27 лютого 2007 р.
№ 24/371
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Кошелівський В.О.,
відповідача
третіх осіб
- Хімчак Т.В.,
- Гарнійчук Є.О., Бичков А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ДТГО “Південно-Західна залізниця»
на постанову
від 17.10.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№24/371
за позовом
ТОВ “КТД “Аудіо-Україна»
до
(треті особи -
ДТГО “Південно-Західна залізниця»
Фонд державного майна України, РВ ФДМ України по м.Києву)
про
визнання права строкового користування приміщенням та спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до договору оренди
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 13 по 27 лютого 2007 року
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.07.2006 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме визнано за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський торговий дім «Аудіо-Україна»право на оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 24/2, на умовах договору оренди №24 від 02.09.1996 р. та його невід'ємних частин, до 10.09.2013 р., з моменту набрання рішенням законної сили визнано укладеною та погодженою з Фондом державного майна України Додаткову угоду №2 до Договору оренди №24 від 02.09.1996 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський торговий дім «Аудіо-Україна»(орендар) у наступній редакції:
«ДОДАТКОВА УГОДА №2
до Договору оренди нежилого приміщення №24 від 02.09.1996р.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця»(Орендодавець) з однієї сторони, та ТОВ «Київський торговий дім «Аудіо-Україна»(Орендар) з другої сторони, далі по тексту - «Сторони», уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди нежилого приміщення №24 від 02.09.1996р. (далі по тексту - «Договір») про нижченаведене:
1.П. 1.1 Договору викласти в наступній редакції:
«Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 384,5 кв.м. (перший поверх та підвальне приміщення), вартість якого згідно з експертною оцінкою, складеною станом на 01.08.1996 становить 286 250, 05 грн. Приміщення знаходиться на балансі житлово-експлуатаційної дільниці №3 Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання ПЗЗ, розташоване за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 24/2, і надається у використання для розміщення офісних, торговельно- , виставкових та складських приміщень».
2.Доповнити Договір п. 1.2 наступного змісту:
«1.2. Цей Договір є невід'ємною частиною Договору оренди нежилого приміщення від 10.09.1993. і має на меті зміну умов останнього, а також заміну договірної сторони - Орендодавця - його правонаступником згідно з діючим законодавством».
3.П. 4.1 Договору викласти у редакції:
«Строк дії цього договору визначається Договором оренди нежилого приміщення від 10.09.1993 р. У випадку відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на наступні 10 (десять) років на тих же умовах. По закінченні вказаного строку дії цього Договору, а також до закінчення вказаного строку Орендар має право на викуп об'єкта оренди в порядку і на умовах, визначених законодавством України».
4.Доповнити Договір п. 6.2 наступного змісту:
«У випадку виявлення розбіжностей в умовах цього Договору та Договору оренди від 10.09.1993 Сторони застосовують положення цього Договору".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 рішення змінено - пункт 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:
"З моменту набрання рішенням законної сили визнати укладеною та погодженою з Регіональним відділенням Фонду державного майна України Додаткову угоду №2 до Договору оренди №24 від 02.09.1996 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський торговий дім «Аудіо-Україна»(орендар) у наступній редакції:
«ДОДАТКОВА УГОДА №2
до Договору оренди нежилого приміщення №24 від 02.09.1996р.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця»(Орендодавець) з однієї сторони, та ТОВ «Київський торговий дім «Аудіо-Україна»(Орендар) з другої сторони, далі по тексту - «Сторони», уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди нежилого приміщення №24 від 02.09.1996р. (далі по тексту - «Договір») про нижченаведене:
П. 1.1 Договору викласти в наступній редакції:
«Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 346,3 м (перший поверх та підвальне приміщення), вартість якого згідно з експертною оцінкою, складеною станом на 01.08.1996 становить 286250, 05 грн. Приміщення знаходиться на балансі Київського будівельно-монтажне експлуатаційного управління №1 ДТГО «Південно-західна залізниця», розташоване за адресою: м. Київ, бул. Дружби Народів, 24/2, і надається у використання для розміщення офісних, торговельно-виставкових та складських приміщень».
Доповнити Договір п. 1.2 наступного змісту:
«1.2. Цей Договір є невід'ємною частиною Договору оренди нежилого приміщення від 10.09.1993. і має на меті зміну умов останнього, а також заміну договірної сторони - Орендодавця - його правонаступником згідно з діючим законодавством».
П. 4.1 Договору викласти у редакції:
«Строк дії цього договору визначається Договором оренди нежилого приміщення від 10.09.1993 р. У випадку відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на наступні 10 (десять) років на тих же умовах. По закінченні вказаного строку дії цього Договору, а також до закінчення вказаного строку Орендар має право на викуп об'єкта оренди в порядку і на умовах, визначених законодавством України».
Доповнити Договір п. 6.2 наступного змісту:
«У випадку виявлення розбіжностей в умовах цього Договору та Договору оренди від 10.09.1993 Сторони застосовують положення цього Договору".
ДТГО “Південно-Західна залізниця» в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції залишив без уваги та належної оцінки заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження по справі №24/371 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи господарського суду м.Києва №3/454 за позовом ДТГО “Південно-Західна залізниця» до ТОВ “КТД “Аудіо-Україна» про розірвання договору оренди №24 від 02.09.1996р. та стягнення боргу по орендній платі. Скаржник посилається на безпідставне прийняття судом першої інстанції до провадження позовної заяви ТОВ “КТД “Аудіо-Україна», поданої з порушенням порядку залучення третіх осіб до участі у справі, а також вказує на те, що в поясненні від 25.09.2006 він не погодився з висновком суду про сплату позивачем орендної плати виходячи з площі приміщення у 384,5 кв.м. Відповідач наголошує на помилковості посилань суд апеляційної інстанції на відсутній в матеріалах справи лист від 29.06.2004 №7130-2-326 як на доказ вжиття позивачем необхідних заходів досудового врегулювання спору, а також на недоведеності дотримання позивачем встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна" порядку отримання від РВ ФДМ України по м.Києву погодження на укладення Додаткової угоди №2.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом уточнення пункту 3 його резолютивної частини стосовно фактичної площі об'єкта оренди та погодження додаткової угоди №2 до договору оренди №24 від 02.09.1996р. з РВ ФДМ України по м.Києву, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
10.09.1993 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення площею 346,3 м2 за адресою: бул. Дружби Народів, 24/2. Відповідно до п. 6 вказаного договору, його було укладено на термін 10 років - з 10.09.1993 по 10.09.2003 р. з наступною пролонгацією на новий, аналогічний термін.
02.09.1996 року зазначений вище договір був переукладений. Новий (переукладений) договір №24 від 02.09.1996р. був погоджений Регіональним відділенням ФДМ України у м. Києві.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність юридичного зв'язку між договорами оренди б/н від 10.09.1993 та №24 від 02.09.1996. При укладенні договору №24 від 02.09.1996 сторонами фактично не був змінений предмет оренди (нежилі приміщення по бул. Дружби Народів, 24/2 у м. Києві, - загальною площею 346,3 кв. м) та строк оренди (десять років, з 10.09.1993р. по 10.09.2003р.). Матеріали справи свідчать, що при укладенні договору №24 від 02.09.1996 сторони не мали намірів припиняти взаємні права і обов'язки, встановлені договором оренди б/н від 10.09.1993, а лише змінили їх у певній частині. Зокрема, відсутні належні докази припинення договору від 10.09.1993 та/або повернення приміщення орендарем орендодавцю перед укладенням договору №24 від 02.09.1996; по тексту договору №24, а саме п. 4.1, має місце протиріччя: («срок настоящего договора устанавливается на 10 (десять) лет, с 10 сентября 1996 г. по 10 сентября 2003 г. ...») та не затверджене належним чином виправлення «1993 г.»на «1996 г.»
З 23.09.96 р.(дата погодження Договору №24 начальником регіонального відділення фонду держмайна України ) «орендодавцем" по договору виступило Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів «Київдержтранс».
Об'єктом оренди за Договором № 24 став той самий об'єкт оренди, що і за договором від 10.09.1993. При цьому при укладенні договору №24 сторонами не припинявся договір оренди від 10.09.1993 р., не складались окремі акти приймання передачі об'єкта оренди, що свідчить про те, що при укладенні Договору №24 нові правовідносини між сторонами не виникли. Відповідно до ст.268 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору №24, при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої. Відтак, факт зміни орендодавця при укладенні договору №24 не свідчить про припинення орендних відносин за договором від 10.09.1993 та не впливає на чинність договору.
Переоформлення договірних відносин фактично не вплинуло на строк оренди. За п. 4.1 Договору №24, термін дії договору встановлений до 10.09.2003р..
06.08.2001 між Позивачем та КДП «Київдержтранс»було укладено додаткову угоду до Договору № 24, за умовами якої орендодавцем приміщення стало ДТГО «Південно-західна залізниця». Додаткова угода підписана від імені орендодавця начальником Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (Відповідач) Крамаренко Г.І., та скріплена печаткою Відповідача, як відособленого підрозділу ДТГО «Південно-Західна залізниця». Матеріалами справи підтверджується, що фактично повноваження орендодавця за договором оренди здійснював відособлений підрозділ ДТГО «Південно-західна залізниця».
Судом встановлено, що після закінчення терміну дії договору оренди (10.09.2003р.), жодна з сторін не висунула вимог про припинення договору оренди у строк, встановлений ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме протягом одного місяця після закінчення терміну його дії. У зв'язку з цим договір оренди був пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому позивач зазначав в позовній заяві і підтримав це в суді першої інстанції, що оскільки при укладенні Договору №24 сторонами не був належним чином юридично оформлений зв'язок Договору №24 з договором від 10.09.1993р., умови договору допускають неоднозначне тлумачення строку, на який був пролонгований договір оренди - сім чи десять років. Згідно п.4.1 Договору №24 строк даного договору встановлюється на 10 років, з 10.09.1996 р. по 10.09.2003 р. По тексту даного пункту має місце не затверджене належним чином виправлення «1993»на «1996».
Таким чином, з урахуванням фактичної тривалості відносин сторін з приводу оренди приміщення по бул. Дружби Народів, 24/2, місцевий господарський суд цілком вірно дійшов до висновку, що пролонгований строк договору оренди становить 10 років (з 10.09.2003р. по 10.09.2013р.). Таким чином, вимоги позивача про визнання за ним до 10.09.2013р. права строкового користування (оренди) приміщення підлягають задоволенню.
Крім зазначених вище вимог, позивач просив суд першої інстанції про спонукання відповідача до укладення додаткової угоди до Договору №24 також з метою врегулювання неточностей щодо площі об'єкта оренди, а саме: за договорами оренди від 10.09.1993 та №24 від 02.09.1996, площа орендованого приміщення складає 346,3 кв.м., за звітом про експертну оцінку вартості об'єкта станом на 01.08.1996 та додатку до договору №24 від 02.09.1996, площа орендованого приміщення складає 384,5 м2, за актом контрольного обміру, проведеного представниками орендодавця 17.12.2003, площа орендованого приміщення складає 376,9 кв.м., за актом контрольного обміру, проведеного представниками орендодавця 17.12.2003, площа орендованого приміщення складає 376,9 м2.
17.12.2003р. та 30.04.2004р. листами №10 та №11 відповідно, Позивач звертався до Відповідача з метою врегулювання зазначених розбіжностей шляхом укладення додаткової угоди.
Листом від 29.06.2004 р.№7130-2-326 Відповідач відмовився від укладання додаткової угоди, посилаючись на те, що він не є орендодавцем нерухомого майна.
Доводи Відповідача суперечать нормам ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за яким орендодавцями державного майна можуть бути підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна і нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу орендодавців, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті (зокрема, Фонду державного майна України, його регіональних відділень та Представництв), - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Інших доводів проти укладення додаткової угоди до договору оренди Відповідач не висловив.
У зв'язку з цим Позивач просив визнати укладеною, з моменту набрання рішенням законної сили, додаткову угоду №2 до Договору оренди нежилого приміщення №24 від 02.09.1996р.
Матеріали справи містять докази отримання відповідачем пропозиції позивача про укладення додаткової угоди до договору оренди №24 у редакції, затвердженій рішенням місцевого господарського суду, та відмови відповідача від її укладення (лист відповідача від 29.06.2004). Відтак, колегія апеляційного суду не вбачає порушення судом першої інстанції норм ст.11 ГПК України та ст.188 ГК України при прийнятті рішення про визнання додаткової угоди укладеною, оскільки позивачем вжито необхідних за законом заходів досудового врегулювання спору і при поданні позову позивачем не був пропущений трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції у частині визнання угоди погодженою з Фондом державного майна України є помилковим, оскільки повноваження орендодавця окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств, організацій у м. Києві, відповідно до п.п.3, 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 412, а також пп. 1.1, 2.1, 2.2.12 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, здійснює назване відділення, яке було залучено судом першої інстанції до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Згідно зі ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями нерухомого державного майна, що перевищує площу 200 кв. м, можуть бути державні підприємства з дозволу Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв. Договір №24, додаткова угода до нього від 06.08.2001 р. та розрахунок орендної плати до договору погоджені у встановленому порядку з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, що підтверджується належними доказами.
Враховуючи наведене, а також відсутність обґрунтованих доводів РВ ФДМУ по м. Києву щодо непогодження додаткової угоди до договору оренди №24, рішення суду першої інстанції у цій частині змінено апеляційним судом шляхом визнання додаткової угоди погодженою з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.
Крім того, колегія не погодилася з висновком суду першої інстанції про визначення в умовах додаткової угоди площі орендованого приміщення у розмірі 384,5 кв.м., оскільки наведене не підтверджується належними доказами. Звіт про експертну оцінку вартості об'єкта станом на 01.08.1996, додаток до договору №24 від 02.09.1996 (без номеру і дати), акт контрольного обміру від 17.12.2003, акт обстеження об'єкта оренди від 22.07.2005, які вказують на площу приміщення, відмінну від 346,3 кв.м., не є належними доказами щодо площі приміщення, оскільки наведені документи не погоджені з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та не є невід'ємними частинами договору оренди. З іншого боку, договір оренди б/н від 10.09.1993, а також договір оренди №24 від 02.09.1996, додаткова угода до нього від 06.08.2001р. та розрахунок орендної плати до договору, що погоджені з РВ ФДМУ по м. Києву, вказують на погоджену сторонами площу об'єкта оренди - 346,3 кв. м.
Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.268 ЦК УРСР, ст.188 ГК України, ст.5, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на підставі ретельної правової оцінки умов укладених між сторонами договорів оренди б/н від 10.09.1993 та №24 від 02.09.1996, звіту про експертну оцінку вартості об'єкта оренди станом на 01.08.1996р., наявних у справі листів позивача №10 17.12.2003р. та №11 від 30.04.2004р., листа відповідача від 29.06.2004 №7130-2-326 (а.с.30, том 1) та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт пролонгації договору оренди №24 від 02.09.1996 на той же 10-річний строк (з 10.09.2003р. по 10.09.2013р.) та на тих же умовах з огляду на відсутність заяв сторін про припинення договору оренди в межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що, в свою чергу, вказує на наявність достатніх правових підстав для визнання за ТОВ “КТД “Аудіо-Україна», як добросовісним орендарем, права строкового користування займаним приміщенням.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84).
Оскільки відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а з матеріалів справи не вбачається припинення дії договору оренди № 13 від 15.12.2000 р., то суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку про наявність підстав для визнання за відповідачем (орендарем) права строкового користування займаним приміщенням.
Судом апеляційної інстанції спростовано помилкові висновки суду першої інстанції про визначення в умовах додаткової угоди площі орендованого приміщення у розмірі 384,5 кв.м. та уточнено площу фактично переданого позивачу в оренду приміщення - 346,3 кв. м., в зв'язку з чим не приймаються до уваги безпредметні твердження скаржника про відсутність його згоди з висновком суду про сплату позивачем орендної плати виходячи з площі приміщення у 384,5 кв.м.
Колегія враховує те, що позивач в касаційній скарзі здебільшого посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, однак, такі посилання підлягають відхиленню з наступних підстав.
Зокрема, наявні заперечення відповідача зводяться до посилань на недоведеність фактичних обставин справи щодо вжиття позивачем необхідних заходів досудового врегулювання спору та щодо дотримання позивачем встановленого Законом України "Про оренду державного та комунального майна" порядку отримання від РВ ФДМ України по м.Києву погодження на укладення Додаткової угоди №2, однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Разом з тим, не мають значення для справи порушені у скарзі питання щодо безпідставного, на думку скаржника, прийняття судом першої інстанції до провадження позовної заяви ТОВ “КТД “Аудіо-Україна», поданої з порушенням порядку залучення третіх осіб до участі у справі, оскільки наведені доводи стосуються оскарження ухвали господарського суду м.Києва від 04.07.2006 про порушення провадження у справі №24/371, яка виходячи зі змісту ст.ст.64, 11113 ГПК України не підлягає оскарженню.
Що стосується тверджень скаржника про залишення судом апеляційної інстанції без уваги та належної оцінки заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження по справі №24/371 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи господарського суду м.Києва №3/454 за позовом ДТГО “Південно-Західна залізниця» до ТОВ “КТД “Аудіо-Україна» про розірвання договору оренди №24 від 02.09.1996р. та стягнення боргу по орендній платі, то вирішення господарським судом м.Києва справи №3/454 не могло суттєво вплинути на розгляд судом спору по справі №24/371 з тих мотивів, що підставою для задоволення частини позовних вимог по справі №24/371 (про визнання права позивача на строкове користування приміщенням) став юридичний факт пролонгації договору оренди №24 від 02.09.1996 на той же 10-річний строк (з 10.09.2003р. по 10.09.2013р.) та на тих же умовах, і цей факт скаржником не заперечується.
Виходячи з вимог ч.2 ст.35 ГПК України касаційна інстанція враховує той факт, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 по справі №3/454 (про розірвання договору оренди №24 від 02.09.1996р.) рішення господарського суду м.Києва від 05.12.2006 скасовано, а в позові відмовлено.
Окрім того, в разі розірвання договору оренди №24 від 02.09.1996р. у встановленому порядку та пов'язаного з цим припинення зобов'язань сторін за цим договором, як того вимагає ч.2 ст.653 ЦК України, відповідач не позбавлений права ініціювати перегляд судових рішень по справі №24/371 за нововиявленими обставинами.
Колегія також не може прийняти до уваги інші заперечення позивача, які стосуються встановленого судом факту вжиття позивачем необхідних заходів досудового врегулювання спору, оскільки такі доводи зводяться виключно до посилання на відсутність та недостовірність оціненого судом доказу (лист-відповідь ДТГО “Південно-Західна залізниця» від 29.06.2004 №7130-2-326 (а.с.30, том 1) на листи-пропозиції позивача №10 17.12.2003р. та №11 від 30.04.2004р. про укладення додаткової угоди). Проте, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову від 17.10.2006 Київського апеляційного господарського суду у справі №24/371 залишити без змін, а касаційну скаргу ДТГО “Південно-Західна залізниця» -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун