Справа № 496/5509/25
Провадження № 1-кс/496/1579/25
повний текст
08 вересня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 в режимі відеоконференції з Овідіопольського районного суду Одеської області,
підозрюваного - ОСОБА_4 в режимі відеоконференції з ДУ Одеській слідчий ізолятор,
захисника - адвоката ОСОБА_5 в залі суду,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника підозрюваного про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання або нічний арешт відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любашівка Одеської області, з середньою освітою, одруженого, офіційно працевлаштованого в ТОВ «Епіцентр-К» на посаді сантехніка, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.,
у кримінальному провадженні № 12025162250000696 від 26.08.2025 року, за ч. 1 ст. 121 КК України,-
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді 28.08.2025 року на особисте зобов'язання або домашній арешт в нічну пору доби. Клопотання обґрунтоване тим, що підставою обрання виключного запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відношенні ОСОБА_4 було наявність обґрунтованої підозри в вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст.121 КК України. Також суд виходив з можливості вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення оскільки проживає за однією адресою з потерпілою. Також, суд виходив із можливості спроби здійснення підозрюваним спроб протидії кримінальному провадженню. Суть підозри в тому що 25.08.2025 року ОСОБА_4 навмисно наніс проникаюче колото-ріжуче поранення черевної порожнини своїй дружині ОСОБА_6 , в результаті чого вона була госпіталізована до лікарні. Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 11357 ОСОБА_6 була госпіталізована 25.08.2025 р., та було проведено оперативне втручання Лапоротомія. Ушивання поранення великого чепця. ПХО рани. Санація та дренування черевної порожнини. Після лікування 01.09.2025 року ОСОБА_6 виписана з лікарні. В присутності доньки потерпілої та підозрюваного - ОСОБА_7 02.09.2025 року він зустрівся з потерпілою ОСОБА_6 за місцем її проживання. Потерпіла висловила побажання зміни запобіжного заходу її чоловіку ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов'язання або нічний домашній арешт. ОСОБА_6 не відчуває ніякої загрози з боку підозрюваного ОСОБА_4 , так як останній щиро розкаявся, дав визнавальні покази тощо. До того ж потерпіла зауважила, що ОСОБА_4 працює та його доходи є єдиним джерелом існування їх родини. Потерпіла надала своє клопотання до суду, яким підтримує зміну запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Крім того до клопотання додається довідка з місця роботи та службова характеристика на підозрюваного ОСОБА_4 .
Таким чином, більш м'які запобіжні заходи об'єктивно можуть запобігти ризикам передбаченим статтею 177 КПК України, тому просить задовольнити клопотання.
Прокурор заперечувала проти поданого клопотання, зазначаючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років. При вирішенні питання про наявність підстав для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , просить враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з урахуванням обставин вчиненого злочину, тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний може, незаконно впливати на свідків або потерпілу у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик існує та обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі анкетні відомості свідків, потерпілої, яка є його дружиною, а тому не виключено, що останній, з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на них, з метою викривлення наданих показів; п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки проживає разом із потерпілою за однією адресою, а отже може вчинити злочин, пов'язаний з домашнім арештом. У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, потерпілу, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, вважає правильним, якщо потерпіла самостійно прибуде до суду та підтримає свої пояснення.
Захисник в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, з підстав того, що потерпіла бажає примирення з підозрюваним, крім того, саме він матеріально забезпечує її, ОСОБА_4 працевлаштований, а утримання його під вартою не дозволяє продовжувати працювати.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника, провину визнає, кається у скоєному.
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, заперечення прокурора, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ухвалою слідчого судді від 28.08.2025 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного з 26 серпня 2025 року до 24 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення суми застави, ураховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років, одружений, має постійне місце роботи, проте злочин скоєно проти дружини, має характер насильства.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання щодо заміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'які, а саме особисте зобов'язання чи нічний домашній арешт, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, незважаючи на те, що потерпіла заявляє про те, що вважає за правильне замінити підозрюваному запобіжний захід, слідчий суддя з метою забезпечення досудового розслідування, вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.
Суд також звертає увагу, що з огляду на обґрунтованість підозри та кваліфікацію, підозрюваний може бути загрозою не тільки для потерпілої, а і для інших осіб.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину у разі визнання його винним у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків чи потерпілу, яка є його дружиною та мешкає з ним за тією ж адресою.
Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, підозрюваний може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, злочин, який має ознаки домашнього насильства.
Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, крім того, офіційною адресою проживання підозрюваного є адреса проживання його з потерпілою.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тому розмір застави не визначається судом.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 181, 182, 183 КПК України, -
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання або нічний арешт відносно підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 15:00 год 11 вересня 2025 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13.
Слідчий суддя ОСОБА_1