Справа № 2-2072/10
13 грудня 2010 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, Будинкоуправління № 12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
24 березня 2010 року ОСОБА_1. звернувся в суд з зазначеним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Просить суд ухвалити рішення яким визнати протиправними дії Міністерства оборони України з приводу ненадання йому житла у власність; зобов'язати Міністерство оборони України надати дозвіл на зміну статусу квартири АДРЕСА_1 зі службової на постійну; надати йому дозвіл на приватизацію цієї квартири; покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 23 березня 1998 року був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров'я.
Згідно зі ст. 77 ЖК України 09 жовтня 1998 року він отримав право на проживання в службовій квартирі АДРЕСА_1 де зареєстрований та мешкає разом з дружиною.
Службовий ордер на квартиру він не отримував. З 30 жовтня 2003 року проживає в квартирі на підставі Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до Наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України № 66 від 23 березня 1998 року він звільнений зі служби з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.
На теперішній час Міністерством оборони України проводиться виключення житла із числа службових та надання його як постійного військовослужбовцям у запасі. Про це, зокрема, свідчить рішення міністра Оборони № 548 від 20 січня 2009 року, надіслане на ім'я Голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.
Міністерство оборони України відмовило йому в наданні постійного ордера на квартиру, тому він змушений звернутися в суд з цим позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Пояснила суду, що зазначене житло є службовим. Квартира не надавалася позивачу, як службове житло, йому не видавався ордер, він не перебуває на військовій службі, не зареєстрований в місті Києві, тому ордер йому не може бути виданий. Так як квартира є службовою, то вона не підлягає приватизації.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки визнані судом неповажними.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в Збройних силах України до 23 березня 1998 року та був звільнений за станом здоров'я (а.с. 16).
У 1995 році йому була надана для проживання, без відповідного рішення та відповідного ордеру квартира АДРЕСА_1 де він зареєстрований з 15 грудня 1995 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що квартира йому була надана в 1995 році. Будь-які рішення з цього приводу уповноваженими державними органами не приймалось та ордер на службове жиле приміщення йому не видавався.
Позивач просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України з приводу ненадання йому квартири у власність, зобов'язати відповідача надати дозвіл на зміну статусу квартири (виведення квартири з числа службових) та надати йому дозвіл на приватизацію квартири.
Як на підставу для задоволення своїх вимог, позивач посилається на виписку з протоколу № 25 від 13 листопада 2002 року засідання житлової комісії Центрального апарату Міністерства оборони про надання йому спірної квартири без зняття з квартирного обліку (а.с. 13) та довідки форми № 3 про його реєстрацію за цим місцем проживання.
Суд вважає, що зазначені докази не є підставою для задоволення позову.
Згідно паспорта ОСОБА_1 був зареєстрований в спірній квартирі до 09 жовтня 2003 року (а.с. 19).
ОСОБА_1 пояснив, що він проживає в квартирі без реєстрації на підставі Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 30 жовтня 2003 року.
Згідно ст. 121 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення є ордер.
Позивач зазначив, що ордер на жиле приміщення йому не видавався.
З будь-якими позовами щодо оскарження дій про відмову в наданні ордеру він до суду не звертався.
Рішення житлової комісії Центрального апарату Міністерства оборони про надання службової квартири (зазначене у виписці з протоколу № 25 від 13 листопада 2002 року) було прийнято вже після звільнення позивача з військової служби.
Вбачається, що позивач не надав суду доказів про надання йому службового ордеру на спірну квартиру, тому відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача вивести квартиру з числа службових, надати ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію квартири та визнавати дії відповідача протиправними щодо ненадання житла у приватну власність.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 58, 121, 122 ЖК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: