Справа № 509/1186/25
10 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кириченко П.Л.
при секретарі Осадченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту, що має юридичне значення та позбавлення батьківських прав,-
учасники цивільного провадження по справі:
позивач: ОСОБА_1 , та його представник адвокат Батурін С.Є.,
відповідачі: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України
10 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Батурін С.Є. звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищевказаним позовом до відповідачки, місце мешкання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що після укладення 04.03.2016р. позивачем шлюбу з ОСОБА_2 вони мешкали у с.Миколаївка і у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4 . Наприкінці 2018 та початку 2019 року відповідачка забрала свої особисті речі, покинула родину і стала мешкати у іншому місці. Оскільки діти залишилися проживати разом з позивачем, то з тих пір тільки він опікувався ними без участі матері дітей. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.06.2024р. по справі №509/2989/24 шлюб був розірваний, а діти продовжили жити разом з батьком, який опікувався ними, виховував та створював умови для їх гармонійного та різностороннього розвитку. Так як мати дітей на протязі семи років жодним чином не приймала участь у вихованні та утриманні дітей, то він просив суд позбавити відповідачку батьківських прав та встановити факт того, що він одноособово доглядає за дітьми. Встановлення юридичного факту одноособового догляду за дітьми йому потрібно, оскільки це є підставою для звільнення його з військової служби.
Відповідачка ОСОБА_2 своїми процесуальними правами не скористалась, відзив на позов не надала і бажання прийняти участь у розгляді справи не виказала.
Орган опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області проти задоволення позову не заперечували і надали висновок про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України своїми процесуальними правами не скористалась, пояснень в порядку ст.181 ЦПК України на позов не надала і бажання прийняти участь у розгляді справи не виказала.
10.03.2025р. до суду надійшла вищевказана позовна заява.
Ухвалою суду від 13.03.2025р. відкрито провадження по справі.
12.08.2025р. до суду надійшло клопотання представника Органу опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про залучення до матеріалів справи висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.
За приписами ст.211 та ст.247 ЦПК України сторони можуть подати клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а суд, у разі неявки у судове засідання всіх учасників, розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України, які про час, дату та місце розгляду справи були сповіщені у встановленому порядку в судове засідання не з'явилися і заяв про відкладення розгляду справи до суду не подали.
Представник органу опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з'явились, однак просили справу розглянути без їх участі.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, а за наслідками її розгляду ухвалити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та фіксування судового процесу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши у сукупності надані сторонами докази, доходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:
З наданих позивачем свідоцтв про укладення шлюбу та народження дітей вбачається що під час укладеного 04.03.2016р. шлюбу у подружжя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4 .
Сім'я ОСОБА_5 проживала у будинку АДРЕСА_2 , який належав бабці позивача.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеського суду від 11.06.2024р. по цивільній справі №509/2989/24 було встановлено, що сторони більше п'яти років не проживали разом, а тому формальний шлюб, який фактично припинив своє існування було розірвано.
З наданих позивачем копій заяви його представника ОСОБА_6 від 01.08.2024 року; супровідного листа Овідіопольської селищної Ради №Ч-060-785 від 19.08.2024р., Акту обстеження умов проживання від 08.08.2024р. вбачається, що батьком у будинку АДРЕСА_2 , який обладнаний електро, газо та водопостачанням для дітей була виділена окрема кімната у якій створені всі умови для життя, ігор та їх навчання.
Факти відсутності матері за місцем мешкання дітей, проживання дітей разом з батьком та перебування їх на його вихованні та утриманні підтверджено довідками Овідіопольської селищної Ради №92 від 16.05.2024р. та №93 від 16.05.2024р у яких вказано, що відповідачка ОСОБА_2 і не зареєстрована і не проживає у вищевказаному будинку разом з дітьми.
З наданої Миколаївським закладом дошкільної освіти «Ромашка» довідки №10 від 23.04.2024р. вбачається, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відвідували вказаний дитячий садок до 24.02.2022 року, а справами дітей займався і опікувався лише їх батько, а їх мати відповідачка по справі жодного разу не приходила до дитячого садка і станом справ дітей не цікавилася.
З наданих Миколаївським ліцеєм Овідіопольської селищної Ради характеристик на учнів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що діти чисті, охайні та мають всі необхідні для навчання приладдя та речі, справами синів опікується виключно батько, а мати, яка мешкає окремо від сім'ї з дітьми не спілкується і жодного разу до школи не з'являлася.
Судовим наказом Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.03.2025р. по справі з відповідачки ОСОБА_2 на ім'я позивача ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утриманні двох синів в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходів).
З висновку органу опіки та піклування, який 30.07.2025р. затверджений рішенням виконавчого комітету Овідіопольської селищної ради за №887 вбачається, що після обстеження обставин справи та умов проживання дітей питання позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав розглядалося 29.07.2025р. на комісії з питань захисту прав дитини у присутності відповідачки ОСОБА_2 , дітей та матері позивача ОСОБА_1 , оскільки батько дітей є військовослужбовцем вч НОМЕР_2 і несе службу у лавах НГ України.
Висновок комісії про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та інші документи були розглянути на засіданні виконкому Овідіопольської селищної ради, який затвердив висновок органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також поважати дитину.
При цьому, згідно ч.2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а за ст. 180 СК України, батьки зобов'язані брати участь в утриманні дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст.164 СК України мати/батько можуть бути позбавлені батьківських прав у випадку, якщо вони: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини); ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо); є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками); вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до приписів, які викладені у пунктах 14-16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року N3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» «..ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Жодних доказів неможливості виконувати свої батьківські обов'язки відповідачка суду не надала, а тому, враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей та аналізуючи надані докази суд доходить до однозначного висновку, що відповідачка участі у розвитку та утриманні синів тривалий час не приймала і не приймає, а це свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, в зв'язку з чим позовна вимога про позбавлення її батьківських прав підлягає задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 через військову агресію РФ проти України у званні солдата несе військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено довідкою військової частини № НОМЕР_1 НГ України №40/35/10/1 1776 від 09.05.2024р.
У той же час він має двох неповнолітніх дітей, якими він опікується самостійно без участі матері синів.
За приписами п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.4 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» під час дії воєнного стану громадяни не підлягають призову, а призвані на військову службу звільняються з неї за умови, що діти військовослужбовця віком до 18 років, не мають другого з батьків, якщо один з них помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли цей військовослужбовець самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
З наданих учасниками справи доказів однозначно вбачається, що догляд за синами, забезпечення їх навчання, виховання та гармонійний розвиток здійснює тільки їх батько ОСОБА_1 без участі матері дітей, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне позбавити мати дітей батьківських прав.
Позбавлення одного з батьків батьківських прав свідчить про те, що інший батько самостійно виховує та утримує дитину, а тому позбавлення матері батьківських прав є самостійною підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби.
З огляду на вказане суд вважає, що окремого рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дітей не потребується, а тому вимога у встановленні цього факту не підлягає задоволенню.
За приписами ст.ст.3,53 Конституції України, ст.ст.5,150,151,154- 156,180 СК України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.6 «Декларації прав дитини» Генасамблеї ООН від 20.11.1959р., ст.2 Протоколу №4 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» ратифікованої Законом України №457/97-ВР від 17.09.1997р. кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а держава та батьки несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином національним та міжнародним законодавством беззаперечно встановлено, що держава повинна створити батькам можливість належним чином виконувати свої обов'язки щодо виховання та утримання дітей оскільки це відповідає їх інтересам.
Отже, позбавлення відповідачки батьківських прав має на меті забезпечення малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 батьківського догляду, уваги, виховання та утримання, оскільки перебування позивача ОСОБА_1 на військовій службі за наявності у нього законних підстав бути звільненим з неї позбавляє його дітей батьківського догляду та опіки, що суперечить їх інтересам та суперечить вищевказаному національному та міжнародному законодавству.
При поданні позову позивач, у відповідності до приписів ст.134 ЦПК України, заявив про очікування понесення ним судових витрат в орієнтовній сумі 2161,80 гривень, однак від представника позивача до суду надійшло клопотання у якому він просив питання відшкодування судових витрат не розглядати.
Оскільки відповідачка вимог про відшкодування судових витрат не заявляла, то суд питання з розподілу судових витрат між сторонами не розглядав.
Керуючись ст.ст.4,13,19,23,27,42,43,49,76-79,81,133-141,263 ЦПК України, ст.164 СК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту, що має юридичне значення та позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав громадянку України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Кириченко П.Л.