Справа № 526/3530/24 Номер провадження 22-ц/814/2307/25Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
09 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Пікуля В.П., Пилипчук Л.І.
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Омельченка Олексія Миколайовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Рой Інни Володимирівни на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштівза договором оренди,-
Зміст позовних вимог
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. завернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначала, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320485500:00:001:0171, площею 3,4586 га (рілля), розташованої на території Рашівської (теперішньої Лютенської) сільської ради Миргородського (колишнього Гадяцького) району Полтавської області
09.09.2015 вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Стандарт-Агро», про що укладено договір оренди №б/н, право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2016, номер запису про інше речове право: 14805579.
11.08.2017 між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Край», новим орендарем, укладено додаткову угоду №б/н до договору оренди землі від 09.09.2015, за умов якої новий орендар прийняв на себе права та обов'язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди, де новий орендар ТОВ «Агро-Край».
Договір укладено на 7 років до 31.12.2022 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320485500:00:001:0171 становить 119831,76 грн.; орендна плата - 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9586,54 грн за рік оренди.
Сторонами також погоджено, що обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (п.10 договору); орендна плата вноситься у такі строки до 31.12. поточного року на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами (п.11 договору).
Позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши у строкове орендне користування відповідачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Натомість відповідач, у порушення строку та обов'язку, передбачених договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача суми орендної плати за 2021 та 2022 роки.
Із підстав викладеного, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320485500:00:001:0171 за 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 32132,68 грн., із яких: 23151,48 грн. - орендна плата; 1531,39 грн. - 3% річних; 5587,27 грн. - інфляційні витрати, 1862,54 пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:001:0171 за 2021-2022 роки 3% річних, інфляційні втрати, пені у загальному розмірі 32132,68 грн, з них 23151,48 грн (основний борг), 1531,39 грн (3% річних), 5587,27 грн (інфляційні втрати),1862,54 грн (пеня).
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено та не спростовано відповідачем, неналежність виконання останнім умов договору оренди в частині його оплатності, а саме, не внесення на користь позивача суми орендної плати за 2021 та 2022 роки. Суд також погодився із розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких відповідачем не спростований.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Відповідач ТОВ «Агро-Край» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що сторонами був погоджений розмір орендної плати у 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який у подальшому не змінювався. Тоді як, розмір 3% річних та інфляційних витрат обраховано із розрахунку 12% від нормативної грошової оцінки, що є порушенням прав відповідача.
Також представник ОСОБА_1 - адвокат Рой І.В. оскаржила вказане вище рішення в частині зменшення витрат на правничу допомогу.
Вважає, що суд повинен був залишити відзив відповідача без розгляду оскільки він поданий з пропуском строку на його подання.
Просила суд рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12.03.2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутих з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 3000 грн. до 9 000 грн.
14.05..2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника позивача на апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Край» в якому адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агро-Край» відмовити. Судові витрати покласти на апелянта.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт-Агро» укладено договір оренди №б/н. Об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3,4586 га (пункт 2 договору); місце розташування Рашівська сільська рада (пункту 2.1 договору); кадастровий номер: 5320485500:00:001:0171 (пункт 2.2 договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 99859,80 грн. (пункт 5 договору); строк дії договору 7 років, до 31 грудня 2022 року (пункт 8 договору).
Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4992,99 грн.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10 договору).
Орендна плата вноситься у строк до 31.12. поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами (пункт 11 договору).
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14)./а.с.20-23/
11.08.2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі, де орендодавець - ОСОБА_1 ; орендар - ТОВ «Агро-Край», за яким орендна плата вноситься орендарем у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9586,54 грн. за рік оренди./а.с.25/.
Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26.06.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 :
- у грудні 2021 року: нараховано орендну плату від ТОВ «Агро-Край» у розмірі 13634,44 грн., із яких: виплачено - 2658,72 грн.; сума утриманого податку 2454,20 грн.;
- у грудні 2022 року: нараховано орендну плату від ТОВ «Агро-Край» у розмірі 14379,83 грн., із яких виплачено: 2804,07 грн.; сума утриманого податку - 2588,37 грн./а.с.31-32/.
Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав обов'язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у розмірі встановленому договором з урахуванням положень ч.2 ст.625 ЦК України.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується. З огляду на наступне.
Доводи апеляційної скарги відповідача їх правильність не спростовують та зводяться до загального цитування норм ЦПК України та його довільного тлумачення на власну користь.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Із огляду на викладене саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у позивача виникли легітимні очікування щодо такого розміру орендної плати за спірний період, навівши відповідне обґрунтування 3% річних та інфляційних витрат за неналежне виконання зобов'язання.
Із підстав викладеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, обрахованих позивачем у відповідності до погоджених умов, не спростованих відповідачем, як більш захищеною стороною у договірних відносинах, який повинен і мав можливість надати самостійно докази на підтвердження чи спростування суми наявної заборгованості по орендній платі з урахуванням індексації та видатків, а також надавши власний контррозрахунок нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦПК України.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України, він несе ризик настання наслідків з цим пов'язаних.
Отже, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договорів оренди в частині своєчасної сплати орендної пати за 2021 та 2022 роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період, 3% річних та суми інфляційних втрат з урахуванням положень ч.2 ст.625 ЦК України.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, як і доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, з урахуванням доводів апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанцій, в загальному зводяться до припущень щодо неналежного розрахунку суми стягнення.
Колегія суддів зазначає, що встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що ігнорування ТзОВ «Агро-Край» ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року про витребування доказів призводить до порушення строків судового розгляду, безпідставної тяганини у справі та свідчить про створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Такі дії відповідача є зловживанням процесуальними правами.
При постановленні рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, районний суд виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем не є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, та не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, погоджується з огляду на наступне.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду неправильно застосував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи.
Між тим, колегія суддів зазначає, що у даній справі суд першої інстанції вірно врахував клопотання ТОВ «Агро-Край» про поновлення строку для подання відзиву по справі та обґрунтовано взяв його до уваги.
Місцевий суд, врахував, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 9000,00 грн., застосуванню підлягала позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов'язання не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог орендодавців до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постановлення до стягнення розміру правничих витрат у 9000,00 грн. є надмірним, а отже підлягав зменшенню до 3000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Омельченка Олексія Миколайовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Рой Інни Володимирівни- залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді В.П. Пікуль
Л.І. Пилипчук