"16" грудня 2010 р.
Справа № 02/166-44
за позовом Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ-БУД”, м. Луцьк
про стягнення 88 171,03 грн.
Суддя С.В. Костюк
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
У зв'язку з неявкою представників сторін відповідно до ст. 811 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суть спору: Позивач -ЗАТ “Єврофінанс” звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача -ТзОВ “СВ-БУД” 88 171,03 грн. заборгованості по договору фінансового лізингу № LА 08000260 від 04.06.2008р.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу зазначає, що між ЗАТ “Єврофінанс” та ТзОВ “СВ-БУД” було укладено договір фінансового лізингу № LА 08000260 від 04.06.2008р., відповідно до якого позивач передає у фінансовий лізинг, а відповідач приймає предмет лізингу -транспортний засіб «КАМАЗ 53215-053-15»вартістю 285 000,01 грн. та сплачує лізингові платежі відповідно до умов договору.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу транспортний засіб «КАМАЗ 53215-053-15»вартістю 285 000,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2008р. Проте відповідач несвоєчасно виконував свої зобов'язання по оплаті.
При правовому обґрунтування заявленої вимоги посилається на умови договору фінансового лізингу, норми ГК України, ЦК України, ГПК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302440271791.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав відкладення розгляду справи є нез'явлення в судове засідання представників сторін, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 16.12.2010р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З наданих суду матеріалів позивача вбачається наступне:
04.06.2008р. між ЗАТ “Єврофінанс” та ТзОВ “СВ-БУД” був укладений договір фінансового лізингу № LА 08000260, відповідно до якого позивач передає у фінансовий лізинг, а відповідач приймає предмет лізингу -транспортний засіб «КАМАЗ 53215-053-15»вартістю 285 000,01 грн. та сплачує лізингові платежі відповідно до умов договору.
На виконання договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу транспортний засіб «КАМАЗ 53215-053-15»вартістю 285 000,01 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2008р. (а.с. 16).
Пунктом 3 договору встановлено, що всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні з урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку № 2 до цього договору. Всі платежі можуть бути змінені лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку № 2.
Згідно п.п. 3.4. договору фінансового лізингу сторони погодили розміри одноразових платежів: перший платіж -42 750 грн., останній платіж -0,00 грн. і розміри щомісячних лізингових платежів з ПДВ: відшкодування вартості предмета лізингу - 4037,50 грн., банківські відсотки та комісія -4934,48 грн., які відповідач згідно приписів пп. 8.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу зобов'язаний був сплачувати протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу.
У Додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони затвердили графік погашення фінансового лізингу і визначили, що у разі зміни облікової ставки НБУ згідно пп. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість»розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений лізингоодержувачем.
Пп. 8.8. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу встановлено, що датою сплати будь-якого платежу є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок лізингодавця.
В порушення вимог п. 8.2 договору лізингу, зазначені лізингові платежі були сплачені частково, нерегулярно, заборгованість згідно розрахунку позивача складає 55 273,34 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Згідно пп. 10.2. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У зв'язку із систематичними порушеннями зобов'язань по сплаті лізингових платежів відповідачем і його зростаючою заборгованістю позивач відмовився від договору фінансового лізингу, повідомивши відповідача про його розірвання з 12.01.2010р.
Відповідач повернув предмет фінансового лізингу, що підтверджується актом повернення предмета лізингу від 12.01.2010р., п. 6 якого визначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного лізингового періоду (місяця) та обов'язковий до сплати лізингоодержувачем.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача сума збитків, завданих інфляцією складає 4205,96 грн., процентів річних -1430,25 грн. (а.с.4).
Підпунктом 8.9. Додатку № 2 до договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку позивача сума пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів складає 4845,14 грн. (а.с. 5).
Всього заборгованість відповідача на момент розгляду спору складає 88 171,03 грн., яка не спростована належними та допустимими доказами відповідачем.
Тому з відповідача підлягають стягненню 88 171,03 грн., в т.ч. 55 273,34 грн. заборгованості по несплачених лізингових платежах, 4 205,96 грн. збитків, завданих інфляцією, 1 430,25 грн. процентів річних, 4 845,14 грн. пені.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то понесені позивачем витрати по оплаті держмито в сумі 881,71 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 806 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, Законом України “Про фінансовий лізинг”, ст.ст.44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ-БУД” (43024, м. Луцьк, пр. Молоді, 7, кв. 21, код ЄДРПОУ 32649870) на користь Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” (02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, код ЄДРПОУ 30726921) 88 171,03 грн., з них 55 273,34 грн. заборгованості, 4 845,14 грн. пені, 1 430,25 грн. процентів річних, 4 205,96 грн. збитків, завданих інфляцією, а також 881,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.
Суддя С.В. Костюк
“Повне рішення складено” 20.12.2010р.