Справа № 761/37613/25
Провадження № 1-кс/761/24310/2025
10 вересня 2025 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника власника майна ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000831, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2025 року, -
05 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000831, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2025 року, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1: Мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; Військово-обліковий документ № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000831 від 17.07.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України організували механізм перешкоджання мобілізаційним заходам, шляхом втручання в автоматизовані системи і внесення до них недостовірних відомостей стосовно військовозобов'язаних осіб за грошову винагороду, за допомогою чого останні мають змогу ухилитись від проходження мобілізаційних заходів, чим вчинили перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період. Так, встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , налагодив незаконний механізм внесення недостовірних відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») шляхом зняття військовозобов'язаних осіб з розшуку, що дає змогу вказаним особам уникати мобілізаційних заходів. Встановлено, що ОСОБА_7 за неправомірну вигоду для себе та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб з числа службових осіб ТЦК та СП, впливає на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , маючи на меті перешкодити законній діяльності ЗС України, залучив до своєї протиправної діяльності інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, що уповноважені на виконання функцій держави, зокрема - посадових осіб, які мають повноваження на внесення відомостей стосовно військовозобов'язаних осіб до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме видалення інформації про розшук військовозобов'язаного та необхідність прибуття до ТЦК та СП для уточнення даних. Крім того, з метою унеможливлення призову на військову службу військовозобов'язаної особи до зняття її з розшуку, ОСОБА_7 надає повістку про виклик особи до ТЦК та СП з метою призову на військову службу під час мобілізації, що створює уяву про належне проходження особою мобілізаційних заходів. Таким чином, в результаті вищевказаних протиправних дій, військовозобов'язані особи мають змогу уникнути проходження мобілізаційних заходів, чим, як наслідок, зменшується мобілізаційний потенціал ЗС України та інших військових формувань. Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 вимагає у військовозобов'язаних громадян України неправомірну вигоду у розмірі 6500 доларів США. За вказану суму, останній здійснює вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , які, в свою чергу, без відповідних на те законних підстав, діючи з метою ослаблення мобілізаційного потенціалу ЗС України та отримання за це неправомірної вигоди, вносять до системи «Оберіг» неправдиві відомості, змінюючи при цьому відповідний ТЦК та СП, в якому особа перебуває на військовому обліку та вносять відомості щодо скасування розшуку вказаної особи як такої, що порушила правила військового обліку. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 , маючи на меті перешкодити законній діяльності ЗС України, залучив до своєї протиправної діяльності інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, що уповноважені на виконання функцій держави, зокрема - посадових осіб, які мають повноваження на внесення відомостей стосовно військовозобов'язаних осіб до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме видалення інформації про розшук військовозобов'язаного та необхідність прибуття до ТЦК та СП для уточнення даних. Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та право внесення до нього відповідних змін, на систематичній основі отримував від знайомих йому осіб - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 інформацію про військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як порушники правил військового обліку. Відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_8 , отримуючи інформацію, безпідставно вносив неправдиві відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» на прохання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо зміни місця військового обліку особи на ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, з метою унеможливлення призову на військову службу військовозобов'язаних осіб, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спонукали ОСОБА_11 до безпідставного внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо зняття відмітки про розшук особи як порушника правил військового обліку, що створює уяву про належне проходження особою мобілізаційних заходів. Таким чином, в результаті вищевказаних протиправних дій, військовозобов'язані особи мають змогу уникнути проходження мобілізаційних заходів, чим, як наслідок, зменшується мобілізаційний потенціал ЗС України та інших військових формувань.
02.09.2025 року слідчим Головного слідчого управління СБ України на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, справа № 761/35799/25 від 27.08.2025 у період часу з 07год. 22 хв. по 08 год. 29 хв. було проведено обшук у квартирі, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_4 , в ході якого виявлено та вилучено майно.
02.09.2025, постановою слідчого вказані носії інформації та документи визнано речовим доказом, оскільки на них містяться відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження.
Відтак, з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні виникає необхідність здійснення його арешту відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна.
Заслухавши думку прокурора, представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, суд встановив, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000831 від 17.07.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
02.09.2025 року слідчим Головного слідчого управління СБ України на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, справа № 761/35799/25 від 27.08.2025 у період часу з 07год. 22 хв. по 08 год. 29 хв. було проведено обшук у квартирі, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_4 , в ході якого виявлено та вилучено майно.
02.09.2025, постановою слідчого вказані носії інформації та документи визнано речовим доказом, оскільки на них містяться відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вилученого майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000831, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2025 року - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ;
- військово-обліковий документ № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 .
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_13