17 січня 2007 р.
№ 04/1429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Рогач Л.І.
розглянувши
касаційну скаргу
СТОВ "Родина"
на постанову
від 04.10.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі
господарського суду Черкаської області
за позовом
ДКВО "Насіння України"
до
СТОВ "Родина"
про
стягнення 18715,52 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Корелін М.І. (дов. від 31.03.06 № 89-13-2/79),
відповідача: Павленко Н.Г. (дов. від 31.03.06 № 26),
Рішенням від 08.06.06 господарського суду Черкаської області позов задоволено повністю. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" на користь Державно -кооперативного виробничого об'єднання "Насіння України" стягнуто борг у сумі 18715,52 грн., а також витрати по державному миту 187 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Постановою від 04.10.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду, ТОВ "Родина" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
ДКВО "Насіння України" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору підряду на виконання робіт по вирощуванню льону олійного № 40 від 09.04.2004 р., укладеного між ДКВО “Насіння України» та СТОВ “Родина», останнє взяло на себе зобов'язання виростити по завданню позивача льон та передати його позивачу у кількості сто тон, а позивач прийняти льон та оплатити результати цих робіт.
Зобов'язання за вказаним договором позивачем виконано - передано відповідачу п'ять тон насіння льону олійного, що підтверджується накладною № 25/п від 09.04.2004р. та довіреністю серії ЯЗО № 874693 від 09.04.2004р. Для своєчасного виконання умов договору позивач здійснив передоплату у розмірі 20000 грн. за платіжним дорученням від 14.05.04 № 270.
Відповідачем договірні зобов'язання виконано частково - передано позивачу вирощене насіння льону олійного в кількості 26 тон 338 кг.
Умовами договором підряду (п. 1.3, 1.5) передбачено, що результатом виконаних робіт є передача відповідачем насіння льону на Корсунь - Шевченківський елеватор, а підтвердженням виконаних умов договору є складська квитанція, видана елеватором та виписана на позивача, а також сертифікат якості на товар виданий Корсунь-Шевченківським елеватором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято в якості доказів виконання спірного договору доручення, видане позивачем на ім'я Жовнір В.П. від 29.10.2004 р. № 407315 та накладні від 9,10,11,12,13 і 16 листопада 2004р.№№ 1-9, 415 за якими, як стверджує відповідач, позивач одержав 148 тон 270 кг насіння льону.
Так, відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» здійснення господарської операції підтверджується первинними документами. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції та одиницю виміру, посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.
При цьому судами з'ясовано, що з накладних, на які посилався відповідач, вбачається, що насіння льону олійного товарного відпускалось через громадянина Ланового П.Є. і громадянина Телевного М.Б., довіреність на яких видано не було, а також відсутні і підписи осіб, які відпускали насіння, що свідчить про порушення вимог зазначеного вище закону, та недоведеність факту передачі спірного льону позивачу.
Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судами встановлено, що за умовами згаданого вище договору, якщо відповідач передає товар позивачу в меншому об'ємі ніж зазначено в п.1.1 договору то позивач має право без згоди відповідача при кінцевих розрахунках вирахувати вартість насіння, одержаного відповідачем понад встановлену норму із розрахунку фактично переданого насіння із урахуванням норм витрат зазначених в п.4.5 договору, що при розрахунку склало заявлену до стягнення суму в розмірі 18715, 52 грн.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 04.10.2006 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі справи № 04/1429 залишити без змін.
Головуючий Коробенко Г.П.
Судді Костенко Т.Ф.
Рогач Л.І.