з розумною впевненістю довів неможливість використання з квітня 2024 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_7 в місті Ізюм Харківської області, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст . 762 Цивільного кодексу України та з цих підстав відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 241 331,89 грн, з яких сума боргу складає 220 000, 00 грн, розмір 3% річних складає 3712, 34 грн, інфляційні втрати складають 17619, 55 грн.
4.1. Місцевий суд зазначив, що Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти розірвання договору, тому суд дійшов висновку, що вимога про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 31.12.2023 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_6, є правомірною та підлягає задоволенню.
4.2. Суд першої інстанції звернув увагу, що Позивач, як власник нежитлового приміщення, 31.03.2024 звернувся у службу 102, оскільки потребував присутності поліції "для взлому дверей". Крім того, з доданого до матеріалів справи скріншоту у месенджері WhatsApp вбачається, що Позивач звернувся до Відповідача з приводу надання ключів від нежитлового приміщення та з попередженням про те, що у разі ненадання ключів двері будуть зламані.
Проте в подальшому, з незрозумілих причин Позивач змінив свою думку та почав заперечувати фактичні обставини, зокрема, факт зламування дверей вказуючи в поясненнях, адресованих начальнику Ізюмського РУП ГУНП в Харківській обл., що люди у військовій формі мали ключі від дверей. При цьому, у відповіді на відзив представник Позивача вказував, що військовослужбовці були в орендованому приміщенні. В той час, як вже в клопотанні про долучення доказів (вх.№ 10021/25 від 23.04.2025) представник позивача зазначав, що отриманні відповіді від Ізюмської міської військової адміністрації та Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області підтверджують факт того, що у нежитловому приміщенні за адресою: Харківська область, м. Ізюм, проспект Незалежності, буд. 64 у період часу з 01.04.2024 по теперішній час крім Відповідача сторонніх осіб в тому числі військовослужбовців не було.
Таким чином, за висновком місцевого суду поведінка Позивача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
4.3. Судом враховано, що ОСОБА_1 14.04.2025 припинив діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення. При цьому, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
4.4. Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані Позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо завищеності та неспівмірності заявленої суми зі складністю виконаних представником позивача робіт та наданих послуг, враховуючи ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника представника позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 250,00 грн.
5. Від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 14.07.2025 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 16432/25) з вимогами про:
- долучення до матеріалів справи №922/619/25 документи, що підтверджують угоду між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та адвокатським об'єднанням «АРХОНТ» про надання професійної правничої допомоги під час ведення справи №922/619/25 в ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, а також документи, що підтверджують понесені витрати.
- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 60 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом справи №922/619/25 в Господарському суді Харківської області.
6. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 16432/25 від 14.07.2025) задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
7. Означене додаткове рішення суду обґрунтоване тим, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані представником відповідача докази витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також предметом позовних вимог і строком розгляду справи.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційних скарг:
8. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм (далі - Скаржник 1), не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/619/25 звернувся через представника з апеляційною скаргою на означене рішення суду, останній просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 року у справі № 922/619/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 250,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу повністю
9. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 1 зазначає:
9.1. Взятий до уваги судом акт наданих послуг № 1 не містить даних щодо дійсного обсягу наданих адвокатом послуг, а лише загальні формулювання виду послуг.
Судом першої інстанції в оскаржуваному в цій частині рішення не міститься встановлення складності справи.
Обсяг наданих послуг правничого характеру фактично не підтверджено доданими до матеріалів справи доказами, тому суд був унеможливлений визначати будь-який розмір правничих витрат.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльністю» подання позову не є видом адвокатської діяльності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
9.2. Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2025 року у справі № 922/619/25 позовну заяву ФОП ОСОБА_1. залишено без руху, з підстав необхідності уточнення Позивачем прізвища, ім'я та по батькові Відповідача у вступній та прохальній частині позову, оскільки ці дані були вказані з помилками, а також на підставі того, що у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача.
Крім того, з огляду на мотивувальну частину ухвали Господарського суду Харківської області від 28.02.2025 року у справі № 922/619/25 вбачається, що ціна позову, визначена Позивачем, яку він просить стягнути, різниться з сумою, вказаною в доданому до позовної заяви розрахунку, у зв'язку з чим Позивачу необхідно було уточнити ціну позову, суми, заявлені до стягнення, та надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Таким чином, позовна заява була підготовлена зі значними недоліками, що спричинило залишення позовної заяви без руху та збільшення з вини Адвокатського об'єднання «ЛЄДАПРАВО» в особі адвоката Шпіньової О.М. обсягу процесуальний документів, необхідних для подання до суду.
Відповідно до акту наданих послуг № 1 підставою для стягнення витрат зазначається саме такий вид послуги як підготовка та подання позову, інших процесуальних документів до суду по справі № 922/619/25 (оцінено у 15 000,00 грн.). Фактичних обставин подання позову, що містив недоліки суд в мотивувальній частині рішення не встановлював не оцінював.
9.3. Позивач в межах досудового врегулювання спору про намір розірвати Договір відповідача не повідомляв і вимога про розірвання Договору не була пред'явлена відповідачу до звернення до суду ані в межах претензії про сплату орендної плати, ані будь-яким іншим чином.
Тому фактично спору про продовження дії договору або його дострокове розірвання між сторонами не існувало на момент подання позову. Тому позов про розірвання договору пред'явлено було фактично безпідставно за відсутності реального спору між сторонами про цей предмет - предмет спору відсутній.
Таким чином, суд першої інстанції мав застосовувати п. 4 ч. 5 ст. 129 ГПК України щодо встановлення дій сторони - позивача щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що за стандартом вірогідності доказів відповідач з розумною впевненістю довів неможливість використання з квітня 2024 року нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_7 в місті Ізюм Харківської області, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, на підставі чого, суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 241 331,89 грн, з яких сума боргу складає 220 000.00 грн, розмір 3% річних складає 3712, 34 грн, інфляційні втрати складають 17 619.55 грн.
9.4. Крім того, судом першої інстанції встановлено що, поведінка позивача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Фактично встановлені судом обставини свідчать саме про те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
10. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм (далі - Скаржник 2), не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/619/25, звернувся з апеляційною скаргою, якою останній просить:
- рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 у справі №922/619/25 в частині відмови судом в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 241331,89грн скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 241331,89грн, з яких сума боргу складає 220 000.00 грн., розмір 3% річних складає 3712,34 грн., інфляційні втрати складають 17619,55грн;
- в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу змінити та стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6647,98 грн. судового збору та 22500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
- в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2025 року у справі № 922/619/25 залишити без змін;
- додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 року у справі № 922/619/25 скасувати.
Також просить здійснити перерозподіл судових витрат та додатково повідомляє про очікувані витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000, 00 грн.
11. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник 2 зазначає:
11.1. Суд у зробив помилковий висновок, що орендар не повинен сплачувати оренду за ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
11.2. Суд не врахував суперечливу поведінку саме Відповідача, а не Позивача. Так, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач постійно звинувачує сторону Позивача в суперечливій поведінці, але сам її допускає. ОСОБА_2 зазначає, що доступ до приміщення йому обмежений з вини ОСОБА_1 , який ніби пустив в приміщення військових, саме з вини Позивача не може користуватися приміщенням, і в той же час в своїх показах стверджує, що приміщення зайняли військові і він підкорився цьому через воєнний стан. ОСОБА_2 неодноразово сказав при його допиті, що воєнний стан зараз і справи військових важливіше, ніж його, ним було прийняте рішення не користуватися приміщенням. Таким чином, ОСОБА_2 не користувався приміщенням не через обставини, що від нього не залежали, а через його власне рішення.
11.3. Суд посилається на талон-повідомлення, який складався оператором 102, в той же час ігноруючи інші матеріали ЖЕО № 1493-1 від 16.04.2024 року, які надані Ізюмським районним управлінням поліції на адвокатський запит. А також суд не зробив всупереч нормам процесуального права аналіз цих доказів у сукупності з іншими доказами. За змістом наданого Відповідачем відео Позивач 31.03.2024 повідомив ОСОБА_2 про те, що потрібні ключі від приміщення, оскільки невідомі озброєні люди хочуть виломити двері, щоб зайти у приміщення. ОСОБА_2 відмовляється від надання ключів та пропонує викликати поліцію. На що Позивач погоджується. Як наслідок, ОСОБА_1 звернувся до поліції, щоб зафіксувати взлом дверей, а не для того, щоб їх виламати, до висновку про що прийшов суд. В своїй заяві в поліцію від 31.03.2024 року, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 зазначає: «…приблизно о 10:00 мені стало відомо, що невідомі мені люди у військовій формі здійснили незаконне проникнення до приміщення…». В своїх поясненнях поліції ОСОБА_1 пояснює: «…Люди у військовій формі не представились, тільки повідомили мені, що мають дозвіл від адміністрації м. Ізюм на використання вищезазначеного приміщення у власних цілях, також вони мали ключі від дверей…» - суд помилився щодо мети звернення ОСОБА_1 в поліцію 31.03.2025 р. Він звертався в поліцію не для того, щоб здійснити злом дверей, а щоб навпаки його попередити.
11.4. Суд не врахував п. 5.3. Договору, у відповідності до якого Орендодавець не несе відповідальності перед Орендарем за дії або бездіяльність третіх осіб, а також за наслідки таких дій або бездіяльності.
Наявні в матеріалах справи докази спростовують, що ОСОБА_1 допустив в приміщення сторонніх осіб всупереч волі ОСОБА_2 . Натомість, матеріали справи містять докази того, що в подальшому ОСОБА_2 продовжив спілкування з особами, які увійшли в приміщення 31.03.24 року. В наданому відповідачем відео розмови з третьої хвилини ОСОБА_2 спілкується з ніби військовим, який повідомляє, що у його підрозділу є задача зайти у приміщення та перевірити, чи підходить воно для виконання подальших завдань. Окрім цього співрозмовник повідомляє, що у військових ніби є всі необхідні дозволи для цього від СБУ та військової адміністрації. На що ОСОБА_2 говорить на хвилині 4:54 «Ну добре, тоді ламаємо двері, викликаємо поліцію, будемо вирішувати це…». Тобто, рішення прийняте саме ОСОБА_2 . Наявність у нього номеру телефону якогось військового ОСОБА_10 свідчить про те, що ОСОБА_3 постійно спілкувався з військовими, які були у приміщенні 31.03.2024, і мав змогу з'ясувати питання використання приміщення. Яким чином у озброєних людей з'явились ключі судом не встановлено.
Те, що у ОСОБА_1 їх не було доведено численними доказами: скріншот переписки з ОСОБА_2 , відео, матеріали ЖЕО № 1493-1 від 16.04.2024 року. Посилання відповідача в своїх поясненнях, що нібито вони з позивачем домовились, що останній буде розбиратися в цій ситуації і буде захищати права ОСОБА_2 не знайшли підтвердження в матеріалах справи. А тому суд повинен був врахувати п. 5.3. Договору, оскільки за цим пунктом ОСОБА_2 несе ризики наслідків дій або бездіяльності третіх осіб, які можуть вплинути на договір.
11.5. На адвокатський запит представника позивача Ізюмською міською військовою адміністрацією була надана відповідь №974-ВС від 08.04.2025, згідно якої «Ізюмській міській військовій адміністрації Ізюмського району Харківської області не відома інформація щодо перебування підрозділів ЗСУ або Національної гвардії України у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.04.2024 року по теперішній час».
Судом не надано належної оцінки вказаному доказу. Оскільки відсутність інформації щодо перебування підрозділів ЗСУ або Національної гвардії України у приміщенні доводить, що ніякі військові підрозділи не розміщувались на об'єкті оренди.
11.6. Суд не надав оцінки доказам ОСОБА_2 , який на запитання представника відповідача повідомив, що він не склав жодного акту щодо неможливості користуватися приміщенням. Він не звертався до ТППУ про неможливість користуватися приміщенням, він не направив жодного звернення ОСОБА_1 щодо неможливості користуватися приміщенням. Орендар прийняв рішення не користуватися приміщенням на користь військових, але про таке рішення Відповідач ОСОБА_1 не повідомив.
Всі свідки не дали відповіді, з якого джерела вони знають, що саме ОСОБА_1 дав згоду на вхід військовими 31.03.2024 року в приміщення. В цей день ніхто з них не був біля приміщення.
11.7. Одна вимога ОСОБА_1 задоволена судом. Відповідно, судові витрати на правничу допомогу повинні розподілятися між сторонами пропорційно. Тобто 50 % на Позивача, 50 % на Відповідача.
Окрім цього суд не дав оцінку заявленим Позивачем доводав щодо невідповідності предмету договору про надання правничої допомоги та предмету позову.
До того ж в Господарському суді Харківської області розглядається окрема справа за позовом ФОП ОСОБА_2. до ФОП ОСОБА_1. про витребування та передання майна на загальну суму 422 945, 87 грн., де також заявлена сума 60000,00 грн судових витрат. Предмет спору в справі № 922/1279/25 співпадає з предметом надання правничої допомоги за Додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої допомоги №01/1804/2024 року від 18 квітня 2024 року.
Предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди який укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та стягнення заборгованості.
Судом також не врахована заява Позивача про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.
Представник Відповідача у даній справі складав такі процесуальні документи як відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення та додаткові пояснення і кожний складений представником Відповідача документ в межах даної справи дублював попередній, що в запереченні на відзив, що в додаткових пояснення представник Відповідача посилався на ті ж самі підстави і факти, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
12. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано відзив, за змістом якого останній проти задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заперечує, посилаючись на таке.
12.1. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копію договору про надання правничої допомоги №29 від 12.02.2025 року, копію акту наданих послуг №1 до Договору №29 від 09.07.2025, платіжну інструкцію №@2PL339283 від 05.03.2025, платіжну інструкцію №@2PL207043 від 31.03.2025, що є належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції зменшив суму компенсації витрат у порівнянні з фактичними витратами (було заявлено 22 500 грн, присуджено - 11 250 грн), що свідчить про застосування принципів розумності та пропорційності, передбачених ст. 129 ГПК України.
Також Позивач зазначив, що подання позову є видом адвокатської діяльності. Адже, подання позову - це звернення до суду з метою захисту порушених прав та інтересів Позивача, шляхом подачі позовної заяви до суду. Згідно з Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність включає в себе надання правової допомоги, зокрема, представництво інтересів клієнтів у судах, а також складання заяв, скарг та інших документів правового характеру.
12.2. Недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду від 28.02.2025, були усунені Позивачем в строк, передбачений судом, і за позовною заявою Позивача були прийнято рішення по суті позовних вимог, що не впливає на право відшкодування витрат на правничу допомогу, яку було надано у повному обсягу.
12.3. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Відсутність досудового врегулювання спору в даному випадку не підтверджує факт того, що відсутній спір щодо розірвання договору оренди, який опосередковує одним із способів захисту порушених прав Позивачем.
Окрім цього, в матеріалах справи містяться докази спроб ОСОБА_1 врегулювати спір в досудовому порядку. Так, суду надано Відповідачем скрін переписки у мессенджері з «ОСОБА_1», дати в переписці не зазначені, але у відзиві на позовну заяву, під час судових засідань і під час допиту Відповідача як свідка, ОСОБА_2 визнає, що отримав повідомлення в травні 2024 року. В скріні переписки ОСОБА_1 просить оплатити орендну плату за квітень і травень. З цього ж скріну видно, що ОСОБА_1 намагався подзвонити ОСОБА_2, але той не відповів.
10.06.2024Позивачем була направлена вимога про погашення заборгованості на адресу, зазначену в договорі: АДРЕСА_2 . Відповідачем не повідомлялось Позивачу про будь-яку іншу адресу для листування. Відстежувати поштове відправлення Укрпоштою можна лише протягом 6 місяців з моменту подання відправлення до пересилання. З моменту відправлення вимоги пройшло більше 6 місяців і тому відомості про вручення листа відсутні. Лист до ОСОБА_1 не повертався.
12.4. Відповідно до ч. 6 стаття 762 ЦКУ передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У своєму рішенні суд першої інстанції застосував цю норму лише для визначення обґрунтованості вимог про стягнення боргу та відмовив у цій частині позову. Однак це не стосується правомірності звернення до суду в цілому та не нівелює інші задоволені вимоги, зокрема - розірвання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог. Суд першої інстанції застосував цей підхід, зменшивши суму компенсації витрат на правничу допомогу з 22 500 грн до 11 250 грн, що підтверджує дотримання принципу пропорційності.
Принцип estoppel застосовується, коли сторона своїми попередніми діями створила у контрагента обґрунтовані очікування, а потім без належних підстав змінила позицію; сам факт подання позову не є суперечливою поведінкою та не позбавляє права на захист у суді.
Суд першої інстанції не встановлював фактів навмисного введення Відповідача в оману або штучного створення спору.
Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Дана норма дозволяє суду повністю або частково покласти витрати на сторону, якщо спір виник внаслідок її неправильних дій, але: таке рішення має бути чітко мотивоване з наведенням конкретних доказів;
У рішенні суду першої інстанції відсутня вмотивована вказівка на застосування цієї норми як підстави для повної відмови у відшкодуванні витрат; При цьому суд, навпаки, присудив компенсацію, хоч і в зменшеному розмірі, отже визнав частину витрат обґрунтованими.
13. Фізичною особою-підприємцец ОСОБА_2 також подано відзив, за змістом якого Відповідач проти задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заперечує, посилаючись на таке.
13.1. Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції в повній мірі виконав вимоги норм процесуального права, вмотивував судове рішення обставинами справи, які визнав більше вірогідними на підставі їх дослідження, надав оцінку кожному аргументу учасників справи, мотивував застосування певної норми матеріального права в тому числі з урахуванням правової позиції Верховного Суду, що підтверджує обґрунтованість та законність прийнятого судового рішення.
13.2. Обґрунтування щодо співмірності стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ФОП ОСОБА_2. в зв'язку з розглядом даної справ мотивовано в апеляційній скарги ФОП ОСОБА_2. на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 року, розгляд якої об'єднано з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1. в одному провадженні, що дає підстави уникнути обтяження даного відзиву на позовну заяву вже викладеною позицією з цього питання ФОП ОСОБА_2. ФОП ОСОБА_2. вважає необґрунтованим стягнення з нього на користь ОСОБА_1. витрат на професійну правничу допомогу взагалі.
13.3. Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 року, було цілком обґрунтовано розмір витрат на професійну правничу допомогу з боку ФОП ОСОБА_2., що було враховано судом першої інстанції при постановленні додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 року.
13.4. За попереднім (орієнтовним) розрахунком, ФОП ОСОБА_2. очікує понести судові витрати в сумі 60 000,00 грн. - за ведення адвокатським об'єднанням «АРХОНТ» справи №922/619/25 в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
14. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги (номер провадження 1664 Х/З) визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Крестьянінов О.О.
15. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.07.2025) відкрито апеляційне провадження у справі №922/619/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) та призначено розгляд апеляційної скарги на "08" вересня 2025 р. о 09:15 годині.
16. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2025 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної (номер провадження 1718 Х/З) визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Крестьянінов О.О.
17. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв'язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Крестьянінова О.О., відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Істоміну О.А., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 у справі №922/619/25.
18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 прийнято справу №922/619/25 до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Попкова Д.О. та суддів Стойки О.В. і Істоміної О.А.; відкрито апеляційне провадження у справі №922/619/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025, об'єднавши її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм та призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 на "08" вересня 2025 р. о 09:15 годині.
19. Враховуючи викладене в п.п.14,17,18 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
20. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
21. У судовому засіданні 08.09.2025 уповноважений представник Позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, надав додаткові пояснення на запитання суду, проти апеляційної скарги Відповідача заперечував з підстав викладених у відзиві.
Уповноважений представник Відповідача також підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, надав додаткові пояснення на запитання суду, проти апеляційної скарги Позивача заперечував з підстав викладених у відзиві.
22. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
23. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 31 грудня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Відповідач, Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір, а.с.14-16 т.1).
23.1. Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 260 квадратних метрів в будинку, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 64 (далі - Об'єкт).
23.2. Згідно з п. 1.2 Договору Об'єкт передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності Орендаря, а саме розміщення в Об'єкті: Кафе, Ресторани, Бари.
Відповідно до п. 1.3 Договору за користування Об'єктом Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 20000, 00 грн на місяць на банківський рахунок Орендодавця, що вказаний в цьому договорі. Орендна плата за поточний місяць сплачується не пізніше 10-го числа наступного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем з врахуванням положень розділу 2 цього Договору.
23.3. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Об'єкт перелається в оренду шляхом підписання Сторонами цього Договору та вважається переданим з оренду з моменту підписання Сторонами цього Договору.
23.4. Даний Договір укладений строком на 2 (два) роки 11 місяців. Строк оренди починається з дня передачі Орендодавцем Об'єкта Орендарю. (п. 2.2, 2.3 Договору).
23.5. Згідно з п. 3.1 Договору Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати Об'єкт в оренду Орендареві в порядку, передбаченому цим Договором; не перешкоджати здійсненню підприємницької діяльності Орендаря.
23.6. За положеннями п. 3.2 Договору Орендодавець має право, зокрема, здійснювати контроль за станом і порядком використання Об'єкта в робочий час Орендаря; отримувати вчасно га в повному обсязі орендну плату від Орендаря за користування Об'єктом.
23.7. Відповідно до п. 4.1 Договору 4.1. Орендар зобов'язаний, серед іншого, використовувати Об'єкт згідно з призначенням, зазначеним у пункті 1.2. Договору; вчасно і у повному обсязі оплачувати житлово-комунальні та інші експлуатаційні платежі згідно з рахунками відповідних підприємств, організацій, установ, у встановлені чинним законодавством строки.
23.8. У разі невиконання або неналежного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій Стороні заподіяні збитки (п. 5.1 Договору).
23.9. Орендодавець не несе відповідальності перед Орендарем за дії або бездіяльність третіх осіб, а також за наслідки таких дій або бездіяльності (п. 5.3 Договору).
23.10. Розділ 6 Договору визначає термін дії та припинення Договору. Так, цей Договір є чинним з моменту підписання його Сторонами. Строк оренди за Договором починається з дня передачі Орендодавцем Об'єкта Орендарю в оренду, відповідно до розділу 2 цього Договору. Строк оренди може бути змінений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди. Дія цього Договору припиняється: у разі закінчення строку дії Договору; у випадку загибелі Об'єкта; достроково за згодою Сторін або рішенням суду; у випадку систематичного порушення будь-якою Стороною умов даного Договору; у інших випадках, передбачених чинним законодавством. У випадку, якщо будь-яка Сторона не повідомила про наміри розірвання даного Договору за 2 (два) календарні місяці до закінчення строку, цей Договір вважається пролонгованим на той самий термін.
23.11. Згідно з п. 7.1, 7.2 Договору зміни і доповнення до цього Договору будуть вважатися дійсними, якщо вони складені в письмовій формі, підписані Сторонами. Всі повідомлення за цим Договором будуть вважитися здійсненими належним чином, якщо вони викладені у письмовій форм та надіслані рекомендованим листом або вручені особисто. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого отримання або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
24. Позивач вважає, що його право порушено внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором оренди від 31.12.2023 року щодо сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням.
25. 10.06.2024 Позивачем на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку направлено вимогу-претензію про сплату заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення щодо сплати 40 000,00 грн заборгованості (а.с.9 т.1).
26. Позивач стверджує, що відповідач за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року не сплачував орендну плату за Договором оренди нежитлового приміщення від 31.12.2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 220 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивачем на суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3712,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 17 619,55 грн. (а.с.24-27 т.1)
Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
27. Відповідач, заперечуючи проти позову (а.с.70-122 т.1), наголошував на тому, що з квітня 2024 року нежитлове приміщення не могло бути використане Відповідачем через обставини, за які він не відповідає, а тому підстав для стягнення 220 000,00 грн орендної плати за спірним договором, а також нарахованих 17 619,55 грн інфляційних втрат і 3 712,14 грн 3% річних відсутні в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України.
27.1. Як вбачається з заяви свідка ОСОБА_4 (а.с.102 т.1), останній відомо, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору оренди користувався належним Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець планував здійснювати у вказаному нежитловому приміщенні діяльність ресторанів, надавати послуги мобільного харчування; у зв'язку з підготовкою до здійснення цієї діяльності та до надання цих послуг ОСОБА_5 придбав різне майно (продукти харчування, напої, різне обладнання тощо) на значну суму, яке зберігав в орендованому приміщенні. З квітня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не може використовувати нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 через обставини, за які не відповідає, оскільки вказане нежитлове приміщення зайняли невідомі озброєні особи, і це з відома орендодавця - Фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1.
З квітня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 втратив доступ до розміщеного в указаному нежитловому приміщенні майна, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовляється повергати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 належне останньому на праві власності майно на значну суму. З вказаним ОСОБА_4 обізнана у зв'язку з тим, що як фізична особа-підприємець на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою нежитлового приміщений і також втратила доступ до цього нежитлового приміщення.
27.2. Свідок ОСОБА_6 у своїй заяві повідомляла (а.с.105 т.1), що їй відомо, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору оренди користувався належним Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець планував здійснювати у вказаному нежитловому приміщенні діяльність ресторанів, надавати послуги мобільного харчування; у зв'язку з підготовкою до здійснення цієї діяльності та до надання цих послуг ОСОБА_5 придбав різне майно (продукти харчування, напої, різне обладнання тощо) на значну суму, яке зберігав в орендованому приміщенні. З квітня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не може використовувати нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 через обставини, за які не відповідає, оскільки вказане нежитлове приміщення зайняли невідомі озброєні особи, і це з відома орендодавця - Фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1.
З квітня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 втратив доступ до розміщеного в указаному нежитловому приміщенні майна, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовляється повергати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 належне останньому на праві власності майно на значну суму. З указаними вище обставинами ОСОБА_6 обізнана у зв'язку з тим, що є особою, яка проживає з ОСОБА_7 одною сім'єю без реєстрації шлюбу в місті Ізюм Харківської області й особисто велику кількість разів знаходилася біля вказаного вище нежитлового приміщення та при цьому бачила, що воно зачинене й оточене автомобілями, які за візуальними ознаками використовують військовослужбовці.
27.3. Згідно показань свідка ОСОБА_8 (а.с.115 т.1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 користувався нежитловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності. Станом на лютий 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не може використовувати нежитлове приміщенням в будинку АДРЕСА_1 через обставини, за які ОСОБА_5 не відповідає, оскільки вказане нежитлове приміщення зайняли особи, які не надають доступ усередину нежитлового приміщення. З вказаними обставинами ОСОБА_8 обізнана у зв'язку з тим, що через необхідність доукомплектувати раніше проданий ОСОБА_9 кухонний комбайн і 08.02.2025 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 прибула за адресою розташування нежитлового приміщення з метою залишити в цьому приміщенні майно, необхідне для доукомплектування кухонного комбайна, знаходячись безпосередньо поряд із цим нежитловим приміщенням і керуючись попередньою домовленістю з ОСОБА_7 зателефонувала військовому на ім'я ОСОБА_10 , який розпоряджається нежитловим приміщенням, з метою узгодити можливість потрапити до нежитлового приміщення, проте останній відмовив в наданні доступу до цього нежитлового приміщення.
28. Від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20.05.2025 надійшло клопотання про долучення доказів (Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.05.2025, вх.№ 12210/25,а.с.11-2 т.2), з якого вбачається таке.
28.1. Згідно відповіді Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області на адвокатський запит представника позивача щодо наявності звернень від ОСОБА_1 про незаконне заволодіння майном у нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 31.03.2024 року до чергової частини Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби " 102" про звернення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступного змісту: " 31.03.2025 о 15.57 за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник-власник кафе, потрібна присутність поліції для взлому дверей, ключів не має". З метою з'ясування всіх обставин було організовано проведення перевірки за даним фактом, за результатами якої складено відповідну довідку. За даним фактом після проведеної перевірки відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися. У наявних базах ІКС ІПНП відсутня інформація про злом дверей нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в період з 31.03.2025 року по теперішній час, крім зареєстрованої до ІП Єдиний облік Ізюмського РУП ІКС ІПНП №2276 від 31.03.2025 року. Крім того, 09.05.2024 року до чергової частини Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області поштою надійшла заява від громадянина ОСОБА_2. про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків за договором оренди від 31.12.2023 нежитлового приміщення за адресою: Харківська область, м. Ізюм, АДРЕСА_7. Дана заява зареєстрована до ІП Єдиний облік Ізюмського РУП ІКС ІПНП №3297 від 09.05.2025 року. З метою з'ясування всіх обставин викладених в даній заяві було організовано проведення перевірки, за результатами якої складено відповідну довідку.
28.2. Згідно відповіді Ізюмської міської військової адміністрації від 08.04.2025 №974-ВС на адвокатський запит представника позивача Ізюмській міській військовій адміністрації Ізюмського району Харківської області не відома інформація щодо перебування підрозділів ЗСУ або Національної гвардії України у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.04.2024 року по теперішній час.
28.3. Як вбачається з довідки Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області про результати розгляду матеріалу ЖЄО №2276 від 31.03.2024, до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло звернення від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_3 , яке зареєстровано в ЖЄО № 2276 від 31.03.2024. Зі змісту звернення було встановлено що заявник скаржиться, що в його приміщенні, яке він орендує, військові нібито мешкають без дозволу. В ході проведеної перевірки зі змісту заяви стало відомо, що заявник орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 31.03.2024 близько 10:00 військові в вищевказане приміщення заселились без дозволу заявника, про що він повідомив Ізюмське РУП. По прибуттю на місце події було встановлено, що у зв'язку із веденням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи громадян, передбачені ст. 30-34, 38, 41-44, 53 Конституції України. ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" ст. 8 п. 4, під час воєнного стану військові мають право користуватися приміщенням подібного типу (а.с.4 зворотна сторона т.2).
28.4. Як вбачається з рапорту старшого лейтенанта поліції ДОП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області в ході проведеної перевірки за матеріалами по прибуттю на місце події було встановлено, що у зв'язку із веденням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи громадян, передбачені ст. 30-34, 38, 41-44, 53 Конституції України. ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" ст. 8 п. 4. Ізюмська військова адміністрація надала дозвіл на заселення військових ЗСУ ( а.с. 6 зворотна сторона т.2).
29. Від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20.05.2025 надійшло клопотання про витребування доказів (Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.05.2025, вх.№ 12213/25,а.с.11-19 т.2), в якому Позивач просив витребувати у Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області належним чином завірені копії матеріалів справи №2196 від 24.05.2024 та довідки, яка була складена за результатами проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 від 09.05.2024 про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків за договором оренди від 31.12.2023.
29.1. В обґрунтування клопотання представник Позивача вказує, що 04.04.2025 на свою електрону адресу отримав від Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відповідь на адвокатський запит №233 від 31.03.2025, в якій управління зазначило, що з метою з'ясування всіх обставин було організовано проведення перевірки за зверненням позивача від 31.03.2024, за результами якої складено відповідну довідку. Матеріали перевірки списано до справи №1493-1 від 16.04.2024 року та передано для подальшого зберігання до відповідного підрозділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області. Крім того, 09.05.2024 до чергової частини Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області поштою надійшла заява від громадянина ОСОБА_2 про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків договором оренди від 31.12.2023 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Дана заява зареєстрована до ІП Єдиний облік Ізюмського РУП ІКС ІПНП №3297 від 09.05.2025. З метою з'ясування всіх обставин викладених в даній заяві було організовано проведення перевірки, за результатами якої складено відповідну довідку. Матеріали перевірки списано до справи №2196 від 24.05.2024 та передано для подальшого зберігання до відповідального підрозділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
29.2. Зважаючи на вказане, 15.04.2025 представник Позивача направив на електрону адресу Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області адвокатський запит з проханням надати матеріали справи №1493-1 від 16.04.2024 та довідку, яка була складена за результатами проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 на номер телефону " 102" від 31.03.2024 про присутність поліції для взлому дверей та матеріали справи №2196 від 24.05.2024 та довідку, яка була складена за результатами проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 від 09.05.2024 про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків за договором оренди від 31.12.2023 року.
29.3. 01.05.2025 року представник Позивача отримав від Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області відповідь на свій адвокатський запит від 15.04.2025, з якої вбачається, що Позивач має право отримати лише матеріали справи, які стосуються заяви ОСОБА_1 від 31.03.2024 та довідки, яка була складена за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.03.2024. Щодо матеріалів справи №2196 від 24.05.2024 та довідки, яка була складена за результатами проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 від 09.05.2024 про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків за договором оренди від 31.12.2023, то Ізюмське РУП ГУНП в Харківській області вказало, що не має права надати такі відомості, так як вони містять інформацію про третіх осіб , а саме про ОСОБА_2 , що спричинило Позивачу труднощі із отримання інформації, що є суттєвою для встановлення істинності по справі.
30. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20.05.2025 про витребування доказів (Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.05.2025, вх.№ 12213/25) постановлено задовольнити:
- витребувано у Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області (64309, Харківська обл., м. Ізюм, пров. Георгіївський, 4) належним чином завірені копії матеріалів справи №2196 від 24.05.2024 та довідки, яка була складена за результатами проведення перевірки за заявою ОСОБА_2 від 09.05.2024 про невиконання громадянином ОСОБА_1 обов'язків за договором оренди від 31.12.2023;
- встановлено Ізюмському районному управлінню поліції ГУНП в Харківській області строк до 06.06.2025 для надання витребуваних доказів. Роз'яснено Ізюмському районному управлінню поліції ГУНП в Харківській області, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали;
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 7, 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а.с.28-36 т.2).
31. Від Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області 03.06.2025 надійшли документи на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 (вх.№ 13223/25, а.с.60-79 т.2).
32. 09.06.2025 від представника Відповідача надійшли додаткові пояснення щодо листа Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (і копій матеріала №2196 від 24.05.2024), наданого на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.05.2025 №922/619/25 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 09.06.2025, вх.№ 13669/25, а.с.81-87 т.2), в яких Відповідач звертає увагу на ту обставину, що докази розміщення військових у нежитловому приміщенні протягом наступних днів, місяців надані разом із листом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, а також на факт суперечливості поведінки позивача.
33. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2025:
- прийнято додаткові пояснення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо: суперечливої поведінки Позивача; принципу естопеля; подання Позивачем взаємно суперечливих доказів; концепції негативного доказу (Документ сформований в системі "Електронний суд" 23.05.2025, вх.№ 12494/25) до розгляду та долучено до матеріалів справи;
- прийнято додаткові пояснення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо листа Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (Документ сформований в системі "Електронний суд" 09.06.2025, вх.№ 13669/25) до розгляду та долучено до матеріалів справи;
- задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виклик свідків, викладене у відзиві на позовну заяву, та клопотання про допит Відповідача як свідка. Постановлено викликати для допиту у судове засідання 25.06.2025 о 12:30 в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . Попереджено ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 Кримінального кодексу України). Зобов'язано відповідача забезпечити явку свідків в судове засідання 25.06.2025 о 12:30. Явку свідків у судове засідання визнано обов'язковою. Розгляд справи постановлено відкласти на 25 червня 2025 року о 12:30. Усне клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Судове засідання у справі № 922/619/25, призначене на 25.06.2025 о 12:30, постановлено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а саме Кузнецова Владислава Олеговича (а.с.93-103 т.2).
34. Від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 14.07.2025 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 16432/25, а.с.1-31 т.3), в якій представник відповідача просив суд:
1. Долучити до матеріалів справи №922/619/25 документи, що підтверджують угоду між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та адвокатським об'єднанням «АРХОНТ» про надання професійної правничої допомоги під час ведення справи №922/619/25 в ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, а також документи, що підтверджують понесені витрати.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 60 000 грн (шістдесят тисяч гривень нуль копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом справи №922/619/25 в Господарському суді Харківської області.
35. Представником Відповідача до матеріалів справи долучено: Договір №01/1804/2024 про надання правничої допомоги від 18 квітня 2024 року, Додаткову угоду №1 до Договору №01/1804/2024 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, Додаткову угоду №2 до Договору №01/1804/2024 про надання правничої допомоги від 14.03.2025, Договір №02/0309/2024 про надання правничої допомоги від 03.09.2024, Договір про надання правничої допомоги від 04.11.2024, рахунок-фактуру від 09.07.2025, Звіт №01/25 до Договору №01/1804/2024 про надання правничої допомоги від 09.07.2025, ордер серія АХ №1238650 від 13.03.2025.
35.1. Відповідно до п. 1.1 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням «АРХОНТ» в особі Голови, Керуючого партнера Бєлокриницького Артема Олександровича, який діє на підставі Статуту адвокатського об'єднання (далі - Адвокатське об'єднання), та ОСОБА_2 (далі - Клієнт), Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу - здійснювати захист Клієнта, здійснювати представництво Клієнта та надавати інші види правничої допомоги, на умовах і в порядку визначених цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити гонорар за надання правничої допомоги за цим Договором та оплатити фактичні витрати Адвокатського об'єднання, що необхідні для виконання цього Договору.
35.2. Згідно з п. 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7, 2.1.9 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 Адвокатське об'єднання за домовленістю з Клієнтом має наступні права та відповідні ним обов'язки, зокрема: здійснювати представництво Клієнта, а саме: забезпечувати реалізацію прав і обов'язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних і правоохоронних органах та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; вести від імені та в інтересах Клієнта будь-які справи усіх судових установах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі; надавати Клієнту інші види правової допомоги з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта, у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
35.3. Пунктом 3.2.7 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 Клієнт зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати Адвокатському об'єднанню гонорар за надання правничої допомоги за цим Договором, та додатково сплачувати фактичні витрати, що необхідні для виконання цього Договору.
35.4. Розділом 5 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 визначено порядок внесення гонорару та оплати фактичних витрат. Так, відповідно до умов цього Договору гонорар є формою винагороди Адвокатського об'єднання за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту за цим Договором (п. 5.1 Договору). Обчислення гонорару за цим Договором може відбуватися у наступних формах: фіксований розмір; погодинна оплата; преміальна; змішана; щомісячна, що квартальна, щорічна оплата за правовий супровід Клієнта (п. 5.2 Договору). Розмір гонорару за надання правничої допомоги, ведення справи та/або виконання доручення може узгоджуватись в усній або письмовій формі з використанням засобів телефонного зв'язку, інтернет-телефонії, електронної пошти, мобільних додатків та ін., а також може узгоджуватись шляхом укладання Сторонами додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.3 Договору). Якщо Клієнт надає Адвокатському об'єднанню доручення в усній або письмовій формі, то Адвокатське об'єднання має право узгодити з Клієнтом розмір гонорару та орієнтовні фактичні витрати з використанням засобів телефонного зв'язку, інтернет-телефонії, електронної пошти, мобільних додатків та ін (п. 5.4 Договору). Сторони дійшли згоди, що за цим Договором Клієнт попередньо та заздалегідь сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар та орієнтовні фактичні витрати за виконання наданого доручення або за надання правничої допомоги, як попередню оплату за цим Договором якщо інше не узгоджено Сторонами (п. 5.5 Договору). За цим Договором Клієнт має право сплачувати гонорар та фактичні витрати після виконання Адвокатським об'єднанням доручення або надання правничої допомоги лише у випадку якщо це обумовлено Сторонами в додатковій угоді, яка є частиною цього Договору, або якщо Сторони дійшли такої згоди з використанням засобів телефонного зв'язку, інтернет-телефонії, електронної пошти, мобільних додатків та ін (п. 5.6 Договору).
35.5. Відповідно до п. 8.1 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 цей Договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами і діє безстроково, або до його розірвання на вимогу однієї із Сторін або за домовленістю Сторін.
35.6. Пунктом 9.1 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 сторони узгодили, що мають право укладати додаткові угоди, що є невід'ємною частиною цього Договору, які змінюють його умови або встановлюють додаткові умови щодо надання певного обсягу правничої допомоги, або виконання одноразових доручень Клієнта.
35.7. Крім того, пунктом 9.2 Договору №01/1804/2024 від 18.04.2024 визначено, що Адвокатське об'єднання має право залучати до надання правничої допомоги за цим Договором інших адвокатів, фахівців у галузі права, експертів, спеціалістів та інших осіб для надання Клієнту правничої допомоги, визначаючи необхідність залучення таких осіб на власний розсуд. Клієнт має право надати Адвокатському об'єднанню заперечення щодо залучення таких осіб, що є безумовною підставою для заміни або вилучення такої особи.
36. Додатковою угодою №2 від 14.03.2025 до Договору №01/1804/2024 (а.с.26-27 т.3) встановлено, що Клієнт доручає Адвокатському об'єднанню представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, в т.ч. складання, належне оформлення та надсилання адвокатських запитів, вивчення та підготовку всіх необхідних процесуальних документів, у тому числі відзиву, заперечень, заяв, клопотань тощо, вивчення та долучення до справи матеріалів судової практики з метою обґрунтування правової позиції у спорі, належне оформлення відправлень та надсилання процесуальних документів засобами поштового зв'язку відповідно до вимог процесуального законодавства, участь у судових засіданнях в інтересах Клієнта у судовій справі, яка розглядається в Господарському суді Харківської області, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Клієнта про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення коштів, а також здійснення в інтересах Клієнта будь-яких інших дій (які входять до поняття «професійна правнича допомога») в судовій справі 922/619/25.
36.1. Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 14.03.2025 до Договору № 01/1804/2024 від 18.04.2024 встановлено, що гонорар за ведення судової справи №922/619/25 за первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_2 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_3 , про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення коштів, яка (судова справа №922/619/25) розглядається Господарським судом Харківської області, встановлюється у фіксованому розмірі та становить 60 000 (шістдесят тисяч) гривень нуль копійок.
36.2. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 14.03.2025 гонорар Адвокатського об'єднання сплачується Клієнтом на підставі рахунка-фактури, але не пізніше 6 (шести) місяців після ухвалення Господарським судом Харківської області рішення у справі №922/619/25 за первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_2 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_3 , про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення коштів, яка (справа №922/619/25) розглядається Господарським судом Харківської області.
37. Адвокатське об'єднання «АРХОНТ» виставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 рахунок-фактуру від 09.07.2025 на 60 000 (шістдесят тисяч) гривень нуль копійок за представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги та підготовку всіх необхідних процесуальних документів у Господарському суді Харківської області у справі №922/619/25.
38. У Звіті №01/25 до Договору №01/1804/2024 про надання правничої допомоги від 09.07.2025 сторони дійшли згоди, що сума коштів, належних до сплати Адвокатському об'єднанню за представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, вивчення та підготовка всіх необхідних процесуальних та інших документів, визначається у вигляді фіксованої суми відповідно до умов Додаткової угоди №2 від 14.03.2025 року до Договору про надання правової допомоги №01/1804/2024 від 18 квітня 2024 року та загалом сума зазначених коштів становить 60 000,00 грн. (а.с.27-29 т.3).
39. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 16432/25 від 14.07.2025) прийнято до розгляду.
40. 22.07.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№ 16958/25, а.с.60-64 т.3), у задоволенні якої Позивач просив відмовити з причин відсутності доказів, які підтверджують факт понесених Відповідачем витрат на правничу допомогу та невідповідності розміру витрат на правничу допомогу критеріям дійсності, необхідності та розумності. Крім того, Позивач просить судове засідання, призначене на 22.07.2025, розглядати без його участі і представника.
40.1. Позивач звертав увагу на те, що відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №01/1804/2024 року від 18 квітня 2024 року гонорар Адвокатське об'єднання за ведення справи №922/619/25,яка розглядається в Господарському суді Харківської області за зустрічним позовом Клієнта до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування та передання майна на загальну суму 422 945, 87 грн. з урахуванням складності справи встановлюється у фіксованому розмірі та становить 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень), але предметом спору у справі 922/619/25, щодо якої відповідач просить ухвалити додаткове рішення, є саме розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, а не витребування майна за зустрічним позовом. Розмір витрат на правничу допомогу, заявлений в заяві про ухвалення додаткового рішення та у додатковій угоді №1 до договору про надання правничої допомоги №01/1804/2024 року від 18 квітня 2024 року різниться між собою. Відповідач не обґрунтовує, чому із фіксованої суми гонорару 50000,00 грн. сума гонорару стала 60000,00 грн. До того ж в Господарському суді Харківської області розглядається окрема справа за позовом ФОП ОСОБА_2. до ФОП ОСОБА_1. про витребування та передання майна на загальну суму 422 945, 87 грн, де також заявлена сума 60000,00 грн судових витрат. Предмет спору в справі № 922/1279/25 співпадає з предметом надання правничої допомоги за Додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої допомоги №01/1804/2024 року від 18 квітня 2024 року.
40.2. Позивач зазначав, що представник Відповідача складав такі процесуальні документи, як відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення та додаткові пояснення, кожен з яких дублював попередній, а звіт № 01/2025 від 09.07.2025 року не містить сум гонорару.
41. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що регулюють правовідносини з оренди, а також наслідків порушення зобов'язань.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
42. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірці висновків місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог крізь призму претензій обох сторін - Позивача в частині відмовлених судом позовних вимог та в частині стягнення додатковим рішенням судових витрат на професійну правничу допомогу та Відповідача - в частині стягнення основним рішенням витрат на професійну правничу допомогу.
42.1. Доводи Відповідача (Скаржник 1) зводяться до таких тез:
- акт наданих послуг №1 не підтверджує реальний обсяг та складність адвокатських послуг, а місцевий суд не встановив їх необхідність і розумність;
- позовна заява була підготовлена з істотними недоліками (залишалась без руху), що свідчить про завищений обсяг послуг адвоката;
- реального спору про дострокове розірвання договору до звернення до суду не існувало, отже позов був поданий безпідставно, що мало враховуватись при розподілі витрат.
- поведінка Позивача суперечить принципу естопель та доктрині venire contra factum proprium.
42.2. Аргументи Позивача (Скаржник 2) полягають у такому:
- суд помилково застосував ч.6 ст.762 ЦК, звільнивши Відповідача від орендної плати - він самостійно відмовився користуватись приміщенням;
- відповідач діяв суперечливо: стверджував одночасно про перешкоди з боку позивача і про добровільне рішення не користуватись приміщенням;
- суд неправильно оцінив докази: заяву до поліції, матеріали ЖЕО, відео та відповідь військової адміністрації;
- пункт 5.3 Договору звільняє Орендодавця від відповідальності за дії третіх осіб ці умови судом враховано не було;
- військова адміністрація підтвердила відсутність військових у приміщенні, що також спростовує позицію Відповідача;
- відповідач не довів неможливості користування приміщенням: не складав актів, не звертався до ТППУ, не повідомив орендодавця;
- судові витрати мали розподілятись пропорційно, частина витрат на правничу допомогу завищена і не підтверджена.
43. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
44. Сутність спору полягає у вирішенні питання щодо належності та обґрунтованості вимог Позивача про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 31.12.2023, укладеного між сторонами, а також про стягнення з Відповідача заборгованості за цим договором та додаткових платежів у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання; одночасно предметом апеляційного перегляду є правомірність висновків місцевого господарського суду щодо розподілу між сторонами судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заяви та доводи обох сторін.
45. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначає наступне.
45.1. Позовні вимоги задоволено лише частково, а рішення у частині задоволених вимог не оскаржувалося, тому суд першої інстанції правомірно застосував загальне правило п.?3 ч.?4 ст.?129 ГПК, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу розподіляються пропорційно результату задоволення позову. Таке застосування правил є законним і не порушує права сторін.
45.2. Судова колегія звертає увагу на те, що заявлена Позивачем сума на відшкодування правничих витрат була задоволена судом не в повному обсязі, що відповідає вимогам ч.?5 ст.?129 ГПК щодо обґрунтованості та розумності таких витрат. Місцевий суд у мотивувальній частині рішення детально виклав підстави для визначення суми відшкодування, тому апеляційним судом порушень цієї норми не виявлено.
46. Доводи Апелянта 1 фактично зводяться до претензії про незастосування судом ч.9 ст.129 ГПК, що опосередковує можливість відхилення від застосованого судом загального правила ч.4 цієї статті.
46.1. Але застосування ч. 9 ст. 129 ГПК навіть за наявності для цього відповідних підстав (та інтерпретації як таких тверджень Апелянта про виникнення спору з вини Позивача, хоча навіть у світлі різне ставлення сторін до питання наявності/відсутності підстав для застосування ч.6 ст.762 ЦК, подання позову Орендодавцем не може кваліфікуватися як порушення чи зловживання правом) є дискрецією суду, незастосування якої (і, відповідно, застосування загального правила) не є порушенням процесуальних норм, що тягнуть за собою можливість задоволення апеляційної скарги. Інших підстав, що підпадають під зазначені в ст.277 ГПК умови для скасування рішення, Апелянтом 1 не доведено, а судовою колегією не вбачається.
46.2. Доводи щодо «недооцінки складності справи» та «неправильного визначення обсягу правничих витрат» не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
46.3. Акт наданих послуг №?1 містить конкретні відомості про види та обсяг виконаних адвокатських дій, включно з підготовкою процесуальних документів, підготовкою правових висновків і представництвом інтересів у суді. Кожен із цих видів послуг підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, що дозволяє визначити реальний обсяг правничої допомоги та обґрунтовано стягнути відповідні витрати.
46.4. Хоча п.?2 ч.?1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо не визнає подання позову окремим видом адвокатської діяльності, у комплексі з підготовкою процесуальних документів та представництвом інтересів у суді воно формує повноцінну правничу послугу. Суд правильно врахував цей комплексний підхід при оцінці реальності та необхідності витрат.
46.5. Залишення позовної заяви без руху через уточнення формальних даних або розбіжності у сумі не скасовує право сторони на компенсацію судових витрат пропоррційно результатам розгляду справи.
46.6. Факт виникнення спору про розірвання договору та стягнення заборгованості не підлягає сумніву, адже подальша (зміна Відповідачем первісної позиції у відзиві з цього приводу) згода з позовної вимогою про розірвання договору у судовому засіданні не мала наслідком висновку про розірвання спірного договору у позасудовий спосіб - за взаємною згодою сторін шляхом вчинення відповілдної угоди у порядку ст.ст.651, 653, 654 ЦК - та закриття провадження у справі в цій частині, і Апелянтом 1 відповідних вимог і доводів з цього приводу у межах апеляційного провадження не заявлено.
47. Таким чином, доводи Скаржника 1 щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу не підтверджуються доказами та нормами процесуального права, що зумовлює залишення без задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а основне рішення в оскаржуваній частині без змін.
48. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зазначає таке.
48.1. Як було правильно встановлено місцевим судом, обставини проникнення та перебування озброєних осіб з 31.03.2024 підтверджуються матеріалами справи та визнаються Позивачем, вказані обставини не були спростовані і мають прямий вплив на неможливість використання приміщення орендарем.
48.2. Ці обставини в умовах воєнного стану правомірно кваліфіковані судом за принципом розумності відповідно до ч.?6 ст.?762 ЦК, незалежно від наявності сертифікатів ТПП чи повідомлень орендодавця, який був поінформований про ситуацію, що підтверджується матеріалами справи. І наявність у Орендаря телефонного зв'язку з військомиви чи його суб'єктивне ставлення до "пріоритетності перебування відповідних осіб у приміщенні" не впливає на характер таких обставин і їх незалежність від волі Орендаря.
48.3. Позивач (Скаржник 2) не надав доказів припинення обставин, що унеможливлювали використання приміщення, з чітким зазначенням моменту протягом періоду нарахування заборгованості, існуючі докази Відповідача за принципом ймовірності (ст.?79 ГПК) підтверджують неможливість користування приміщенням протягом усього часу (з квітня 2024 року), а припущення Позивача, що орендар вирішив оплачувати перебування озброєних осіб і не користуватися приміщенням для оренди (суміщення такого формату використання апеляційний суд вважає неможливим), суперечать принципу розумності, оскільки поліція визнала перебування осіб правомірним незалежно від згоди чи оплати орендаря.
48.4. Суперечлива поведінка Позивача (подання до поліції заяви про необхідність «зламу дверей», подальше заперечення цього факту, а також зміна власної позиції щодо перебування сторонніх осіб у приміщенні) обґрунтовано була оцінена судом першої інстанції як такою, що не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
48.5. Умова п.5.3. договору оренди не тільки не може змінювати і впливати на застосовність імперативного припису ч.6 ст.762 ЦК, але й взагалі не стосується розглядуваного спору - позов заявлено саме Орендодавцем і про притягнення його до відповідальності за дії інших осіб в переглядуваному рішенні взагалі не йдеться.
48.6. Судові витрати на правничу допомогу, стягнені за основним рішенням, правомірно розподілені місцевим судом, оскільки позовні вимоги задоволені частково, а також врахований обсяг робіт, складність справи та дії Відповідача, тому стягнення витрат у сумі 11 250 грн. є обґрунтованим і пропорційним.
49. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 220 000,00 грн, 3% річних у сумі 3 712,34 грн та інфляційних втрат у сумі 17 619,55 грн є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги Скаржника 2 не дають підстав для його зміни чи скасування.
50. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок кожного із Скаржників їх судових витрат, пов'язаних із апеляційним переглядом.
Вказаний висновок стосується і згадуваних витрат Позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000грн. та витрат Відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000грн., враховуючи також і приписи ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК, згідно якої заявник разом з першою заявою має надати саме розрахунок суми таких витрат (чого здійснено не було), а не просто визначити її орієнтовний розмір, що є самостійною підставою для відмови у компенсації таких витрат за рахунок іншої сторони.
51. Такий результат апеляційного перегляду основного рішення дозволяє перейти до вирішення питання за оскаржуваним (Позивачем) додатковим рішенням щодо розподілу судових витрат з оплати професійної правничої допомоги.
52. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.?4 ст.?129 ГПК. Разом із тим, у ч.?5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому суд має оцінювати поведінку, дії/бездіяльність обох сторін при визначенні розміру витрат.
53. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, враховуючи заперечення Позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, встановив, що:
53.1. у заяві про ухвалення додаткового рішення Відповідач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн. Разом з тим, вказаний розмір витрат не підтверджений належними доказами їх фактичного понесення. Надані документи не містять чітких відомостей про здійснення платежів у відповідному розмірі, що унеможливлює встановлення реальності таких витрат - сам по собі їх фіксований обсяг, обов'язковий у відносинах клієнта і адвоката, не є обов'язковим для суду і не звільняє його від перевірки обгрунтованості в контексті вимог ч.4 ст.126 ГПК.
53.2. Аналіз поданих процесуальних документів свідчить про те, що значна їх частина повторює та дублює зміст вже раніше поданих Відповідачем відзивів і пояснень. Зокрема, у запереченнях та додаткових поясненнях представник Відповідача фактично знову наводив ті самі аргументи й фактичні дані, які вже були викладені у відзиві на позовну заяву. Таким чином, подання зазначених документів не свідчить про виконання додаткового чи більш складного обсягу роботи адвоката і не створює підстав для компенсації витрат у заявленому розмірі.
53.3. Відповідачем не доведено ані фактичного понесення заявлених сум, ані обґрунтованості їх необхідності та відповідності критеріям розумності. Суд наголошує, що відповідно до усталеної судової практики та положень процесуального законодавства, розподіл судових витрат між сторонами повинен ґрунтуватися на принципах їх реальності, необхідності та співмірності із складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням результату для сторін.
53.4. Зобов'язання, що виникли між адвокатом та його клієнтом у межах укладеного договору про надання правничої допомоги, носять характер цивільно-правових і не є безумовно обов'язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд самостійно оцінює належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, на підставі яких може бути підтверджено як сам факт понесення витрат, так і їх розмір.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
53.5. Суд також враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може слугувати способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
54. Враховуючи заперечення Позивача, суд дійшов висновку, що додаткове рішення місцевого суду підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення заяви, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30?000,00 грн, яка відповідає результатам вирішення спору, обсягу наданих послуг та їх характеру у співставленні із предметом спору та складністю справи.
55. Враховуючи, що судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, не сплачується (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019р. у справі №240/6150/18), витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Скаржника 2 (на додаткове рішення) відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74 - 76, 78, 124, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) у справі №922/619/25 залишити без задоволення.
2. Судові витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська обл., м. Ізюм, пов'язані із апеляційним переглядом (судовий збір та витрати на правничу допомогу), віднести на його рахунок.
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/619/25 задовольнити частково.
4. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/619/25 - в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. - скасувати, відмовивши в задоволенні заяви в цій частині.
5. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі №922/619/25 - залишити без змін.
6. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 (повний текст підписано 15.07.2025) у справі №922/619/25 залишити без змін.
7. Судові витрати, понесені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм у зв'язку із поданням ним його апеляційної скарги, віднести на рахунок останнього. Інші судові витрати ОСОБА_1, Харківська обл., м. Ізюм, пов'язані із апеляційним переглядом (судові витрати та витрати на правничу допомогу), віднести на його рахунок.
8. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2025.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна