Справа № 754/12960/25
Провадження № 2/700/492/25
іменем Україні
12 вересня 2025 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Пічкур С.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник позивача -адвокат Тисячник Рузанна Робертівна, відповідач: ОСОБА_2 про забезпечення позову,
До Лисянського районного суду Черкаської області із Деснянського районного суду м.Києва разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що у провадженні суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 41456,40 грн.
Відповідач відмовився добровільно повернути кошти, що змусило Позивача звернутися до суду за захистом своїх прав. Існує обґрунтований ризик того, що Відповідач, дізнавшись про подання позову, може вчинити дії з відчуження належного йому нерухомого майна з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду. Такі дії зроблять виконання рішення неможливим.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2025 року, за Відповідачем, ОСОБА_2 , на праві приватної власності зареєстровано наступне нерухоме майно: • Об'єкт: квартира, загальною площею 75.4 кв.м. • Адреса: АДРЕСА_1 . • Реєстраційний номер об'єкта: 899760580000. • Підстава власності: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2016. Наразі обтяження, іпотеки чи заборони відчуження щодо вказаного майна відсутні.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів. Невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить виконання рішення суду.
З метою забезпечення даного позову та недопущення відчуження спірного майна заявник звертається до суду із заявою про забезпечення позову.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінивши заяву про забезпечення позову, після всебічного та повного дослідження кожного наведеного пояснення (доказу) окремо та в їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних пояснень (доказів ) у заяві, суд вважає, що заява подана без належного обгрунтування, відсутні належні підтвердженя, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого (майбутнього) рішення суду.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.
Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому потенційного рішення суду. Жодних обґрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.
На думку суду наведене заявником у заяві про забезпечення позову не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Крім того, до заяви про забезпечення позову не надано доказу про належність квартири, загальною площею 75.4 кв.м. • адреса: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 .
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Таким чином, в розумінні статті 151 ЦПК України, заявником не доведені обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що заявником не доведено що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , представник позивача -адвокат Тисячник Рузанна Робертівна, відповідач: ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Сергій ПІЧКУР