Єдиний унікальний № 371/1764/24
Номер провадження № 2/371/225/25
"11" вересня 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Геліч Т.В.
секретаря судового засідання Семерей Л.М., Литвин С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Невкритого Валерія Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа: Миронівська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Миронівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Миронівська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту, що ОСОБА_2 формально є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , але за значеною адресою разом з ОСОБА_3 до дня його смерті не проживала, державний кордон України за період за період з 2019 року по теперішній час не перетинала.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача.
Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на все його майно.
Згідно з рішенням Миронівського районнго суду Київської області у цивільній справі № 371/549/24 від 29 липня 2024 року встановлено, що власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 від 12 вересня 2002 року.
Крім позивача спадкоємцем за законом першої черги є його рідна сестра, ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що його сестра є лише формальною зареєстрованою за зазначеною адресою, але за місцем реєстрації не проживала. йому відомо, що близько двадцяти років тому ОСОБА_2 виїхала за межі України, постійно проживає за кордоном, її місце проживання (знаходження) йому невідоме.
Позивач забезпечив поховання матері та батька за власні кошти. ОСОБА_2 на похоронах ані матері, ані батька присутньою не була.
Батько позивача постійно проживав зі своєю дружиною, до дня її смерті та є таким, що фактично прийняв спадщину після її смерті.
Миронівська державна нотаріальна контора Київської області повідомила його в усній формі про те, що спадкоємцем за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , крім нього також є його рідна сестра ОСОБА_2 , оскільки вона є зареєстрованою у спадковому будинку.
Процесуальні дії у цивільній справі.
Згідно з ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 09.12.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Фактичні обставини справи.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши оцінку в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволеню частково з огляду на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області серії НОМЕР_2 від 03.12.2019, актовий запис № 232.
Згідно із даними довідки Миронівської міської ради №01-24/505 від 08.03.2024, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 371/1764/24 від 22.04.2025, відомостей про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01.01.2019 по 02.05.2025 в базі даних не виявлено.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1952 р.н., Миронівською державною нотарільною конторою заведена спадкова справа № 142/2023, відповідно до якої заяву про прийняття спадщини подав син ОСОБА_1 , до складу спадщини входить будинок АДРЕСА_3 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що знайома із ОСОБА_2 , яка є зареєстрована в батьківському будинку за номером АДРЕСА_2 , проте не бачила останню, як до дня смерті матері та батька, так і після, місце знаходження ОСОБА_2 їй не відоме.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що місце знаходження своєї знайомої ОСОБА_2 їй не відоме, остання не була присутня на похоронах своєї матері та батька, за зареєстрованим місцем проживання остання фактично не проживає тривалий час.
Норми права та мотиви суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту про те, що ОСОБА_2 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , але за значеною адресою разом з ОСОБА_3 до дня його смерті не проживала тривалий час, є доведеним та підлягає задоволенню.
Вимога, щодо встановлення факту, що ОСОБА_2 не перетинала державний кордон України за період з 2019 по теперішній час, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно із приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту перетину Державного кордону України належить до компетенції Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та є його дискреційними повноваженннями, а отже не може бути встановлений судом.
Окрім цього, звертає увагу на те, що на виконання ухвали суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України була отримана відповідь № 371/1764/24 від 22.04.2025, щодо відомостей про перетин Державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01.01.2019 по 02.05.2025, зокрема, про те, що в базі даних Державної прикордонної служби України не виявлено відомостей про перетин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01.01.2019 по 02.05.2025.
За вказних обставин в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 15 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_2 є зареєстрованою за адресою: будинок АДРЕСА_2 , та за зазначеною адресою разом з ОСОБА_3 , до дня його смерті, не проживала.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ