Справа № 183/6194/25
№ 1-кп/183/1958/25
12 вересня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025000000000423 від 31.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець міста Харків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, -
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжено, зокрема Указом Президента України від 28.10.2024 № 740/2024 строк дії воєнного стану продовжено з 10.11.2024 по 08.02.2025.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-УІІІ (в редакції від 09.01.2025) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу; здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022 відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу, строк дії якого неодноразово продовжено.
Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27- річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.
Так, солдата ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2024 №107 визнано таким, що прибув із військової частини НОМЕР_2 та таким, що призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 4 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 7 парашутно-десантної роти 2 парашутно - десантного батальйону.
Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, Незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Проходячи військову службу в умовах воєнного стану солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, ЗО, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Разом з тим, солдат ОСОБА_5 діючи всупереч інтересам служби та вищевказаних норм чинного законодавства України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у точно не встановлених досудовим розслідуванням місці та час, однак не пізніше 23.08.2024 прийняв для себе рішення ухилитись від несення обов'язків військової служби шляхом надання підроблених документів.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 23.08.2024 солдат ОСОБА_5 надав до військової частини НОМЕР_1 , яка станом на той час знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я від 23.08.2024 (Вн.№691/18184 від 05.09.2024), долучивши до нього наступні підроблені документи:
- довідку військово-лікарської комісії від 19.08.2024 № 13019, видану від імені НВМКІД «ГВКГ» та затверджену від імені ЦВЛК МО України;
- витяг із протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово - лікарської комісії при ЗСУ (протокол № 15561 від 20.08.2024).
В свою чергу, відповідно до відомостей наданих Центральною ВЛК ЗС України, медичні документи щодо ОСОБА_5 на розгляд та затвердження Центральної ВЛК не надходили, та відповідно не розглядалися (не затверджувались).
В той же час, відповідно до відомостей, наданих Національним військово - медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, військовослужбовець ОСОБА_5 за медичною допомогою не звертався, медичні документи щодо останнього не складались та не видавались.
За результатом розгляду вищезазначеного рапорту командуванням військової частини НОМЕР_1 , видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.12.2024 №281-РС про звільнення солдата ОСОБА_5 з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку.
Після чого, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 №258 солдата ОСОБА_5 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято зі всіх видів забезпечення та направлено для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, 26.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 було виключено з обліку, після чого, останній перебував за місцем свого проживання, чим ухилився від обов'язків несення військової служби.
Враховуючи вищевикладене, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи, що вищевказані документи не отримувались ним у Центральній ВЛК ЗС України та НВМКЦ «ГВКГ», у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 23.08.2024 надав до військової частини НОМЕР_1 підроблені документи з метою ухилення від військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , будучи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи намір ухилитися від несення військової служби, подав до командування військової частини НОМЕР_1 підроблену документацію про непридатність до військової служби, на підставі якої ухилився від несення обов'язків військової служби.
На цих підставах ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, яке кваліфікується як ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 ..
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 409 КК України, як ухилення військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, одружений, має двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за ОСОБА_6 , яка є інвалідом 2-ої групи, військовослужбовець, з 29 червня 2025 р. походить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ветераном війни та учасником бойових дій, раніше не судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв'язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд дійшов наступного.
Системне тлумачення норм ст. 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
Водночас, з огляду на положення ст.75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Судом враховується, що обвинувачений після вчинення злочину за власною ініціативою розпочав військову службу (а саме з 29 червня 2025 р.) у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказане свідчить, що обвинувачений став на шлях виправлення, а тому на переконання суду, з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, обвинуваченого можливо звільнити від відбування покарання з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Обвинувачений 12.03.2025 р. був затриманий.
Ухвалою від 13.03.2025 р. слідчого судді Шевченківським районним судом міста Києва щодо обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в кримінальному провадженні в сумі 121120 грн.
14 березня 2025 р. ОСОБА_7 внесла за обвинуваченого суму застави в розмірі 121120 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 14 березня 2025 р..
У зв'язку із внесенням застави обвинуваченого 14.03.2025 р. було звільнено з-під варти.
Таким чином щодо обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною 11 статті 182 КПК України зазначено, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, заставодавець не надав свою згоду на звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень, то внесена заставодавцем застава підлягає поверненню заставодавцю.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили слід залишити раніше застосований - застава.
Після набрання вироком законної сили необхідно скасувати запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 121120 грн., яка була внесена на підставі ухвали від 13.03.2025 р. слідчого судді Шевченківським районним судом міста Києва, а вказану суму застави необхідно повернути заставодавцю - ОСОБА_7 .
Строк тримання обвинуваченого під вартою (з 12 березня 2025 р. по 14 (включно) березня 2025 р.) слід зарахувати у строк відбуття обвинуваченим покарання за цим вироком із розрахунку один день тримання під вартою відповідає двом дням обмеження волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку з цим процесуальні витрати слід стягнути з обвинувачених на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Зарахувати у строк відбуття ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, призначеного за цим вироком, час тримання його під вартою (з 12 березня 2025 р. по 14 (включно) березня 2025 р..) із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_5 на корить держави витрати на залучення експерта в сумі 147579,84 грн. (сто сорок сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. вісімдесят чотири коп.).
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити раніше застосований - застава.
Після набрання вироком законної сили скасувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави.
Заставу у розмірі 121120 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять грн.), яка внесена на підставі ухвали від 13.03.2025 р. слідчого судді Шевченківським районним судом міста Києва у справі № 761/10243/25 за ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Речові докази: оригінал рапорту солдата ОСОБА_5 щодо звільнення останнього з військової служби від 24.08.2024 (вн. №691/18184 від 05.09.2024) на 1 арк.; оригінал довідки військово-лікарської комісії №13019 від 19.08.2024 на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; оригінал витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії при ЗСУ (протокол №15561 від 20.08.2024) на ім'я ОСОБА_5 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №107 від 28.05.2024 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 30.05.2024 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №111 від 03.06.2024 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) №125- РС від 10.06.2024 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) №281- РС від 19.12.2024 на 1 арк.; оригінал витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №258 від 19.12.2024 на 1 арк.; оригінал припису відносно солдата ОСОБА_5 на 1 арк.; оригінал облікової картки відносно солдата ОСОБА_5 на 1 арк.; копія витягу з наказу №258 від 19.12.2024 відносно солдата ОСОБА_5 на 1 арк.; оригінал свідоцтва про хворобу №5719 від 19.08.2024 відносно солдата ОСОБА_5 на 3 арк. - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1