Справа № 344/15885/25
Провадження № 1-кс/344/6219/25
11 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , захисника користувача майна ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження за № 12025090000000113 від 03.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 190 КК України, -
Прокурор, 08.09.2025р., звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим управлінням ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025090000000113 від 03.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 190 КК України за фактом вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Досудовим розслідуванням встановлено, що, у серпні 2025 року ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотиви, знаючи, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, за пособництва ОСОБА_10 , вступив у злочинну змову з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з метою вимагання та отримання у ОСОБА_17 грошових коштів у сумі 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США (що згідно курсу валют НБУ становить 33 084 560 гривень та є особливо великим розміром), як повернення неіснуючого боргу.
З метою досягнення своєї мети по заволодінню чужим майном потерпілого ОСОБА_17 шляхом вимагання, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 , діючи за пособництва ОСОБА_10 та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , відповідно до попередньо узгоджених між ними домовленостей, 20.08.2025 біля 13.50 год., прибули до будинку ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_1 , де зустрілися з останнім та, погрожуючи застосуванням насильства, в тому числі заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, знищенням його майна, вимагав у нього передати їм грошові кошти у сумі 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США.
25 серпня 2025 року, приблизно о 08.30 год., ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, повторно прибули на АДРЕСА_1 , де пройшли на території домоволодіння, яке належить ОСОБА_17 , зустрілися з останнім та, погрожуючи застосування насильства щодо нього та його близьких родичів повторно пред'явили вимогу передати їм 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США. При цьому ОСОБА_16 наніс ОСОБА_17 удар кулаком правої руки в обличчя від чого той впав на землю, відчувши фізичну біль. Продовжуючи злочинні дії по вимаганню коштів, ОСОБА_15 разом з ОСОБА_16 , заламавши ОСОБА_17 руки за спину, поставили його на ноги, після чого ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 продовжили погрожувати йому насильством. При цьому, з метою демонстрації справжності своїх злочинних намірів, ОСОБА_15 сокирою, яку знайшов в домоволодінні потерпілого, наніс ОСОБА_17 не менше двох ударів по ногах в районі колін, спричинивши фізичну біль.
В результаті умисних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 дружина ОСОБА_17 - ОСОБА_18 , сприймаючи погрози застосуванням насильства, в тому числі заподіянням тяжких тілесних ушкоджень її чоловіку як реальні, а також, бажаючи припинити спричинення йому тілесних ушкоджень, на вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 написала по їхній вказівці розписку про отримання в борг грошових коштів в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США, отримавши яку, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 поїхали з місця події.
04.09.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Ковалівка, Коломийського району, Івано-Франківської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, непрацюючому, одруженому, одна неповнолітня дитина, згідно ст. 89 КК України раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
Також, 04.09.2025 в період часу 16:34 годин до 17:25 годин, було проведено невідкладний обшук автомобіля «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який використовував підозрюваний ОСОБА_7 в ході вчинення злочину.
За результатами обшуку, серед іншого, було вилучено зазначений автомобіль, разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Власником даного автомобіля являється ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Автомобіль «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки вони використовувалися як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень і відповідно мають значення речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні просила клопотання задовольнити. Додатково наголосила, що даний ТЗ використовувався саме як знаряддя злочину, а тому й визнано такий, разом з ключами та свідоцтвом, речовими доказами. Щодо доводів сторони захисту про те, що власнику ТЗ не було відомо про використання автомобіля сватом ОСОБА_7 і такий в рідкісних випадках тільки ним використовувався, а не постійно, надала витяг з бази даних «АРМОР», за яким в березні 2025р. працівниками поліції виявлено порушення ПДР водієм ОСОБА_7 , який був на цьому ж автомобілі «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 .
Захисник власника ТЗ - ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання заперечив. Просив відмовити повністю, але якщо суд прийде до переконання про задоволення даного клопотання, то просив накласти арешт без позбавлення права на користування даним ТЗ.
Власник майна в судовому засіданні суду пояснила, що даний ТЗ час від часу давала в користування сину ОСОБА_7 (своєму зятю), про те, що ТЗ був в користуванні ОСОБА_7 (свата) не знала. Даний ТЗ переписала на себе у 2024р., а придбаний у 2022р. на ім'я попереднього зятя дочки. Сама хворіє, має ІІ гр. інвалідності, а тому автомобіль необхідний їй у користування, просила відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник користувача даного автомобіля ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що можливо дійсно ОСОБА_7 час від часу користувався даним автомобілем, але тільки в період неможливості користуватися власним автомобілем.
Заслухавши пояснення, дослідивши подане клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, майно, а саме: автомобіль «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , було вилучено 04.09.2025 року під час обшуку.
Згідно копії постанови старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_19 , від 05.09.2025 року, майно, а саме: автомобіль марки «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. В постанові зазначено, що 04.09.2025р. ОСОБА_7 керуючи ТЗ марки «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 прибув у м.Яоремче спільно з іншими особами задля отримання грошових коштів потерпілих і у зв'язку з безпосереднім переслідуванням особи підозрюваного було проведено невідкладний обшук даного авто, оскільки такий являється знаряддям злочину кримінального правовопрушення.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 5 ст.171 КПК України визначено строки подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, зокрема клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Клопотання прокурора подано до суду у строки визначені ст.171 КПК України (відправлення поштовим зв'язком), та в повній мірі відповідає вимогам встановленим цією статтею.
Відповідно до ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Враховуючи те, що майно, на яке згідно клопотання просить накласти арешт слідчий, погоджене прокурором, а саме: автомобіль марки «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025090000000113 від 03.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 190 КК України, з метою збереження даних речових доказів, запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, оскільки існує сукупність підстав вважати, що вони в подальшому можуть мати доказове значення під час досудового розслідування та могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (є знаряддям злочину), а тому, такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно є підставним та доцільним. При цьому, арешт майна може бути в подальшому за наявності підстав скасований у випадках передбачених КПК України.
Керуючись ст.ст.171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
З метою забезпечення збереження майна, як речового доказу накласти арешт із забороною на користування, відчуження та розпорядження на майно ОСОБА_5 , а саме: автомобіль «Mazda 6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , разом із ключами до нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 12 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_20