Справа № 709/1507/25
12 вересня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі
секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
представника позивача - Солода В.М.,
представника відповідача - Мостіпан К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до інспектора УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Холодкова М.А., адреса: вул. Лесі Українки, 21, м. Черкаси, Департаменту патрульної поліції, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646 (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 13 серпня 2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Як зазначає позивач, вищевказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій останнього.
Так, у порушення вимог норм КУпАП, працівник поліції не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, не повідомив про можливість відкладення розгляду справи та можливість скористатися правовою допомогою.
Крім цього, при розгляді справи, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували встановлення відповідачем всіх обставин події при винесенні оскаржуваної постанови.
Як зазначає сторона позивача, 13 серпня 2025 року позивач на автомобілі «Chery Amulet», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював навчання учнів Богодухівської автомобільної школи. Автомобіль був зупинений працівниками поліції, які упереджено оглянули авто та повідомили, що все рівно складуть протокол. Після цього, вони вказали на значок «Навчальний транспортний засіб» та повідомили, що на ньому на сонці вигоріла кайма червоного кольору, при цьому у оскаржуваній постанові не вказали в чому саме було виражено правопорушення, зазначивши, що «ТЗ був не обладнаний відповідно до ДСТУ 3849 та ПДР України п.п. 30,3, чим порушив КМУ № 487».
Сторона позивача вказує на те, що всі вказані працівниками поліції нормативні акти мають статті, розділи, проте чітке посилання на них у оскаржуваній постанові відсутнє.
Також, сторона позивача вказує на ту обставину, що суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП є виключно посадова особа закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Позивач у Богодухівській автомобільній школі займає посаду інструктора з індивідуального навчання водінню транспортних засобів, яка не відноситься до посадових осіб.
Крім цього, позивач зазначає про те, що ст. 127-3 має декілька частина, проте жодна з них у оскаржуваній постанові не зазначена, а тому не зрозуміло, що саме ставилося працівниками поліції у провину Ільченку В.І. при притягненні його до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, позивач просить суд скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року, провадження по справі закрити та стягнути із відповідача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі.
04 вересня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Мостіпан К.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Так, 13 серпня 2024 року близько 11:13 год. інспектор УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Холодков М.А. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку в м. Черкаси та виконував службові обов'язки. У це час інспектор виявив, що по проспекту Перемоги, 54, інструктор з практичного навчання учнів, яким виявився позивач, здійснював навчання на транспортному засобі «Chery Amulet», д.н.з. НОМЕР_2 , Чорнобаївської автомобільної школи ТСО Україна, який був необладнаний відповідно до ДСТУ 3849 та п. 30.3 Правил дорожнього руху, чим порушив постанову Кабінету Міністрів України № 487, у зв'язку із чим авто було зупинено.
Вподальшому відносно позивача було винесено постанову серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року за ст. 127-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Представник відповідача вказує на те, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови інспектор поліції дотримався всіх вимог КУпАП, а саме: представився, оголосив законні вимоги, розглянув справу, роз'яснив права та обов'язки особи, а тому твердження сторони позивача, що йому не було роз'яснено прав, не надано доказів вчиненого правопорушення повністю спростовуються, зокрема, відеозаписом із нагрудної бодікамери інспектора. Крім цього, позивачем не було заявлено жодних клопотань з приводу ознайомлення чи відкладення розгляду справи, а навпаки останній повністю погоджувався із вчиненням адміністративного правопорушення.
Щодо тверджень сторони позивача, що у оскаржуваній постанові відсутні посилання на пункти та розділи нормативних актів, представник відповідача зазначає про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 487 не містить розділів, а містить тільки пункти. У даному випадку було порушено п. 17 вказаної постанови, а саме: використав в процесі практичної підготовки транспортний засіб, який не був обладнаний відповідно до вимог Правил дорожнього руху.
Крім цього, представник відповідача не погоджується із твердженнями позивача про те, що останній не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, оскільки такий займає посаду інструктора з практичного навчання керування транспортними засобами, що підтверджує сам позивач на відеозаписі із нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Також, представник відповідача Департаменту патрульної поліції Мостіпан К.С. вказує на те, що позивач звернувся із позовом до Департаменту патрульної поліції та інспектора УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Холодкова М.А., проте останній, враховуючи норми КАС України та судову практику, не може бути належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача Департаменту патрульної поліції Мостіпан К.С. просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 вересня
2025 року виключено із числа співвідповідачів інспектора УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Холодкова М.А.
У судовому засіданні представник позивача Солод В.М. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, звертав увагу суду, що позивач не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, а також, що у оскаржуваній постанові відсутні посилання на конкретні пункти порушених позивачем нормативно-правових актів.
У судовому засіданні представник відповідача Мостіпан К.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до відомостям, які містяться в оскаржуваній постанові, остання винесена 13 серпня 2025 року, а позивач звернувся до суду 22 серпня 2025 року.
Отже, десятиденний строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України, був дотриманий позивачем.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за ст. 127-3 КУпАП.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 серпня 2025 року серії ЕНА № 5469407 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП, а саме за те, що останній 13 серпня 2025 року о 13:38 год. в м. Черкаси, проспект Перемоги, 54, будучи інструктором з практичного навчання учнів здійснював навчання на транспортному засобі, який був необладнаний відповідно до ДСТУ 3849 та ПДР України п.п. 30.3, чим порушив КМУ № 487.
Відповідно до п. 24.8 Правил дорожнього руху транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Суд враховує, що в ст. 14 КУпАП визначено відповідальність посадових осіб і зазначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до ст. 127-3 КУпАП порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення «посадова особа», а оперує цим терміном у значенні суб'єкта накладення адміністративного стягнення або застосування адміністративної відповідальності до спеціального суб'єкта - посадової особи. Однак, таке визначення міститься в інших законодавчих актах, наприклад, Законі України «Про державну службу», разом з тим може бути застосоване з метою правового регулювання саме сфери дії цього Закону.
У зв'язку з цим можна зробити загальний висновок, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.
Отже суб'єктом таких правопорушень може бути не будь-яка посадова особа, а саме посадова особа суб'єкта (органу, підприємства), який спеціалізується на транспортній діяльності.
Таким чином, відповідно до змісту ст. 127-3 КУпАП суб'єктом вказаного правопорушення є посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями.
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників визначено завдання та обов'язки інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів. Зокрема, розробляє маршрутні карти для відпрацювання вправ з водіння транспортних засобів під наставництвом майстра виробничого навчання. Складає на кожну вправу план заняття, керується графіком черговості навчання транспортних засобів (роботи на техніці) й розкладом занять. Відпрацьовує з учнями (слухачами) вправи з водіння транспортних засобів відповідно до програми навчання на встановлених маршрутах (автодромі, майданчику). Здійснює записи в індивідуальних книжках обліку практичних робіт і водіння, дорожніх листах. Знає закріплених за ним учнів (слухачів), прищеплює їм навички водія, елементи взаємоповаги й етики поведінки на маршрутах руху. Працює у взаємодії з викладачами та майстрами виробничого навчання, бере активну участь у виховній роботі, проводить з учнями (слухачами) індивідуальну навчально-виховну роботу. Утримує закріплений за ним транспортний засіб у постійній готовності до занять, якісно й своєчасно проводить роботи з його технічного обслуговування та ремонтування. Бере участь в обладнанні та вдосконаленні навчального автодрому, підтримує його елементи в робочому стані.
У свою чергу позивач працює інструктором з навчання, що не заперечується сторонами, отже надає освітні послуги, тому позивач не є суб'єктом правопорушення та не може нести відповідальність за ст. 127-3 КУпАП.
Крім цього, суд звертає увагу, що ст. 127-3 КУпАП за своєю юридичною конструкцією є бланкетною, тому серед обов'язкових ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, є наведення конкретного нормативно-правового акту, порушення якого становить у провину особі.
Проте, працівником поліції у оскаржуваній постанові не було зазначено конкретних пунктів ні ДСТУ 3849 ні постанови Кабінету Міністрів України № 487.
Також, у оскаржуваній постанові було зазначено п. 30.3 Правил дорожнього руху, порушення який ставиться у провину позивачу, проте суд звертає увагу, що такий пункт має безліч підпунктів, а тому не зрозуміло, що саме ставилося у провину позивачу інспектором поліції.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, не спростував тверджень позивача щодо відсутності самої події адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст .139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5469407 від 13 серпня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Романова