Справа № 527/3162/24
провадження 2/527/112/25
09 вересня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Павлійчук А.В.,
секретаря судового засідання Козинко Ю.С.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Глобинського районного суду Полтавської області в м. Глобине цивільну справу № 527/3162/24 за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Виконавчого комітету Глобинської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Виконавчого комітету Глобинської міської ради, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог посилаються, що, позивач 26.02.2014 року уклад шлюб із відповідачкою, 04.11.2024 року звернувся до Глобинського районного суду Полтавської облассті із заявою про розірвання шлюбу. Від вказаного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти з початку 2023 року проживають лише з батьком і перебувають на його повному утриманні та вихованні, оскільки відповідачка самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей, зокрема 06.07.2023 року виїхала за межі України, тому враховуючи все просили суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання представник та позивач, не з'явилися, подали до суду заяву, в якій просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги викладене, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_6 26 лютого 2014 року, відповідно до копії Свідоцтва про шлюб виданого відділом ДРАЦ Глобинського районного управління юстиції у Полтавській області серія НОМЕР_1 актовий запис № 18 ( а.с.12)
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копій свідоцтв про народження ( а.с. 13-14)
Згідно копії довідки про фактичне місце проживання громадянина у житловому приміщенні/будинку від 30.09.2023 № 02-43/655 позивач ОСОБА_1 , проживає разом із синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 15)
Згідно копій характеристик Глобинської гімназії № 3 Глобинської міської ради від 30.09. 202 4 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом із батьком, який їх забезпечує та перебувають на його повному забезпеченні. ( а.с 8-11)
Згідно висновку комісії з питань прав дитини при виконавчому комітеті Глобинської міської ради про доцільність ( недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно дітей - на даний час є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, а мати проявляє інтерес до навчання, здоров'я, життя дітей, матеріально їх утримує. ( а.с. 43-47)
Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов?язки у шлюбі і сім?ї.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини зазначено, що цивільне провадження у справі стосувалось сімейних відносин заявника та позбавлення його батьківських прав.
Ці питання як за національним законодавством, так і у оскаржуваному провадженні мали ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (пункт 57).
Суд, вирішуючи цей спір по суті, обов'язково враховує визначені статтею 164 СК України підстави позбавлення батьківських прав.
Вирішуючи справу по суті, суд також керується положеннями Закону України «Про охорону дитинства» та нормами Сімейного кодексу України.
Зокрема, норми статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;
позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
За приписами статті 141 Сімейного кодексу України батьки рівні у правах та обов?язках щодо дитини, зокрема мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України встановлений перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до положень статті 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом другим частини першої статті 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17,від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Рішенням № 488 від 30 грудня 2024 року виконавчого комітету Глбинської міської ради затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно дітей неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( а.с.44)
Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, по відношенню до неповнолітнього сина має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду ( ч. 5, 6 ст. 19 СК України).
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Під час розгляду справи в судовому засіданні судом не встановлено факту винного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню його дитини.
Згідно вимог частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Серед іншого, суд враховує судову практику Верховного Суду.
Згідно вимог частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У пунктах 15 - 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що:
- позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей;
- ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Проте, суду не надано жодного доказу винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання його дітей та свідомого нехтування нею своїми обов'язками.
Крім того, позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Під час розгляду справи не доведено умисності поведінки відповідача щодо злісного ухилення нею від виконання обов'язків щодо її дітейи так само, як і факту негативного впливу відповідача на дітей.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, вимоги позивачки про стягнення судових витрат на її користь задоволенню також не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив :
У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Виконавчого комітету Глобинської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. В. Павлійчук