вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" вересня 2025 р. Справа№ 910/4839/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»
на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025
у справі №910/4839/25 (суддя Ігор Курдельчук)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Екологічна консалтингова група “Зелений квадрат»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»
про стягнення грошових коштів,
У квітні 2025 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 46 666,67 грн за договором про надання консалтингових послуг, а також інфляційні втратив розмірі 10 191,25 грн, пеню - 37 936,37 грн та 3% річних - 3 225,75.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Екологічна консалтингова група “Зелений квадрат» 46 666, 67 грн основного боргу, 11 762, 56 грн пені, 3 218, 08 грн 3% річних, 10 191, 25 грн інфляційних втрат та 1 775, 37 грн судового збору.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено що на виконання умов договору ТОВ «ЕКГ «ЗЕЛЕНИЙ КВАДРАТ» у грудні 2022 року були надані ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» консалтингові послуги на загальну суму 46 666, 67 грн, що підтверджується підписаним між сторонами договору актом приймання-передачі послуг від 20.12.2022. В свою чергу відповідач не здійснив оплати за надані послуги, чим порушив умови договору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 в справі №910/4839/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача судові витрати понесені відповідачем.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем не було надано будь-яких доказів продовження договору № 15/22 від 26.04.2022 року чи проведення заміни сторони договору на його правонаступника, а отже будь-які зобов'язання умов договору стосувались припиненого підприємства. Також зазначив, що при подачі позову не було надано жодного доказу дати підписання акту наданих послуг, так як і не було надано доказу надсилання рахунку на оплату і чи взагалі він виставлявся.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 апеляційну скаргу у справі №910/4839/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4839/25.
13.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4839/25.
18.06.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2022 між ТОВ Екологічна консалтингова група “Зелений квадрат», як виконавцем, та ДП “Камінь-Каширське лісове господарство», як замовником, укладено договір №15/22 про надання послуг (далі договір)(а.с.12-14)
За умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, надати замовнику консалтингові послуги щодо “Післяпроєктний моніторинг оцінки впливу на довкілля», код ДК 021:2015 - 907100007 - Екологічний менеджмент, а замовник приймає та оплачує надані послуги на умовах, визначених договором.
Загальна сума договору складає 280 000, 00 грн без ПДВ. Вартість послуг включає в себе вартість послуг, податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем відповідно до законодавства України.(п.3.1 договору)
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за надані послуги здійснюється замовником на умовах щоквартальної попередньої оплати, а саме за третій квартал (є предметом спору) 46 666, 67 коп протягом п'яти банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно наданого виконавцем рахунку фактури.
Згідно з п. 6.1.3 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю надані послуги відповідно до умов цього договору.
Пунктом 6.4.1. договору передбачено, що виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги за договором.
20.12.2022 сторонами договору підписано акт приймання-передачі послуг за договором на суму 46 666, 67 грн, у якому зазначено, що замовник немає жодних претензій до виконавця стосовно виконаних виконавцем зобов'язань. (а.с.79).
19.12.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача (Державне підприємство “Камінь-Каширське лісове господарство») претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором про надання послуг №15/22 від 26.04.2022 у розмірі 46 666,67 грн. (а.с.36-37)
26.12.2024 відповідач (Державне підприємство “Камінь-Каширське лісове господарство» (ДП «Ліси України) направив на адресу позивача лист в якому повідомив, що зазначені сими заборгованості (46 666,67 грн) обліковуються по бухгалтерському обліку філії і є в наявності. Однак, на сьогодні філія провести їх оплату не має можливості, у зв'язку з тим, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 №1878, прийнято рішення про припинення Філії “Камінь-Каширське лісове господарство». Однак всі активи і матеріальні цінності у відповідності до процедури реорганізації будуть передані правонаступнику згідно передавального Акту станом на 31.12.2024, в тому числі і ця сума заборгованості. (а.с.39).
25.03.2025 позивачем було направлено до ДП «Ліси України» лист з вимогою у добровільному порядку сплатити заборгованість за договором про надання послуг №15/22від 26.04.2022 у розмір 46 666,67 грн.
24.01.2025 відповідачем на адресу позивача було направлено лист (а.с.80) в якому зазначено, що з метою забезпечення повного виконання господарських зобов'язань та для запобігання виникнення спірних ситуацій просило надати рахунок на оплату для погашення заборгованості за договором №15/22 від 26.04.2024 на суму 46 666,67 грн.
На вимогу позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату №04 від 13.02.2025 на суму 46 666,67 грн. (а.с.82)
Позивач звертаючись з позовними вимогами зазначив, що відповідач не здійснив оплату акту від 20.12.2022 на суму 46 666, 67 грн у строки, визначені п. 4.1. договору (протягом п'яти банківських днів з дня підписання акта). Отже у зв'язку з неналежним виконанням ДП “Камінь-Каширське лісове господарство» умов договору про надання послуг, позивач просив стягнути з відповідача правонаступника ДП “Камінь-Каширське лісове господарство» суму боргу, пеню, нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, наявність заборгованості відповідача, як правонаступника ДП «Камінь-Каширське лісове господарство», перед позивачем за виконанні роботи підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом від 28.10.2022 №879 Державним агентством лісових ресурсів України прийнято рішення про припинення Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство», код згідно з ЄДРПОУ 00991568, шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код згідно з ЄДРПОУ 44768034.
Пунктом 8 даного наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство».
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.09.2023 внесено запис про припинення Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство».
Таким чином, з 14.09.2023 припинено Державне підприємство “Камінь-Каширське лісове господарство», а повноваження та функції даного підприємства передано до філії “Камінь-Каширське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».(а.с.67)
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України».
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 5026/1056/2012, Верховний Суд дійшов наступного висновку: правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.
Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Виходячи з наведених положень ст. 107 Цивільного кодексу України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від прав попередника до правонаступника.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі № 910/1879/17.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що позивачем не було подано доказів про те, що договір № 15/22 від 26.04.2025 року був продовжений чи проведено заміну сторони договору на його правонаступника, а отже і припинення зобов'язань умов договору припиненого підприємства, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, відповідачем на адресу ТОВ «ЕКГ «ЗЕЛЕНИЙ КВАДРАТ» надіслано відповідь № 1183/26.6.-2024 від 26.12.2024 року (а.с.39) на претензію від 19.12.2024 року, у якій повідомлено про підтвердження наявності заборгованості за договором № 15/22 від 26.04.2022 року у розмірі 46 666, 67 грн., та лист від 24.01.2025 року (а.с.80) у якому вказано: «у зв'язку з припиненням філії «Камінь-Каширське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства « Ліси України» (далі - Філія) шляхом її закриття, відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1878 від 18.10.2024 року «Про припинення філії «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», про яке вам раніше повідомляли, відбувається передача всіх активів та пасивів Філії до філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Станом на 01.01.2025 року обслуговування банківського розрахункового рахунку Філії припинено. Кредиторська заборгованість Філії згідно договору № 15/22 від 26.04.2024 року передана філії «Поліський лісовий офіс» ДСГПП «Ліси України» згідно передавального акту. Зважаючи на вищевикладене, з метою забезпечення повного виконання господарських зобов'язань та для запобігання виникнення спірних ситуацій просимо Вас надати рахунок для погашення заборгованості за Договором № 15/22 від 26.04.2024 року на суму 46 666,67 грн (сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.).
Так, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 913/703/20 від 16.09.2022 року, Об'єднана Палата дійшла наступного висновку: згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17, Велика Палата дійшла висновку, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 202 Господарського Кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Крім того, за умовами п. 10.1. договору № 15/22 від 26.04.2022 року договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство» та належним відповідачем у даній справі.
Як зазначалось вище, на виконання умов договору позивачем у грудні 2022 року були надані Державному підприємству “Камінь-Каширське лісове господарство» консалтингові послуги на загальну суму 46 666, 67 грн, що підтверджується підписаним між сторонами договору актом приймання-передачі послуг від 20.12.2022.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за надані послуги здійснюється замовником на умовах щоквартальної попередньої оплати, а саме за третій квартал (є предметом спору) на суму 46 666, 67 коп протягом п'яти банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно наданого виконавцем рахунку фактури.
20.12.2022 сторонами договору було підписано акт приймання-передачі послуг за договором на суму 46 666,67 грн., в якому зазначено, що замовник не має жодних претензій до виконавця, отже оплата акту повинна відбутись до 27.12.2022 (п'ять банківських днів), а отже прострочення грошового зобов'язання виникло з 28.12.2022.
Підписання акту обома сторонами свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості за договором перед позивачем у розмірі, визначеному в актах, та факт належного виконання позивачем робіт.
За умовами пунктів 5.2., 5.6. та 5.7. договору про надання послуг № 15/22 від 26.04.2022 року факт надання послуг по заявкам замовника в повному розмірі супроводжується актами надання послуг. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від виконавця акту наданих послуг у двох примірниках зобов'язаний направити виконавцю акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийняття послуг. Послуги за договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту наданих послуг, в порядку визначеному п. 5.6. договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність заборгованості відповідача, як правонаступника ДП “Камінь-Каширське лісове господарство», перед позивачем за виконані робіт підтверджується вищезазначеним актом здачі-приймання виконаних робіт, відповідачем не було спростовано наявність заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 46 666, 67 грн. є доведеними та обґрунтованими, а отже правомірно були задоволені.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не було надано доказів дати підписання акту наданих послуг, та не надано доказів надсилання рахунку на оплату, колегія суддів вважає безпідставними, та спростовуються матеріалами справи де міститься підписаний обома сторонами акт приймання-передачі послуг від 20.12.2022, а згідно скріну електронної пошти вбачається направлення рахунку на оплату (а.с.81).
Щодо позовних вимог позивача про нарахування пені, відсотків річних та індексу інфляції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з вимог позовної заяви, в зв'язку з несвоєчасним виконанням ДП “Камінь-Каширське лісове господарство» своїх зобов'язань щодо оплати послуг, позивачем нараховано пеню у розмірі 37 936, 37 грн на суму боргу 46 666, 67 грн за період з 26.12.2022 по 15.04.2025.
За умовами п.7.4 договору за порушення строку здійснення розрахунків замовник зобов'язується виплатити виконавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, від вартості несплачених сум за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Колегія суддів перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, погоджується з його висновком, що позивачем не вірно було розраховано пеню, а тому вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмір 11 762, 56 за період 28.12.2022 по 29.06.2023 (день, що передує дню припинення карантину).
Окрім того, позивачем за неналежне виконання умов договору на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3 225, 75 грн 3% річних нарахованих на суму боргу 46 666, 67 грн за період з 26.12.2022 по 15.04.2025 та 10 191. 25 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 46 666, 67 грн за період з січня 2023 року по березень 2025 року.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було здійснено помилку в розрахунку, а тому підлягають стягненню 3% у розмірі 3 218, 08 грн нараховані на суму боргу 46 666, 67 грн за період з 28.12.2022 по 15.04.2025, за арифметично вірним розрахунком суду першої інстанції.
Також колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних є обґрунтованими та арифметично вірним, тому правомірно були задоволені в розмірі 10 191. 25 грн за період з січня 2023 року по березень 2025 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розмірів трьох відсотків річних та інфляційних втрат на 50% тз посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України. Дана норма визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, кошти, заявлені до стягнення у даному спорі в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою, що унеможливлює застосування ст. 551 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про їх стягнення.
Крім того, вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу і є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити такі інтереси.
Стосовно доводів апелянта, що сума штрафних санкцій є неспівмірною та надмірно великою у зв'язку з чим просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та як позивачем не понесені збитки чи будь-які інші негативні наслідки, викликані несвоєчасною оплатою, колегія суддів зазначає наступне.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також, слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично обґрунтовує своє клопотання стосовно наявності підстав для зменшення пені не співмірністю заявленої суми сумі боргу, а відсутністю збитків позивача, наявністю у відповідача статусу державного підприємства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не навів аргументів та не надав доказів з приводу причин неналежного виконання умов договору, сторони знаходяться в рівних економічних умовах і штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками, відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції безпідставно було задоволено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та просив зменшити її до 2000 грн, колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2025 було відмовлено в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн з підстав того, що доказів про статус адвоката Волторніста Олександра Сергійовича суду не надано, а також того, що відповідно до довіреності від 16.04.2025 видану ТОВ «Економічна консалтингова група «Зелений квадрат» громадянину Волторністу Олександру Сергійовичу, останній діяв безоплатно.
Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу на 20 000,00 грн матеріали справи не містять. Отже доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги довіреність, є безпідставними та необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2025 року у справі № 910/4839/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/4839/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/4839/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи № 910/4839/25 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко