Справа № 344/13887/25
Провадження № 2-а/344/125/25
12 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Домбровської Г.В.
при секретарі с/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дричака Михайла Михайловича
Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області
про скасування постанови у справі про адміністративне
правопорушення
ОСОБА_1 (надалі також «Позивач») в особі уповноваженого представника звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дричака Михайла Михайловича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області (надалі також «відповідачі») про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5335545 від 28 липня 2025 року; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5335545 від 28 липня 2025 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначив в позовній заяві та в судових засіданнях представник Позивача, транспортний засіб, зупинений працівниками патрульної поліції, за своїми технічними характеристиками, є вантажівкою та призначений для перевезення вантажів. Відтак для керування ним водію необхідно мати при собі посвідчення водія з відкритою категорією - С. У ОСОБА_1 така категорія відкрита, що підтверджується відомостями його посвідчення водія серія НОМЕР_1 , яке було надане працівникам патрульної поліції під час перевірки документів, що підтверджується фактом встановлення ними особи Позивача на його підставі та змістом постанови, що оскаржується.
Як зазначено в позовній заяві, транспортний засіб, зупинений для перевірки, не є ні трактором, ні самохідною сільськогосподарською, меліоративною чи дорожньо-будівельною машиною. При цьому, факт встановлення на ньому крану, за твердженнями сторони Позивача,у жодному разі не змінює його кваліфікацію як звичайного автомобіля.
Відтак для керування транспортним засобом посвідчення тракториста-машиніста, на думку представника Позивача, не потрібне. Таке посвідчення необхідне для підтвердження права виконувати спеціальні функції транспортного засобу, до прикладу навантаження вантажу краном. Однак транспортний засіб був зупинений на дорозі загального користування, під час перевезення вантажу, тобто за умов, де кран не використовувався.
Отже, як зазначено у позові, у ОСОБА_1 наявне право на керування транспортним засобом категорії С, а, отже, у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУАП.
Представник Відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України направив на адресу Суду Відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості. На підтвердження законності оскаржуваної постанови надано суду відповідні документи.
Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві та в судовому засіданні покликався на те, що оскільки Позивач вчинив порушення Правил дорожнього руху, а саме перед перестроюванням не подав відповідний покажчик повороту, а також не мав права керування відповідним транспортним засобом (зокрема, посвідчення тракториста-машиніста) Позивача було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі «Правила дорожнього руху»).
Підпунктом 1.3 пункту 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Згідно з «а», «б» пп. 2.1 п. 2 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту технічний талон).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
28 липня 2025 року інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дричаком М.М. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5335545, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5335545 від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - інспектор Відповідача, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Як зазначено в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5335545 від 28 липня 2025 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLVO HYF 10/12 LOKOMO-353BYT 26 539B0, 28.07.2025 року о 12:44:31, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 44, при перестроюванні не подав відповідний покажчик повороту, чим порушив п.10.1 ПДР; керував Т.З., кран на автомобілі спеціального призначення днз. НОМЕР_2 (зареєстрований в Держпродспоживслужбі), не має права керувати даним Т.З. у зв'язку з відсутністю посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.
До постанови додано відео з автомобільного реєстратора, відео з нагрудної камери 474090 (пункт 7 постанови).
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В ході розгляду даної адміністративної справи Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано обов'язок щодо доведення правомірності винесеної постанови, яка оскаржується Позивачем, надано Суду належні докази на підтвердження такого.
Так, на наданому представником Відповідача разом із відзивом на позов відеозаписі із камери автомобільного відеореєстратора поліцейського автомобіля, який переглянуто в судовому засіданні, чітко видно фіксацію транспортного засобу з краном, яким керував ОСОБА_1 , та який перед перелаштуванням у праву смугу руху не ввімкнув покажчик правого повороту та був зупинений працівниками поліції.
Посилання на вказаний відеозапис із камери відеореєстратора міститься в пункті 7 оскаржуваної постанови.
Посилання представника Позивача на відсутність такого відеозапису в матеріалах справи є безпідставним, оскільки такий відеозапис наявний та переглянуто в судовому засіданні.
Позивачем факту того, що зафіксований на даному відео з камери автомобільного реєстратора транспортний засіб є тим транспортним засобом, яким він керував станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, і за кермом даного автомобіля на той час перебував саме він, не заперечувалося.
А тому доводи сторони Позивача щодо недоведеності відповідачами факту керування Позивачем транспортним засобом є безпідставними.
Крім того, Судом встановлено, що на вимогу ОСОБА_1 щодо роз'яснення причини зупинки транспортного засобу та пред'явлення інспектором поліції доказів порушення ним Правил дорожнього руху - такі докази було пред'явлено Позивачу, і він з ними ознайомився.
Крім того, зі змісту наявного в матеріалах справи відеозапису із нагрудної камери інспектора поліції (посилання на номер якої міститься в оскаржуваній постанові) Судом встановлено, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення Позивач пред'явив інспектору Відповідача реєстраційний документ на машину та посвідчення водія, зокрема, категорії С. Посвідчення тракториста-машиніста ОСОБА_1 не пред'являлося, як і Позивач не покликався на те, що таке посвідчення у нього наявне.
Судом також встановлено, що згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 25.08.2025 року №12/4885-25 станом на 25.08.2025 року згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи відомості щодо видачі посвідчення тракториста-машиніста громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відсутні.
При цьому, як вбачається з свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 від 01.06.2017 року, яке пред'явлено Позивачем на вимогу інспектора поліції, як реєстраційний документ на транспортний засіб, та яке додано до матеріалів справи, у вказаному документі найменування машини зазначено «Кран на автомобілі спеціального призначення». Особливі відмітки «Самоскид-маніпулятор».
Посилання представника Позивача, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , є звичайним вантажним автомобілем, є безпідставним, оскільки такий транспортний засіб є краном на автомобілі спеціального призначення, про що безпосередньо зазначено у реєстраційному документів на цей транспортний засіб.
Віднесення представником Позивача такого транспортного засобу до категорії вантажних автомобілів, виходячи виключно з вантажопідйомності такого автомобіля - є помилковим. Класифікація машин на категорії здійснюється залежно від їх типів і призначення, а не лише за вантажопідйомністю.
Крім того, як вже було зазначено, тип транспортного засобу, яким керував Позивач напередодні притягнення його до адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах, чітко зазначено у реєстраційному документі на нього, як «Кран на автомобілі спеціального призначення».
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Згідно п. 4 «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 02.04.1994 машини, керування якими здійснюється за наявності посвідчення, залежно від їх типів і призначення поділяються на такі категорії:
А1 - трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт;
А2 - трактори з потужністю двигуна понад 73,5 кВт;
B1 - самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини;
B2 - самохідні кормозбиральні машини;
B3 - самохідні машини для збирання коренеплодів, картоплі, овочів, фруктів і ягід;
С - самохідні дорожньо-будівельні машини;
D1 - екскаватори з об'ємом ковша до 4 куб. метрів;
D2 - екскаватори з об'ємом ковша понад 4 куб. метри;
E1 - навантажувачі з потужністю двигуна до 147 кВт;
E2 - навантажувачі з потужністю двигуна понад 147 кВт;
F1 - автогрейдери масою до 18 тонн;
F2 - автогрейдери масою понад 18 тонн;
G1 - бульдозери з потужністю двигуна до 73,5 кВт;
G2 - бульдозери з потужністю двигуна понад 73,5 кВт;
H - інші самохідні машини, які підлягають реєстрації в територіальному органі Держпродспоживслужби.
У разі відкриття категорії H у графі посвідчення "Для особливих відміток" зазначається тип машини, на керування якою виданий дозвіл.
Згідно п.1 «Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затвердженого постановою КМ України від 08.07.2009 №694, вказаний Порядок визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машини), здійснення інших заходів, пов'язаних з реєстрацією та веденням обліку машин.
Згідно п.3 зазначеного Порядку власник машини або інша особа, яка використовує її на законних підставах (далі - власники), крім суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов'язані зареєструвати в інспекції машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений інспекцією у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.
Таким чином, транспортний засіб, яким керував Позивач - VOLVO HYF 10/12 LOKOMO-353BYT 26 539B0, який є краном на автомобілі спеціального призначення, - підлягає реєстрації у встановленому законом порядку, і даний засіб зареєстровано в ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 від 01.06.2017 року).
Окрім того, для керування такою машиною необхідно отримати посвідчення тракториста-машиніста (H - інші самохідні машини, які підлягають реєстрації в територіальному органі Держпродспоживслужби), однак таке посвідчення у ОСОБА_1 відсутнє.
В даній частині відповідачем, як суб'єктом владний повноважень, виконано обов'язок щодо доведення відповідної обставини відсутності у Позивача права на керування відповідним транспортним засобом.
Отже, інспектором Відповідача було вірно кваліфіковано діяння позивача за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Посилання представника Позивача на недопустимість доказу (відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції) у зв'язку з тим, що даний відеозапис не є безперервним, є необґрунтованим, оскільки зі змісту даного відеозапису вбачається сам початок спілкування поліцейського з Позивачем, зокрема, на відео зафіксовано, як після подання відповідного сигналу Позивачу про необхідність зупинки інспектором ввімкнено нагрудну камеру, та, вийшовши з службового автомобіля, - він наближається до транспортного засобу Позивача та розпочинає з'ясування відповідних обставин.
Факт відсутності у Позивача права на керування транспортним засобом - краном на автомобілі спеціального призначення - підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи.
Щодо посилань представника Позивача на відсутність обов'язку Позивача мати посвідчення тракториста-машиніста у зв'язку з тим, що він виключно керував транспортним засобом на автодорозі спеціального призначення, а не використовував даний кран за призначенням, - Суд зауважує на помилковості таких доводів, оскільки закон про адміністративну відповідальність передбачає відповідальність особи за керування транспортним засобом за відсутності відповідного права керування, а не за використання спеціального транспортного засобу за призначенням без відповідного права.
Інших належних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови позовна заява не містить, і Позивачем таких доказів суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та виносячи за її результатами оскаржувану постанову, Відповідачем 1 не було порушено вимог закону, а, відтак, підстави для визнаня протиправною та скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення ї відсутні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про те, що, вирішуючи справу про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, Відповідачем порушень вимог закону допущено не було.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами, як суб'єктом владних повноважень, виконано обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 122 ч. 1, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Повний текст рішення оголошено та підписано 12.09.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.