ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
22 грудня 2010 р. Справа № 2/95-26/53
Господарський суд Івано-Франківської області у складі ,
при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс"
б-р Боровиковського,12, кв. 91, м. Полтава, 36023
до відповідача Приватного підприємства "ВЕ-СТА"
вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська
область, 77111
про стягнення 422407,15 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
від позивача: Брусков Я.В. - представник, (довіреність №318/д-2 від 12.10.2010р.);
від відповідача представники не з'явилися.
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою (вх. №4258 від 27.09.10) до Приватного підприємства "ВЕ-СТА" про стягнення заборгованості в сумі 422407,15 грн.
Ухвалою суду від 29.09.10 було порушено провадження та справу призначено до розгляду на 19.10.10.
До судового засідання позивач подав заяву про уточнення до позовної заяви (вх. №8053 від 19.10.10), в якій повідомив про часткову оплату боргу відповідачем в сумі 42 000,00 грн. Відповідно позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу до 387 793,00 грн. та зробив перерахунок пені у сумі 6 993,73 грн., 3% річних в сумі 1 353,59 грн., які просить стягнути з відповідача.
В зв'язку із не надісланням заяви про уточнення позовних вимог відповідачу, суд відклав розгляд справи на 04.11.10.
До судового засідання позивач подав уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості (вх. №8459 від 03.11.10), в якій підтвердив свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу 387 793,00 грн., а також просив стягнути суми пені та 3% річних в розмірі, заявленому у позовній заяві, а саме 2 190,24 грн пені та 423,91 3% річних і судові витрати. Судом прийнята дана заява на підставі ст.22 ГПК України.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 30.11.10.
Згідно розпорядження голови суду від 29.11.10 в зв'язку із перебуванням судді Круглової О.М. на лікарняному справу №2/95 було передано судді Кобрин О.М.
Ухвалою суду від 08.12.10 розгляд справи було відкладено на 22.12.10 в зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю уточнення суми позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до уточнення позовної заяви (а.с. 59,60) та пояснив, що відповідачу на умовах укладеного з ним договору поставки скрапленого газу від 01.01.10 впродовж травня-червня 2010 року було поставлено скраплений газ на суму 483 866,00 грн., який відповідачем оплачено частково.
Відповідачу направлялись претензії, однак відповіді на них не отримано. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник відповідача посилався на документи, що підтверджують факт поставки, а також на положення ст. 173 Господарського кодексу та ст.526 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, про причини неявки не повідомив, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у справі у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) 01.01.10 було укладено договір №01-01-1/СГ-10 поставки газу скрапленого (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ скраплений (товар) на умовах даного Договору (а.с. 9). Відповідно до п.2.2 Договору кількість газу скрапленого, що поставляється продавцем і приймається покупцем, визначається відповідно до супровідних документів (товарно-транспортних накладних).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за газ скраплений здійснюється шляхом оплати на протязі 2-х банківських днів після відвантаження кожної партії товару на поточний рахунок продавця на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних (а.с. 10).
На підставі Договору відповідачу було поставлено та ним прийнято наступний товар:
- 19,220 тон газу скрапленого на суму 100 520,60 грн., що підтверджується ТТН №26-05-4 від 26.05.10 (а.с. 12), ТТН (видаткова накладна) №26-05-4 від 26.05.10 (а.с. 22), рахунок-фактура №26-05-4 від 26.05.10 (а.с. 21);
- 37,160 тон газу скрапленого на суму 195 090,00 грн., що підтверджується ТТН №01-06-8 від 01.06.10 (а.с. 13), ТТН (видаткова накладна) №01-06-8 від 01.06.10 (а.с. 23), рахунок-фактура №01-06-8 від 01.06.10 (а.с. 19);
- 35,520 тон газу скрапленого на суму 188 256, 00 грн., що підтверджується ТТН №09-06-8 від 09.06.10 (а.с.14), ТТН (видаткова накладна) №09-06-8 від 09.06.10 (а.с.24), рахунок-фактура №09-06-8 від 09.06.10 (а.с. 20).
Матеріальні цінності було отримано представником відповідача Верегою С.М. згідно довіреностей №26 від 21.05.10 та №32 від 01.06.10.
Відповідачем частково було оплачено товар по рахунку-фактурі №26-05-4 від 26.05.10.
Відповідачу направлялись вимоги-претензії щодо оплати боргу №157 від 12.07.10 (а.с. 17), №200 від 05.08.10 (а.с. 18), №207 від 06.08.10 (а.с. 25), №259 від 02.09.10 (а.с. 26), №272 від 14.09.10 (а.с. 27).
Судом перевірено документи, що підтверджують часткову оплату боргу відповідачем (а.с. 50-54) і встановлено, що станом на 22.12.10 сума заборгованості становить 387 793,00 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, беручи до уваги матеріали справи, на підставі вищенаведених норм законодавства, суд прийшов до висновку, що договір поставки скрапленого газу, що укладений між позивачем та відповідачем 01.01.10, відповідає вимогам законодавства, а тому є обов'язковим для виконання сторонами. Зважаючи на те, що товар відповідачу був поставлений на його замовлення, однак відповідачем оплачений тільки частково, вимогу про стягнення заборгованості основного богу в сумі 387 793,00 грн. слід задовольнити.
Відповідно до п.6.3 Договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця грошової суми за поставлений газ скраплений, покупець повинен сплатити суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплачених обсягів скрапленого газу за кожен день прострочки оплати, крім того покупець зобов'язаних оплатити продавцю суму боргу з урахуванням визначеного індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 190,24 грн. пені. Враховуючи обставини справи, перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд приходить до висновку про задоволення вказаної вимоги.
Слід також визнати обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з врахуванням 3% річних, правильність нарахування яких також перевірена судом, оскільки така вимога заявлена на підставі закону.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" до Приватного підприємства "ВЕ-СТА" про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "ВЕ-СТА" (вул. Калуська, 6, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111) і.к. 31574972 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (б-р Боровиковського,12, кв. 91, м. Полтава, 36023) і.к. 36396839 387 793,00 грн. (триста вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто три гривні 00 коп.) основного боргу, 2 190,24 грн. (дві тисячі сто дев'яносто гривень 24 коп.) пені, 423,91 грн. (чотириста двадцять три гривні 91 коп.) 3% річних, 4 224,07 грн. (чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 07 коп.) суми державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Кобрин О.М.
повне рішення складено 24.12.10