11 вересня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 707/2668/25
Провадження № 22-ц/821/1596/25
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новіков О. М.,
секретаря - Глущенко І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 10 липня 2025 року у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ганни Ковтуненко-Пізняк про примусове проникнення до приміщень,
09 липня 2025 року старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ганна Ковтуненко-Пізняк звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до приміщень.
В обґрунтування подання зазначала, що на виконанні у відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 65672139, до складу якого входять 37 виконавчих проваджень про стягнення з ПрАТ «Черкасирибгосп» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 7010555,86 грн, із них 9 виконавчих проваджень про стягнення на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі на загальну суму 1280440,71 грн, в тому числі виконавчого збору та витрати виконавчого провадження.
В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем виявлено рухоме майно боржника, а саме автомобільну техніку у кількості 32 шт. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 надано дозвіл на звернення стягнення державним виконавцем на рухоме майно.
Станом на 17.06.2025 розшукано 2 транспортні засоби, які реалізовано шляхом проведення аукціону, решта транспортних засобів не розшукано.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
На виконання доручення на проведення виконавчих дій Другого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) державними виконавцями здійснено вихід за вище вказаними адресами для перевірки майнового стану в частині виявлення рухомого майна (транспортних засобів), проте не вдалося здійснити перевірку, так як приміщення закриті. Про що засвідчують акти державного виконавця.
Просить надати дозвіл на примусове проникнення до комплексу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та рибдільниці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.07.2025 подання старшого державного виконавця задоволено. Дозволено державному виконавцю Другого ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) примусово проникнути до комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та рибдільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення транспортних засобів, перелік яких визначено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 № 925/674/21.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду матеріалів виконавчого провадження вбачалося, що боржник знає про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення, однак він не вчинив жодних дій для його виконання.
Судом вказано, що державний виконавець позбавлений можливості здійснити перевірку майнового стану боржника та виявлення транспортних засобів в межах зведеного виконавчого провадження № 65672139 про стягнення з ПрАТ «Черкасирибгосп» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 7010555,86 грн, а боржнику відомо про суть рішень, які він має виконати, враховуючи принцип обов'язковості виконання судових рішень, подання підлягало до задоволення і суд першої інстанції вбачав підстави для надання державному виконавцю доступу для проникнення до приміщень, які перебувають у власності боржника.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 22.07.2025 ПрАТ «Черкасирибгосп» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що на розгляді Господарського суду Черкаської області перебуває справа про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп», провадження у якій відкрито ухвалою суду від 17.06.2021 та введено процедуру розпорядження майном.
Вказує, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Зазначає, що Черкаський районний суд Черкаської області не мав повноважень розглядати подання державного виконавця, яке в свою чергу, підлягало передачі на розгляд Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп».
Крім того, вказує, що ухвала суду про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою і для зупинення вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження. Відтак подання державного виконавця не підлягало задоволенню і по суті.
З огляду на викладене, просить апеляційний суд скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 10.07.2025, а провадження за поданням старшого державного виконавця закрити.
08.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги.
Вказує, що на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час звернення державного виконавця з поданням до суду не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДВС, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні в Другому ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 65672139, до складу якого входять 37 виконавчих проваджень про стягнення з ПрАТ «Черкасирибгосп» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 7010555,86 грн, із них 9 виконавчих проваджень про стягнення на користь фізичних осіб заборгованість по заробітній платі на загальну суму 1280440,71 грн, в тому числі виконавчий збір та витрат виконавчого провадження.
В ході виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем виявлено рухоме майно боржника ПрАТ «Черкасирибгосп», а саме автомобільну техніку у кількості 32 шт., які оголошено у розшук постановою № 65569184 від 31.08.2022.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 925/674/21 надано дозвіл на звернення стягнення державним виконавцем на рухоме майно боржника ПрАТ «Черкасирибгосп», а саме транспортні засоби.
02.12.2024 державний виконавець звернувся до керівника ПрАТ «Черкасирибгосп» з вимогою № 166300 у триденний термін надати інформацію про місцезнаходження транспортних засобів для подальшого опису та реалізації на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023.
Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Черкаський районний суд Черкаської області не мав повноважень розглядати подання державного виконавця, яке в свою чергу, підлягало передачі на розгляд Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За загальним правилом, усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються відповідно до вимог Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство містить певні особливості, за яких уможливлюється вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, ухвалених у господарських та адміністративних справах саме у порядку цивільного судочинства.
Питання звернення державним (приватним) виконавцям із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника врегульовано ч. 1 ст. 439 ЦПК України.
За змістом ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
За правилами ЦПК України розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням рішень інших органів чи судів інших юрисдикцій, якщо спеціальним законом не врегульовано певної процедури здійснення окремих виконавчих дій, зокрема надання дозволу на примусове проникнення до приміщення, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказані норми встановлюють особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.
ГПК України не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства.
Вказані висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 545/3611/17-ц.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження»).
На виконання доручення старшого державного виконавця Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) від 18.04.2025 у зведеному виконавчому провадженні № 65672139 старшим державним виконавцем Черкаського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) було здійснено виїзд за вище вказаними адресами, проте перевірку майнового стану здійснити не вдалося, оскільки приміщення закриті. На підставі цього державним виконавцем складено акти від 25.04.2025.
Із матеріалів справи вбачається, що старший державний виконавець Другого ВДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до комплексу, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Худяки, вул. Рибальська, 3, та рибдільниці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення транспортних засобів, перелік яких визначено постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 № 925/674/21.
Таким чином, на думку колегії суддів, старший державний виконавець правильно звернувся з зазначеним поданням до Черкаського районного суду Черкаської області за місцем знаходження нежитлових приміщень, які належать ПрАТ «Черкасирибгосп».
Задовольняючи подання старшого державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що боржник знає про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення, однак він не вчинив жодних дій для його виконання.
При цьому, колегія суддів ураховує, що будучи стороною виконавчого провадження, боржник мав можливість та був зобов'язаним стежити за ходом провадження, знати про свої зобов'язання щодо надання інформації, сплати заборгованості та утримання від дій, що перешкоджають виконанню рішення.
Таким чином, виходячи з положень ГПК України, ЦПК України та з урахуванням вказаної правової позиції, подання приватного виконавця про примусове проникнення до володіння боржника підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Черкасирибгосп» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника є безпідставними, оскільки на виконанні органу ДВС перебуває 9 виконавчих проваджень про стягнення на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі.
Абзацом 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 10 липня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков