01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.12.2006 № 02-03/647
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від ініціюючого кредитора - не з'явились;
від боржника - не з'явились;
від скаржника - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерногой поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції АППБ "Аваль"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 23.10.2006
у справі № 02-03/647 (Тимченко М.Г.)
за позовом Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції (Срібнянське відділення), смт. Срібне Чернігівської області
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Надія", с. Поділ Варвинського районц Чернігівської області
про визнання боржника банкрутом
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23 жовтня 2006 року № 02-03\647 (суддя - М.Г. Тимченко), за заявою Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції (Срібнянське відділення) (надалі - Кредитор, Інспекція) до приватного сільськогосподарського підприємства “Надія» (надалі - Боржник, Підприємство) про визнання останнього банкрутом, в прийнятті заяви акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції (надалі - Банк) було відмовлено (л.с. 1).
Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль» в особі Чернігівської обласної Дирекції, не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу, постановити нову ухвалу про припинення процедури ліквідації Боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та перехід на загальну процедуру у справах про банкрутство, а також замінити ліквідатора Підприємства - Інспекцію, арбітражним керуючим (л.с. 2-4).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Кредитора, Боржника та Банку про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги останнього, що підтверджується ухвалою від 04.12.2006 року, поштовим повідомленням про вручення останньої скаржнику, а ухвала від 04.12.2006 року, направлена Боржнику, повернулась із відміткою на поштовому конверті “підприємство за юридичною адресою не зареєстровано» (л.с. 31-34), апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Банку без участі представників останнього, Кредитора та Боржника.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд
Акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль» в особі Чернігівської обласної Дирекції звернувся до господарського суду Чернігівської області із заявою № 07-1\4834 від 12.10.2006 року, в якій просив винести ухвалу про припинення процедури ліквідації приватного сільськогосподарського підприємства “Надія» в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та перехід на загальну процедуру у справах про банкрутство, а також призначити ліквідатором підприємства арбітражного керуючого Горбача С.Ф. (надалі - Заява) (л.с. 27-28). Банк обґрунтував свої вимоги заборгованістю перед ним Боржника по договору кредитування, про що було прийняте господарським судом відповідне рішення та виданий наказ, щодо якого, в свою чергу, здійснювались дії в межах виконавчого провадження, в результаті яких було виявлено транспортні засоби та обладнання Підприємства, тоді як щодо Боржника порушена справа та прийнята постанова про визнання банкрутом, як відсутнього боржника, а ліквідатором призначена Інспекція. Банк вважає, що має бути прийнято ухвалу про припинення процедури ліквідації Боржника в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та перехід на загальну процедуру у справах про банкрутство, а також призначити ліквідатором підприємства арбітражного керуючого Горбача С.Ф. згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (л.с. 27-28).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23 жовтня 2006 року № 02-03\647 за заявою Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції (Срібнянське відділення) до приватного сільськогосподарського підприємства “Надія» про визнання останнього банкрутом, в прийнятті заяви акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції було відмовлено.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що подану Банком заяву в межах справи про банкрутство Підприємства, має право подавати кредитор або ліквідатор, тоді як Банк не є кредитором у справі про банкрутство Боржника. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (л.с. 1).
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Чернігівської області від 23 жовтня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Банку без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Банк в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі Банк посилається на те, що вимоги Банку до Товариства є підтвердженими належними доказами та є безспірними, підтверджуються виконавчими документами, у процесі виконання яких у Боржника було виявлено майно, у зв'язку з чим при здійсненні процедури банкрутства Боржника слід перейти до загальних процедур провадження у справі про банкрутство Підприємства. Вказані посилання викладені із невірним застосуванням норм законодавства про банкрутство, за відсутністю належних доказів на підтвердження відповідних обставин та спростовуються наступним.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Пунктом 2 ст. 15 Закону встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Згідно п. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що визначення особи кредитором у відповідній справі про банкрутство, незалежно від виду процедури банкрутства, здійснюється за заявою відповідного кредитора із вимогами до боржника, яка подається до господарського суду, розглядається господарським судом та за результатами її розгляду господарський суд визнає (не визнає) вимоги відповідної особи, як кредитора у справі про банкрутство. Отже, у всякому разі, визнанню (визначенню) особи у справі про банкрутство у якості кредитора передує подання нею заяви із вимогами до боржника, які наступно розглядаються господарським судом у межах відповідної справи про банкрутство, у зв'язку з чим слід зробити висновок про те, що незважаючи на визначену Банком відповідність наданих ним місцевому суду доказів (документів) на підтвердження своїх кредиторських вимог (безспірних) до Підприємства у заяві № 07-1\4334 від 12.10.2006 року (л.с. 27-28) та доданих до скарги документів на підтвердження таких вимог до Боржника (л.с. 6-21), Банк у розумінні ст.ст. 1, 52 Закону (враховуючи, що згідно вказаної заяви, скарги та оскаржуваної ухвали щодо Боржника провадження у справі про банкрутство здійснюється за скороченою процедурою відповідно до ст. 52 Закону) не є кредитором у справі про банкрутство Підприємства, а відповідно не користується правами, наданими кредитору у відповідній справі, оскільки заява саме про визнання кредиторських вимог до Підприємства Банком не подавалась та вимоги останнього судом першої інстанції не розглядались та не визнавались.
Так, відповідно до п. 3 ст. 52 Закону у разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу. Згідно п. 6 ст. 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом. Тобто, за клопотанням кредитора у разі виявлення майна відсутнього боржника має бути замінено арбітражним керуючим ліквідатора, тоді як перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом, здійснюється за клопотанням ліквідатора та кредитору у справі про банкрутство відсутнього боржника таких прав та повноважень відповідно до положень ст. 52 Закону не надано.
У зв'язку із вищевикладеним слід зробити висновок, що Банк не є кредитором у справі про банкрутство Підприємства у розумінні положень Закону, не має право подавати у межах цієї справи будь-які заяви, зокрема, про заміну ліквідатора арбітражним керуючим та щодо переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство Підприємства, у зв'язку з чим така заява Банку не підлягає розгляду по суті, а висновок суду першої інстанції щодо відмови Банку у прийнятті відповідної заяви є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає діючим нормам законодавства про банкрутство.
Таким чином, Банком не доведена неправомірність відмови йому у прийнятті заяви щодо переходу до загальних процедур у справі про банкрутство Боржника та заміну ліквідатора арбітражним керуючим та прийняття оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4-1, 32, 34, 43, 63, 86, 91, 94, 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, ---
1. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23 жовтня 2006 року № 02-03\647 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль» в особі Чернігівської обласної Дирекції без задоволення.
2. Справу (матеріали) № 02-03\647 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.
21.12.06 (відправлено)