Справа № 203/6401/25
1-кс/0203/4006/2025
11 вересня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області,
громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, утриманців не маючого, раніше не
судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження №42025052110000072,-
Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №42025052110000072, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 10.09.2025 року в порядку ст.208 КПК України було затримано ОСОБА_5 та в цей же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за фактом сприяння у незаконному перенаправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, з корисливих мотивів.
В наданому клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та, в разі її внесення, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник, посилаючись на дані про особу підозрюваного, його сімейний стан та стан здоров'я, просили обмежитись застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу визначені ст.177 КПК України, а обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу - ст.178 КПК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколи допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол огляду публікацій в соціальній мережі «Facebook»; протоколи огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів; протокол обшуку, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та про наявність обгрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 9-ти років, вчиненого з корисних мотивів.
Під час розгляду клопотання підозрюваний посилався на вчинення ним кримінального правопорушення, в зв'язку із скрутним майновим станом та наявністю боргових зобов'язань сім'ї за кредитним договором.
Таким чином, враховуючи мотиви вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, усвідомлення останнім можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показах свідка ОСОБА_7 , дані про особу якого відомі підозрюваному; його обізнаність, як працівника поліції, про форми та методи проведення розслідування кримінальних правопорушень; дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідка у кримінальному провадженні з метою зміни ним змісту та обсягу своїх свідчень, які він буде надавати під час досудового розслідування та в суді; вчинення підозрюваним аналогічного кримінального правопорушення або інших правопорушень з корисних мотивів.
Також слідчий суддя приймає до уваги, що ризики переховування від органів досудового розслідування та суду суттєво збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка значно обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов'язання та поруки.
При встановленні наявності ризику впливу на вже допитаного свідка, слідчий суддя також враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях осіб, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Тому, ризики впливу на свідків існують не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, в зв'язку з чим, вважає, що на даному етапі досудового розслідування необхідним запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є тримання під вартою, що забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Стосовно наведених стороною захисту даних про особу підозрюваного, зокрема, відсутність в нього судимостей, наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, що останній одружений, слідчий суддя зазначає, що відповідні обставини існували і до вчиненні протиправних дій та не слугували для підозрюваного стримуючим фактором щодо інкримінованих йому дій.
Стосовно посилань на стан здоров'я підозрюваного, слідчий суддя враховує, що надані останнім медичні документи не містять висновків щодо рекомендованого лікування та не свідчать про неможливість забезпечення належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, або що тримання під вартою може призвести до значної шкоди для здоров'я особи.
Згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов'язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до відповідних форм первинної облікової документації. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов'язковому порядку вносяться до відповідних форм первинної облікової документації. Відшкодування витрат, пов'язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Таким чином, підозрюваний, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження, у тому числі використовуючи з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У рішенні по справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових коштів у обвинуваченого.
Частинами 4 та 5 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, зокрема розмір доходів підозрюваного згідно поданої за 2024 рік декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням розміру такого прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на момент розгляду клопотання, становить 242240 грн.
В разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені п.п.1-4,8 ч.5 ст.194 КПК України.
Строк застосованого запобіжного заходу визначити строком на 60 діб, з моменту затримання підозрюваного в порядку ст.208 КПК України, тобто до 08.11.2025 року включно.
Керуючись ст.ст.176-178,182,183,184,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08 листопада 2025 року включно.
Визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, тобто в сумі 242240 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 08 листопада 2025 року включно наступні обов'язки:
-прибувати за викликами слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування;
-не відлучатись за межі м.Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утриматись від спілкування зі свідком ОСОБА_7 у позапроцесуальний спосіб щодо обставин цього провадження.
-здати до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1