Справа № 710/1025/25
Провадження № 2/710/622/25
10.09.2025 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участю секретарів судового засідання Гегельської І.В., Коваленка В.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Костюковича Ф.Ф.,
представника відповідача Черкаської обласної прокуратури - Руденко Н.В.,
представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Олабін Ю.І. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Державної казначейської служби України Яроша С.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, суду,
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
16.07.2025 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, у якій позивач ОСОБА_1 просить стягнути з державного бюджету України 404265,60 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свій позов позивач мотивує тим, 20.03.2021 відносно неї до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 191 КК України та розпочато кримінальне провадження №12021250360000302. 30.04.2021 слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Мельнічук А.Ю. вручила позивачу повідомлення про підозру у вчинення вищенаведеного кримінального правопорушення.
09.06.2021 слідчим відділу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Чаенко С.С. складено обвинувальний акт затверджений прокурором Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Ружиною М.М. та скеровано до суду.
За результатами розгляду даного кримінальної справи Шполянський районний суд Черкаської області виніс вирок, за яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України та призначене їй покарання за цією статтею у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 19.09.2022 скасований та кримінальне провадження №12021250360000302 від 20.03.2021 на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрите.
05.06.2025 постановою Верховного Суду від 05.06.2025 ухвалу Черкаського апеляційного суду залишено без змін.
Таким чином, позивач піддана незаконному кримінальному переслідуванню, та повідомленню про підозру, внаслідок чого зазнала тяжких вимушених змін у своєму житті та в родині, значних моральних та фізичних страждань, порушення усталеного способу життя, звільнення з роботи, змін у суспільних відносинах та в подальшому працевлаштуванні. У зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом та подій, що стали травмуючими та призвели до скрутного матеріального становища, позивач змушена звернутися до суду.
28.07.2025 представник відповідача Державної служби Казначейства України через підсистему «Електронний Суд» Ярош С.В. надіслав до суду відзив, у якому не погоджується із заявленими позовними вимогами та просив відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки немає доказів, які б підтвердили їх наявність та причинно - наслідковий зв'язок між шкодою та протиправним діянням. Крім того, доводи щодо перебування під слідством і судом терміном 50 місяців 16 днів є помилковими, оскільки правильним терміном є 41 місяць 24 дні та мінімальний розмір відшкодування становить 66880,00 грн. Щодо розподілу судових витрат, то відсутні договір про надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
28.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив від представника відповідача Головного управління поліції в Черкаській області Олабиної Ю.І. в якому, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав а саме: факт постановлення виправдувального вироку не є безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, відсутні докази щодо заподіяння моральної шкоди та докладених додаткових зусиль позивачем для нормалізації життя. Також, ОСОБА_1 перебувала під слідством терміном з 30.04.2021 по 24.10.2024, що становить 3 роки 5 місяців 24 дні та дає право на отримання суми моральної шкоди у розмірі 66880,00 грн. Крім того, не надано достатніх доказів щодо вартості послуг адвоката та фактичних витрат в рамках даної справи, тому витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
30.07.2025 через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача Костюковича Ф.Ф. надійшла відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки викладені у відзивах доводи не спростовують тверджень позовної заяви, зокрема фактів: незаконного кримінального переслідування, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру. Розмір мінімальної заробітної плати згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» становить 8000,00 грн., виходячи з якого, розмір заподіяної шкоди становить 404265,60 грн. Також сторони не довели відсутність підстав щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині витрат на правничу допомогу.
05.08.2025 представник відповідача Черкаської обласної прокуратури Дубіч Т.М. через підсистему «Електронний Суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. Твердження позивача щодо незаконного збирання та перевірки інформації є складовими механізму досудового розслідування та не могли завдати відповідної шкоди та не є визнаними незаконними. Крім того, звільнення з роботи не має жодного причинно - наслідкового зв'язку з кримінальним провадженням, оскільки відбулось за власним бажанням позивача. Також наявні твердження в позовній заяві щодо негативної репутації, втрату довіри суспільства не підтверджені жодними доказами. Обчислення суми та періоду відшкодування моральної шкоди не відповідають дійсності та спрямовані на безпідставне збагачення позивача за рахунок бюджетних коштів. Також наданий позивачем розрахунок судових витрат не містить жодної конкретизації щодо обсягу фактично виконаних робіт, внаслідок чого заявлена компенсація витрат є значно завищеною.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 17.07.2025 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд даної цивільної справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті.
У судове засідання позивач та її захисник з'явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні змісту позову та відповіді на відзив.
Представники відповідачів: Черкаської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України у судове засідання з'явилися, вказали, що проти задоволення заперечують з підстав, викладених у відзивах на позов.
І. Мотивувальна частина:
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав
19.09.2022 вироком Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначено покарання за цією статтею у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік (а.с. 11- 14).
24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок відносно ОСОБА_1 від 19.09.2022 скасований та кримінальне провадження №12021250360000302 від 20.03.2021 закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. (а.с. 15-23).
05.06.2025 постановою Верховного Суду ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24.10.2024 залишено без змін. (а.с. 24 - 28).
Згідно витягу з реєстру досудових розслідувань від 20.03.2021 внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування з правовою кваліфікацією: кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України щодо привласнення грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 750,00 грн. (а.с. 29).
Відповідно до копії повідомлення про підозру від 30.04.2021 у кримінальному провадженні №12021250360000302 від 20.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у присутності слідчого Мельничука А., та прокурора Ружиної М. (а.с. 30-32).
На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір - доручення №16/25 про надання правничої допомоги вiд 27.06.2025, розрахунок витрат за надану правничу допомогу при підготовці позовної заяви та розгляді справи в суді, квитанція видана АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4433693494.1 від 30.06.2025, ордер (а.с. 96, 36-38).
3. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Згідно ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За постановою Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 752/3476/22 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно ст. 4 вищенаведеного закону України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено установити з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8000 гривень.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінювання моральної шкоди по суті є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом встановлено, що 20.03.2021 органом досудового розслідування були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12021250360000302 від 20.03.2021 щодо привласнення грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 750,00 грн.
30.04.2021 у кримінальному провадженні №12021250360000302 від 20.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру.
19.09.2022 вироком Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначено покарання за цією статтею у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік зі звільненням від відбування покарання.
24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок Шполянського районного суду Черкаської області відносно ОСОБА_1 від 19.09.2022 скасований та кримінальне провадження №12021250360000302 від 20.03.2021 закрите на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
05.06.2025 постановою Верховного Суду ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24.10.2024 залишено без змін.
Отже, 24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 від 19.09.2022 скасований та закрите кримінальне провадження, внаслідок чого у позивача виникло право у відповідності до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
Підставою виникнення цього права є закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України тобто не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді.
ОСОБА_1 зазнала тяжких вимушених змін у своєму житті та в родині, значних моральних та фізичних страждань, порушення усталеного способу життя, звільнення з роботи, змін у суспільних відносинах та в подальшому працевлаштуванні, погіршились стосунки в родині, вказала про втрату суспільних зв'язків, роботи, репутації, неможливості подальшого працевлаштування, про що нею повідомлено в судовому засіданні та зазначено в позові.
Таким чином, ОСОБА_1 була завдана шкода, внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що позивач обґрунтувала наявність моральної шкоди, яка завдана кримінальним провадженням щодо неї.
Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Щодо позиції позивача про період перебування під слідством і судом з 20.03.2021 (внесення відомостей до ЄРДР) по 05.06.2025 (дата винесення постанови Верховним Судом).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Враховуючи наведене, особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до завершення його перегляду судом касаційної інстанції.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №761/20935/19.
Висновок про те, що право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 759/2707/18, які підтримані у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 953/3527/20.
Отже, визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством, суд погоджується з позицією відповідачів та вважає, що його початком є 30.04.2021 - дата вручення підозри, а кінцевою датою перебування ОСОБА_1 є 24.10.2024 - дата ухвали Черкаського апеляційного суду, якою кримінальне провадження закрите, а позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування щодо нього - завершеним.
Таким чином, період перебування позивача під слідством і судом становить не 41 місяць 24 дні, а не 50 місяців 16 днів як визначив позивач.
Щодо розміру відшкодування моральної шкоди за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни у вказаний Закон не вносилися.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Отже, стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі (постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 761/22531/23, від 08.10.2024 у справі № 333/2527/22, від 21.0.2024 у справі № 490/7139/23, від 15.11.2024 у справі № 336/2137/23, від 19.12.2024 у справі №488/2561/21, від 12.03.2025 у справі № 707/564/24, 05.08.2025 №710/228/24) натомість підлягає застосуванню дана норма в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2025 року - 8000 гривень.
Відтак суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідачів про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має враховувати статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо застосування розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600,00 грн.
Отже, 30.04.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 191 КК України та 24.10.2024 ухвалою Черкаського апеляційного суду відносно ОСОБА_1 закрите кримінальне провадження. З 30.04.2021 по 24.10.2024 минуло 3 роки 5 місяців 24 днів, тобто 41 місяць 24 днів, таким чином розмір моральної шкоди, що належить до відшкодування позивачу становить 334400,00 грн. (41 місяць 24 дні х - 8000,00 грн. - мінімальну заробітну плату станом на час розгляду в суді).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Оскільки судом встановлено, що позивач перебувала під слідством та судом 41 місяць 24 дні, внаслідок чого їй була завдана моральна шкода, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 334400,00 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в справі.
Відповідно до норм ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір - доручення №16/25 про надання правничої допомоги вiд 27.06.2025, розрахунок витрат за надану правничу допомогу при підготовці позовної заяви та розгляді справи в суді, квитанція видана АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4433693494.1 від 30.06.2025, ордер, (а.с. 96, 36-38).
Щодо необхідності врахування умов договору про надання правової допомоги для визначення складу і розміру витрат на правову допомогу зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, де зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібний висновок викладений і у постанові Верховного суду від 03.02.2021 у справі №554/2586/16, відповідно до якої склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно розрахунку витрат за надану правничу допомогу при підготовці позовної заяви та розгляді справи в суді, який є невід'ємною частиною до договору - доручення №16/25 про надання правничої допомоги вiд 27.06.2025 зазначено, що сторони домовилися про оплату за надану правничу допомогу та участь при розгляді справи в фіксованій сумі 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4433693494.1 від 30.06.2025.
Суд вважає, що складання позовної заяви потребувало значного часу, відповідно вартість витрат на правничу допомогу не є значно завищеними та є співмірною з ціною позову та складністю справи (а.с. 96, 36-38).
Щодо визначення розміру судового збору, то суд зазначає наступне відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов'язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат.
Питання компенсації судового збору пропорційно до задоволеної вимоги не на користь позивача, а на користь держави, у випадку звільнення позивача від сплати судових витрат відповідає вимогам закону, оскільки держава як відповідач діє через відповідні органи.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 710/228/24.
Отже, позов задоволено частково (82,71 %), тому з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3344,00 (82,71 % від 4042,66 грн.). по 1114,66 грн. з кожного та витрати на правничу допомогу в розмірі 16542,00 грн. (82,71 % від 20000,00 грн.) по 5514 грн. з кожного.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 353, 354 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ) - 334400,00 грн. (триста тридцять чотири тисячі чотириста гривень) на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5514,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень).
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5514,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень).
Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5514,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень).
Стягнути з Черкаської обласної прокуратури в дохід держави судовий збір у розмірі 1114,56 грн. (одна тисяча сто чотирнадцять гривень шістдесят шість копійок).
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області в дохід держави судовий збір у розмірі 1114,66 грн. (одна тисяча сто чотирнадцять гривень шістдесят шість копійок).
Стягнути з Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір у розмірі 1114,56 грн. (одна тисяча сто чотирнадцять гривень шістдесят шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , інші дані про особу суду не відомі.
Відповідач: Черкаська обласна прокуратура, адреса: 18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, інші дані про особу суду не відомі.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, адреса: 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667, інші дані про особу суду не відомі.
Відповідач: Державна Казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646, інші дані про особу суду не відомі.
Рішення в повному обсязі складене 12.09.2025.
Суддя Н.П. Побережна