Справа № 166/741/25 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.
Провадження № 22-ц/802/992/25 Доповідач: Данилюк В. А.
11 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 23 червня 2025 року,
Представник Какун А. С., яка діє в інтересах позивача ТОВ «ФК ЄАПБ», звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики на загальну суму 40125 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18560-05/2024. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і було надіслано на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у кредитному договорі. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит». Приймаючи умови кредиту відповідач підтвердив, що приймає умови кредитного договору, повністю їх розуміє та зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил, які є публічною офертою.
21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено Договір факторингу №21102024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.10.2024 року до Договору факторингу №21102024 від 21.10.2024 року, ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40125 гривень, з яких: 15000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21375 гривень - сума заборгованості за відсотками, 3750 гривень - сума заборгованості по штрафним санкціям.
Всі нарахування, що відбулися до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо ТОВ «Аванс Кредит» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
З урахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором №18560-05/2024 в розмірі 401250,0 грн з яких: 15000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 21375 грн - сума заборгованості за процентами, сума заборгованості по штрафним санкціям 3750 грн.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 23 червня 2025 рокупозовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №18560-05/2024 від 11.05.2024 року в розмірі 36375 ( тридцять шість тисяч триста сімдесят п'ять ) грн з яких: 15000 грн - основного боргу, 21375 грн - відсотків
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі у розмірі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду,представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Безсмертний С. М. подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, при цьому суд не повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та не упередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та не обґрунтованим, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Миколаєнко В. М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині суми, що підлягає стягненню.
Судом встановлено, що 11.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» ( далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №18560-05/2024. Згідно умови договору: сума кредиту становить 15000,00 грн; строк кредитування - 120 днів; процентна ставка за користування кредитом фіксована і становить 1,50% в день; дата погашення кредиту 07.09.2024. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи реквізити платіжної картки № 4149-49хх-хххх-5888 (пп.1.1, 1.2, 1.4.1, 1.6 Договору).
Договір про надання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1092.
Отже, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного кредитного договору, який є предметом позову та на його картку № НОМЕР_1 хх-хххх-5888 перераховано 15000 грн ( а. с. 72).
Підписанням договору про надання фінансового кредиту відповідач також підтвердив, зокрема що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства (п.п.7.6. Договору).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №18560-05/2024 від 11.05.2024 розмір простроченої заборгованості становить 40125 гривень, з яких: 15000,00 грн заборгованість за кредитом, 21375 грн заборгованість по відсотках, 3750 грн - по штрафних санкціях ( а. с. 18-19).
21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено Договір факторингу №21102024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників ( а. с. 13-16).
Відповідно до Реєстру боржників від 21.10.2024 року до Договору факторингу №21102024 від 21.10.2024 року ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40125 гривень, з яких: 15000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21375 гривень - сума заборгованості за відсотками, 3750 гривень-сума заборгованості по штрафних санкціях ( а. с. 17; а.с. 73-76).
Відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15,.боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
Покликання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати коштів за договором факторингу, не заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не впливає на обов'язок відповідача погасити борг, враховуючи, що позивачем було надано копії витягу договорів факторингу, акти прийому - передачі реєстру боржників, витяги з реєстру боржників та договорів факторингу, що підтверджує перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із норм ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано, що тягне можливість примусового стягнення простроченої суми за вищевказаним кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором №18560-05/2024 від 11.05.2024 року, в розмірі 40125 грн з яких: 15000 грн - основного боргу, 21375 грн - відсотків.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у вказаному договорі 3750 грн відповідно до розрахунку заборгованості, суд покликався на те, що Законом України № 4220-IX4 від 15 січня 2025 року затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 235/2025, відповідно до якого продовжено дію воєнного стану в Україні до 09.08.2025 року.
Згідно до пункту 18 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)
Покликаючись на такі обставини, суд у частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями у вказаному договорі в сумі 3750 відмовив.
Укладений між ТзОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 договір про надання фінасового кредиту № 18560-05/2024від 11.05.2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W1092»,який був власноручно введенний відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору які відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив умови договору, але й скористався кредитом.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суми заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсними та ніким не оспорений.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивачем не було надано жодних та допустимих доказів і в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору в електронному вигляді на підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_1 підписувався кредитний договір.
Разом з тим, встановлено, що заборгованість за процентами була нарахована ТОВ «Аванс Кредит» за процентною ставкою 1, 5% в день, як передбачено умовами договору, з чим погодився і суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Отже, укладаючи 02 січня 2024 року договір позики №6705483, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, ТОВ «Аванс Кредит» не мало права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,50%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини, не врахував норми діючого законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів у повному обсязі.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, слід виходити зі ставки 1% на день та строком користування коштами 120 днів, розмір відсотків за користування кредитом має становити 18000 гривень (15000 х 1% х 120). Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 33000 гривень (15000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту та 18000 гривень заборгованості за процентами).
За таких обставин через порушення норм матеріального права, тобто не застосування вимог закону, який підлягав до застосування при визначенні суми заборгованості за кредитним договором, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до зміни в частині суми заборгованості, що підлягає стягненню.
У решті доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Враховуючи, що судове рішення колегія суддів змінює в частині суми заборгованості, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України змінюється сума судового збору, що підлягає до відшкодування пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Безсмертного Сергія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 23 червня 2025 року змінити в частині суми, що підлягає стягненню з відповідача.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №18560-05/2024 від 11.05.2024 року в розмірі 33 000 ( тридцять три тисячі ) гривень, з яких: 15000 гривень - основного боргу, 18000 гривень - відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 32 копійки сплаченого судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді