про припинення провадження у справі
"17" грудня 2010 р. Справа № 32/122-10-4837
За заявою кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області;
до боржника: Селянського (фермерського) господарства „Анкор” (Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Бритівка, вул. Леніна,18; код ЄДРПОУ 20951861)
про визнання банкрутом
Суддя Грабован Л.І.
Представники сторін:
від кредитора: не з'явився;
від боржника: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом
Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулось до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства „Анкор” у порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилаючись на наявність заборгованості перед бюджетом у сумі 170,00 грн.
Боржник у засідання суду не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав.
Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.
Ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області ухвали суду від 17.11.2010р. та від 03.12.2010р. отримав, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, у засідання суду з'явився 03.12.2010р. однак, витребувані судом документи не надав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне:
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області як на одну з підстав порушення справи про банкрутство Селянського (фермерського) господарства „Анкор” за положеннями ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” посилається на відсутність боржника за місцезнаходженням, що на думку кредитора підтверджується записом державного реєстратора у реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством.
Однак, відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).
Згідно з ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
З урахування положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Дана правова позиція викладена у п.105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.
Однак, у наданій заявником до суду Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2009р. запису щодо відсутності Селянського (фермерського) господарства „Анкор” за місцезнаходження не міститься, як і запису про припинення юридичної особи боржника, на яку у заяві посилався заявник.
Також суд зазначає, що Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
В матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою, що не заперечується і самим заявником у заяві про порушення справи.
Таким чином, кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою та у наступних судових засіданнях не було надано суду доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника, а також відсутності боржника за місцезнаходженням.
У частині 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Відповідно до ст.1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
З довідки РЕВ №4 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області №7/4-2935 від 03.12.2010р. вбачається, що за Селянським (фермерським) господарством „Анкор” з 2000 року зареєстровано транспортний засіб -причіп, тому суд вважає, що наявні у матеріалах справи документи не підтверджують спроможність боржника задовольнити вимоги кредитора не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання банкрутом Селянського (фермерського) господарства „Анкор” в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не обґрунтована належним доказами та є безпідставною.
Відповідно до ч.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” у разі коли, законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).
Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.32010р. по справі №Б-13/200.
Оскільки, підстави для розгляду справи про банкрутство за заявою Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання банкрутом Селянського (фермерського) господарства „Анкор” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №32/84-10-2493.
Керуючись ч.7 ст. 12, п. 7 ч.1 ст. 40, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.11 ч.1 ст. 80, ст. ст. 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Провадження у справі №32/122-10-4837 про визнання банкрутом Селянського (фермерського) господарства „Анкор” (Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Бритівка, вул. Леніна,18; код ЄДРПОУ 20951861) -припинити.
2.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 17.11.2010р.
Копію ухвали надіслати: кредитору, боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Б-Дністровської РДА, ВДВС у Б-Дністровському районі.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст.ст. 91, 93, 106 ГПК України.
Суддя
Повну ухвалу складено 20.12.2010р.