Справа № 532/2633/24 Номер провадження 22-ц/814/2607/25Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
04 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шипіло Дмитра Олександровича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування збитків.
Зміст позовних вимог
В листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шипіло Д.О. звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської областіз позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування збитків
Просив суд стягнути з відповідача на його користь збитки 37 800,00 грн. як суму сплачену ним за оренду апартаментів, 10 000 грн. моральної шкоди та понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Шипіло Дмитро Олександрович до ФОП ОСОБА_2 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовлено.
Судові витрати у розмірі 2 192 грн. віднесені на користь держави.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що підстави позову є недоведеними, а докази, подані позивачем не є належними, допустимими, достовірними та достатніми, які б підтверджували порушення його прав, як споживача, тому судом першої інстанці в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Шипіло Дмитро Олександрович, до ФОП ОСОБА_2 , третя особа - ФОП ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди, відмовлено через їх необгрунтованість.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокаа Шипіло Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
09.06.2025 року ФОП ОСОБА_2 надав Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шипіло Дмитра Олександровича в якому просить апеляціну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в липні 2024 року ОСОБА_1 з метою літнього відпочинку своєї сім'ї в м. Одеса, забронював через сайт www.booking.com помешкання в Arcadia Promenade Grand Apartments, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 23.07.2024 до 27.07.2024 (чотири ночі).
Позивачем була залишена заявка на бронювання щодо проживання в апартаментах люкс з трьома спальними кімнатами, кухнею, власною ванною кімнатою з гідромасажною ванною, кондиціонером, телевізором з плоским екраном, посудомийною машиною, та зазначено свої контактні дані, за якими надійшло повідомлення про оплату в сумі 37 800,00 грн та страхової застави в розмірі 2000,00, які повертаються після звільнення номера.
ФОП ОСОБА_3 , яка є третьою особою у справі та дружиною позивача, відповідно до платіжної інструкції № 96 від 23.07.2024 сплатила за оренду житла кошти на рахунок ФОП ОСОБА_2 в сумі 39 800,00 грн ( а.с.15,19).
По приїзду до апартаментів, а саме 23.07.2024 позивача з дружиною зустріла адміністратор та провела до помешкання, надаючи ключі.
Після заселення, позивач помітив, що помешкання не відповідає фото, які розміщені на сайті і за яке було здіснено оплату, а саме: було брудно, плями на підлозі, кондиціонер не працював в режимі охолодження та протікав, не працював телевізор, у ванній кімнаті був відчутний специфічний сморід, гідромасажна ванна буда забруднена вапняковим нальотом. Вказані в позові пояснення позивач підтвердив наданим до позову CD-диском.
На звернення позивача про виявлені ним недоліки, йому було повернуто 2000,00 грн страхової застави, а з питаннями повернення коштів за оренду, адміністратором рекомендовано звернутися за наданим ним телефоном, оскільки іншого помешкання для заміни неможливо наразі надати.
З метою повернення коштів 19.08.2024 адвокатом Шипіло Д. О. в інтереса позивача було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків в розмірі 37 800,00 грн, оскільки послуги з тимчасового проживання в апартаментах не були надані належним чином. Однак, лист повернувся не врученим 05.09.2024 з відміткою "За закінченням встановленого терміну зберігання".
Станом на час подання позову до суду відповідачем не сплачено суму відшкодування 37 800,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що підстави позову є недоведеними, а докази є неналежними, допустимими та достовірними, які б підтверджували порушення його прав, як споживача.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з п. 3 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», виконавцем є суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Оскільки оренда житла не є виконанням роботи і не є послугою (в розумінні ЦК), ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовується для регулювання цих відносин.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 ЗУ «Про туризм», готельна послуга - дії (операції) суб'єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) в готелі, а також додаткові послуги, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю.
Згідно з абз. 12 ст. 1 ЗУ «Про туризм», готель - засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб'єктом господарювання надаються готельні послуги.
Послуги з тимчасового розміщення надаються готелями (цілісними майновими комплексами, що складаються не менш ніж з 6 номерів). Саме на них розповсюджується дія ЗУ «Про захист прав споживачів».
ФОП ОСОБА_2 не надає готельні послуги, не володіє готелем, діє відповідно до свого зареєстрованого КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 820 ЦК України, одностороння зміна розміру плати за найм житла не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Розірвання договору найму житла є обов'язковою передумовою для стягнення коштів, проте така вимога у позові не заявлена.
Окрім того, згідно з ч.1 ст. 825 ЦК України, наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.
Доводи позивача про те, що обрані апартаменти у помешканніArcadia Promenade Grand Apartments, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не виправдали його суб'єктивних очікувань в частині стану номеру, непрацюючого телевізору та кондиціонеру, специфічного повітря у ванній кімнаті обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з огляду на те, що позивач мав змогу самостійно, перед вибором помешкання, ознайомитися з його характеристиками та відгуками про нього інших туристів, розміщеними на сайті та загальнодоступними для користувачів Інтернету.
Перед вселенням, позивачеві та ФОП ОСОБА_3 була надана можливість оглянути апартаменти, після чого було укладено договір оренди без зауважень, що не спростовано у справі ОСОБА_1 , як і те, що позивач із своєю сім'єю не проживали в період із 23.07.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_1 у помешканні в Arcadia Promenade Grand Apartments, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів які б свідчили про невиконання умов договору ФОП ОСОБА_2 або виконання з порушенням умов.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінки доказам, які подали сторони на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шипіло Дмитра Олександровича залишити без задоволення.
РішенняКобеляцького районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль