Провадження №2/748/484/25
Єдиний унікальний № 748/582/25
11 вересня 2025 рокум. Чернігів
Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Хоменко Л.В., розглянувши заяву про відвід судді Хоменко Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
У провадженні судді Хоменко Л.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, як власника земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на:
- частину споруди елінгу площею 0,06 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
- частину дерев'яної будівлі площею 4,86 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109;
- частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв. м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, яке самочинно збудоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019..
Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Чергове засідання у справі було призначено на 04 вересня 2025 року о 14 -00 год.
03 вересня 2025 року через електронний суд від представника позивача адвоката Сагайдака А.В. надійшла заява про відмову від позову.
10 вересня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Хоменко Л.В.
Заява про відвід судді обґрунтована тим, що у справі суддею вчинено низку дій, що об'єктивно свідчать про відсутність її неупередженості при розгляді справи:
- необґрунтовано та безпричинно суддя засумнівалась в повноваженнях представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сагайдака А.В.;
- за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сагайдака А.В. про відмову від позову у справі ухвалу не постановлено та не направлено на адресу позивача;
-в позапроцесуальний спосіб, з проявом очевидної неповаги до позивача, як до військовослужбовця ЗСУ, безпідставно збільшує загальну кількість судових засідань, для штучного збільшення стягнення з позивача витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 ;
- суддя направляє позивачу непередбачені нормами ЦПК України листи-пропозиції про підтвердження волевиявлення позивача, наголошуючи що позивач не приймав участі в судових засіданнях, що принижує честь та гідність, завдає моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 .
Зазначає, що за обставин допущеного позапроцесуального листування судді з позивачем у спосіб, непередбачений ЦПК України, з метою яка суперечить завданню цивільного судочинства, а тому вважає, що суддя Хоменко Л.В. не може розглядати цивільну справу №748/582/25 та підлягає відводу.
Статтею 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до положень п.3, 5 ч.1, ч.2-4 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява №16695/04) рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32).
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
Вивчивши підстави заявленого відводу, співставивши його з матеріалами справи у контексті положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України, відповідно до яких незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, 03 вересня 2025 року через електронний суд від представника позивача адвоката Сагайдака А.В. надійшла заява про відмову від позову.
Чергове засідання у справі було призначено на 04 вересня 2025 року о 14 -00 год., яке не відбулось, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Питання про закриття провадження у справі вирішується судом у судовому засіданні, тому судове засідання було відкладено з урахуванням зайнятості судді в інших судових засіданнях на 26 вересня 2025 року о 14 год. 00 хв.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Статтею 206 ЦПК України врегульовано питання відмови від позову.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 2 ст. 206 ЦПК України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Отже, обов'язок суду роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та з'ясувати не лише наявність повноважень представника, але й те, чи відображає така заява реальну волю особи, яку він представляє, та чи усвідомлює сторона правові наслідки своєї процесуальної дії, визначений ч.2 ст. 206 ЦПК України.
У разі прийняття відмови від позову через представника позивача за відсутності відомостей про те, що подана заява відповідає дійсній волі позивача та є втіленням його волевиявлення, що позивачу відомі наслідки вчинення такої процесуальної дії, дає підстави вважати, що суд не виконав процесуальний обов'язок, визначений частиною другою статті 206 ЦПК України.
Закриття провадження має вагомі наслідки для позивача.
Відповідно до положень частини другої ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Отже, відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 180/2161/19).
Таким чином, листом від 08 вересня 2025 року суддя Хоменко Л.В., приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 , як позивач, безпосередньо не приймав участі у судових засіданнях, лише виконала обов'язок, покладений на суд ч.2 ст. 206 ЦПК України - роз'яснити позивачу наслідки відмови від позову та з'ясувати чи відображає заява адвоката Сагайдака А.В. реальну волю позивача на відмову від позову, а також повідомлено дату наступного судового засідання.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження проходження військової служби позивачем ОСОБА_1 , лише 10 вересня 2025 року разом із заявою про відвід позивачем долучено копію посвідчення учасника бойових дій. Таким чином твердження позивача про прояв суддею неповаги до нього, як до військовослужбовця ЗСУ та учасника бойових дій, є надуманим та не знайшов свого підтвердження.
Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу судді Хоменко Л.В., питання про відвід судді відповідно до частини 3 статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40, 258, 260, 352-355 ЦПК України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Хоменко Л.В. у справі № 748/582/25 визнати необґрунтованою та передати до канцелярії суду, для визначення її розгляду іншим суддею, у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти її змісту можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Л.В. Хоменко