справа № 399/558/25
провадження № 2/399/292/2025
08 вересня 2025 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шуліки О.О.,
з участю секретаря судового засідання Бобрик І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в сел. Онуфріївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог:
Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 3248596 у розмірі 32222,35 грн., з яких: 11000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 21222,35 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
На обґрунтування позову зазначив, що 15.11.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3248596, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11000 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. 21.06.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2106 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3248596 від 15.11.2020 р. (Договір факторингу №2106 від 21.06.2021 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 21.06.2021 р. 03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3248596 від 15.11.2020 р. Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором позики, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 30 224,71 грн., з яких:
8 981,55 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21 243,16 грн. - сума заборгованості за відсотками. Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором позики, заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Фінпром Маркет».
Відзив на позов:
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Федак М.Л. подано відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредиту в порушення вимог ЦПК України не надав документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. З урахуванням вищевикладеного просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути_виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський _облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення грошових операцій і складені під час здійснення фінансової операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких фінансових операцій Водночас, при розгляді даної справи Позивач не надавав суду первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), був наявний лише формальний розрахунок із зазначенням загальних сум. Розрахунок боргу, підготовлений працівником Позивача щодо наявності грошового зобов'язання Відповідача по тілу кредиту, відсотках, процентах та пені - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до Відповідача. Позивач не надав жодних підтверджуючих документів, що кошти за Кредитним договором Відповідач в дійсності отримав, а також не надав доказів, що кошти за Кредитним договором були зараховані позичальнику. Розмір неустойки за прострочку виконання зобов'язання, яку позивач хоче стягнути з відповідача значно перевищує розмір збитків, яких саме позивач взагалі не зазнав. Як вбачається з матеріалів вказаної позовної заяви Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.06.2025 р. Натомість згідно виписки по особовому рахунку Відповідача, останній платіж Відповідачем по Кредитному договору було здійснено в грудні 2020 р., а згідно умов договору договір було укладено 15.11.2020 р. і платежі повинні проводитися щоденно тобто перший платіж повинен був бути сплачений Відповідачем вже 16.11.2020 р. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від строку позовної давності, але закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову. Враховуючи те, що Позивачем пропущено строк позовної давності оскільки такий тривав з 16 листопада 2020 р. (перший порушений платіж Позичальника) по 16 листопада 2023 р. просимо застосувати строк позовної давності та відмовити Позивачеві в задоволенні позову. Позивач взнав про порушення свого права ще з листопада 2020 року, а з позовом до суду звернувся лише у кінці червня 2025р., тобто більш як через три роки, та відповідно із пропуском строку позовної давності. Отже, навіть сам Позивач знаючи що викупив за договором факторингу на момент такої покупки право вимоги до Відповідача за Кредитним договором не скористався своїм правом пред'явити позов в межах позовної давності. Позивач не надав окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, не вказав повну орієнтовану вартість кредиту, розрахунок проведений поверхнево та незрозуміло для Відповідача. Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача Позивач не надав. Отже, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Позивач не надав Відповідачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного законодавства. Позивачем до суду першої інстанції не була надана ні пам'ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, який між сторонами був погоджений розмір мінімального платежу та строки його внесення. На підставі наведеного вище, можливо прийти до висновку, що умови та правила відкриття кредитної лінії розміщені на сайті Позивача, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису Відповідача або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останньому для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання кредитної лінії, оскільки Умови та Правила надання Кредитної лінії це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Згідно Кредитного Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 30 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Таким чином, норми Закону України «Про споживче кредитування» поширюються на укладений між сторонами Договір про відкриття кредитної лінії. Встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, у розмірі 1,99 %, що в результаті становить 726% річних, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу. З урахуванням наведеного, загальна сума кредиту мала становити 11 000,00 грн. (сума кредиту) + 1 650,00 грн. (сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу. Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту переходу права вимоги за Кредитним договором ОСОБА_1 до нього. Позивачем не було додано до матеріалів справи ані Акту приймання-передачі документів від ТОВ ані доказів сплати ціни договору за договорами про відступлення прав вимоги. Більш того, матеріалами справи підтверджується, що відступлення прав вимоги за Кредитним договором Відповідача відбулося декілька разів проте жодного разу про таке відступлення відповідач не був повідомлений. Оскільки позовна давність у цій справі до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, то вона спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Отже, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Крім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування.
Відповідь на відзив:
Представником позивача ТОВ «Фінпром Маркет» надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що тверджень представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування (Електронна платіжна інструкція № dfb944ec-f6be-48e2-9a00-a2436f53c3ad від 15.11.2020 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою]; - Довідка № КД-000025072/ТНПП від 02.05.2025 р. видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № dfb944ec-f6be-48e2-9a00-a2436f53c3ad від 15.11.2020 року [документ виданий платіжною системою]; - Лист №9/05/25-100 від 09.05.2025 р. виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № dfb944ec-f6be-48e2- 9a00-a2436f53c3ad від 15.11.2020 року ). Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний Відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань). Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника Відповідача у відзиві на те, що Позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише Відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов'язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на Відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від позикодавця до позивача. Твердження представника Відповідача, стосовного того, що Позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2106 від 21.06.2021 р. та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. (додаток до позовної заяви №15, 18). Окрім викладеного вище, згідно п.5.2. зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору. (Додатки №4 та №5 до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. та Договору факторингу №2106 від 21.06.2021 р.- містяться в матеріалах справи). Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3248596, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 14.08.20 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи). Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, доводи представника Відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача. Вважаємо посилання представника Відповідача, на правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України - помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов'язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався. З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2. При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року. 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом. Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у травні 2025 року про стягнення з Відповідачів заборгованості за договором позики, а останній платіж за договором позики здійснено 24.12.2020 року. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності. З Перехідних положень ЦК України вбачається, що протягом особливого періоду (дії карантину, військового стану) - строки позовної давності зупиняються та не обраховуються, на період зупинення загального строку позовної давності, кредиторам забороняється нараховувати 3% річних, інфляцію та будь-які штрафні санкції за порушення будь-яких зобов'язань. Тому, звертаючись з позовом до суду, Позивачем нараховані проценти по договору позики за базовою процентною ставкою в розмірі 1.99%, а не процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,7%, що у свою чергу передбачено договором позики. З урахуванням вищевикладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення щодо правничої допомоги:
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Федак М.Л. подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру документи, приходить до висновку про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представником відповідача не надано доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості саме на представництво інтересів позивача по даній цивільній справі. Так, наданий відповідачем договір про надання правової допомоги не містить посилань, що адвокат здійснює представництво клієнта виключно у даній цивільній справі. Також не містять таких даних і інші надані відповідачем документи. Не долучено до матеріалів справи і опис проведених по даній справі робіт з ціною таких робіт, а також не долучено акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами. Отже, з наведеного не зрозуміло по якій конкретно справі надавалась правова допомога за долученим договором. Не долучено і будь-яких доказів оплати за вищевказаним договором. Долучений акт прийому-передачі справ до договору про надання правничої допомоги взагалі не містить переліку справ які передаються в роботу адвокату. Долучений акт приймання-передачі наданої правничої допомоги не містить посилань по якій саме справі надавалась така допомога, а тому долучений витяг до цього акту не може прийматися до уваги судом. Більш того, в вищевказаному витязі зазначено, що за надані послуги Клієнт сплачує адвокату 399 000,00 грн., що не відповідає сумі яку просить стягнути Позивач як витрати на правничу допомогу. За таких обставин, Позивачем не доведені витрати на правничу допомогу, а тому у їх стягненні слід відмовити.
Рух справи:
Ухвалою від 26.06.2025 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 22.07.2025 року судом задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Фінпром Маркет» про витребування доказів, витребувано у АТ КБ «Приват Банк» докази з інформацією, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію чи належить (належала раніше) платіжна картка за номером НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;- інформацію про рух коштів (виписку) по картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ ПриватБанк», ОСОБА_1 за період з 15.11.2020 року по 18.11.2020 року.
Позиція учасників справи в судовому засіданні:
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» свого представника у судове засідання не направив, надіслав на адресу суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги товариства підтримує, просить справу розглядати у його відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокатом Федак М.Л. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій прохав розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність ОСОБА_1 .
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Обставини справи. установлені судом:
Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.11.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №3248596, у якому визначено наступні умови: сума позики 11000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% в день фіксована, знижена процентна ставка 1,99% день, процентна ставка по дострокове користування позикою 2,70% за день. Договір позики відповідно підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором kmvP6IW26N.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_2 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником: одноразовий ідентифікатор - kmvP6IW26N, дата відправки ідентифікатора 15.11.2020 14:31:47, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор zhmirov8991@gmail.com.
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 2.05.2025 року, підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 15.11.2020 року, номер платежу dfb944ec-f6be-48e2-9a00-a2436f53c3ad, сума 11000,00 грн., отримувач ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
Відповідно до платіжної інструкції/операція dfb944ec-f6be-48e2-9a00-a2436f53c3ad від 15.11.2020 року, відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отримувач № НОМЕР_1 , сума транзакції 11000,00 грн.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_2 за період з 15.11.2020 року по 5.06.2025 року, загальна сума заборгованості складає 32222,35 грн., з яких: 11000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21222,35 грн. - сума заборгованості за відсотками.
21.06.2021 р. ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2106 від 21.06.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3248596 від 15.11.2020 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 3.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №3248596 від 15.11.2020 р.
Мотиви ухваленого рішення з посиланням на норми права:
За з містом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч.1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодекс у сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Відповідно дост.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч.1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається із матеріалів справи, 15 листопада 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №3248596 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
Як вбачається з договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором kmvP6IW26N, що підтверджується розділом 18 Договору «Реквізити сторін».
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку № НОМЕР_1 на суму 11000,00 грн., що підтверджується повідомленням від 18.08.2025 року на виконання вимог ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області про витребування доказів від АТ «ПРИВАТ БАНК», що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Тобто, дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
До договору факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року додано реєстр прав вимог, згідно якого вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_2 за договором позики № 3248596 від 15 листопада 2020 року.
До договору факторингу № 030423-ФК від 3 квітня 2023 року додано реєстр прав вимог, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «Фінпром маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_2 за договором позики № 3248596 від 15 листопада 2020 року.
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право грошової вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 3248596 від 15 листопада 2020 року.
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 3248596 від 15 листопада 2020 року, а саме заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита) в сумі 11000,00 грн. підлягає задоволенню.
Проте, суд не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення з відповідача 21222,35 грн. суми заборгованості за відсотками.
Згідно умов договору позики № 3248596 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики - 15 листопада 2020 року по 15 грудня 2020 року - дата повернення позики (останній день).
Отже, строк кредитування сплив 15 грудня 2020 року.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 .
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 15.12.2020 року.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У Постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 15 листопада 2020 року по 12 лютого 2021 року, тобто за 90 днів, відсутні. Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 15 листопада 2020 року по 15 грудня 2020 року, розмір яких складає - 6567,00 грн. (11000,00 грн. х 1,99%/100%=218,90 грн. х 30 днів).
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками.
Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності слід вказати наступне.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за договорами позики) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалася.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом - запровадження воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності у три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у червні 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, який укладений 15.11.2020 року.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат:
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.
У справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
01.11.2024 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 з адвокатом Ткаченко Ю.О.
Відповідно до п. 4.1 даного Договору, зазначено розмір винагороди адвоката за певні види послуг.
Відповідно до витягу з Акту №14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року:
- Вивчення наявних у клієнта документів вартість послуги 500 грн.,
- Підготовка/складання позовної заяви - вартість послуги 3000 грн.
Загальна вартість 3500 грн.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм, у зв'язку з тим, що вимоги позивача задоволено частково,представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. та судовий збір, який є пропорційний задоволеним позовним вимогам у розмірі 1320,65 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код за ЄДРПОУ43311346, адреса: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок № 9 А, офіс 204, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528,заборгованість за Договором позики №3248596 у розмірі 17567(сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім)гривень 00коп., а саме: 11000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6567,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код за ЄДРПОУ43311346, адреса: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок № 9 А, офіс 204, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528,сплачений судовий збір у розмірі 1320 (одну тисячу триста двадцять) гривня 65 копійок та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://on.kr.court.gov.ua/sud1119/.
Відомості про сторони:
Позивач: Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код за ЄДРПОУ 43311346, адреса: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок № 9 А, офіс 204.
Представник позивача: Ґедзь Ольга Віталіївна, адреса: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок № 9 А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 12.09.2025 року.
Суддя О.О. Шуліка