Справа № 991/10792/23
Провадження 1-кп/991/129/23
26 серпня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сміла Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України
у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року.
20 серпня 2025 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурором наведені обставини встановлені у ході досудового розслідування, які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру 11 липня 2023 року - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06 вересня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України та 11 жовтня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
12 грудня 2023 року обвинувальний акт, у тому числі за обвинуваченням ОСОБА_6 , подано до суду.
На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які припинили свою дію 19 лютого 2024 року.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких неодноразово продовжувався.
Востаннє, 08 липня 2025 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено до 08 вересня 2025 року обов'язки, покладені на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор у клопотанні зазначає, що з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу встановлені судом ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та виправдовують вказаний запобіжний захід з покладенням відповідних обов'язків. Окрім цього, застосований до обвинуваченої запобіжний захід виправдав себе як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та досягнень завдань кримінального провадження.
Так, встановлені стороною обвинувачення ризики обґрунтовуються таким:
- ризик переховуватися від суду: тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 ; невідворотністю покарання (ст. 69, 75 КК України); вагомістю наявних доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинів; наявністю у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту, її виїзди у період 2019-2023 років за межі України; обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема наявність у ОСОБА_6 зв'язків у прикордонних та митних органах; введений в Україні воєнний стан;
- ризик незаконного впливу на свідків та іншу обвинувачену у цьому кримінальному провадженні, який обґрунтовується: характером та обставинами злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 ; передбаченою Кримінальним процесуальним кодексом України процедурою отримання показань свідків, у тому числі і можливість повторного чи одночасного допиту вже допитаних осіб; можливістю використання ОСОБА_6 набутих зв'язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України.
Також прокурор вважав необхідним врахувати той факт, що корупційні кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.
На думку прокурора ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов'язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити.
Захисник ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 . В обґрунтування своїх заперечень послався на невідповідність сформульованих у клопотанні обов'язків вимогам кримінального процесуального закону. Так, за ч. 5 ст. 194 КПК України при обранні запобіжного заходу суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади. Таке зобов'язання не підпадає під процесуальний термін «обов'язку», які зазначені у ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, воно навпаки є безстроковим і не потребує продовження. Тобто, прокурор просить продовжити обов'язок, який не передбачений жодним з пунктів ч. 5 ст. 194 КПК України. Також обов'язок щодо заборони спілкуватись зі свідком ОСОБА_11 на думку захисника є недієвим, оскільки останній співпрацює з правоохоронними органами, а тому відразу повідомить про будь-який вплив на нього. Тим більше, що цей свідок вже допитаний у першій інстанції. Заборона обвинуваченим спілкуватись між собою на даному етапі судового розгляду суперечить реалізації права на захист. Клопотання прокурора є формальним, у тому числі і з огляду на те, що строк дії обов'язків, які були покладені на іншу обвинувачену на стадії досудового розслідування не продовжувався. Вказане стосується і обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, в частині передачі на зберігання до відповідних органів державної влади інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, оскільки, враховуючи введений в країні воєнний стан, до таких документів можна віднести і паспорт громадянина України. Окрім цього, захисник зазначив, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. Ризик переховуватися від суду з плином часу (динамікою розвитку кримінального провадження) зменшується. Щодо впливу на свідків то вказаний ризик перестав існувати. Обвинувачена ОСОБА_6 вже дала показання суду, які повністю співпадають з показаннями свідків, допитаними стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування, що виключає необхідність впливу на них. Письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Захисник ОСОБА_8 підтримав заперечення захисника ОСОБА_9 . Додатково звернув увагу на те, що ОСОБА_6 є народним депутатом України, а отже, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, у період воєнного стану їй заборонено виїжджати за кордон, окрім як у відрядження.
Обвинувачена ОСОБА_6 погодилась зі думкою своїх захисників.
Водночас захисник ОСОБА_9 подав клопотання про скасування обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Обгрунтовуючи клопотання зазначив, що ОСОБА_6 , яка є народним депутатом України, 17 грудня 2019 року виданий дипломатичний паспорт НОМЕР_1 . У подальшому, у зв'язку зі застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та покладення обов'язку, зокрема здати на зберігання до відповідних органів державної влади дипломатичний паспорт обвинуваченою здано цей паспорт до Міністерства закордонних справ України для зберігання.
Однак, враховуючи положення п. 4, 10, п.п. 3 п. 5, п.п. 7 п. 16, п. 17 Положення про дипломатичний паспорт, затвердженого указом Президента України від 12 травня 2005 року № 264/2015, оскільки строк дії дипломатичного паспорта ОСОБА_6 закінчився 17 грудня 2024 року він підлягає знищенню. Тому з метою виконання народним депутатом України ОСОБА_6 обов'язку щодо передачі для знищення дипломатичного паспорта, необхідним є скасування обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, у частині здачі на зберігання до відповідних органів державної влади такого дипломатичного паспорта.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з думкою яких погодилась обвинувачена ОСОБА_6 , підтримали подане клопотання та просили задовольнити.
Додатково обвинувачена ОСОБА_6 повідомила, що отримала дипломатичний паспорт у грудні 2019 року. На підставі нього вона виїжджала за кордон у відрядження, після повернення з відрядження повертала його до Апарата Верховної Ради України для передачі до Міністерства закордонних справ України. У 2022 році у зв'язку з веденням у країні воєнного стану, а до цього через епідемію коронавірусу, було роз'яснено про можливість зберігання дипломатичного паспорта у власника. Оскільки станом на час застосування до неї запобіжного заходу дипломатичний паспорт зберігався у неї ( ОСОБА_6 ), то остання на виконання покладеного ухвалою слідчого судді обов'язку у вересні 2023 року здала до Міністерства закордонних справ України на зберігання свій дипломатичний паспорт. Однак, у цьому місяці їй усно представник Апарата Верховної Ради України повідомив про необхідність повернення дипломатичного паспорта з метою його передання до Міністерства закордонних справ України для знищення, у зв'язку зі закінченням строку дії паспорта.
Прокурор ОСОБА_5 вважав клопотання сторони захисту ОСОБА_6 необґрунтованим та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що сторона захисту цим клопотанням намагається досягти іншу мету, аніж ту, яка зазначена у ньому. Оскільки, скасування обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, позбавляє ОСОБА_6 необхідності у разі отримання нового дипломатичного паспорта здати його на зберігання до відповідних органів державної влади, а отже остання матиме можливість виїхати за кордон.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 КПК України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) (т. 32 арк. 1-2 на диску).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 991/7994/23 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов'язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 32 арк. 32-34 на диску).
Строк дії, покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов'язків, неодноразово продовжувався. Разом з тим, у зв'язку зі закінченням строку дії попередньої ухвали, за клопотанням прокурора, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено до 22 квітня 2024 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується судовим рішенням (т. 6 а.с. 34-40).
У подальшому, ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду продовжено строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків, а обсяг та формулювання обов'язків змінювався, судові рішення містяться в матеріалах справи (т. 8 а.с. 13- 19, т. 10 а.с. 31- 37, т. 15 а.с. 31-38, т. 17 а.с. 49-55, т. 22 а.с. 97-103, т. 27 а.с. 181-186, т. 30 а.с. 32-38, 193-199).
Так, востаннє, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2025 року продовжено до 08 вересня 2025 року строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що підтверджується матеріалами справи (т. 32 а.с. 9-14).
Тобто, станом на 26 серпня 2025 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов'язки відповідно до ухвали від 08 липня 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Колегія суддів, яка розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набула статусу обвинуваченої, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, колегія суддів окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Щодо доведеності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Водночас, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Прокурор у клопотанні доводить продовження існування двох ризиків, які на його переконання, на цей час не зменшилися, а саме, те що обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та іншу обвинувачену у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором продовження існування ризику переховуватися від суду, зокрема судом враховується тяжкість покарання, яка передбачена санкціями кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , і хоч злочини за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України є нетяжкими, однак вони є корупційними, що позбавляє можливості застосувати норм ст. 69, 75 КК України, тобто покарання, у разі його призначення, буде реальним, окрім випадку укладення угоди про визнання винуватості.
Також судом враховується стадія, на якій перебуває кримінальне провадження, а саме судом завершене дослідження доказів сторони обвинувачення, триває дослідження документів сторони захисту та допиту свідків захисту, тобто процедура судового розгляду наближається до завершення.
Окрім цих обставин, суд враховує наявність у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту та її досвід перетину державного кордону України, зокрема у період з 2019 по 2023 роки (т. 32 арк. 4-6 на диску).
Не залишається поза увагою суду і те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено. Оскільки перевага у виїзді закордон у зв'язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6 , як мати малолітньої дитини, для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.
Отже, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про продовження існування ризику переховуватися від суду. Тому, наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про невідповідність сформульованих у клопотанні обов'язків вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до абзацу першого ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Тобто, зазначена вище норма встановлює обов'язок слідчого судді, суду при застосуванні особі запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою зобов'язати (покласти обов'язок, який є беззаперечним/безальтернативним) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади. Водночас, у разі доведення прокурором необхідності, додатково також можуть бути покладені і інші обов'язки, перелік яких наведений у відповідних пунктах ч. 5 ст. 194 КПК України.
За ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Тобто, може бути продовжений строк дії всіх обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у тому числі, і зазначеного в абзаці першому.
Про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та обвинувачену у цьому кримінальному провадженні свідчить: (1) передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ч. 4 ст. 95, ст. 224, ст. 352 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження; (2) можливість виникнення необхідності у повторному допиті або одночасному допиті вже раніше допитаних свідків, зокрема задля уточнення їх показань; (3) соціальним статусом та авторитетом обвинуваченої ОСОБА_6 , яка є народним депутатом України. А отже, враховуючи обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, суд не виключає, що обвинувачена прямо чи опосередковано зможе використати свій авторитет/зв'язки з метою впливу на свідків чи обвинувачену ОСОБА_7 .
Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії, покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язку, утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , та утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті, оскільки остання продовжує виконувати функції її помічника, тобто перебуває у прямому підпорядкуванні.
Отже, продовження обов'язків обумовлене продовженням існування ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченої з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Щодо посилання захисника ОСОБА_9 на те, що з плином часу ризики перестали існувати, колегія суддів вчергове зазначає, що суд оцінює такі обставини не лише з огляду на календарний час, який сплинув з дня застосування запобіжного заходу, а з урахуванням процесуальних дій, які проведені у кримінальному провадженні за цей час та обсяг тих, які підлягають проведенню у подальшому.
Суд вважає, що продовження цих обов'язків має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов'язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов'язків належить продовжити на два місяці, тобто до 26 жовтня 2025 року.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_9 про скасування обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Так, зміна чи скасування додаткового обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого обов'язок, зокрема може бути скасований.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України у випадку застосування стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд може покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язок: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Так, за матеріалами справи встановлено, що 17 грудня 2019 року Міністерством закордонних справ України ОСОБА_6 видано дипломатичний паспорт НОМЕР_1 . Строк його дії визначений до 17 грудня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року у зв'язку зі застосуванням запобіжного заходу у виді застави ,на підозрювану ОСОБА_6 покладено обов'язок, зокрема здати на зберігання до відповідних органів державної влади дипломатичний паспорт.
Учасники кримінального провадження підтвердили, що цей обов'язок ОСОБА_6 у вересні 2023 року виконала, здала дипломатичний паспорт на зберігання до Міністерства закордонних справ України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення державі, зберігання та знищення дипломатичних паспортів України визначено у Положенні про дипломатичний паспорт України, затвердженого указом Президента України від 12 травня 2005 року № 264/2015 (надалі - Положення).
Так, відповідно до цього Положення:
(1) д ипломатичний паспорт оформлюється на строк до п'яти років та видається народним депутатам України на строк виїзду у службове відрядження за кордон (пункт 4, підпункт 3 пункт 5 Положення);
(2) дипломатичні паспорти, оформлені та видані особам, у тому числі народним депутатам України підлягають поверненню на зберігання Міністерству закордонних справ України протягом десяти днів після закінчення строку, на який їх було видано (пункт 14 Положення);
(3) повернення дипломатичного паспорта на зберігання Міністерству закордонних справ України забезпечується відповідним державним органом, установою або організацією, які клопотали про його оформлення та/або видачу (пункт 15 Положення).
У пункті 16 Положення визначені випадки, коли дипломатичний паспорт вважається недійсним та підлягає знищенню, зокрема, у разі закінчення строку дії дипломатичного паспорта.
Недійсні дипломатичні паспорти підлягають поверненню для знищення Міністерству закордонних справ України протягом місяця з дня виникнення обставин, передбачених цим Положенням (пункт 17 Положення).
Тобто, зазначеним Положенням передбачена процедура отримання, зокрема народним депутатом України дипломатичного паспорта, порядок його зберігання, а також підстави, за яких він вважається недійсним та підлягає знищенню.
У той же час, у Положенні не визначено порядок дій щодо дипломатичного паспорту, який зберігається у Міністерстві закордонних справ України не за рішенням відповідного державного органу, який клопотав про його оформлення та/або видачу, а на підставі рішення суду.
На питання суду, чи повідомляла ОСОБА_6 представників Апарата Верховної Ради України про те, що вона самостійно здала дипломатичний паспорт на зберігання до Міністерства закордонних справ України у зв'язку з виконанням покладеного на неї обов'язку, обвинувачена не відповіла. Також ОСОБА_6 не пояснила, яким чином подальше зберігання її дипломатичного паспорта в Міністерстві закордонних справ України на підставі рішення суду порушуватиме її права чи унеможливить виконання нею певних обов'язків. Обвинувачена лише зазначила, що отримала усне повідомлення від працівника Апарата Верховної Ради України про необхідність його повернення. Пояснила, що будь-яких листів, запитів від Апарата Верховної Ради України, чи від Міністерства закордонних справ України вона не отримувала. Не надані такі документи і суду.
Водночас, відповідно до п. 10 Положення за рішенням Міністра закордонних справ України на підставі вмотивованого письмового клопотання державного органу, установи чи організації особі може бути оформлено другий дипломатичний паспорт.
Тому, враховуючи встановлені обставини, на переконання колегії суддів, скасування обов'язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, який визначений в судових рішеннях стосовно ОСОБА_6 як загальне правило, тобто без зазначення реквізитів певного дипломатичного паспорта, та спрямований на забезпечення можливості у випадку оформлення та отримання обвинуваченою іншого дипломатичного паспорта виконати покладений на неї обов'язок, буде суперечити завданням кримінального провадження, отже підстави для задоволення клопотання відсутні.
Захисниками наведено також інші доводи, які не потребують детального аналізу колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог кримінального процесуального закону, не мають вирішального значення при вирішенні питання про продовження строку дії обов'язків.
При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов'язків, підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника, поданого у порядку ст. 201 КПК України, належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 201, 318, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити до 26 жовтня 2025 року строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 , а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 ;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про скасування додаткового обов'язку.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3