11 вересня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/3308/25
Провадження № 22-ц/821/1568/25
Категорія: 313000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Гейко Василь Анатолійович
відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області
представник відповідача: ОСОБА_2
третя особа: Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливода Олена Петрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Олабин Юлії Ігорівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року (ухваленого у приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Гудзенко В.Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливода Олена Петрівна про зняття заборони з нерухомого майна,-
Короткий зміст позовних вимог
03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливода Олена Петрівна про зняття заборони з нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022255360000314, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2023 року у справі №705/780/23 накладено арешт на нерухоме майно: а саме на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2.95га, кадастровий номер 7124380300:03:000:0292, яка розташована на території Антонівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що належить ОСОБА_1 .. Вказана ухвала перебувала на виконанні в Уманському відділі державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
31.08.2024 дізнавачем СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області винесена постанова про закриття кримінального провадження №12022255360000314, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому, арешт накладений на майно ОСОБА_1 знято не було.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/780/23 від 14.02.2025 у задоволенні клопотання про скасування арешту нерухомого майна - відмовлено та вказано, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч.4 ст.132 КПК України. Позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна, однак йому було відмовлено в цьому та зазначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з даного майна є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом в якому позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2.95га, кадастровий номер 7124380300:03:000:0292, яка розташована на території Антонівської сільської ради Уманського району Черкаської області, номер запису про обтяження 49274840 (спеціальний розділ), накладеного постановою державного виконавця №71074215 від 17.02.2023, згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/780/23 від 09.02.2023.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року позов - задоволено.
Скасовано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного державним реєстратором: державним виконавцем Паливодою Оленою Петрівною, Уманський відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), номер запису про обтяження 49274840 (спеціальний розділ), а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 7124380300:03:000:0292, площею 2,95 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції зважав на наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку а також на те , що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право власності не може.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 16 липня 2025 року, представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Олабин Ю.І., вважаючи рішення суду першої інстанції необгрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував приписи ст. 132 КПК України згідно з якою в КПК України встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження.
Вважає, що у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження або користування відповідним майном.
Також особа, яка подала апеляційну скаргу стверджує про те, що позивач не обґрунтував яке його суб'єктивне право порушено або не визнається Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області, оскільки за приписами ч. 4 ст. 132 КПК України арешт на майно ОСОБА_1 автоматично припинив свою дію після закриття кримінального провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка, кадастровий номер 7124380300:03:000:0292, площею 2,95 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування кримінального правопорушення № 12022255360000314, відомості про яке 13.05.2022 внесені до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі № 705/780/23 накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку кадастровий номер 7124380300:03:000:0292, площею 2,95 га, цільове призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Відповідно до Інформації про державну реєстрацію обтяжень, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) внесено відомості про заборону, а саме арешт нерухомого майна ОСОБА_1
31.08.2024 дізнавачем СД Уманського РУП ГУНП в Черкаській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, що внесене до ЄРДР за № 12022255360000314 від 13.05.2022 в порядку п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
14.02.2025 ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області у задоволенні клопотання адвоката Гейко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту нерухомого майна відмовлено.
26.05.2025 на адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Гейка В.А. направлено лист Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому вказувалося, що відділ не має законних підстав зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , оскільки підставою для зняття виконавцем арешту з нерухомого майна є судове рішення про скасування заходів забезпечення позову, у всіх інших випадках арешт можу бути знятий за рішенням суду.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в порядку цивільного судочинства, захистити своє порушене право власності не може.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).
Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в пункті 49 постанови 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, у частині того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за КПК України 2012 року, після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість, питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
Отже, установивши, що арешт на земельну ділянку накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
Щодо тієї обставини, що позивачка вже зверталась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в рамках кримінального судочинства, в задоволенні якого позивачці було відмовлено, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до слідчого судді з новим клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтувавши його, зокрема, висновками, сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19.
У контексті наведеного, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивачка позбавлена можливості в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в порядку цивільного судочинства, захистити своє порушене право власності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, понесені ним судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача у порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Олабин Юлії Ігорівни - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Паливода Олена Петрівна про зняття заборони з нерухомого майна - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Черкаській області судовий збір у розмірі 1 453,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлений 12 вересня 2025 року/