Справа № 503/189/25
Провадження № 2/503/382/25
11 вересня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцькій Г.І.,
представника позивача - адвоката Мартинюка Ю.М.,
представника відповідачів - адвоката Баки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним майном та визнання права власності на майно,
встановив:
Позивач подала до суду вище вказану заяву посилаючись на ті обставини, що з 2002 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 , але при цьому шлюб між ними зареєстровано не було. При цьому, у 2005 році за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , який за домовленістю між ними оформили на нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті останнього про прийняття спадщини заявила його дочка, яка є відповідачем, та має намір оформити свої спадкове майно, в тому числі на вище згаданий будинок. Однак, позивач вважає, що це порушує її право не частину будинку. У зв'язку з чим та з метою захисту своїх прав позивач змушена пред'явити до відповідачів відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить суд встановити факт постійного проживання однією сім'єю її та ОСОБА_4 в період з 01.01.2004 року і до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_4 в рівних частинах; а також визнати за нею право приватної власності на частину згаданого житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
05.02.2025 року ухвалою суду (а.с.28-29) позовну заяву позивача було залишено без руху та визначено строк і спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
14.02.2025 року позивач подав до суду позовну заяву (уточнену) в новій редакції від 14.02.2025 року (а.с.35-42), в якій порушує аналогічні позовні вимоги вище наведеним, але при цьому надає додаткове обґрунтування підстав пред'явлення позову з врахуванням ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
18.02.2025 року ухвалою суду (а.с.43-44) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Одночасно роз'яснено відповідачам їх права протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив). Копія даної ухвали, згідно вимог ст. 190 ЦПК України, була надіслана сторонам із судовою повісткою, зокрема відповідачам разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів, та отримана позивачем у порядку встановленому пунктом 4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610228762558, яке 22.02.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.52-55), а відповідачами у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчать поштове повідомлення № 0690290844939 про вручення ОСОБА_2 рекомендованого поштового відправлення № 0610231745117 (а.с.57) та поштове повідомлення № 0690290845056 про вручення ОСОБА_3 рекомендованого поштового відправлення № 0610231745265 (а.с.58).
У встановлений судом строк відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами учасників справи, а саме відзив на позовну заяву (відзив) не подали.
26.05.2025 року позивач подала до суду «доповнену позовну заяву» від 26.05.2025 року (а.с.99-105), яка обґрунтована посиланнями на норму пункту 2 ч.2 ст. 49 ЦПК України, тобто фактично є її заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки на відміну від змісту позовних заяв в редакціях від 04 і 14 лютого 2025 року (а.с.2-8, 36-42) містить в собі також позовну вимогу про визнати за нею право приватної власності на частину автомобіля марки ВАЗ 2150-120-20, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також до цієї заяви додала копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 22.01.2013 року (а.с.106-107).
16.06.2025 року ухвалами суду (а.с.114-115, 119-120) відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача від 26.05.2025 року про збільшення розміру позовних вимог і закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.07.2025 року ухвалою суду (а.с.144-145) з Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області було витребувано копію спадкової справи № 257/2024, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.3 ст. 128 ЦПК України, шляхом надіслання судової повістки поштою за адресою повідомленою нею суду у змісті позовної заяви (а.с.2, 36) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610267878830 (з позначкою «судова повістка» зазначеною як в адресному ярлику розміщеному на поштовому конверті так і на відповідному штампі), яке 22.07.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) за закінченням терміну зберігання, хоча в самій примітці на згаданій довідці відзначено, що категорично забороняється використання такої причини повернення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», оскільки зазначена причина повернення не передбачена положеннями ст. 128 ч.8, 272 ч.6 ЦПК України як така, що має процесуально значущі наслідки для мети використання поштового відправлення здійсненого судом. Тому суд сприймає як фактичну причину повернення згаданого рекомендованого відправлення те, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того позивач була повідомлена у відповідності до положень другого речення абзацу другого ч.6 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України через свого представника - адвоката Мартинюка Ю.М., про що свідчить розписка адвоката Мартинюка Ю.М. від 11.09.2025 року (а.с.146) про отримання судової повістки безпосередньо в суді.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк Ю.М. в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив задовольнити посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.3 ст. 128 ЦПК України, шляхом надіслання судової повістки поштою повідомленою її представником суду у змісті заяви (а.с.64), про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 06102678644 (з позначкою «судова повістка» зазначеною як в адресному ярлику розміщеному на поштовому конверті так і на відповідному штампі), яке 22.07.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) за закінченням терміну зберігання, хоча в самій примітці на згаданій довідці відзначено, що категорично забороняється використання такої причини повернення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», оскільки зазначена причина повернення не передбачена положеннями ст. 128 ч.8, 272 ч.6 ЦПК України як така, що має процесуально значущі наслідки для мети використання поштового відправлення здійсненого судом. Тому суд сприймає як фактичну причину повернення згаданого рекомендованого відправлення те, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того позивач була повідомлена у відповідності до пункту 2 ч.8 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України через свого представника - адвоката Баку В.В., шляхом доставлення останньому судової повістки 09.07.2025 року до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.152).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.3 ст. 128 ЦПК України, шляхом надіслання судової повістки поштою повідомленою її представником суду у змісті заяви (а.с.64), про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610267878520 (з позначкою «судова повістка» зазначеною як в адресному ярлику розміщеному на поштовому конверті так і на відповідному штампі), яке 22.07.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) за закінченням терміну зберігання, хоча в самій примітці на згаданій довідці відзначено, що категорично забороняється використання такої причини повернення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», оскільки зазначена причина повернення не передбачена положеннями ст. 128 ч.8, 272 ч.6 ЦПК України як така, що має процесуально значущі наслідки для мети використання поштового відправлення здійсненого судом. Тому суд сприймає як фактичну причину повернення згаданого рекомендованого відправлення те, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того позивач була повідомлена у відповідності до пункту 2 ч.8 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України через свого представника - адвоката Баку В.В., шляхом доставлення останньому судової повістки 09.07.2025 року до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документу (а.с.152).
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_6 , прізвище якої згодом було змінене з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » внаслідок встановлення батьківства, про що в сукупності свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Писарівською сільською Радою Кодимського району Одеської області 25.05.1994 року, актовий запис № 10, та копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження сформованого 08.01.2025 року за № 00048614305, які наявні в матеріалах копії спадкової справи № 257/2024, яка була надана суду Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області 18.07.2025 року за вих. № 435/02-14 на виконання ухвали суду від 08.07.2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилася спільна дитина - дочка ОСОБА_9 , прізвище якої згодом було змінене з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » внаслідок встановлення батьківства, про що в сукупності свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Писарівською сільською Радою Кодимського району Одеської області 27.02.1996 року, актовий запис № 03, та копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження сформованого 08.01.2025 року за № 00048614272, які наявні в матеріалах копії спадкової справи № 257/2024, яка була надана суду Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області 18.07.2025 року за вих. № 435/02-14 на виконання ухвали суду від 08.07.2025 року.
З травня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в будинку родичів за адресою: АДРЕСА_2 , а після того як у квітні 2005 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , вони переїхали мешкати туди, про що свідчить зміст акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с.22) складений 19.11.2024 року за результатом здійснення обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_1 комісією у складі депутата Кодимської міської ради Миколи Лупашка та старости Писарівського старостинського округу Людмили Адаховської із залученням сусідів - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які і засвідчували цей факт.
Окрім того у змісті зазначеного вище акту також відзначено, що під час спільного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_1 ними велося спільне господарство, а саму ОСОБА_1 визначено саме як «співмешканку» ОСОБА_4 .
27.04.2005 року ОСОБА_4 , на підставі укладення договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1266, набув право власності на домоволодіння з надвірними спорудами та будівлями, розташоване в с. Писарівка Кодимського району Одеської області, яке було зареєстроване під № 309 на сторінці № 117 в книзі № 2 Кодимського бюро технічної інвентаризації та належало продавцю ОСОБА_13 , та державну реєстрацію права власності на яке було здійснено 11.05.2005 року Кодимським районним бюро технічної інвентаризації, про що свідчить копія відповідного договору (а.с.15) та копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.05.2005 року за № 7201969 (а.с.20).
При цьому, суд відзначає, що у змісті самого вище зазначеного договору відзначено про те, що зміст, серед іншого, ст. 74 СК України сторонам, тобто зокрема покупцю ОСОБА_4 , нотаріусом було роз'яснено.
05.05.2018 року ОСОБА_14 зареєструвала шлюб, внаслідок чого змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_15 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_5 , виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 05.05.2018 року, актовий запис № 745, яке наявне в матеріалах копії спадкової справи № 257/2024, яка була надана суду Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області 18.07.2025 року за вих. № 435/02-14 на виконання ухвали суду від 08.07.2025 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 , виданого відділом з питань державної реєстрації актів цивільного стану Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 25.06.2024 року (а.с.11), актовий запис № 221.
Згідно копії довідки старости Писарівського старостинського округу (а.с.24), яка зареєстрована виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 07.11.2024 року за № 13/10-15/514 та яка також наявна в матеріалах спадкової справи № 257/2024, співмешканець ОСОБА_1 - ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де також була зареєстрована та проживала сама ОСОБА_1 .
24.10.2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , а 18.12.2024 року ОСОБА_1 , тобто протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, подали до Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області заяви про прийняття спадщини, внаслідок чого останньою була заведена спадкова справа № 257/2024, про що свідчить зміст її копії, яка була надана суду Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області 18.07.2025 року за вих. № 435/02-14 на виконання ухвали суду від 08.07.2025 року.
Нормативно-правове обґрунтування:
Відповідно до пункту 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В свою чергу пункт 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно ч.1 і 2 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Водночас ч.1 і 2 ст. 60 глави 8 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Окрім того ч.1 ст. 61 глави 8 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
При цьому, ч.1 ст. 70 глави 8 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Висновки суду
- щодо належності відповідачів:
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , як діти спадкодавця ОСОБА_4 , є спадкоємцями за законом першої черги, які у встановлений законом шестимісячний строк подали заяви про прийняття спадщини останнього.
В свою чергу вирішення предмету спору у даній справі впливає на обсяг спадкової маси спадкодавця ОСОБА_4 , яка переходить у спадщину спадкоємців.
Тому суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_16 є належними відповідачами у даній справі.
- щодо обґрунтованості вимоги про встановлення факту проживання позивача однією сім'єю із спадкодавцем:
які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що акт обстеження матеріально-побутових умов (а.с.22) складений 19.11.2024 року та довідки старости Писарівського старостинського округу (а.с.24) в сукупності є належними і допустимими доказами тієї обставини, що спільне проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 мало саме характер однієї сім'ї, а не просто їх проживання за однією адресою, оскільки у цих документах їх визначають «співмешканкою» і «співмешканцем», які під час свого проживання разом вели спільне господарство.
Окремо суд відзначає те, що спільне проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 адресою тривало більше двадцяти років, при цьому абсолютно переважну частину цього строку за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, залучення до складення згаданого акту сусідів - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , дозволяє суду прийти до висновку ще й про достовірність і переконливість обставин викладених в цьому акті, оскільки вони засвідчені очевидцями, які внаслідок проживання поряд мали можливість спостерігати взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на протязі тривалого проміжку часу у невеликому населеному пункті.
Відповідачами не заперечено, з наданням яких-небудь доказів в обґрунтування заперечень, обставин того, що принаймні з 01.01.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю.
У зв'язку з чим суд вважає, що позов в частині вимоги про встановлення факту проживання позивача ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 на протязі заявленого періоду часу обґрунтований та підлягає задоволенню.
- щодо обґрунтованості вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на його частину:
Як було встановлено судом вище ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , вже під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 .
При цьому, суду не надано жодних доказів, які б вказували на те, що цей будинок був особистою приватною власністю ОСОБА_4 , зокрема з підстав передбачених пунктами 2-4 ч.1 ст. 57 СК України.
Тому суд вважає, що позов в частині вимоги про визнання житлового будинки з надвірними будівлями та спорудами об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтований та підлягає задоволенню.
Внаслідок задоволення основної вимоги суд вважає, що обґрунтованою також є і похідна вимога про визнання за позивачем права власності на частину згаданого об'єкту права спільної сумісної власності, а тому вона підлягає задоволенню.
- щодо заперечень висловлених представником відповідачів в судовому засіданні:
Суд відзначає, що дійсно позивачем у змісті поданої позовної заяви не зазначено ціни позову на виконання вимог пункту 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, але водночас із цим спір у даній справі лише щодо одного об'єкту нерухомого майна інвентаризаційна вартість якого зазначена у змісті пункту 4 договору купівлі-продажу від 27.04.2005 року (а.с.15).
При цьому, надані суду докази не вказують на те, що з того часу здійснювалась яка-небудь інша оцінка цього об'єкту.
Водночас предметом спору є правовідносини щодо виникнення у позивача права на об'єкт нерухомого майна саме внаслідок його набуття у 2005 році, коли його вартість була відповідною. При цьому, за двадцять років експлуатації житла під час проживання в ньому вартість житла може змінюватися як внаслідок покращення так і внаслідок погіршення його стану, але це не впливає на розмір самої частки чоловіка і жінки у цьому майні набутому під час їх проживання однією сім'єю.
Вартість об'єкту нерухомого майна у даній справі не впливає на вирішення предмету спору, оскільки предметом спору є не вимога про стягнення компенсації за частку у спільній власності, а визнання права на частину майна, яка визначена положеннями ч.1 ст. 70 СК України.
В свою чергу Верховний Суд у справі № 923/441/18 висловлено позицію щодо використання орієнтовної вартості об'єкту нерухомого майна.
За таких умов суд не вважає необхідним демонструвати формальний підхід до вирішення предмету спору, оскільки недолік виконання позивачем відповідної процесуальної вимоги не впливає жодним чином на здатність суду об'єктивно з'ясувати обставини необхідні для правильного вирішення спору.
Тому суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо задоволення позову як необґрунтоване.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 , до ОСОБА_2 ; зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 , та ОСОБА_3 ; зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_9 ,про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним майном та визнання права власності на майно - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2004 року по день смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йомуповного рішення суду.
Повне рішення складено 12.09.2025 року.
Суддя Д.В. Вороненко