16 грудня 2010 р. № 3/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Демидової А.М.,
суддів:Кролевець О.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Парнас" (відповідач)
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. (залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 15.06.2010 р.)
у справі№ 3/52
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Парнас"
простягнення заборгованості в сумі 73 268,95 грн.
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСК" (далі -ТзОВ "АМСК") звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парнас" (далі - ТзОВ "Парнас") про стягнення з відповідача на користь позивача 73 268,95 грн., з яких 66 359,17 грн. основного боргу, 6 027,68 грн. пені та 882,10 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору дистрибуції № 118-Д/09 від 27.10.2009 р., укладеним між сторонами.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.06.2010 р. у справі № 3/52 (суддя Гочарук О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. (колегія суддів у складі: Дубник О.П. -головуючого, Скрипчук О.С., Процика Т.С.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 66 359,17 грн. основного боргу, 5 977,90 грн. пені, 874,78 грн. 3% річних, 732,12 грн. державного мита та 235,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.06.2010 р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р., ТзОВ "Парнас" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові акти є незаконними, оскільки суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку доказам по справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТзОВ "Парнас" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.12.2010 р. о 12 год. 00 хв.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.12.2010 р. № 02.02-10/722 для розгляду касаційної скарги ТзОВ "Парнас" у справі № 3/52 сформовано колегію суддів у складі: Демидової А.М. -головуючого (доповідача), Кролевець О.А., Шевчук С.Р.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.10.2010 р. між ТзОВ "АМСК" (Постачальник) та ТзОВ "Парнас" (Покупець) було укладено договір дистрибуції № 118-Д/09 від 27.10.2009 р. (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець -прийняти та оплатити на умовах даного Договору продукти харчування, безалкогольні напої (товар) на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на термін 30 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 88 560,45 грн., що підтверджується накладними № АМ000002856 від 27.10.2009 р. на суму 39 302,16 грн., № АМ000003013 від 02.11.2009 р. на суму 13 153,35 грн., № АМ000003022 від 02.11.2009 р. на суму 563,16 грн., № АМ000003186 від 20.11.2009 р. на суму 12 263,16 грн., № АМ000003525 від 12.12.2009 р. на суму 8 397,36 грн. та № АМ000003531 від 12.12.2009 р. на суму 14 881,26 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату вказаного товару на суму 22 201,28 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 66 359,17 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про стягнення з відповідача на користь позивача 66 359,17 грн. основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України порушення зобов'язання тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з п. 5.3 Договору відповідач у випадку несвоєчасної оплати товару сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
На підставі наведених норм права та умов Договору позивач нарахував до стягнення з відповідача 6 027,68 грн. пені та 882,10 грн. трьох процентів річних.
Встановивши прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, зробивши відповідний перерахунок сум та встановивши, що позивачем при здійсненні розрахунку пені та трьох процентів річних допущено помилку, пов'язану з визначенням днів настання часу оплати вартості товару, господарські суди попередніх інстанцій підставно дійшли до висновку про стягнення з ТзОВ "Парнас" на користь ТзОВ "АМСК" 5 977,90 грн. пені та 874,78 грн. трьох процентів річних.
Твердження відповідача про те, що розрахунок боргу та штрафних санкцій не відповідає дійсності, зокрема, з огляду на те, що дати відвантаження товару згідно з зазначеними раніше накладними не співпадають з датами отримання товару відповідачем, а крім того, судом не враховано повернення відповідачем позивачу товару на суму 906,66 грн. та 1 350,00 грн., обґрунтовано не взяті судом апеляційної інстанції до уваги у якості доводів, що спростовують висновки місцевого господарського суду, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем дійсно було здійснено повернення товару згідно з накладними від 19.11.2009 р. № П-00058648 на суму 906,66 грн., від 11.12.2009 р. № П-00059527 на суму 549,12 грн. та від 14.12.2009 р. № П-00059599 на суму 1 350,00 грн., проте відповідач у графі "призначення платежу" не вказував за який товар, згідно з якою накладною здійснюється оплата, у зв'язку з чим всі платежі та повернення товару, здійсненні відповідачем, позивач зараховував в рахунок оплати товару, поставленого згідно з першою накладною № АМ000002848 від 27.10.2009 р. і далі по черзі по всіх наступних накладних. Також апеляційним господарським судом враховано положення ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно частково задоволено позов. У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парнас" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 15.06.2010 р. у справі № 3/52 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.А. Кролевець
С.Р. Шевчук