79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11 вересня 2025 року Справа № 921/110/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущака,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 (вх № 01-05/2245/25 від 18.07.2025р.)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року (суддя Андрусик Н.О., м. Тернопіль)
у справі №921/110/25
за позовом ОСОБА_1 , місто Тернопіль
до відповідача Обслуговуючого кооперативу «ГАРАЖНИЙ КООПЕРАТИВ СХІДНИЙ-ТЕРНОПІЛЬ», місто Тернопіль
про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 (вх № 01-05/2245/25 від 18.07.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року у справі №921/110/25 залишив без руху. Зобов'язано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати (надіслати) суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 028, 00 грн.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано на адресу скаржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка була зазначена скаржником в апеляційній скарзі.
В подальшому, 02.09.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується, що скаржник 27.08.2025 отримав ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025.
Таким чином скаржник був обізнаний щодо необхідності подання до суду доказів сплати судового збору у встановлених Законом України «Про судовий збір» порядку у сумі 3 028, 00 грн.
Разом з тим, представником скаржника через систему «Електронний суд» було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Подане клопотання обгрунтоване тим, що оскільки дана справа стосується питання про поновлення на роботі, ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати у всіх інстанціях.
Окрім того, скаржник вказує, що сума щомісячного доходу ОСОБА_1 підпадає під ознаки незабезпеченості за період з квітня 2024 - червень 2025 роки.
Розглянувши подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів вказує наступне.
Так, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позовні вимоги в даній справі мотивовані зокрема тим, що був порушений порядок проведення зборів членів кооперативу, рішення від 04.03.2018 було прийнято загальними зборами кооперативу, що є неправомочними в силу положень статуту кооперативу та ст. 16 Закону України «Про кооперацію». Виходячи з цього, позивач вважає, що його звільнено незаконно, з порушенням встановленої законодавством процедури, у зв'язку із чим необхідно визнати недійсним рішення загальних зборів, скасувати наказ про звільнення та поновити його на роботі.
Таким чином, в даному випадку, основною позовною вимогою є вимога про визнання недійсним рішення зборів Обслуговуючого кооперативу від 04.03.2018, від задоволення якої залежить задоволення похідних вимог: про скасування наказу про звільнення позивача з посади голови правління кооперативу, виданого на підставі вказаного рішення позачергових загальних зборів, та про поновлення на посаді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зазначила, що пільга щодо сплати судового збору передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. А отже, позивачі із позовними вимогами, які пред'явлені з приводу трудових правовідносин, крім вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, мають здійснити сплату судового збору у такій справі в усіх судових інстанціях.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 констатовано, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), а також у ухвалі Касаційного Цивільного Суду Верховного суду від 20 січня 2022 року у справі №264/3139/21 де, зокрема, зазначено про те, що заявник не звільняється від сплати судового збору за позовною вимогою щодо скасування наказу про звільнення.
Дана судова практика Верховного суду є сталою, про що свідчать численні процесуальні документи, які містять посилання на відповідні постанови Великої Палати.
За таких обставин справи, колегія суддів вказує, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року у справі №921/110/25, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо доводів скаржника про те, що сума щомісячного доходу ОСОБА_1 підпадає під ознаки незабезпеченості за період з квітня 2024 - червень 2025 роки.
Відповідно до п.1 ч.1, пп. г п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
За ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 р. у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Суд зазначає, що норми статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 р. у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, суд зауважує, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 р. у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 р. у справі № 905/1060/21.
Зокрема Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 26.04.2024 р. у справі № 910/5346/23, від 24.01.2024 р. у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 р. у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 р. у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 р. у справі № 922/1429/19, від 06.06.2021 р. у справі № 922/1775/19).
До поданої заяви про звільнення від сплати судового збору долучена довідка про дохід ОСОБА_1 за період з квітня 2024 по червень 2025, з якої судом апеляційної інстанції не можливо встановити чи розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, а саме за весь 2024.
Разом з тим, долучення до апеляційної скарги виключно таких відомостей не є підтвердженням скрутного майнового становища заявника, так як апелянтом не надано довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 за попередній календарний рік, а саме 2024; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, тощо.
Подібний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23.
Окрім того, доказів на підтвердження того, що апелянт є членом малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, до поданої заяви не долучено.
Інших підстав для звільнення від сплати судового збору подана заява не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки таке не грунтується на нормах чинного законодавства та є необґрунтованим, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження обставин, які у ньому зазначено.
Частиною 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Судом встановлено, що скаржник протягом 10 днів з дня вручення ухвали апеляційного господарського суду про залишення його апеляційної скарги без руху не усунув зазначені недоліки, визначені в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху. Відповідних доказів на усунення недоліків апеляційної скарги суду скаржник не надав.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 (вх № 01-05/2245/25 від 18.07.2025р.) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року вважається неподаною та повертається скаржнику.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтею 234, частиною 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
постановив:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 17.07.2025 (вх № 01-05/2245/25 від 18.07.2025р.) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки визначені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак