Справа № 541/2979/25
№ провадження 1-кп/541/325/2025
10 вересня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024171010000038 від 04.10.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бодаква Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працює охоронцем в ДП «Управління BOXOP», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, -
ОСОБА_5 впродовж 2024-2025 років, достовірно знаючи про заборону використання на території України платіжної системи «WebMoney Transfer», з корисливою метою та з метою здійснення фінансових операцій, направлених на одержання неконтрольованих державою доходів, здійснював виведення та перекази електронних гpoшeй - еквіваленту американського долара WMZ у платіжній системи «WebMoney Transfer», у зв'язку з чим неправомірно користувався електронними грошима.
Встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що діяльність WM Transfer Ltd на території України заборонена з використанням сервісів VPN, 22.09.2022 зареєструвався у російській платіжній системі «WebMoney Transfer», а 01.11.2022 отримав персональний атестат, необхідний для торгівлі на забороненому в Україні російському он-лайн сервісі Exchanger.money з ідентифікатором WMID НОМЕР_10 з відкритим гаманцем WMZ: НОМЕР_11 (долар США).
3 цією метою ОСОБА_5 пройшов ідентифікацію на російському сервісі за допомогою Video ID, Photo ID, скан-копії паспорта громадянина України, документа про місце проживання, верифікованої електронної поштової адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мобільного номеру телефона НОМЕР_1 .
Пізніше у своєму особистому кабінеті «WebMoney Transfer» ОСОБА_5 прикріпив банківські рахунки, відкриті на своє ім'я, які використовувались для проведення обміну електронних грошей, зокрема: № НОМЕР_2 , відкриту на ім'я ОСОБА_5 у AT «А-Банк» (IBAN: НОМЕР_3 ).
3 метою безперешкодного незаконного використання електронних грошей у забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer» ОСОБА_5 встановив на власні мобільні телефони «G1 Max» imei: НОМЕР_4 , та мобільний телефон «Shark 8 imei: НОМЕР_5 програмне забезпечення у вигляді застосунку «WebMoney», «NTNLink» (VPN-cepвic виключно за допомогою якого здійснюється вхід в систему «WebMoney Transfer») з допомогою якого здійснював фінансові операції у забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer».
У подальшому ОСОБА_5 умисно, з корисливою метою, систематично, у період з 03.02.2024 по 29.04.2025 здійснював транзакції з придбання та публічного продажу електронних ОСОБА_6 , емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», в платіжній системі «WebMoney Transfer» різним фізичним особам на Інтернет-ресурсі «Exchanger.money» за варіативно запропонованим курсом продажу/придбання заборонених електронних грошей відповідно до української гривні, за що отримував кошти на особисті банківськi рахунки, зокрема AT «А-Банк» № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_6 ).
За результатами продажу електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», ОСОБА_5 отримував сповіщення у виді СМС-повідомлень із забороненої на території України платіжної системи «WebMoney Transfer» з номеру WebMoney.UA та E-num на власний абонентський номер НОМЕР_1 .
Встановлено, що ОСОБА_5 у період з 03.02.2024 по 29.04.2025, перебуваючи в місті Заводське Миргородського району Полтавської області, незаконно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».
Також встановлено, що ОСОБА_5 в особистому кабінеті, відкритому в забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer» здійснив 8437 завершених обмінів електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd».
Отже, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про заборону використання на території України платіжної системи «WebMoney Transfer», в порушення Рішень РНБО України від 14.05.2021 та 22.05.2024, з корисливою метою та з метою здійснення фінансових операцій, направлених на одержання неконтрольованих державою доходів, впродовж 2024-2025 років неправомірно користувався електронними грошима WMZ, емітованими забороненою в Україні платіжною системою «WebMoney Transfer Ltd», шляхом їx протиправної конвертації на українську гривню за допомогою Р2Р платежів на особисті карткові рахунки банківської установи AT «А-Банк» № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ).
Крім того встановлено, що ОСОБА_5 упродовж 2024-2025 років, умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові загальній сумі 644 183, 38 грн., які надійшли на його банківські рахунки від фізичних осіб, отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», здійснив набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами) одержаним злочинним шляхом, у тому числі шляхом здійснення фінансових операцій з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів - зняття готівкових коштів, перераховування на оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX:
2) активи - кошти, у тому числі електронні гроші, інше майно, майнові та "майнові права;
23) доходи, одержані злочинним шляхом, - будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема, валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від вартості;
65) фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб'єктам первинного фінансового моніторингу, зазначеним у підпунктах "а"-"д" пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб'єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання цього Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи України.
Згідно ст. 5 Закону до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом».
Встановлено, що ОСОБА_5 в результаті неправомірного використання електронних грошей WMZ (еквівалент американського долара), емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», в платіжній системі «WebMoney Transfer», отримав на особисті банківські рахунки грошові кошти як дохід від продажу (транзакцій) таких електронних грошей в адресу різних фізичних осіб в загальній сумі 644 183,38 грн.
Зокрема, у період з 03.02.2024 по 29.04.2025 за допомогою системи конвертації Exchanger.money ОСОБА_5 перерахував зі свого особистого кабінету «WebMoney Transfer» WMІD НОМЕР_10 з відкритим гаманцем WMZ: НОМЕР_11 (долар США) в адресу інших фізичних осіб WMZ (електронні гроші - еквівалент американського долара), та як наслідок отримав дохід, шляхом перерахування такими фізичними особами на особисті карткові рахунки ОСОБА_5 , відкриті в AT «A-Банк» № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 644183,38 грн.
Тим самим ОСОБА_5 умисно, з корисливою метою, достовірно знаючи, що грошові кошти в загальній сумі 644183,38 грн., які надійшли на його банківські рахунки від фізичних осіб, отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd» набув майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, та володів таким майном (грошовими коштами на особистих банківських рахунках).
В подальшому, впродовж 2024-2025 років, ОСОБА_5 умисно, з корисливою метою, достовірно знаючи, що набуте ним майно у виді грошових коштів в загальній сумі 644183,38 грн. одержане злочинним шляхом, здійснив фінансові операції з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів (платіжні картки та мобільні платіжні інструменти), зокрема, частково знімав (отримував) готівкові грошові кошти, які у подальшому використовував на власний розсуд поза державним контролем, здійснював оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо за допомогою електронних платіжних засобів, тим самим, здійснив використання та розпорядження таким майном (грошовими коштами).
Таким чином, ОСОБА_5 в період з 03.02.2024 по 29.04.2025 умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що грошові кошти в загальній сумі 644183,38 грн., повністю отримані від протиправного використання електронних грошей WMZ, емітованих забороненою в Україні «WebMoney Transfer Ltd», здійснив фінансові операції з таким майном за допомогою електронних платіжних засобів - зняття готівкових грошових коштів, перерахування на оплату послуг, продуктів харчування, товарів, тощо, таким чином, здійснив набуття, володіння, використання, розпорядження майном (грошовими коштами) одержаним злочинним шляхом, тобто здійснив легалізацію (відмивання) майна (грошових коштів), одержаного злочинним шляхом на суму 644 183,38 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 200 КК України, як неправомірне використання електронних грошей, та за ч. 1 ст. 209 КК України, як набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій з таким майном, вчинене особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.
У кримінальному провадженні 24 липня 2025 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , була укладена угода про визнання винуватості, за якою ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, зобов'язався протягом 30 днів після затвердження угоди судом та проголошення вироку зробити благодійний внесок на підтримку Збройних Сил України на рахунок військової частини НОМЕР_7 у розмірі 20000 грн.. Сторони угоди дійшли згоди щодо призначення покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік, з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік, з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши тривалість іспитового строку та обов'язків відповідно до ст. 76 КК України при затвердженні угоди. Відповідно до положень ст. 77 КК України додаткове покарання, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, у виді конфіскації майна у разі звільнення особи від відбування покарання не застосовувати.
Крім того, прокурор ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України, КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає інтересам його підзахисного.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Абзацом 6 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 200 КК України, як неправомірне використання електронних грошей, за ч. 1 ст. 209 КК України як набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій з таким майном, вчинене особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 200 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень визнав, при узгодженні покарання сторонами було враховано і дотримано положення ст. 65, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 77 КК України, а саме: сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; підстави незастосування додаткового покарання у виді конфіскації майна при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням; врахували характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; взяли до уваги особу винного, який раніше не судимий, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень), які знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставини, що обтяжують покарання, тому суд вважає, що погоджена сторонами угоди міра покарання відповідає вимогам чинного законодавства.
Встановлено, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_4 , та прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 та призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.
Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України. Так, арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 17.07.2025р. підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
У відповідності до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей і іншого майна у випадку, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину, були використані, як засоби чи знаряддя вчинення злочину. Спеціальна конфіскація застосовується за рішенням суду.
Вирішуючи долю речових доказів, зокрема, мобільного телефону «Shark 8 imei: НОМЕР_5 , з сім карткою НОМЕР_8 , та мобільного телефону «G1 Max» imei: НОМЕР_4 , з сім карткою НОМЕР_1 , на які було встановлено програмне забезпечення з допомогою якого ОСОБА_5 здійснював фінансові операції у забороненій платіжній системі «WebMoney Transfer», тому суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію та безоплатно вилучити їх у власність держави.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому не встановлено.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 24 липня 2025 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 209 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 1 ст. 200 КК України - у виді штрафу в розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.;
- за ч. 1 ст. 209 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 (один) рік, з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 (один) рік, з конфіскацією майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2025 року на: мобільний телефон «Shark 8 imei: НОМЕР_5 , з сім карткою НОМЕР_8 ; мобільний телефон «G1 Max» imei: НОМЕР_4 , з сім карткою НОМЕР_1 ; блокнот червоно-золотистого кольору з чорновими записами; блокнот рожевого кольору з чорновими записами; банківську картку «А-Банк» № НОМЕР_2 ; банківську картку «Sense Bank» № НОМЕР_9 - скасувати.
Речові докази:
1)блокнот червоно-золотистого кольору з чорновими записами, блокнот рожевого кольору з чорновими записами - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
2)банківську картку «А-Банк» № НОМЕР_2 , банківську картку «Sense Bank» № НОМЕР_9 - знищити.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, мобільний телефон «Shark 8 imei: НОМЕР_5 , з сім карткою НОМЕР_8 ; мобільний телефон «G1 Max» imei: НОМЕР_4 , з сім карткою НОМЕР_1 , які є речовими доказами у кримінальному провадженні - конфіскувати у власність держави в порядку спеціальної конфіскації.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.
СуддяОСОБА_1