"13" грудня 2010 р.
Справа № 02/66-92
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Біо-Радіо”, м. Луцьк
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ДП “Волинська софтова компанія”ТзОВ “ТРК “Біо-Радіо”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”
про визнання договору поруки № 11223963000/1 від 26.09.2007р. недійсним
Суддя Костюк С.В.
Представники :
від позивача: н/з
від третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: н/з
від відповідача: Гей В.Г. (довіреність від 04.01.2010р.)
Права та обов'язки представнику відповідача роз'яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.
Відводу судді не заявлено.
Заяви про технічний запис судового процесу не подано.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть: Позивач -ТзОВ “Біо-Радіо” звернувся з позовом про визнання недійсним договору поруки від 26.09.2007р. № 11223963000/1.
Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що оспорюваний договір поруки укладений для забезпечення виконання зобов'язання по договору про надання споживчого кредиту № 11223963000 між АКІБ “УкрСиббанк” в особі відділення № 497 та Михальчуком Романом Ростиславовичем; відповідно до п. 6.5 Статуту дочірнього підприємства, чинного на момент укладення договору поруки, директор вправі без згоди власника укладати угоди на суму до 10 000 грн., згідно п. 1.2. Статуту власником ДП є ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”; відповідно до п.п. 6.3.16 та 6.3.17 п. 6.3. Статуту дочірнього підприємства передача належного йому майна в заставу належить до виключної компетенції власника; підпункти “е”, “ж” пункту 7.2. Статуту визначають, що надання повноважень директору на відчуження (в т.ч. заставу) майна належать до виключної компетенції зборів учасників даного товариства, тому директор ДП Мосійчук І.В. вправі був укласти договір поруки лише за наявності рішення загальних зборів ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”, а оскільки рішення загальних зборів відсутнє, директор Мосійчук І.В. укладаючи договір поруки перевищив свої повноваження, що в силу положень ч. 1 ст. 315 ЦК України є підставою недійсності оспорюваного договору. Також зазначає, що зміст оскаржуваного договору поруки суперечить вимогам ст.ст. 528, 546, 554, 627, 628 ЦК України, ст. ст. 179, 180 ГК України, оскільки договір поруки повинен бути укладений не лише поручителем та кредитором, а й боржником, тобто з Михальчуком Р.Р.; згідно ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи у випадках встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи право щодо боржника та (або) кредитора.
При цьому вказує, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в Державному реєстрі юридичних осіб зареєстровано Дочірнє підприємство “Волинська софтова компанія”ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”, яка не має нічого спільного з ДП “Волинська сортова компанія”телерадіокомпанія “Біо-Радіо”, з яким укладено оспорюваний договір поруки. Щодо пропуску строку позовної давності посилається на те, що про укладення договору поруки стало відомо з постановленим заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.07.2010р. у справі № 2-5054/10, яким стягнуто солідарно з Михальчука Р.Р. та ДП “Волинська сортова компанія”ТзОВ “Біо-Радіо”599836,38 грн.
Відповідач -ПАТ “УкрСиббанк”, який зазначений в позовній заяві, в заперечені на позовну заяву вказує, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а зазначене в позові не відповідає дійсності, оскільки згідно протоколу №9 зборів учасників ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” від 25.08.2007р. було вирішено уповноважити ДП “Волинська софтова компанія ”ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”виступити фінансовим та майновим поручителем по зобов'язаннях Михальчука Р.Р., що виникають з договору про надання кредиту в сумі 88 700 дол. США, який він має отримати в АКІБ “УкрСиббанк”м. Луцьк, для чого уповноважити Мосійчука І.В. від ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” підписати договір поруки та договір іпотеки частини нежитлового приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Стрілецька, 43; на виконання рішення зборів і було укладено договори поруки та іпотеки від 26.09.2007р. з метою забезпечення виконання зобов'язань Михальчука Р.Р., що випливають з договору про надання споживчого кредиту від 26.09.2007р. Також зазначає, що позивач не наводить жодної норми законодавства, яка встановлювала б нікчемність оскаржуваного договору та відсутні посилання на правові підстави для визнання недійсним договору поруки, зміст договору поруки від 26.09.2007р. не суперечить нормам чинного законодавства і позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні в суд, що є підставою для відмови в позові.
Обґрунтовуючи викладене в запереченні посилається на норми ст.ст. 256, 257, 267, 509, 626, 553, 627, 628 ЦК України. До заперечення додано протокол №9 зборів учасників ТзОВ “Біо-Радіо”, копію договору поруки та договору іпотеки від 26.09.2007р.
Як з'ясовано по телефону з директором ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” Михальчуком Р.Р. фактична адреса товариства м. Луцьк, вул. Стрілецька, 43.
Ухвалою суду від 29.11.2010р. за клопотанням відповідача залучено в якості 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ДП “Волинська софтова компанія ”ТзОВ “ТРК “Біо-Радіо”.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.
Як вбачається з матеріалів справи 26.09.2007р. між АКІБ “УкрСиббанк” (кредитор) в особі відділення № 497 та ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” (поручитель) був укладений договір поруки № 11223963000/1.
Згідно п. 1.1. договору поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником - Михальчуком Романом Ростиславовичем усіх його зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11223963000 від 26.09.2007р.
Договір про надання споживчого кредиту в сумі 88 700 дол. США, що дорівнює еквіваленту 447935 грн. за курсом НБУ на день укладення, укладений між АКІБ “УкрСиббанк” в особі начальника відділення № 497 та громадянином Михальчуком Романом Ростиславовичем.
Позивач - ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” звернувся з позовом про визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що зазначений укладений директором дочірнього підприємства з перевищенням повноважень, оскільки ТзОВ як власник дочірнього підприємства, не давало згоди на його укладення.
При цьому посилається на положення п.п. 6.3.16-6.3.17 Статуту Дочірнього підприємства, якими передбачено, що передача дочірнім підприємством належного йому майна в заставу належить до виключної компетенції власника, а п.п. «с»«т» п. 7.2. Статуту надання повноважень директору на відчуження майна належить до виключної компетенції зборів учасників даного товариства, тому директор дочірнього підприємства Мосійчук І.В. вправі був укласти договір поруки лише за наявності рішення загальних зборів ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”.
Відповідачем до заперечення надано протокол зборів учасників ТзОВ “Біо-Радіо” від 25.08.2007р. №9.
Як вбачається з рішення зборів учасників ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” від 25.08.2007р., оформленого протоколом № 9, на зборах розглядалося питання про надання фінансової та майнової поруки Михальчуку Роману Ростиславовичу та вирішено уповноважити ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” виступити фінансовим та майновим поручителем по зобов'язаннях Михальчука Р. Р., що виникають з договору про надання кредиту в сумі 88 700 дол. США, які він має отримати в АКІБ “УкрСиббанк” м. Луцьк, для чого уповноважити Мосійчука І.В. від ДП “Волинська софтова компанія” підписати договір поруки та договір іпотеки частини нежитлового приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Стрілецька, 43.
Договір поруки від 26.09.2007р., який оспорюється, підписаний зі сторони ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” Мосійчуком І.В.
Тобто, вищезазначеними доказами спростовується твердження позивача щодо укладення договору поруки з перевищенням повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За нормами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З матеріалів справи слідує, що зобов'язання по договору про надання споживчого кредиту від 26.09.2007р., в забезпечення виконання якого було укладено договір поруки, позичальником Михальчуком Р. Р. не виконані в звязку з чим рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.07.2010р. (а.с. 10-12) стягнуто солідарно з позичальника - Михальчука Р. Р. та поручителя - ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” заборгованість в сумі 599 836,38 гн.
Твердження позивача в частині того, що ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо” немає нічого спільного з ДП “Волинська сортова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”, яке зазначено в договорі поруки, не береться судом до уваги та спростовується рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.07.2010р.
Згідно абз. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, в договорі поруки наявна печатка ДП “Волинська софтова компанія” ТзОВ телерадіокомпанія “Біо-Радіо”.
Враховуючи те, що підстави визнання недійсним договору поруки відсутні, вимога позивача є безпідставною і суд відмовляє в її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 553, 559, Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Вирішив:
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.
Суддя С.В. Костюк
“Повне рішення складено” 17.12.2010р.