Справа № 536/1254/25
Провадження № 2/536/1027/25
11 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
представника позивачки ОСОБА_1 за дорученням адвоката Пасюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_2 до Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом
27 травня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , якому на праві спільної сумісної власності разом з нею належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та яким за життя був складений заповіт, де все своє майно він заповідав їй. Для оформлення спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вказану частку житлового будинку, вона звернулася до державного нотаріуса Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М., яка відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії посилаючись, що не визначені частки співвласників у спільному майні.
Просила визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_3 .
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Пасюк В.В. в судовому засіданні уточнив позов та просив визначити, що ОСОБА_2 належить право власності на ? частку у спільній сумісній власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_3 .
Відповідач Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання свого представника не направили, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи через ЄСІТС-«Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, з заявою про відкладення судового засідання не звертались, причини неявки не повідомили.
Третя особа: державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Суд, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Установлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 04.08.2023, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 01 липня 2024 року Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Полтавської області, актовий запис № 1174.
Відкрилася спадщина.
Спадкоємцем померлого за заповітом, посвідченим секретарем Кам'янопотоківської сільської ради Бутенко Ж.П. та зареєстрованим в реєстрі за №40/1 є його дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину.
Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
19.02.2025 державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. відмовила позивачці ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 посилаючись, що не визначені частки співвласників у спільному майні.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За змістом ч.1 ст. 368, ч.2 ст.370, ч.2 ст.372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Таким чином, законом презюмується рівність часток співвласників у спільній сумісній власності, при цьому норми глави 26 ЦК України не містять такого поняття як «визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності». Розмір часток співвласників презюмується рівним у випадках виділу частки одного із співвласників, звернення стягнення на частку майна у спільній сумісній власності, поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
Норми Книги шостої ЦК України (Спадкове право) також не містять норм, які б встановлювали підстави і порядок визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності, окрім указівки ч.2 ст.1226 ЦК України про право спадкодавця заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Проте, за аналогією закону (ч.1 ст.8, ст.357 ЦК України) під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру ідеальної частки співвласника у спільному сумісному майні.
З огляду на викладене, визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності не суперечить ст.16 ЦК України та узгоджується із приписами ст.2, 5 ЦПК України.
Отже, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 належав на праві спільної сумісної власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та їх частки є рівними і становлять по 1/2.
Оскільки, спадкодавцю ОСОБА_3 належало право власності на 1/2 ч. вказаного житлового будинку, то воно переходить і до його спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 .
Таким чином, позов законний, обґрунтований, підтверджений належними та допустимими доказами і тому суд його задовольняє.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Оскільки позов задоволено та позивачка при зверненні до суду з позовом просила звільнити її від сплати судового збору в зв'язку зі скрутним майновим станом, суд вважає за можливе віднести судовий збір на рахунок держави.
Керуючись статтями 13,81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 1226 ЦК України суд
Задовольнити позов ОСОБА_2 до Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області Сороколат І.М. про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Визначити, що ОСОБА_2 належала 1/2 частка частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судовий збір віднести на рахунок держави.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко