17 грудня 2010 р. № 10/111
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого, Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р.
у справі№ 10/111
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доПриватного підприємства "Патар"
простягнення 5 935,14 грн.,
Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 касаційна скарга вих. № 16/11 від 16.11.2010 р. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. у справі № 10/111 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", яким встановлено розмір сплати державного мита в Україні, державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.) (підпункт "а"), а з позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.) (підпункт "б").
Предметом спору у справі № 10/111 є стягнення 5 935,14 грн.
До касаційної скарги у якості доказу сплати державного мита додано квитанцію № К19/Н/46 від 17.11.2010 р. про сплату 30,00 грн., що з огляду на викладене свідчить про сплату державного мита за розгляд касаційної скарги у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством України.
Таким чином, надана скаржником квитанція № К19/Н/46 від 17.11.2010 р. не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Також, в силу ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.
Оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/111 прийнята 18.10.2010 р., а отже останнім днем подання касаційної скарги на вказану постанову є 08.11.2010 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті була надіслана до Львівського апеляційного господарського суду 17.11.2010 р.
Таким чином, касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подано з пропуском двадцятиденного строку, передбаченого ст. 110 ГПК України.
Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
При цьому, що виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Скаржник у клопотанні про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги зазначає, що оскаржувану постанову було направлено на адресу апелянта 22.10.2010 р., про що свідчить копія конверта суду, а отримано скаржником тільки 01.11.2010 р.
Разом з тим, з клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги не вбачається обставин, які перешкоджали скаржнику за наведених ним обставин звернутися з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. у справі № 10/111 у строк, передбачений ст. 110 ГПК України.
Таким чином, наведені у клопотанні причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні ст. 53 ГПК України, оскільки не свідчать про об'єктивно непереборні обставини, які унеможливили своєчасне звернення зі скаргою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оскаржувачем не доведені обставини щодо поважності причини звернення до суду касаційної інстанції з пропуском встановленого для касаційного оскарження процесуального строку як необхідну складову підстави відповідної вимоги щодо відновлення цього строку. Водночас, колегія суддів не вбачає інших обставин.
Врахувавши положення ст.ст. 43, 53 ГПК України, не визнавши причини пропуску встановленого законом процесуального строку для подання касаційної скарги поважними, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого скаржником клопотання.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 53, 86, 110, 111, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. у справі № 10/111.
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. у справі № 10/111 повернути скаржнику.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді О.А. Кролевець
С.Р. Шевчук