11 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/4615/24
Провадження № 22-ц/4815/1144/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Рівненська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Рівненській області,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Дупаком Валентином Германовичем, Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року (ухвалене у складі судді Ковальова І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні: №120201800100000624 від 31.01.2020 року (ч. 2 ст. 345 КК України) ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 31 січня 2020 року близько 13 год. 30 хв., знаходячись на території домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпилив в обличчя ОСОБА_3 , речовину дратівливої дії із аерозольного балону, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки і кон'юктиви першого (I) ступеню обох очей та хімічного опіку обличчя, які виникли від дії хімічного агенту та які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
29 липня 2022 року, прокурором було змінено обвинувальний акт, внаслідок чого відбулася перекваліфікація інкримінованого злочину на приватне обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України.
Прокурором Кедруком В.В., було подано письмову заяву від потерпілого ОСОБА_3 про його відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2022 року кримінальне провадження №120201800100000624 від 31.01.2020 року передбаченого за ч. 2 ст. 125 КК України було закрито, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У зв'язку з цим, вважає, що ОСОБА_1 незаконно знаходився під слідством та судом з 31.01.2020 року по 25.10.2022 року та має право за приписами ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність" на відшкодування моральної шкоди.
Просить задовольнити позов та стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 :
- 19 369,10 грн., як суму компенсації втрат не нарахованої середньої місячної заробітної плати у дні судових засідань;
- 2 000 000,00 (два мільйони) грн.., як коштів відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури;
- 128 000,00 грн., як коштів відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури;
- 32000,00 грн., як витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в цивільному провадженні.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників Головного управління Національної поліції України в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн. в рахунок відшкодування витрат за надану правову допомогу під час розгляду кримінального провадження по справі №569/12516/20.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. в рахунок відшкодування витрат за надану правову допомогу під час розгляду даної цивільної справи №569/4615/24.
Стягнуто з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, Держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2422,40 грн., по 1211,20 з кожного, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
У решті позовних вимог позивачу - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що обставини справи у їх сукупності, характер і обсяг фізичних і моральних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також потреба у зверненні за кваліфікованою допомогою з метою доведення власної невинуватості, у душевних стражданнях, у зв'язку із протиправною поведінкою щодо себе, у приниженні честі і гідності, тривалого розгляду кримінального провадження та врешті винесення судом ухвали про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а також беручи до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості, місцевий суд дійшов до висновку про те, що оцінений розмір морального відшкодування в розмірі 20 000,00 грн. є достатнім та виправданим у цих обставинах, у зв'язку з чим, у цій частині позовні вимоги задовольнив частково.
Виходячи із встановлених обставин справи та норм процесуального законодавства, суд дійшов до переконання, що надані позивачем докази про понесення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними, а витрати на оплату послуг адвоката - обґрунтованими, доведеними і співмірними із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду кримінального провадження на суму 128000,00 грн. та під час розгляду даної цивільної справи в розмірі 32000,00 грн. підлягають до задоволення.
Враховуючи, що представником позивача не було долучено жодного письмового доказу про те, що ОСОБА_1 зазнав трудових втрат внаслідок притягнення його до відповідальності (був відсутнім на робочому місці, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці, загалом перебував у трудових відносинах у державному органі або з приватним підприємцем), місцевий суд дійшов висновку про відмову у позові у цій частині.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ГУНП в Рівненській області, представник ОСОБА_1 - адвокат Дупак В.Г., Рівненська обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі ГУНП в Рівненській області зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач немає права на відшкодування шкоди, передбаченої ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», адже кримінальне провадження відносно нього було закрито з нереабілітуючих підстав, а саме у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга Рівненської обласної прокуратури містить аналогічні за змістом правові обґрунтування, зокрема, про відсутність у позивача права на відшкодування шкоди, передбаченої ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у зв'язку із закриттям кримінального провадження за відмовою потерпілого від обвинувачення.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині - відмовити.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дупак В.Г. зазначає, що право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації, яка відбулася у ОСОБА_1 в момент набрання законної сили ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2022 року.
Стверджує, що за обставин даної справи, з урахуванням положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», мінімальний розмір відшкодування, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , не може бути меншим 272 000,00 грн. (34 місяці х 8 000,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції), а тому суд першої інстанції неправомірно його зменшив до 20 000 тис. грн., що є меншим за законодавчо встановлений мінімум моральної шкоди у даній справі.
Разом з цим, зауважує, що встановлений в законі мінімальний розмір морального відшкодування за неправомірні дії завдані державою - не позбавляє суд визначити його у більшому розмірі.
Під судом та слідством у ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я, він переніс стрес і моральні страждання, психологічний тиск з боку органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у зв'язку з чим у нього неодноразово ставався серцевий напад. Переслідування відбувалося понад два роки. Внаслідок цього, він зазнав моральної шкоди, розмір якої ним оцінений у 2 000 000,00 грн.. У нього залишився страх перед державою, оскільки незаконні дії та рішення досудового розслідування, прокуратури та суду не були наслідком слідчої помилки, а ціллю позбавити його волі, заробітку та майна. У зв'язку з цим, вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової та моральної шкоди з держави.
Просить частково скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 2 000 000,00 (два мільйони) грн., як коштів відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Рівненської обласної прокуратури.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг ГУНП в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури та залишення без задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дупака В.Г., виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 липня 2020 року прокурором Рівненської місцевої прокуратури І.Бородавко було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020180010000624 від 31.01.2020.
У вказаному обвинувальному акті викладено наступні фактичні обставини кримінального правопорушення: 31 січня 2020 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 , знаходячись на території домогосподарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції головного Управління Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу, який прибув за вказаною адресою для вручення повістки про виклик ОСОБА_1 , останній усвідомлюючи протиправність своїх дій, нехтуючи неодноразові законні вимоги поліцейського ОСОБА_3 отримати повістку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу з метою перешкоджання здійсненню цим працівником своїх службових обов'язків та реалізації повноважень, з метою підриву авторитету державних органів, поводив себе агресивно і зухвало по відношенню до нього, висловлюючись на адресу останнього нецензурною лайкою та провокуючи конфлікт, діючи умисно на законні вимоги працівників поліції не реагував, в результаті чого умисно розпилив в обличчя ОСОБА_3 речовину дратівливої дії із аерозольного балону, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон'юнктиви і рогівки першого ступеню обох очей та хімічного опіку обличчя, які виникли від дії хімічного агенту, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
29 липня 2022 року заступником керівника Рівненської окружної прокуратури Ю.Грисюком було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120201800100000624 від 31.01.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
На аркушах 3-4 даного обвинувального акту, зокрема, зазначено наступне: «Важливим для висновку про наявність або відсутність в діях особи складу злочинів, передбачених ст.342 та ст.345 КК України, є встановлення факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень саме у зв'язку з виконанням останнім своїх службових обов'язків, а також відповідність дій працівника поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність.
Повноваження працівника поліції визначені положенням Закону України «Про Національну поліцію», КПК України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень ч.ч.2,3 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
У чинній редакції КПК України відсутні положення про можливість вручення повістки про виклик особі до внесення відомостей у ЄРДР.
Крім того, повістка на ім'я ОСОБА_1 відсутня у матеріалах кримінального провадження. У матеріалах кримінального провадження також відсутні дані про внесення відомостей до ЄРДР за фактом крадіжки, про яку зазначали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
На підставі вищевикладеного, у ході судового розгляду під час описаних вище подій 31.01.2020 не встановлено причино-наслідкового зв'язку між отриманням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та безпосереднім виконанням ним службових обов'язків, передбачених ст.ст.23-25 Закону України «Про Національну поліцію», КПК України та іншими нормативно-правовими актами.
До Рівненського міського суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_3 від 22.06.2022, у якій останній просить притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта №74 від 03.02.2020 у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки і кон'юктиви першого (І) ступеню обох очей та хімічного опіку обличчя, які могли утворитися 31.01.2020, виникли не менше як від одноразової дії хімічного агенту та відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, внаслідок умисного заподіяння ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я у діях обвинуваченого 31.01.2020 вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
У зв'язку з наведеним, з урахуванням вимог ст.ст.36, 338, 341 КПК України, правова кваліфікація та обсяг обвинувачення підлягає зміні, формулюючи наступне змінене обвинувачення.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими:
31 січня 2020 року близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 , знаходячись на території домогосподарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпилив в обличчя ОСОБА_3 речовину дратівливої дії із аерозольного балону, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки і кон'юктиви першого (І) ступеню обох очей та хімічного опіку обличчя, які виникли від дії хімічного агенту та які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я).».
З ухвали Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/12516/20 (1-кп/569/419/22) від 17 жовтня 2022 року, яка набрала законної сили, вбачається, що кримінальне провадження №12020180010000624 від 31.01.2020 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Тобто, підставою для закриття провадження у даній справі слугувала заява потерпілого ОСОБА_3 про його відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
- постановлення виправдувального вироку суду;
- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
- закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
- закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
Кримінальне провадження №12020180010000624 від 31.01.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 від обвинувачення, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України.
Положення статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в яких міститься вичерпний перелік підстав для здійснення відшкодування шкоди, завданої діями вказаних органів, не передбачають відшкодування у випадку закриття кримінального провадження у зв'язку відмовою потерпілого від обвинувачення.
Враховуючи, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації, а закриття кримінального провадження у зв'язку відмовою потерпілого від обвинувачення не є реабілітуючою підставою та не виправдовує особу, яка вчинила діяння, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі за аналогічних правововідносин (постанова ВС від 18 листопада 2020 року, справа № 199/7894/19, провадження № 61-4206св20).
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, адже у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні підстави, визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», для такого відшкодування.
З іншими позовними вимогами ОСОБА_1 не звертався.
Судовий збір сплачений ГУНП в Рівненській області, Рівненською обласною прокуратурою за подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції підлягає відшкодуванню за рахунок позивача у розмірі, що підлягав сплаті при їх поданні.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дупака Валентина Германовича залишити без задоволення.
Апеляційні скарги ГУНП в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Рівненській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 147,10 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 147,10 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2025 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.