справа № 208/5358/25
№ провадження 1-кс/208/3662/25
Іменем України
12 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Кіровськ Краснолиманського району Донецької області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимої, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , -
Прокурор Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.303 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор у своєму клопотанні посилається на те, щодля досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно підозрюваної, яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, остання може переховуватись від суду, з метою уникнення понесення покарання. Крім цього, ОСОБА_4 не заміжня, малолітніх дітей на утриманні не має, також офіційно не працевлаштована. Вказане свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та будь-якої «прив'язки» до населених пунктів на території України. Тобто підозрювана може переховуватись від суду шляхом виїзду за межі України.
ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків, які були присутні під час проведених слідчих та процесуальних дій, а також до осіб, щодо яких остання здійснювала сутенерство, шляхом застосування до них методів залякування, фізичного та морального впливу, оскільки особи, стосовно яких здійснювалось сутенерство досить тривалий термін виконували вказівки обвинуваченої щодо надання послуг сексуального характеру. Як правило, такі особи є соціально незахищеними та перебувають у залежності від осіб, які забезпечують їх заробітком. Тобто, ОСОБА_4 має вплив на таких осіб та може вчиняти тиск на них, з метою примушування змінити раніше надані покази або надавати неправдиві показання задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.
Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що задокументовано декілька епізодів вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України та, вважаючи, що остання не має офіційного джерела доходу, вона може продовжити вчиняти злочини у вчиненні яких підозрюється.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом продовження запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Підозрювана в судовому засіданні прохала змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічних час.
Захисник в судовому засіданні підтримав позицію підзахисної.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника, підозрюваної, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до матеріалів клопотання зазначено, що 21.05.2025 громадянці ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 303 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 303 КК України. Вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 303 КК карається позбавленням волі від 5 до 10 років та згідно з ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
15.07.2025 строк дії запобіжного заходу продовжено на два місяці та спливає 16.09.2025, у зв'язку із чим у сторони обвинувачення виникла необхідність звернутись із клопотанням про його продовження.
Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні 03.07.2025 надійшов до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, цього ж дня визначено склад суду.
10.07.2025 головуючій судді у справі прокурором скеровано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинувачених.
10.07.2025 судом визначено дату підготовчого судового засідання 07.10.2025.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий,прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Як встановлено під час розгляду клопотання, 21.05.2025 року про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 303 КК України було повідомлено ОСОБА_4 .
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Отже, описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченої із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність заходу з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За наведених вище обставин подане клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці із забороною залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_2 , з 22:00 годин по 07:00 годин.
Продовжити покладені на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, а також особами, щодо яких остання здійснювала сутенерство;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1