Єдиний унікальний номер 448/1629/25
Провадження № 3/448/927/25
10.09.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Новий Розділ, Стрийського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за ч.3 ст.172-11 КУпАП, -
На адресу Мостиського районного суду Львівської області із ІНФОРМАЦІЯ_1 після доопрацювання надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №240788 від 18.08.2025р. відомо, що 17.08.2025 року о 18:00 год. під час перевірки особового складу в місці тимчасового розташування підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 виявлено відсутність інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора 1 відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_1 , який повинен був прибути з вихідного дня 17.08.2025 року до тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_2 , однак вказаного дня так і не прибув. На телефонні дзвінки не відповідав і особисто не виходив на свого безпосереднього керівника щоб пояснити причину відсутності. В подальшому, 17.08.2025 року, в результаті проведених пошукових заходів заступником начальника 2 впс (тип С) з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_2 , місце перебування солдата ОСОБА_1 не встановлено, проте об 04:30 год. 18.08.2025 року солдат ОСОБА_3 прибув до місця тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_2 .
Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив самовільне залишення місця служби, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.172-11 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Також, суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду, а відтак останній мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.
Окрім цього, ОСОБА_1 знав про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №240788 від 18.08.2025 року, з яким такий ознайомився.
З огляду на те, що суд позбавлений можливості в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення вживати заходів для забезпечення явки учасників справи в судове засідання, окрім як шляхом направлення судової повістки, а законом передбачений певний строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-11 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями частини 2 статті 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Як відомо із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №240788, 18.08.2025 року о 18:00 год. під час перевірки особового складу в місці тимчасового розташування підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 виявлено відсутність інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора 1 відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_1 , який повинен був прибути з вихідного дня 17.08.2025 року до тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_2 , однак вказаного дня так і не прибув. На телефонні дзвінки не відповідав і особисто не виходив на свого безпосереднього керівника щоб пояснити причину відсутності. В подальшому, 17.08.2025 року, в результаті проведених пошукових заходів заступником начальника 2 впс (тип С) з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_2 , місце перебування солдата ОСОБА_1 не встановлено, проте об 04:30 год. 18.08.2025 року солдат ОСОБА_3 прибув до місця тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_2 .
Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Об'єктивна та суб'єктивна сторона ч.3 ст.172-11 КУпАП визначають склад правопорушення, пов'язаного з самовільним залишенням військової частини.
Об'єктивна сторона полягає у нез'явленні у військову частину або місце служби після відрядження або відпустки, а також у необґрунтованому залишенні частини.
Суб'єктивна сторона передбачає умисне, або необережне вчинення правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Винність ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується такими доказами по справі, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні:
-протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №240788 від 18.08.2025р.;
-рапортом першого заступника начальника другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_4 ;
-письмовими поясненнями військовослужбовця ОСОБА_1 від 18.08.2025року, де останній вказує, що провину визнає;
-письмовою заявою військовослужбовця ОСОБА_1 від 18.08.2025року, в якій останній просить розглянути справу без його участі;
- службовою характеристикою;
- іншими документами, доданими до протоколу.
При цьому судом враховується також те, що військовослужбовець ОСОБА_1 , дії особи, що склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останнього та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - суду не скеровував.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наведені та досліджені судом докази є достатньо вагомими, чіткими і узгоджених між собою. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не вдалася до спростування цих доказів попри наявність в неї такої можливості.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог статті 256 КУпАП.
Таким чином, аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст.34 КУпАП - не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст.35 КУпАП - не встановлено.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, котрий задовільно характеризується за місцем несення військової служби, ступінь його вини, майновий стан (є працевлаштований), приймаючи до уваги наявність обставини, що пом'якшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до військовослужбовця ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції частини 3 статті 172-11 КУпАП.
Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
В той же час, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.
Однак, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається правових підстав, що зумовлюють надання вказаної пільги особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», адже з огляду на суб'єктивну сторону передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП адміністративного правопорушення, провадження в даній справі не є таким, що пов'язане або може бути пов'язаним з виконанням ОСОБА_1 військового обов'язку чи службових обов'язків.
У зв'язку з вищенаведеним, оскільки особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (3028 грн. х 0,2 = 605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Кічак